14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 287/1212/24
провадження № 51-1308км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2025 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє засудженого за вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (надалі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2024 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2023 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.
Строк покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання в порядку виконання цього вироку.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За детально наведених фактичних обставин у вироці суду ОСОБА_7 , діючиповторно, у невстановлений досудовим слідством день та час, перебуваючи у Харківській області знайшов згорток з фольги із білою порошкоподібною речовиною, яка являється психотропною речовиною - амфетамін, після чого усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій умисно, з метою подальшого вживання, перевіз вищевказану наркотичну речовину до господарського приміщення за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення санкціонованого обшуку домогосподарства за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме 03 травня 2024 року з 10:40 по 11:19, було виявлено та вилучено згорток з фольги у якому міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, маса якої у перерахунку на загальну масу представленої речовини становить: 2,6539 г.; 0,2915 г і фрагмент скла, частину картки із полімерного матеріалу, металеве лезо на яких міститься нашарування речовини білого кольору, яке містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, маса якої у перерахунку, становить 0,0019 г; 0,0023 г. Загальна маса наркотичної речовини, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, перевіз та зберігав за місцем проживання, без мети збуту становить - 2, 9496 г.
Житомирський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання й 03 березня 2025 року ухвалив свій, за яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частин 1, 4 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2023 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року за яким ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, ухвалив виконувати самостійно.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Захисник уважає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки аргументам сторони захисту про те, що ОСОБА_7 заперечував щодо розгляду кримінального провадження у місцевому суді в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), оскільки хотів пред'явити докази своєї волонтерської діяльності.
Наголошує, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення районним судом вимог ч. 1 ст. 314-1 КПК, які полягали у відсутності постановлення ухвали про складення досудової доповіді.
Через наведені вище порушення, на думку касатора, вирок апеляційного суду ухвалено без дотримання вимог ст. 370 КПК, а тому підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник і засуджений підтримали вимоги касаційної скарги, а прокурор просила залишити скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.
Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати положення статей 408, 420 КПК.
Статтею 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків і містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги. Крім того, рішення має містити відповідну власну оцінку і переоцінку доказів, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що місцевий суд помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує або спростовує винуватість особи. У такому разі дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом є обов'язковим.
Переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд дотримався наведених вище положень кримінального процесуального закону.
Питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не порушуються, проте захисник вказує на недотримання судом апеляційної інстанції норм КПК, що перешкодило йому ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК Верховний Суд здійснює перегляд судових рішень у межах касаційної скарги.
Під час перевірки доводів захисника про те, що апеляційний суд дав неналежну оцінку доводам сторони захисту стосовно порушення порядку дослідження доказів, оскільки підзахисний заперечував щодо розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, колегія суддів керується таким.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з журналу й аудіозапису судового засідання від 04 вересня 2024 року ОСОБА_7 у підсумку не заперечував проти порядку дослідження доказів, який передбачений згаданою вище нормою КПК (т. 1, а. п. 54 - 56).
Дійсно з аудіозапису судового засідання вбачається, що ОСОБА_7 спочатку заперечував проти зазначеного порядку, однак після роз'яснень головуючого погодився на цей порядок дослідження доказів.
Твердження захисника про намір засудженого подати додаткові докази його волонтерської діяльності є неспроможними, адже під час судових дебатів ОСОБА_7 зауважив, що займається цією діяльністю на добровільній основі, не перебуває в жодній організації, тому не може документально підтвердити те, що він волонтер.
Апеляційний суд також перевірив указані вище обставини й спростував їх.
Отже, на думку Суду, доводи захисника в цій частині непереконливі, а підстави для визнання істотними порушеннями норм КПК, які полягають у недотриманні порядку, установленому ч. 3 ст. 349 КПК, - відсутні.
Крім того, апеляційний суд проаналізував доводи захисника про відсутність досудової доповіді й зазначив таке.
За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.
Ця доповідь для суду має рекомендаційний характер, він може врахувати її з огляду на свої дискреційні повноваження.
Як видно зі змісту вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.
Тобто, призначаючи покарання, суд зважив на дані, що характеризують особу обвинуваченого, яких було достатньо для ухвалення вироку, а тому відсутність досудової доповіді у матеріалах провадження колегія суддів апеляційного суду не вважала істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на обґрунтованість постановленого судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 21 грудня року 2022 № 295/8690/21).
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх слушними.
Ба більше, у ст. 412 КПК законодавець визначив, що невід'ємною критерієм істотності порушення вимог кримінального процесу є здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Отже, аналізуючи згадані вище норми кримінального процесуального закону, необхідно з'ясувати, як вказані ті чи інші порушення вплинули на законність ухваленого судом рішення, водночас необхідно зважати на «рівень істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.
Проте в касаційній скарзі захисник не навів переконливих аргументів, які б указували на те, що відсутність досудової доповіді вплинула на законність судового рішення, з огляду на те, що дані про особу ОСОБА_7 було враховано під час призначення йому покарання.
Колегія суддів, беручи до уваги дискреційність повноважень суду, а також відсутність даних, які б указували на «явно несправедливе покарання», уважає позицію апеляційного суду правильною.
Отже, на думку колегії суддів вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК, є законним.
З урахуванням того, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень КПК, які були б підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3