02.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5257/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 (повний текст рішення складено 07.02.2025, суддя Перова О.В.) у справі № 904/5257/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс", 41608, Сумська обл., Конотопський р-н, м.Конотоп, вул.Комунальна, буд.1, код ЄДРПОУ 35800585
до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", 49000, м.Дніпро, вул.Володимира Мономаха, буд.5, код ЄДРПОУ 21322127
про визнання відсутнім обов'язку щодо сплати заборгованості,
В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", якою просить суд визнати відсутній обов'язок щодо сплати заборгованості за процентами на підставі кредитного договору № 16120/ЮКР/0 у сумі 299 424,65грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025, в даній справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" про визнання відсутнім обов'язку щодо сплати заборгованості задоволено у повному обсязі.
Визнано відсутнім обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс", 41608, Сумська область, Конотопський район, м.Конотоп, вул.Комунальна, буд.1, код ЄДРПОУ 35800585 перед Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк", 49000, м.Дніпро, вул.Володимира Мономаха, буд.5, код ЄДРПОУ 21322127 щодо сплати заборгованості за процентами на підставі кредитного договору № 16120/ЮКР/0 у сумі 299 424,65грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", 49000, м.Дніпро, вул.Володимира Мономаха, буд.5, код ЄДРПОУ 21322127 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс", 41608, Сумська область, Конотопський район, м.Конотоп, вул.Комунальна, буд.1, код ЄДРПОУ 35800585 судовий збір у розмірі 3 593,10грн (три тисячі п'ятсот дев'яногсто три гривні 10 копійок).
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 07.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 та ст. 238 Господарського кодексу України. Судом не встановлені всі обставини, не досліджені докази, не надана мотивована оцінка всім аргументам сторін.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд посилався на висновки Великої палати Верховного суду, викладені у Постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16, у Постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 , у Постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.
Висновки Великої палати Верховного суду в зазначених справах зводяться до того, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Проте, згідно матеріалів справи №904/5257/24 АТ «АБ «РАДАБАНК» нараховував проценти на прострочену заборгованість за ставкою, що передбачена для простроченої заборгованості, тобто за ставкою, що передбачена за неправомірне користування кредитними коштами за межами строку кредитування. Суд не надав оцінки доводам позивача з цього приводу та не врахував умови кредитного договору щодо нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену заборгованість, тобто неповно та неправильно встановив обставини справи, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.
Крім того, суд посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Висновки Великої Палати Верховного Суду зводяться до того, що після закінчення строку кредитування чи використання кредитором установленого частиною другою статті 1050 ЦК України права на дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту банки не мають права нараховувати проценти, встановлені за користування кредитом у межах строку кредитування. Натомість банк має право вимагати сплати платежів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Скаржник звертає увагу на те, що пунктом 3.6 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником строку погашення Кредиту або його частини на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:
- 30% (тридцять) процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення Кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;
- 40% (сорок) процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31 го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тож, п.3.6. кредитного договору встановлений розмір процентів за неправомірне користування кредитними коштами, тобто у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати кредиту або його частини, а саме - 30% або 40% в залежності від кількості днів прострочення.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану Кредитний комітет банку прийняв рішення з 01.03.2022 року по 28.03.2022р. зупинити нарахування підвищених процентних ставок на прострочену частину заборгованості за кредитами та овердрафтами та дорівняти їх до базової процентної ставки за договорами (Протокол №010322/1 засідання кредитного комітету АТ «АБ «РАДАБАНК» від 01.03.2022р.).
Рішенням кредитного комітету банку (Протокол №250322/1 засідання кредитного комітету АТ «АБ «РАДАБАНК» від 25.03.2022р.) подовжено з 28.03.2022 року на строк дії воєнного стану зупинення нарахування підвищених процентних ставок на прострочену частину заборгованості за кредитами та овердрафтами та дорівняти їх до базової процентної ставки за договорами.
Враховуючи зазначене, банк нараховував позивачу за кредитним договором №16120/ ЮКР/0 від 07.09.2020р. проценти на прострочену заборгованість (за неправомірне користування кредитними коштами) за ставкою 19% (як за підвищеною, дорівняною до базової, тобто замість 30% та 40% застосовано 19%) на суму простроченої заборгованості з 19.02.2023р. по 26.06.2023р. згідно умов п. 3.6. кредитного договору та Рішень кредитного комітету від 01.03.2022р. та від 25.03.2022р. про зупинення нарахування підвищених процентних ставок на прострочену частину заборгованості за кредитами та овердрафтами та дорівнення їх до базової процентної ставки за договорами. Ця процентна ставка є мірою відповідальності за неправомірне користування кредитними коштами за межами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Банк правомірно нарахував проценти за неправомірне користування кредитом відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору.
