вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2025 р. Справа№ 910/2652/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Музика С.М., дов. № 19/12-2024/12 від 19.12.2024;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/2652/24 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до державного підприємства "Завод 410 ЦА"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління розвідки Міністерства оборони України
про стягнення 6 379 059,91 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК" "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Завод 410 ЦА" про стягнення 6 379 059,91 грн, з яких: 5 673 525,52 грн боргу, 487 183,62 грн пені, 111 122,46 грн 3 % річних та 107 228,31 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року поставив відповідачу природний газ, який не здійснив його своєчасну і повну оплату.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2025 позов задоволено частково (з урахуванням зменшення суми штрафних санкцій на 50 %). Стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 5 673 525,52 грн боргу, 243 591,81 грн пені, 111 122,46 грн 3 % річних, 107 228,31 грн інфляційних втрат та 95 685,90 грн судового збору за подання позову.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що з грудня 2022 року по лютий 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 176,47600 тис. м3 на суму 5 673 525,52 грн, який не був оплачений, установивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за спожитий газ, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог, однак, враховуючи наявність підстав, - зменшив розмір пені на 50 %.
Частково не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 243 591,81 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, з огляду на неналежне врахування ступеню виконання зобов'язання відповідачем, а також майнового стану та балансу інтересів сторін, наслідком чого стало надмірне зменшення розміру пені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 22.04.2025.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
10.07.2025 до апеляційного суду надійшла заява позивача про те, що відповідач звернувся до нього з листом щодо укладення мирової угоди у цій справі, однак комісія з питань кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ "ГК" "Нафтогаз України" прийняла рішення про відмову в укладенні мирової угоди.
В судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2025, позивач просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 243 591,81 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином і за висновками апеляційного суду неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2501 від 30.09.2015 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір; а.с. 9-10 том 1), згідно пункту 1.1 якого, він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Згідно пункту 1.3 типового договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).
Пунктом 1.4 типового договору зазначено, що ЕІС-код - це персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку оператором газорозподільної системи (далі - ГРМ) / оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об'єкт споживача; оператор ГРМ - до газових мереж якого підключений об'єкт споживача; постачальник "останньої надії" (далі - постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу - ТОВ "ГК "Нафтогаз України"; споживач - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа-підприємець, щодо якої виконані передбачені законодавством умови для постачання природного газу.
За умовами пункту 2.1 типового договору постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно пунктів 4.1-4.4 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ / оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Зі змісту пунктів 10.1-10.4 типового договору вбачається, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14-ти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
ДП "Завод 410 ЦА" (відповідач) зареєстрований в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з персональним кодом ідентифікації споживача (ЕІС-код) - 56ХО000013К8900F (а.с. 44, 46, 50 том 1).
Позивач зазначав, що з грудня 2022 року по лютий 2023 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 176,47600 тис. м3 на суму 5 673 525,52 грн згідно підписаних сторонами та скріпленими їх печатками актів приймання-передачі природного газу, а саме (а.с. 11-12 том 1): № 17318 від 31.12.2022 на суму 674 646,60 грн в обсязі 20,98500 тис. м3 у грудні 2022 року; № 1785 від 31.01.2023 на суму 3 162 946,34 грн в обсязі 98,38400 тис. м3 у січні 2023 року; № 3509 від 28.02.2023 на суму 1 835 932,49 грн в обсязі 57,10700 тис. м3 у лютому 2023 року, а також виставив споживачу відповідні рахунки на оплату природного газу (а.с. 13-14 том 1): № 1237 від 10.01.2023 на суму 674 646,60 грн; № 5070 від 10.02.2023 на суму 3 162 946,34 грн; № 8568 від 10.03.2023 на суму 1 835 932,49 грн.
З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань по своєчасній та повній оплаті за спожитий природний газ у вказаний період, позивач просив стягнути з відповідача 5 673 525,52 грн боргу, 487 183,62 грн пені, 111 122,46 грн 3 % річних та 107 228,31 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.02.2022 до 31.10.2023.
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з грудня 2022 року по лютий 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 176,47600 тис. м3 на суму 5 673 525,52 грн, який не був оплачений, установивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо розрахунку за спожитий газ, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог, однак, враховуючи наявність підстав, - зменшив розмір пені на 50 %.
Позивач не погодився з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 50 % та подав апеляційну скаргу, тож переглядаючи рішення в оскаржуваній частині колегія суддів зазначає наступне.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у сфері постачання природного газу, є Закон України № 329-VIII від 09.04.2015 "Про ринок природного газу" (далі - Закон України "Про ринок природного газу") та Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), а також Кодекс ГТС, затверджений постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.
Відповідно до розпорядження КМУ № 917-р від 22.07.2020 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" було обрано постачальником "останньої надії" строком на 3-и роки як переможця конкурсу.
Законом України "Про оптимізацію структури власності оператора ГТС України" № 3293-IX від 28.07.2023 частину 1 статті 15 Закону № 329-VIII доповнено абз. 4 такого змісту: "На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, та протягом 6-ти місяців після його припинення або скасування постачальник "останньої надії" визначається КМУ без проведення конкурсу".
Розпорядженням КМУ № 793-р від 12.09.2023 виконання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" обов'язків постачальника "останньої надії" продовжено на період воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення або скасування.
Згідно пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу:
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
Згідно пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП, № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора ГРМ), здійснюється автоматично в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора ГТС за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).
Факт включення ДП "Завод 410 ЦА" до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та віднесення газу, спожитого цим споживачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується: копією типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (ЕІС-код споживача: 56XO000013K8900F) (а.с. 9-10 том 1); листом ТОВ "Оператор ГТС України" № ТОВВИХ-23-9006 від 04.07.2023 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XO000013K8900F (а.с. 42-55 том 1), згідно вказаного листа у періодах з 02.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.01.2023, 01.02.2023 по 28.02.2023 ДП "Завод 410 ЦА", у зв'язку з відсутністю іншого постачальника відповідач здійснював споживання природного газу на умовах постачання природного газу постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не вбачааєється з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до підписаних та скріпленими печатками сторін актів приймання-передачі природного газу (а.с. 11-12 том 1) постачальник в грудні 2022 року, січні-лютому 2023 року поставив споживачу природний газ в загальному об'ємі 176,47600 тис. м3 на загальну суму 5 673 525,52 грн, що також підтверджується даними з інформаційної платформи оператора ГТС (а.с. 51-55 том 1).
Матеріалами справи підтверджено, що рахунки на оплату (а.с. 13-14 том 1) виставлялись ТОВ "ГК "Нафтогаз України" через електронний кабінет споживача (а.с. 15-16 том 1), а також надсилались засобами поштового зв'язку (а.с. 22-32 том 1).
Отже, строк оплати спожитого відповідачем природного газу у загальному розмірі суму 5 673 525,52 грн згідно пункту 4.4 типового договору настав: за грудень 2022 на суму 674 646,60 грн - 31.01.2023 включно; за січень 2023 на суму 3 162 946,34 грн - 28.02.2023 включно; за лютий 2023 на суму 1 835 932,49 грн - 31.03.2023 включно.
Матеріали справи не містять доказів оплати вартості поставленого природного газу, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 5 673 525,52 грн заборгованості задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За умовами пункту 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки суд першої інстанції встановив, що вони є арифметично правильними, а відтак позивач правомірно просив стягнути з відповідача 487 183,62 грн пені, 111 122,46 грн 3 % річних та 107 228,31 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.02.2022 до 31.10.2023.
Відповідач у відзиві на позов (а.с. 97-99 том 1) посилався на положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу (далі - ГК) України (однак до матеріалів справи не долучив належних доказів на підтвердження форс-мажорних обставин), та статті 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим просив врахувати військовий та економічний стан в Україні, а також специфіку діяльності ДП.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов'язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
У зв'язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
З урахуванням викладеного та зважаючи те, що: відповідачем не заперечувалась сума заборгованості; враховуючи вид діяльності відповідача (а.с. 56 том 1); відсутність доказів збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за типовим договором; звіт про фінансові результати відповідача (а.с. 105 том 1) за 2023 рік, який підтверджує збитковість підприємства; умови військової агресії, які впливають на діяльність сторін; компенсаційний характер неустойки; дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення неустойки і розміру, до якого вона має бути зменшена, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру пені на 50 %, - до суми 243 591,81 грн, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України не знайшли свого підтвердження, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/2652/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/2652/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/2652/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.07.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук