79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" липня 2025 р. Справа №27/55(914/319/24)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Панова І.Ю.,
Суддів Матущак О.І.,
Скрипчук О.С.,
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
арбітражний керуючий: Сибаль А.М.;
від позивача: Іващук І.П., Бакун О.В.;
від відповідача: Квіткін Ю.М.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю б/н від 26.05.2025 (вх. №01-05/1574/25 від 25.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 (повний текст ухвали складено 07.05.2025)
у справі № 27/55(914/319/24) (суддя Чорній Л.З.)
за позовом: Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, м. Жовква
до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Жовква Львівської області
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП “Рома», м. Рава-Руська, Львівська обл.
про припинення права користування земельною ділянкою
в межах провадження у справі № 27/55
за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
Короткий зміст вимог позовних заяв і рішень судів попередніх інстанцій.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ, про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ.
Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотерн-Буд», Приватного акціонерного товариства “Козлівський цегельний завод», Приватного акціонерного товариства “Алтек» від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013 р.; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ у зв'язку із розірванням мирової угоди.
Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника - Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
05.02.2024 Жовківською міською радою Львівського району Львівської області до господарського суду Львівської області подано позов до відповідача Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП “Рома» про припинення права користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача з моменту отримання Державного акту на право постійного користування землею з 13.02.1995 і до дня подання позову існував обов'язок сплати податку за землю, якою останній володів на праві постійного користування. Відповідач систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту “д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га. за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
Крім того, позивач вважає, що дії Відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою у вигляді передачі в оренду ІІІ особі є такими,, що вчинені поза межами речових прав, які Відповідач набув у зв'язку із передачею ділянки у постійне користування, а тому такий спосіб використання земельної ділянки є грубим порушенням наведених приписів земельного законодавства та не відповідає цільовому призначенню цієї ділянки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №27/55(914/319/24) задоволено позов. Припинено Спільному українсько-німецькому підприємству - фірма “Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га, розташованою за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17, яка була передана за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995. Присуджено до стягнення з Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 3 028,00 грн - судового збору
Рішення мотивовано тим, що відповідач систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту “д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га. за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Спільне українсько-німецьке підприємство “Тристалко» у формі ТзОВ оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 26.05.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025р. у справі № 27/55(914/319/24) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зазначає, що з відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 29.12.2023 № 14216/5/3-01-19-03-13 не вбачається, що у відповідача існує будь-яка заборгованість зі сплати земельного податку, не вбачається фактів несплати, несвоєчасної чи неповної сплати земельного податку, чи що сплачені раніше відповідачем суми земельного податку є меншими, аніж належна до сплати сума земельного податку за період з часу надання відповідачу земельної ділянки в постійне користування.
Окрім цього, вказує, що задоволення позовної вимоги у вигляді припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою не призведе до відновлення порушених на думку позивача прав, оскільки відповідач продовжить користуватися земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 3,9 га в м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 не є вільною, оскільки на ній знаходиться належний СП "Тристалко" на праві власності виробничий корпус цегельного заводу першої черги, загальною площею 7 752,0 кв.м.
13.06.2025 від Жовківської міської ради Львівського району Львівської області надійшов відзив б/н від 13.06.2025 (вх.№01-04/4657/25) на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає, що нерухоме майно, належне на праві власності Відповідачу розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності, яка була передана останньому в постійне користування, то враховуючи принцип «юридичної єдності» майна із земельною ділянкою, на якій це майно розташоване та приведену вище правову позицію щодо сутності права постійного користування земельною ділянкою, Жовківська міська рада стверджує, що Відповідач не мав жодних прав передавати в оренду належне йому на праві власності нерухоме майно без її погодження. Вказане випливає з того, що разом із цим майном, фактично в користування третьої особи - ПП «РОМА» перейшла й земельна ділянка, на якій це майно розташоване, що не відповідає цільовому призначенню цієї ділянки.
Також, зазначає, що Відповідач (Скаржник) систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га за Державник актом на право постійного користування землею Серія ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Матущак О.І. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю б/н від 26.05.2025 (вх. №01-05/1574/25 від 25.05.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі № 27/55(914/319/24).