Верховний суд в своїх інших Постановах визначив випадки, коли правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, не застосовується. Так, у постанові від 13.12.2018 р. у справі №913/11/18 Верховний Суд наголосив, що у даній справі сторонами кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щодо щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. Відтак, з огляду на умови укладеного між сторонами кредитного договору, Верховний Суд вказав на помилковість висновків апеляційного суду про необхідність застосування до правовідносин сторін даного спору правової позиції Великої Палати ВС, викладеної в постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12. У кожному конкретному випадку умови кредитного договору мають істотне значення при визначенні періоду, за який можуть нараховуватися проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України.
Згідно умов кредитного договору, який укладений між позивачем та відповідачем, зокрема, п.п.3.3.-3.5., сторони погодили, що проценти нараховуються методом факт/ факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.
Позиція Верховного суду щодо права Банку на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання викладена в Постанові від05.03.2019р. у справі №5017/1987/2012.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 26.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5257/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5257/24.
05.03.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 904/5257/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
14.03.2025 від ТОВ "Бахмачгазбудсервіс" до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що Позивач із доводами відповідача не згоден, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Як встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/914/22, Банк скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, зокрема, пред'явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, тобто, змінив строк виконання основного зобов'язання з 06.09.2023 року на 18.08.2022.
Аналізуючи зміст умов п. 3.4., 3.5., 3.6. Кредитного договору, позивач приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів, в тому числі підвищених, у разі порушення позичальником строку погашення кредиту або його частини, визначена саме як плата за користування кредитом, а не як міра відповідальності за порушення умов договору, а отже, після пред'явлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту, в останнього відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання із застосуванням положень статті 625 ЦК України.
За наведеного, нарахування Відповідачем процентів за користування кредитними ресурсами після пред'явлення до Позивача вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, визнається безпідставним.
Просить апеляційну скаргу АТ «АБ «РАДАБАНК» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 904/5257/24 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 904/5257/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2025 о 09:40 год. Оскільки, предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру (визнання відсутнім обов'язку щодо сплати заборгованості).
Вищенаведену ухвалу доставлено до електронних кабінетів Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" у підсистемі ЄСІТС Електронний суд 08.05.2025 о 01:34 згідно до довідок ЦАГС. (а.с. 83 т 2)
30.06.2025 від Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" до ЦАГС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи. Зазначено, що Банк підтримує апеляційну скаргу з підстав, які ній зазначені та просить скасувати рішення суду від 07.02.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволені позовних вимог.
01.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивача не зможе взяти участь у судовому засідання 02.07.2025 у зв'язку з сімейними обставинами (хворобою батька), що підтверджує довідкою з лікарні.
02.07.2025 позивач та відповідач наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" про відкладення розгляду скарги суд зазначає таке.
Як вбачається з поданого позивачем 01.07.2025 клопотання про відкладення розгляду скарги, останній обізнаний про день, час та місце даного судового засідання.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду скарги та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 02.07.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2020 між Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - кредитор, банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс" (далі - позичальник, позивач) укладено кредитний договір №16120/ЮКР/0.
Відповідно до умов пункту 1.1. кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 10 200 000,00 гривень зі сплатою процентів у розмірі 19 % річних, в розмірі та порядку, визначених даним договором (надалі за текстом - кредит).
Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлений кінцевий термін погашення повної суми кредиту « 06» вересня 2023р. та графік погашення кредиту.
Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора: кредиту у розмірі фактичної заборгованості; нарахованих/обчислених процентів, комісійний винагород, неустойки, визначених цим договором.
Пунктом 3.4 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом «факт/факт».
Пунктом 3.6 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п.1.2. цього договору, наступного робочого дня сума заборгованості, що не погашена у встановлений п.1.2. цього договору строк, вважається простроченою, а на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:
- 30% (тридцять) процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;
- 40% (сорок) процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31- го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.
Повним погашенням простроченої заборгованості вважається приведення заборгованості за кредитом у відповідність до п. 1.2 цього договору.
При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню процентів, комісійних винагород згідно з умовами цього договору, кредиту відповідно до пункту 1.2. цього договору, позичальник додатково до суми погашення кредиту, процентів, нарахованих за процентною ставкою, зазначеною в п. 3.6. цього договору, зобов'язаний на вимогу банку, сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору та нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.3.7. кредитного договору у разі невиконання позичальником зобов'язань по оплаті процентів, комісійних винагород відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленому кредитором позичальнику згідно з пунктом 7.7 договору та позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані в договорі.
Відповідно до п.12.4 кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов договору.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану кредитний комітет банку прийняв рішення з 01.03.2022 року по 28.03.2022р. зупинити нарахування підвищених процентних ставок на прострочену частину заборгованості за кредитами та овердрафтами та дорівняти їх до базової процентної ставки за договорами (Протокол №010322/1 засідання кредитного комітету АТ «АБ «РАДАБАНК» від 01.03.2022р.).
Рішенням кредитного комітету банку (Протокол №250322/1 засідання кредитного комітету АТ «АБ «РАДАБАНК» від 25.03.2022р.) подовжено з 28.03.2022 року на строк дії воєнного стану зупинення нарахування підвищених процентних ставок на прострочену частину заборгованості за кредитами та овердрафтами та дорівняти їх до базової процентної ставки за договорами.
Позичальник не виконав належним чином зобов'язання по своєчасному та повному поверненню кредиту, оплати процентів за кредитним договором, чим порушив умови пунктів 1.1., 1.2., 6.1., 6.4. цього договору.
У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, керуючись пунктом 3.7 кредитного договору, кредитний комітет банку прийняв рішення визнати з 18.08.2022р. строк погашення кредитного договору №16120/ЮКР/0 від 07.09.2020р. таким, що настав (Протокол №180822/2 засідання кредитного комітету від 18.08.2022р.). Про прийняте рішення щодо настання строку погашення кредиту банк повідомив позичальника листом від 22.08.2022р., який направлений позичальнику за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунку «iBank2Ua».
Невиконання позичальником умов кредитного договору порушувало права банку, у зв'язку з чим банк звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення солідарно з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі №927/914/22 позовні вимоги АТ «АБ «РАДАБАНК» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35800585), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАБ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 39492604; вул. Перемоги, б.7, смт Дмитрівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16572) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 41027799; вул.Войтенко, б.АБЗ, с.Ярошівка, Фастівський район, Київська область, 08538) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (код ЄДРПОУ 21322127; вул. Володимира Мономаха, б.5, м.Дніпро, 49069) 4 520 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 121 599,96 грн. заборгованості по процентам.
На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/914/22, яке набрало законної сили 19.04.2023, 19.04.2023 був виданий наказ.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/914/22 в частині погашення заборгованості за кредитом та процентами виконано у повному обсязі 27.06.2023.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ТОВ "Бахмачгазбудсервіс" покликається на виконання ним у повному обсязі рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/914/22 від 28.03.2023 в частині погашення заборгованості за кредитом та процентами, однак банком було додатково нараховано проценти за кредитним договором №16120/ЮКР/0 від 07.09.2020 у розмірі 299 424,65 грн, а тому просить суд визнати відсутнім обов'язку щодо сплати заборгованості за процентами на підставі кредитного договору № 16120/ЮКР/0 у розмірі 299 424,65 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що АТ "Акціонерний банк "Радабанк" безпідставно нарахував після закінчення строку кредитування проценти за прострочену заборгованість (за неправомірне користування кредитними коштами) з 19.02.2023 по 26.06.2023 у розмірі 299 424,65 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91)).
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки.
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за користування кредитом за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за користування кредитом (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі №927/914/22 позовні вимоги АТ «АБ «РАДАБАНК» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35800585), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАБ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 39492604; вул. Перемоги, б.7, смт Дмитрівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16572) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 41027799; вул.Войтенко, б.АБЗ, с.Ярошівка, Фастівський район, Київська область, 08538) на користь Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (код ЄДРПОУ 21322127; вул. Володимира Мономаха, б.5, м.Дніпро, 49069) 4 520 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 121 599,96 грн. заборгованості по процентам.
На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/914/22, яке набрало законної сили 19.04.2023, 19.04.2023 був виданий наказ.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/914/22 в частині погашення заборгованості за кредитом та процентами виконано у повному обсязі 27.06.2023.
Як встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/914/22, Банк скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, зокрема, пред'явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, тобто, змінив строк виконання основного зобов'язання з 06.09.2023 року на 18.08.2022.
Аналізуючи зміст умов п. 3.4., 3.5., 3.6. Кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів, в тому числі підвищених, у разі порушення позичальником строку погашення кредиту або його частини, визначена саме як плата за користування кредитом, а не як міра відповідальності за порушення умов договору, а отже, після пред'явлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту, в останнього відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання із застосуванням положень статті 625 ЦК України.
За наведеного, нарахування Відповідачем процентів за користування кредитними ресурсами після пред'явлення до Позивача вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, визнається безпідставним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ "Акціонерний банк "Радабанк" безпідставно нарахував після закінчення строку кредитування проценти за прострочену заборгованість (за неправомірне користування кредитними коштами) з 19.02.2023 по 26.06.2023 у розмірі 299 424,65 грн.
Колегія суддів констатує, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання відсутнім обов'язку щодо сплати заборгованості за процентами на підставі кредитного договору № 16120/ЮКР/0 у сумі 299 424,65грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Щодо інших аргументів сторін, скаржника, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі 904/5257/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 904/5257/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 904/5257/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збоу за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін