ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/15129/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (58001, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, буд. 6, ідентифікаційний код 42102122)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 61 043 491,30 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Шевчук В.А.
Від відповідача: Прокопів Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення грошових коштів за договором № 2317/02/21 від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг у розмірі 55 779 167,06 грн, з яких: 43 660 255,29 грн інфляційних втрат та 12 118 911,77 грн трьох відсотків річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
19.12.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/15129/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2025.
07.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви.
10.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли відповідь на відзив та заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2025 о 12:10 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" Шевчука Віталія Андрійовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2025 о 12:10 год., в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
У засіданні суду 22.01.2025 представник відповідача підтримав клопотання про повернення позовної заяви позивачу, просив його задовольнити.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про повернення позовної заяви позивачу, з огляду на те, що судом 23.12.2024 при відкритті провадження у справі, встановлено, що позовну заяву подано з додержанням вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процесу реорганізації Державного підприємства "Гарантований покупець" та/або клопотання про залишення позовної заяви без розгляду зважаючи на неявку представника позивача у призначене судове засідання.
Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з відповіддю на відзив на позовну заяву.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.
Позивач участь свого представника у засідання суду 22.01.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 12.02.2025.
03.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
04.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", Шевчука Віталія Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
10.02.2025 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
У засіданні суду 12.02.2025 представник позивача підтримав заяву збільшення розміру позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.
Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом вставлено, що позивач змінює кількісний показник позовної вимоги з 55 779 167,06 грн на 61 043 491,30 грн, зокрема, суму інфляційних втрат з 43 660 255,29 грн інфляційних втрат на 48 715 325,61 грн та суму трьох відсотків річних з 12 118 911,77 грн на 12 328 162,69 грн. Таким чином збільшивши період їх нарахування.
Згідно з частиною 3 статті 46 ГПК України, Господарського суду міста Києва, протокольною ухвалою від 12.02.2025 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати про стягнення заборгованості у розмірі 61 043 491,30 грн, з яких: 48 715 325,61 грн інфляційних втрат та 12 328 162,69 грн трьох відсотків річних.
Представник відповідача зазначив, що має намір ознайомитися з розрахунками, які додано до заяви про збільшення розміру позовних вимог.
У засіданні суду 12.02.2025 по справі № 910/15129/24 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 05.03.2024.
28.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У засіданні суду 05.03.2025 суд протокольною ухвалою залучив заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог до матеріалів справи.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, оскільки, предмет позову у даній справі, пов'язаний виключно з виконанням спеціальних обов'язків, що встановлені Кабінетом Міністрів України зазначеним Положенням та покладені на суб'єкта господарювання - Гарантованого покупця, що входить до сфери управління Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим рішення, ухвалене за результатом розгляду даної справи може безпосередньо вплинути на його права та обов'язки.
Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача у засіданні суду 05.03.2025 заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Розглянувши дане клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України, суд протокольною ухвалою, відхилив дане клопотання у зв'язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав.
Разом з тим, 28.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/4321/24.
Також 28.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на зупинення провадження у справі, які залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача підтримав дане клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.
Представник позивача у засіданні суду 05.03.2025 заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Розглянувши у підготовчому засіданні 05.03.2025 клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі № 910/15129/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4321/24, судом відмовлено у його задоволенні.
Також представник позивача у засіданні суду повідомив, що має намір подати суду коректні розрахунки позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 відкладено підготовче засідання на 02.04.2025.
31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у засіданні суду 02.04.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати суду власний контррозрахунок.
Представник позивача залишив дане клопотання на розсуд суду та просив залучити письмові пояснення до матеріалів справи.
Суд протокольною ухвалою залучив письмові пояснення позивача до матеріалів справи та задовольнив клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.
Суд протокольною ухвалою встановив відповідачу строк для подачі контррозрахунку до 14.04.2025, у зв'язку з чим було оголошено перерву у судовому засіданні на 16.04.2025.
15.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов контррозрахунок трьох відсотків річних та трьох відсотків річних, який залучено до матеріалів справи.
У засіданні суду 16.04.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025.
Судове засідання, призначене на 07.05.2025, не відбулося у зв'язку з тривалою повітряною тривогою в місті Києві (3 год. 7 хв.)
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 призначено судове засідання на 28.05.2025.
У судовому засіданні 28.05.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 25.06.2025.
18.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 25.06.2025 по справі № 910/15129/24 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 16.07.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2025 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні 16.07.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
16.07.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
15.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - відповідач, замовником) було укладено договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2317/02/21 (далі - договір) за умовами п. 1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. №483 (із змінами).
Відповідно до п. 3 договору строк надання послуг - з 01.10.2021 по 30.04.2022.
Відповідно до п. 4 договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 5 договору прогнозована вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення).
Пунктом 7 договору визначено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Пунктом 9 договору визначено, що фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка № 5 Положення на підставі фактичних даних.
Згідно з п. 11 договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Пунктом 13 договору встановлено, що постачальник має право, зокрема, отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Частиною 2 пункту 14 Договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати в межах коштів, отриманих від виробників, зазначених у додатку 1 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, на пропорційній основі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору, з урахуванням вимог пункту 8 цього договору.
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" (п.29 договору).
Додатковою угодою №4369/04/23 до договору було продовжено строк дії договору до 30.04.2024.
Додатковою угодою №3785/04/24 до договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг було продовжено строк дії договору до 30 квітня 2025 року.
На виконання умов договору, позивач зазначає, що ТОВ «ЧОЕК» надавав АТ «Гарантований покупець» розрахунки платежів прогнозної вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з червень 2023 року по серпень 2023 року та з квітня 2024 року по серпень 2024 року
Однак, як зазначає позивач, всупереч діючому законодавству України та умовам договору відповідачем не дотримано порядку здійснення розрахунків визначеного пунктом 7 договору. Незважаючи на факт укладання Договору, а також дію Постанови КМУ від 05.06.2019 №483 (з подальшими змінами та доповненнями), відповідач не належним чином виконував власні договірні зобов'язання в частині оплати отриманої від позивача послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Як стверджує позивач, неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань призвело до виникнення заборгованості у останнього перед позивачем у зв'язку із чим, останнім було заявлено цей позов (з урахуванням наданих уточнених розрахунків та заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 48 715 325,61 грн та 3 % річних у розмірі 12 328 165,69 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, ТОВ «ЧОЕК» надавав АТ «Гарантований покупець» розрахунки платежів прогнозної вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з червень 2023 року по серпень 2023 року та з квітня 2024 року по серпень 2024 року.
Так, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у червні 2023 року становить 209 531 452,32 грн з ПДВ (підтверджується додатком № 5 до Договору за червень 2023 та додається до позовної заяви).
В подальшому, керуючись п. 7 договору вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 41 906 290,46 грн з ПДВ.
Загальна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) наданих послуг становить 169 430 080,88 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 18 відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за червень 2023 року.
Відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у липні 2023 року становить 213 690 871,63 грн з ПДВ.
В подальшому, керуючись п. 7 договору вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 42 738 174,33 грн.
Таким чином, загальна вартість, з урахуванням податку на додану вартість, наданих послуг становить 170 843 320,43 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 19 відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за липень 2023 року.
Відповідно до договору прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у серпні 2023 року становить 247 022 443,28 грн з ПДВ.
В подальшому, керуючись п. 7 договору вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 49 404 488,66 грн.
Загальна вартість, з урахуванням податку на додану вартість, наданих послуг становить 202 997 995,76 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 20 відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за серпень 2023 року.
Відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у квітні 2024 року становить 330 276 420,48 грн з ПДВ.
В подальшому, керуючись п. 7 договору вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 66 055 284,10 грн.
Загальна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) наданих послуг становить 225 013 264,14 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 28, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за квітень 2024 року.
Відповідно до договору прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у травні 2024 року становить 306 058 638,43 грн з ПДВ.
В подальшому, керуючись п. 7 договору, вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 61 211 727,69 грн.
Загальна вартість, з урахуванням податку на додану вартість, наданих послуг становить 226 637 629,08 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 29, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за травень 2024 року.
Відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21, прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у червні 2024 року становить 267 593 052,82 грн з ПДВ.
У подальшому, керуючись п. 7 договору, вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 53 518 610,56 грн.
Загальна вартість, з урахуванням податку на додану вартість) наданих послуг становить 101 073 162,86 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 30, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за червень 2024 року.
Відповідно до умов договору прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у липні 2024 року становить 179 195 052,65 грн з ПДВ.
У подальшому, керуючись п. 7 договору, вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 35 839 010,53 грн з ПДВ.
Загальна вартість наданих послуг становить 184 250 662,57 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 31, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за липень 2024 року.
Відповідно до умов договору прогнозна вартість послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю у серпні 2024 року становить 236 765 762,22 грн з ПДВ.
В подальшому, керуючись п. 7 договору, вищевказаний прогнозований обсяг було розділено на 5 планових платежів, кожен з яких склав 47 353 152,44 грн з ПДВ.
Загальна вартість наданих послуг становить 268 552 077,90 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 32, відповідно до договору від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 за липень 2024 року.
Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав неналежним чином.
В матеріалах справи наявні реєстри платежів, з яких вбачається яким чином відповідач здійснював платежі на користь позивача.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою коштів згідно з договором від 15 вересня 2021 № 2317/02/21 відповідачем було допущено прострочення виконання свого зобов'язання у період з червня 2023 року по серпень 2023 року та з квітня 2024 року по серпень 2024 року.
Щодо доводів відповідача про наявність відкладальної обставини, яка звільняє його від обов'язку оплати за надані послуги, з посиланням, зокрема, на умови договору та підп. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23.
Так, підп. 2 п. 8 Положення про ПСО передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підп. 1 п. 2 Наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Отже, виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття наказу та до поточного розрахункового періоду між позивачем та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Наведене свідчить про те, що позивач не закуповував електричну енергію в ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень наказу, що, відповідно, виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання останнього частині оплати послуг за Договором за спірний період є таким, що порушено.
А отже, відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно в разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.
Отже, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування в спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі №910/4321/24.
Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині прострочення здійснення розрахунків за договором за період з червня 2023 року по серпень 2023 року та з квітня 2024 року по серпень 2024 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 48 715 325,61 грн та 3 % річних у сумі 12 328 165,69 грн, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають у порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Враховуючи встановлений факт порушення договірних строків оплати за надані послуги, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованою.
Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування 3 % річних не є арифметично вірними, з огляду на те, що у розрахунках позивача порушено порядок нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Водночас, судом враховано, що відповідачем подано власний детальний контррозрахунок 3% та інфляційних втрат.
Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок 3% та інфляційних втрат, судом встановлено, що такі розрахунки здійснено на основі правильних вихідних даних та є арифметично вірними.
Отже, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню є вимоги товариства про стягнення з підприємства 38 525 337,81 грн інфляційних втрат та 10 456 748,41 грн 3% річних; решта вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" у відповідній частині задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1 грн, яке міститься у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.
Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи позивача у цій частині є необґрунтованими.
Так, у силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі №922/444/24 дійшов висновку про таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі №902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й Об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
У справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір відсотків річних (а не інфляційних), нарахованих на підставі ст.625 ЦК України. При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстави та обставини для такого зменшення відсотків річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та зазначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у даній справі, суд, врахувавши зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про його зменшення з мотивів, викладених вище.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.
Таким чином, судом враховані доводи відповідача щодо наявність підстав для врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі №902/418/18, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.03.2021 у справі №924/441/20.
Крім того, судом враховані доводи відповідача відносно того, що даний позов є третім за рахунком, який подається Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований покупець" та предметом яких є стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат. Отже, в сукупності позивачем пред'явлено до відповідача понад 197 000 000,00 грн.
Більше того, судом взято до уваги обставини погашення відповідачем суми основного боргу.
Суд вважає, що зменшення штрафних санкцій у даному випадку до 50% та стягнення з відповідача 3% в сумі 5 228 374,20 грн буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та, одночасно з цим, буде засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 38 525 337,81 грн інфляційних втрат та 5 228 374,20 грн 3%.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (58001, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, буд. 6, ідентифікаційний код 42102122) 3% річних у розмірі 5 228 374 (п'ять мільйонів двісті двадцять вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 525 337 (тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять тисяч триста тридцять сім) грн 81 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 689 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 94 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.07.2025
Суддя І.О. Андреїшина