Ухвалою суду від 19.06.2025 призначено розгляд справи на 15.07.2025.
У судовому засіданні 15.07.2025 арбітражний керуючий та представник відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники позивача заперечили доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила , про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно із матеріалами справи, рішенням Жовківської районної ради народних депутатів Львівської області, прийнятим на 2-й сесії ІІ-го демократичного скликання від 09.11.1994 року за № 8 “Про надання в постійне користування земельної ділянки СУНПФ “Тристалко» (надалі - Рішення) було вирішено, припинити право постійного користування фірмою “Світоч ТЛтд» земельної ділянки розміром 3,9 га., відведеної для будівництва цегельного заводу (територія колишнього кар'єру) та надати у постійне користування земельну ділянку розміром 3,9 га, СУНПФ “Тристалко» для будівництва цегельного заводу.
На виконання вищевказаного рішення, на той час Українсько-Німецьке підприємство фірма “Тристалко» (правонаступником якого є Відповідач) отримало Державний акт на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 року за підписом Голови Жовківської районної Ради народних депутатів В. Герича (надалі Державний акт), згідно якого відповідачу було передано в постійне користування земельну ділянку площею 3,9 га. на території м. Жовква для виробничих потреб. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
19.05.2005 відповідач отримав Свідоцтво про право власності САА 439129, видане виконкомом Жовківської міської ради на підставі рішення № 121 від 26.04.2005 року на нерухоме майно - виробничий корпус цегельного заводу першої черги, загальною площею 7 752, 0 кв.м. який розташований за земельній ділянці, переданій відповідачу у постійне користування.
19.12.2023 позивач отримав від Приватного підприємства “РОМА» (надалі - Третя особа) лист від 18.12.2023 року, у якому повідомлялося, що у 2014 році між Третьої особою та Спільним українсько-німецьким підприємством “Тристалко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю виникли робочі взаємовідносини з приводу співробітництва у сфері створення промислового центру у м. Жовква на вказаній вище земельній ділянці.
09.12.2016 між третьою особою та відповідачем укладено Угоду № 10 про співробітництво та організацію взаємовідносин з метою створення перспектив для організації промислового центру новітнього зразка у місті Жовква (надалі - Угода).
У позовній заяві позивач посилається на те, що на підставі цієї Угоди ПП “РОМА» використовувало земельну ділянку за адресою м. Жовква, вул. Дорошенка, 17, а також опікувалося згаданим вище нерухомим майно, що полягало у відновленні подачі електроенергії шляхом ремонту трансформатора та підведення електрокомунікацій. Крім цього було прибрано вказану територію від побутового сміття, прокладено ґрунтово-щебеневу дорогу, встановлено огорожу та вчинено інші покращення. У 2021 році Жовківська міська рада дізналася, що останнє начебто уклало 02.01.2018 із відповідачем Договір оренди зазначеної вище нерухомої будівлі (надалі- Договір), яка у цьому Договорі була визначена, як єдиний майновий комплекс за відсутності будь-яких для цього ознак. Про передачу в оренду також земельної ділянки, яка знаходиться під цією будівлею, а також яка необхідна для її обслуговування, у Договорі нічого не було зазначено, проте у ході численних судових спорів між відповідачем та третьою особою, Жовківській міській раді лише у 2023 році стало відомо, що земельна ділянка, якою користувалися з 2014 року у м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 перебуває ще 90-х років у постійному користуванні відповідача на підставі відповідного Державного акту.
У зв'язку із цим, враховуючи правову природу такого речового права, як постійне користування земельною ділянкою, на підставі якого відповідач користувався спірної ділянкою, ПП “РОМА» просило позивача з'ясувати обставини та можливість передачі цієї ділянки відповідачем в оренду третій особі та вжити відповідних заходів у випадку виявлення порушень.
За наслідками отримання та розгляду вказаного листа, а також, враховуючи, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту м. Жовква, позивачем проведено перевірку зазначених у ньому обставин та встановлено таке.
Між відповідачем та третьою особою з 2021 року тривають судові спори, предметом яких є стягнення орендної плати за користування зазначеним нерухомим майно, що належить на праві власності відповідачу, у ході яких на користь останнього стягнуто грошові кошти у різних сумах.
Предметом позову в цій справі є вимоги Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про припинення права користування земельною ділянкою Спільним українсько-німецьким підприємством “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Згідно зі ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).
За визначенням, наведеним у ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
За приписами ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право постійного користування регламентується статтею 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за визначенням частини 1 якої право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно із приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990, що був чинним на момент виникнення в позивача права постійного користування земельною ділянкою, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Рішенням Жовківської районної ради народних депутатів Львівської області, прийнятим на 2-й сесії ІІ-го демократичного скликання від 09.11.1994 року за № 8 “Про надання в постійне користування земельної ділянки СУНПФ “Тристалко» (надалі - Рішення) було вирішено, припинити право постійного користування фірмою “Світоч ТЛтд» земельної ділянки розміром 3,9 га., відведеної для будівництва цегельного заводу (територія колишнього кар'єру) та надати у постійне користування земельну ділянку розміром 3,9 га, СУНПФ “Тристалко» для будівництва цегельного заводу.
Подаючи позов Жовківська міська рада Львівського району Львівської області зазначила, що у відповідача з моменту отримання Державного акту на право постійного користування землею з 13.02.1995 і до дня подання позову існував обов'язок сплати податку за землю, якою останній володів на праві постійного користування. Відповідач систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту “д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га. за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
У підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено відповідь Головного управління ДПС у Львівській області від 29.12.2023 за № 14216/5/3-01-19-03-13, з якої вбачається, що відповідач з 2014 здійснив такі оплати за землю:
- 2014 рік - 419,37 грн.;
- 2015 рік - 0 грн.;
- 2016 рік - 3 409,33 грн.;
- 2017 рік - 0 грн.;
- 2018 рік - 0 грн.;
- 2019 рік - 0 грн.;
- 2020 рік - 0 грн.;
- 2021 рік - 0 грн.;
- 2022 рік - 0 грн.;
- 2023 рік - 0 грн.
Колегія суддів зазначає, що контроль за сплатою земельного податку постійних землекористувачів, яким є позивач віднесено до повноважень податкових органів (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20).
Відповідно, податкові органи за зверненням органу місцевого самоврядування надають інформацію про наявність податкового боргу. При цьому у органу місцевого самоврядування відсутні підстави не враховувати інформацію, що відображена в листах та довідках податкового органу.
Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позові просив господарський суд припинити Спільному Українсько-Німецькому підприємству «Тристалко» право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га розташованою за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка 17 яка була передана за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995.
Водночас стаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. З положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.
З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17 від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, від 19.11.2024 у справі №907/883/22.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, колегія суддів дійшла до висновку, що господарський суд не наділений повноваженнями припиняти право постійного користування земельною ділянкою з підстав, передбаченої пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України - систематична несплата земельного податку, оскільки за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Щодо тверджень позивача про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням апеляційний господарський суд зазначає наступне.
02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством «Тристалко» у формі ТзОВ та Приватним підприємством “Рома», відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, передбачено, що цілісними майновими комплексами є об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.
Аналогічне визначення цілісного майнового комплексу закріплено Положенням про: порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29,12.2010 № 1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за № 109/18847. Наведеним положенням цілісний майновий комплекс визначено як об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти.
Апеляційний господарський суд зазначає, що земельна ділянка площею 3,9 га, на якій розміщено Жовківський цегельний завод, не належить на праві власності відповідачу, а тому не є частиною належного відповідачу цілісного майнового комплексу - Жовківського цегельного заводу, а відтак не була предметом оренди згідно договору та в договорі оренди від 02.01.2018 відсутні умови щодо прав на земельну ділянку.
ПП "Рома" в силу укладення договору оренди від 02.01.2018 набуло права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, без необхідності будь-якої окремої вказівки на це в договорі.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що, у даному випадку, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а отже в задоволені позову з вказаної підстави слід відмовити.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №27/55(914/319/24) підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю б/н від 26.05.2025 (вх. №01-05/1574/25 від 25.05.2025) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №27/55(914/319/24) - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Матущак О.І.,
Скрипчук О.С.