вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.07.2025м. ДніпроСправа № 904/978/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Манастирного В.О., розглянув спір
за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., в інтересах держави
до відповідача-1 Лозуватської сільської ради, село Лозуватка, Криворізького р-ну, Дніпропетровської обл.
та відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу "Садово-городнє товариство "Чкаловка", село Карачунівка, Криворізького району, Дніпропетровської обл.
про визнання незаконним, скасування рішення та повернення майна
Представники:
від прокуратури Бурлаченко О.Л.
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 07.06.2023 за № 105 "Про включення об'єкту до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні";
- зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Садово-городнє товариство "Чкаловка" (ЄДРПОУ 36721913) повернути Лозуватській сільській територіальній громаді в особі Лозуватської сільської ради (ЄДРПОУ 04339860) будівлю насосної станції з обладнанням (електродвигун) загальною площею 99,6 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Чкаловка, вул. Набережна.
Судові витрати керівник прокуратури просить покласти на відповідачів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що територіальна громада Лозуватської сільської ради є власником будівлі насосної станції з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м, розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Чкаловка, вул. Набережна. Рішенням виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 07.06.2023 за № 105, будівля насосної станції з обладнанням була включена до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні.
Вказує прокурор і про те, що 04.07.2023 Лозуватською сільською радою проведено аукціон з передачі в оренду насосної станції села Чкаловка з обладнанням, за наслідками якого з переможцем (Обслуговуючим кооперативом "Садово-городнє товариство "Чкаловка") укладено договір № 14 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Лозуватської сільської ради. В той же час, прокурор наголошує, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством, не можуть бути об'єктами оренди.
Прокурор вважає, що рішенням виконавчого комітету неправомірно визначено статус комунального майна. Включення будівлі насосної станції до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні, відбулося з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення виконкому.
Зазначає прокурор і про те, що договір оренди № 14 від 11.07.2023 спрямований на використання всупереч закону майна комунальної власності, порушує правовий режим обмежених з обігу об'єктів цивільного права, тобто є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Так, за твердженням прокурора, наслідком недійсності нікчемного правочину є повернення Обслуговуючим кооперативом "Садово-городнє товариство "Чкаловка" орендованого майна - будівлі насосної станції з обладнанням власнику - Лозуватській сільській територіальній громаді в особі Лозуватської сільської ради.
Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у спірних відносинах.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Згідно із статтею 327 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Лозуватська сільська рада. Лозуватська сільська територіальна громада, як власник спірного об'єкта, делегує Лозуватській сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади (такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, а також Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20).
Враховуючи викладене, здійснення Лозуватською сільською радою розпорядження майном з підстав, не передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.
Згідно з частиною 7 статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Регулювання сфери водопостачання та водовідведення є питанням державної політики як сукупності ціннісних цілей, державно-управлінських заходів, рішень і дій, порядку реалізації державнополітичних рішень (поставлених державною владою цілей) і системи державного управління розвитком країни. Передача в оренду об'єктів комунальної власності з особливим статусом з порушенням вимог чинного законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Отже, Лозуватська сільська рада, в порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також в порушення вимог статті 19 Конституції України, передала в оренду обмежено оборотозданий об'єкт - об'єкти водопостачання, чим також сприяла незаконній діяльності щодо постачання води населенню, яка може бути припинена, як така, що завдає шкоди водам та призводить до порушення інтересів Лозуватської сільської територіальної громади в частині втрати можливості забезпечення водою внаслідок порушень вимог чинного законодавства.
У даному випадку порушення інтересів держави полягають у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, незаконній передачі в користування об'єкта комунальної власності, який не може бути об'єктом оренди згідно чинного законодавства.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави (п.157).
Крім того, у п.п. 115-117 вищевказаної постанови, Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Чинним законодавством не допускається поєднання в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, наведена в ухвалі від 02.03.2011 у справі № 6-58303-св10). Крім того, втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів (постанова Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).
У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.
У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави.
Отже, наявні всі підстави для звернення до суду прокурора та визначення Лозуватської сільської ради відповідачем, оскільки інший орган, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі Лозуватської сільської територіальної громади, відсутній. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справах № 916/4033/21 та № 922/3960/19.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідачі відзиви на позовну заяву до суду не подали.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 11.03.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/978/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2025.
Ухвалою від 08.04.2025 господарським судом за клопотанням першого відповідача відкладено підготовче засідання до 29.04.2025.
Ухвалою від 29.04.2025 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 11.06.2025 та відкладено підготовче засідання до 20.05.2025.
19.05.2025 через систему "Електронний суд" до суду від Лозуватської сільської ради надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яка господарським судом задоволена, про що постановлено ухвалу від 19.05.2025.
19.05.2025 через систему "Електронний суд" до суду від другого відповідача надійшла заява про залучення у справу представника останнього, та клопотання про відкладення розгляду справи, які господарським судом задоволено.
Ухвалою від 20.05.2025 судом відкласти підготовче засідання до 11.06.2025 та зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Садово-городнє товариство "Чкаловка" (ЄДРПОУ 36721913) зареєструвати Електронний кабінет в ЄСІТС.
11.06.2025 через систему "Електронний суд" до суду від першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.06.2025 через систему "Електронний суд" до суду від другого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарським судо повернуто без розгляду на підставі абзацу другого частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено в ухвалі від 11.06.2025.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарським судом 11.06.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.07.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
08.07.2025 через систему "Елетронний суд" до суду від Лозуватської сільської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 08.07.2025.
08.07.2025 через систему "Елетронний суд" до суду від Обслуговуючого кооперативу "Садово - городнє товариство "Чкаловка" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка господарським судом повернута без розгляду, про що постановлено ухвалу від 08.07.2025.
У судове засідання, що відбулось 09.07.2025, представники відповідачів не з'явились, проте, Лозуватська сільська рада була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.06.2025) до електронного кабінету останньої 12.06.2025 08:00.
З метою повідомлення другого відповідача про розгляд справи № 904/978/25, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилалась, зокрема, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025.
Конверт із зазначеною вище ухвалою повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки другим відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання другим відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) другого відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею останнього.
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження другого відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення другому відповідачеві ухвали суду, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.06.2025.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що другий відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 11.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
09.07.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнаня незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 07.06.2023 за № 105 "Про включення об'єкту до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні"; а також зобов'яння другого відповідача повернути спірне майно (будівлю насосної станції з обладнанням).
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 709-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області" утворено Лозуватську територіальну громаду, до складу якої увійшли деякі територіальні громади Криворізького району, у т.ч. Чкаловська сільська територіальна громада.
На підставі Рішення Лозуватської сільської ради № 23-І/VІІІ від 11.12.2020, утворено виконавчий комітет Лозуватської сільської ради у статусі юридичної особи публічного права в кількісному складі 23 особи (ч. 1 вказаного Рішення).
У подальшому виконавчий комітет припинено як юридичну особу рішенням Лозуватської сільської ради за № 1497-XI/VIII від 27.10.2021. Факт припинення виконавчого комітету Лозуватської сільської ради як юридичної особи підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Лозуватської сільської ради № 1498-XI/VIII від 27.10.2021 внесено зміни до рішення Лозуватської сільської ради № 23-І/VІІІ від 11.12.2020 "Про утворення виконавчого комітету, визначення його чисельності та затвердження персонального складу", а саме його викладено у новій редакції: утворено виконавчий комітет Лозуватської сільської ради в кількісному складі 23 особи та затверджено його склад.
Відповідно до Положення про виконавчий комітет Лозуватської сільської ради, затверджене рішенням Лозуватської сільської ради за № 1499-ХІ/VІІІ від 27.10.2021, виконавчий комітет є виконавчим органом сільської ради, але не має статусу юридичної особи.
У подальшому, Лозуватською сільською радою прийнято рішення № 17-I/VIII від 11.12.2020 "Про реорганізацію юридичних осіб сільських та селищних рад шляхом приєднання до Лозуватської сільської ради", відповідно до якого почато процедуру реорганізації, зокрема, Чкалівської сільської ради, створено комісії з реорганізації, на які покладено повноваження щодо здійснення повної інвентаризації основних засобів, затверджено форму передавального акту.
Рішенням Лозуватської сільської ради від 19.02.2021 № 71 "Про припинення юридичних осіб сільських та селищних рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області" припинено юридичні особи, зокрема, Чкалівську сільську раду, шляхом її приєднання до юридичної особи Лозуватської сільської ради, яка є правонаступником прав та обов'язків Чкалівської сільської ради.
Згідно з пунктами 2-3 вказаного рішення затверджено передавальні акти про передачу усіх майнових і немайнових прав Вільненської, Гейківської, Грузької, Данилівської, Софіївської, Чкаловської сільських та Христофорівської селищної рад, юридичну особу -Лозуватську сільську раду вирішено вважати правонаступником прав та обов'язків, зазначених в пункті 1 цього рішення сільських та селищної рад.
18.01.2021 головою Лозуватської сільської ради затверджено акт приймання-передачі балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Чкалівської сільської ради до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідно до якого майно, що переходить до Лозуватської сільської ради перебуває у задовільному стані. Із вказаного акту вбачається, що активи, які передаються, розшифровано в інвентаризаційних описах, що є додатками до акту: за субрахунком 1013 з інвентарним номером 10130015 значиться насосна станція с. Чкаловка, за субрахунком 1014 з інвентарним номером 10148003 - електродвигун.
Таким чином, факт взяття на баланс Лозуватської сільської ради майна, зокрема будівлі насосної станції с. Чкаловка та обладнання (електродвигун) підтверджується рішенням Лозуватської сільської ради № 17-I/VIII від 11.12.2020 "Про реорганізацію юридичних осіб сільських та селищних рад шляхом приєднання до Лозуватської сільської ради" та копіями інвентаризаційних описів (лист Лозуватської сільської ради від 17.07.2024 за вих. № 2643/0/2-24).
Згідно відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 09.07.2024 за № 10-09-03069 вбачається, що будівля насосної станції за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка, відсутня в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності.
Також в архіві КП "Криворізьке РБТІ" ДОР" відсутні будь'які дані стосовно реєстрації права власності на нежитлову будівлю - насосну станцію за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка (лист КП "Криворізьке БТІ" ДОР за № 763 від 06.08.2024).
Оскільки, згідно з рішенням Лозуватської сільської ради від 19.02.2021 № 71 правонаступником прав і обов'язків Чкалівської сільської ради є Лозуватська сільська рада, право власності на будівлю насосної станції з обладнанням за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка, вул. Набережна, перейшло до Лозуватської сільської територіальної громади.
Згідно з пунктом 2 рішення Лозуватської сільської ради № 88-ІІІ/VIII від 19.02.2021 "Про Порядок передачі в оренду державного та комунального майна на території Лозуватської сільської ради" виконавчому комітету Лозуватської сільської ради делеговано повноваження щодо прийняття рішень стосовно оренди комунального майна.
07.06.2023 виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області прийнято рішення № 105 "Про включення об'єкту до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні", а саме будівлі насосної станції з обладнанням за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка, вул. Набережна, 2б.
03.07.2023 Лозуватською сільською радою проведено аукціон з передачі в оренду насосної станції села Чкалівка з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м, за цільовим призначенням об'єкта - для перекачування води з річки Інгулець для потреб населення с. Чкаловка (номер аукціону - LLЕ001-UA-20230621-57185).
За наслідками аукціону Лозуватською сільською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Садово-городнє товариство "Чкаловка" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Лозуватської сільської ради, №14 від 11.07.2023 (далі - договір оренди).
Об'єктом оренди є насосної станції с. Чкаловка з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м (пункт 4.1. Розділу I договору оренди).
Цільове призначення майна - насосна станція з обладнанням надається в оренду тільки для перекачування води з р. Інгулець для потреб населення с. Чкаловка (пункт 7 Розділу I договору оренди).
Договір укладено строком строком на 5 років, тобто до 10.07.2028 включно (пункт 12.1. Розділу I договору оренди).
Відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п'яти років.
Так, спірний договір оренди укладений на строк, менше п'яти років, тому останній не підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пункту 2.1. Розділу II незмінюваних умов спірного договору оренди орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Орендодавцем (балансоутримувачем) одночасно з підписанням цього договору.
Згідно з Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 11.07.2023 Лозуватська сільська рада передала, а Обслуговуючий кооператив "Садово-городнє товариство "Чкаловка" прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме: насосну станцію с. Чкаловка з обладнанням за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Чкаловка, вул. Набережна.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає про те, що прийняття рішення виконавчого комітету Лозуватської сільської ради про включення насосної станції до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні та укладення Договору оренди комунального майна відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки насосна станція є об'єктом з особливим статусом, який пов'язаний з постачанням води, та не може передаватися в оренду. Укладений Договір оренди порушує публічний порядок, тобто є нікчемним.
Таким чином, прокурор просить визнати незаконним, скасувати та повернути територіальній громаді спірне майно (насосну станцію з обладнанням).
Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Як зазначено у пункті 5.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв'язку з цим при вирішенні справи суду належить з'ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.
Згідно із статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
При цьому, скасування акта індивідуальної дії означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (частина 8 статті 51 цього Закону).
Відповідно до п.п.1 п.а) статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Як вбачається з пункту 2 рішення Лозуватської сільської ради № 88-ІІІ/VIII від 19.02.2021 "Про Порядок передачі в оренду державного та комунального майна на території Лозуватської сільської ради" виконавчому комітету Лозуватської сільської ради делеговано повноваження щодо прийняття рішень стосовно оренди комунального майна.
Як вже було зазначено вище, виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради 07.06.2023 прийнято рішення № 105 "Про включення об'єкту до Переліку Першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні".
Відповідно до вказаного рішення виконавчого комітету спірну будівлю насосної станції з обладнанням за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкалівка, вул. Набережна, 2б, включено до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні.
У подальшому, Лозуватська сільська рада на підставі цього рішення виконавчого комітету, який їй підзвітний та підконтрольний, та не є юридичною особою, розпорядилася комунальним майном всупереч вимогам чинного законодавства, передавши в оренду майно, яке не може бути об'єктом оренди.
Частиною 1 статті 178 Цивільного кодексу України унормовано, що види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об'єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
Визначення на законодавчому рівні об'єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності або в користуванні, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об'єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об'єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності або в оренді.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди: об'єкти, які забезпечують виконання державою функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, відповідно до вищевказаного положення Закону мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води віднесено саме до об'єктів з особливим статусом, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України та на які розповсюджується заборона щодо їх передачі в оренду.
За таких обставин, з огляду на приписи статей 177, 178 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цивільний оборот об'єктів цивільного права, пов'язаних з водопостачанням, є обмеженим.
Отже, будівля насосної станції з обладнанням за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Чкаловка, вул. Набережна, в силу вимог пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є об'єктом обмежено оборотоздатним та не може передаватися в оренду.
Статус спірного об'єкту як майна обмеженого у цивільному обороті виключає можливість будь-якого розпорядження цим майном на весь час існування у нього такого статусу.
Однак, всупереч викладеного, будівля насосної станції з обладнанням з цільовим призначенням - для перекачування води з р. Інгулець для потреб населення с. Чкаловка була передана в оренду ОК "Садово-городнє товариство "Чкаловка".
Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 29.05.2024 за вих. № 550/ДП/21-24, у ОК "Садово-городнє товариство "Чкаловка" відсутній дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно частини першої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (частина 2 статті 48 Водного кодексу України).
Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Процедура видачі дозволів на спеціальне водокористування регулюється Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321.
Як вбачається з положень вказаного Порядку, дозвіл на спеціальне водокористування видається юридичним і фізичним особам (водокористувачам) територіальними органами Держводагентства на підставі заяви водокористувача. Дозвільні органи під час прийняття рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі враховують відповідні висновки Держгеонадр та МОЗ.
У дозволі зазначаються: 1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача; 3) назва та код водного об'єкта (джерело водопостачання, приймач зворотних вод), водогосподарської ділянки; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин у складі зворотних вод; 5) інші характеристики водокористування (передача води, скидання зворотних (стічних) вод, використання води в системах оборотного та повторного водопостачання); 6) умови спеціального водокористування; 7) відомості щодо природоохоронних заходів та строки їх реалізації; 8) строк, на який видано дозвіл.
Відповідно до норм Податкового кодексу України первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України).
Оскільки Обслуговуючий кооператив здійснює забір води з водного об'єкту та передає споживачам воду, то в розумінні норм чинного законодавства кооператив є водокористувачем.
Проте, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування Кооператив не має права використовувати орендоване майно за цільовим призначенням - для перекачування води з р. Інгулець для потреб населення с. Чкаловка без дозволу на спеціальне водокористування.
Ураховуючи, що виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради неправомірно, всупереч вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено статус комунального майна (насосної станції з обладнанням), як об'єкта, що може бути передано в оренду, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету № 105 від 07.06.2023 "Про включення об'єкту до Переліку Першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні" в частині будівлі насосної станції з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Чкаловка, вул. Набережна, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Аналізуючи належність способу захисту порушеного права, шляхом визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування, обраного прокурором, та на підставі якого до Переліку об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні включено обмежено оборотоздатний об'єкт, господарський суд відзначає, що рішення Виконавчого комітету не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору оренди), є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Отже, якщо рішення не буде скасовано, це може призвести до майбутніх намагань органу місцевого самоврядування передати вказане майно в оренду.
Щодо підстав нікчемності договору оренди нерухомого майна та застосування його наслідків у вигляді повернення майна власнику, Лозуватській сільській територіальній громаді в особі Лозуватської сільської ради.
Частина перша статті 68 Конституції України закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Виконання цього обов'язку забезпечується ч. 2 цієї статті шляхом встановлення презумпції знання законів кожним: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За усталеною практикою Верховного Суду, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Так, статтею 228 Цивільного кодексу встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, правила, що застосовуються до правочинів, які є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України, і правочинів, які є оспорюваними відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, є різними.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 зазначив, що до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, аналізуючи приписи статті 228 Цивільного кодексу України, також зазначив, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
Відтак, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 754/16217/21, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19, від 10.03,2020 у справі № 910/24075/16, від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16.
Велика Палата Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 визначила, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Заборонена законом передача в оренду обмежено оборотоздатного майна - об'єктів інженерної інфраструктури, пов'язаних з постачанням споживачам води беззаперечно порушує публічний порядок і такий правочин є нікчемним з огляду на положення статті 228 Цивільного кодексу України.
У разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.
Отже, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави (пункт 37 постанови Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 927/864/21).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 908/423/20 у разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір оренди № 14 від 11.07.2023 спрямований на використання всупереч закону майна комунальної власності, порушує правовий режим обмежених з обігу об'єктів цивільного права, тобто є таким, що порушує публічний порядок, а відтак є нікчемним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Наслідком недійсності нікчемного правочину є повернення Обслуговуючим кооперативом "Садово-городнє товариство "Чкаловка" орендованого майна - будівлі насосної станції з обладнанням її власнику - Лозуватській сільській територіальній громаді в особі Лозуватської сільської ради.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів, а саме, по 2 422,40 грн. судового збору на кожного, зі стягненням на користь платника (Дніпропетровської обласної прокуратури).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 07.06.2023 за № 105 "Про включення об'єкту до Переліку першого типу об'єктів комунальної власності Лозуватської сільської ради, що підлягають передачі в оренду на аукціоні" в частині будівлі насосної станції з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка, вул. Набережна.
Зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Садово-городнє товариство "Чкаловка" (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Чкаловка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 12; код ЄДРПОУ 36721913) повернути Лозуватській сільській територіальній громаді в особі Лозуватської сільської ради (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Лозуватка, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 69; код ЄДРПОУ 04339860) будівлю насосної станції з обладнанням загальною площею 99,6 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Чкаловка, вул. Набережна.
Стягнути з Лозуватської сільської ради (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Лозуватка, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 69; код ЄДРПОУ 04339860) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) 2 422,40 грн. - судового збору.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Садово-городнє товариство "Чкаловка" (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Чкаловка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 12; код ЄДРПОУ 36721913) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) 2 422,40 грн. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 21.07.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко