10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 175/1726/23
провадження № 61-16903св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Пархоменка П. І. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Роговська Алла Олександрівна,
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 21 травня 2024 року у складі судді Білоусової 0. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Халаджи 0. В., Максюти Ж. І.
у справі
за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач)
до
відповідачки ОСОБА_1 (далі - відповідачка)
про поділ майна подружжя,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про поділ майна подружжя.
2. Представник відповідачки позовні вимоги визнав частково.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. Відповідачка оскаржила рішення судів попередніх інстанцій
в касаційному порядку. Підставою оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
Разом з тим, посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи, що призвело до неправильного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (щодо ринкової вартості спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає поділу).
Також вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, з огляду на допущені порушення в процесі проведення експертизи.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- 24 лютого 1994 року між сторонами укладено шлюб;
- за час шлюбу подружжя вело спільну підприємницьку діяльність, за час якої було придбано транспортні засоби та причепи, котрі були зареєстровані за відповідачкою;
- 19 травня 2022 року шлюб між сторонами розірвано, проте домовленості щодо поділу спільного сумісного майна досягнуто не було.
7. Враховуючи викладене, позивач просив:
- визнати за ним право власності на транспортні засоби: VAN HOOL марка FS 300, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; напівпричіп MAGYAR, модель SR3MEF, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; спеціалізований напівпричіп BURG модель BPO-12-24Z, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка DAF, модель XF 95.480, номер шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- залишити за відповідачкою право власності на транспортні засоби: автомобіль BMW Х5, номер шасі НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 ; спеціалізований напівпричіп KOGEL, модель SNCC 24, номер шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_12 ; спеціалізований напівпричіпю-паливоцистерна-Е, номер шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ; загальний напівпричіп Н/ПР- цистерна-Е VAN HOOL, модель В22066, номер шасі НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_16 .
ІII. Короткий змістоскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано за позивачем право власності на такі транспортні засоби:
- спеціалізований напівпричіп VAN HOOL, марка FS 300, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; напівпричіп MAGYAR, модель SR3MEF, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_17 ;
- спеціалізований напівпричіп BURG, модель BPO-12-24Z, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марка DAF модель XF 95.480, номер шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- спеціалізований напівпричіп KOGEL, модель SNCC 24, номер шасі НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_12 , та припинено на них право спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за відповідачкою право власності на такі транспортні засоби:
- автомобіль BMW Х5, номер шасі НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
- спеціалізований напівпричіп-паливоцистерна - Е, номер шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ; загальний напівпричіп Н/ПР-цистерна-Е VAN HOOL, модель В22066, номер шасі НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_16 .
Припинено на них право спільної сумісної власності подружжя.
Стягнуто з позивача на користь відповідачки компенсацію різниці вартості майна у розмірі 82 175,54 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
9. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірне майно набуте сторонами за час шлюбу та ведення спільного господарства, тому воно
є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідно підлягає поділу між сторонами із припиненням права спільної сумісної власності, виходячи
з правил рівності часток подружжя в спільному майні з урахуванням висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 06 березня 2024 року щодо визначення вартості спірних об'єктів майна.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі відповідачка просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- судом не взято до уваги те, що оскільки дитина залишилася проживати
з матір'ю, а позивач в добровільному порядку аліменти не сплачує, вона отримує кошти лише від здійснення підприємницької діяльності, і без наявності автотранспорту це зробити неможливо, відповідно просила залишити в її власності певні транспортні засоби;
- вона є фізичною особою-підприємцем, яка займається господарською діяльністю з перевезення вантажів, а також надання в оренду транспортних засобів, тому наявність у неї автотранспорту для цього має суттєве значення. За рішенням суду в порядку розподілу майна подружжя в неї залишились лише 2 вантажні автотранспортні засоби, один з яких є технічно несправним, що ставить під сумнів можливість продовження здійснення підприємницької діяльності;
- судами при розподілі майна не було враховано те, що фактично у її користуванні були такі транспортні засоби: автомобіль BMW Х5, державний номер НОМЕР_19 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марка DAF модель XF 95.48, державний номер НОМЕР_8 ; спеціалізований напівпричіп BURG,модель ВРО-12-247, державний номер НОМЕР_6 ; спеціалізований напівпричіп KOGEL, модель SNCC 24, державний номер НОМЕР_12 , які вона обслуговувала;
- судами не надано правову оцінку доводам відповідачки щодо придбання транспортних засобів за обігові кошти фізичної особи-підприємця, що підтверджується деклараціями фізичної особи-підприємця, з метою здійснення підприємницької діяльності, а в не в інтересах сім'ї;
- судами неправильно застосовано статтю 71 Сімейного кодексу України (далі -СК), статтю 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а позивачем не внесені кошти на депозитний рахунок суду до звернення з позовом;
- судом не розглядалося клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи, судові засідання з цього приводу не проводились;
- також суди не звернули увагу, що під час зупинення проведення експертизи 01 лютого 2024 року та 04 березня 2024 року експерт провів експертнедослідження, тому висновок експерта є недопустимим доказом,
з огляду на порушення, які мали місце при проведенні експертизи;
- суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи;
- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 585/3273/17, від 17 серпня 2022 року
у справі № 522/8676/20, від 20 липня 2022 року у справі № 703/2284/19, Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15.
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
12. 17 квітня 2025 року представник позивача подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив відмовити у її задоволені, навівши такі мотиви:
- доводи касаційної скарги про невнесення позивачем коштів на депозитний рахунок суду до звернення з позовом є необґрунтованими, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду
від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 при поданні відповідної категорії позовних заяв внесення коштів на депозит не є необхідним;
- з моменту розірвання шлюбу позивач перераховував у добровільному порядку щомісяця на банківський рахунок відповідачки по 10 000 грн аліментів, що також встановлено у справі № 175/2321/22 за позовом
ОСОБА_1 про стягнення аліментів;
- заборгованість з аліментів відсутня;
- їх спільний син проживає разом з батьком, що також вказує на рівноцінність грошового забезпечення дітей;
- відповідачка приховала той факт, що вона разом з дочкою з 2022 року проживає у Німеччині та отримує соціальну допомогу, житло, що підтверджується звукозаписом судових засідань суду першої та апеляційної інстанції, тому посилання в касаційній скарзі на те, що здійснення підприємницької діяльності є її єдиним доходом,є необґрунтованими;
- також відповідачка з 05 січня 2022 року працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто підприємство
22 Спецавтотранс»;
- транспортний засіб VAN HOOL, марка FS 300, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який визнано за позивачем, подарований на день народження їх спільному сину ОСОБА_3 , який ним фактично і користується;
- отже, позивачу залишається на один транспортний засіб менше, що також підтверджує правомірність поділу майна подружжя;
- на підтвердження того, що автомобілі куплені за обігові кошти фізичної особи-підприємця, відповідачка не надає документів податкової звітності, які б підтверджували оплату та укладення договорів саме фізичною особою підприємцем;
- транспортні засоби та причепи були придбані за час шлюбу загальними зусиллями, з урахуванням ведення спільного бізнесу - підприємницької діяльності, табули зареєстровані за відповідачкою в силу життєвих обставин, оскільки позивач був поручителем за кредитним договором свого брата;
- після розірвання шлюбу було досягнуто згоди, що частина транспортних засобів залишається у позивача, а інша у відповідачки, тому не подавалася відповідна заява до суду щодо поділу майна;
- проте, враховуючи те, що 22 червня 2022 року відповідачка разом
з групою осіб намагалася примусити позивача передати майно, що підтверджується кримінальним провадженням №12022046440000108, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про поділ майна;
- будь-яке,майно набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не доведено купівлею за особисті кошти, тому доводи касаційної скарги щодо неможливості поділу майна фізичної особи - підприємця є безпідставними;
- суд саме за клопотанням відповідачки призначив повторно експертизу транспортних засобів, в суді апеляційної інстанції вона втретє просила провести експертизу безпосередньо у судовому засіданні;
- не погодившись з висновком експерта, відповідачка не була позбавлена права звернутися за рецензією на такий висновок, чим
ОСОБА_1 не скористалася;
- порушень у проведенні експертизи не було, експертиза проводилась
в установі, яка була запропонована представником відповідачки та саме за її клопотанням;
- доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з варіантом поділу майна, що призводить до затягування розгляду справи, а не досягнення конкретного результату.
VІ. Рух справи в суді касаційної інстанції
13. 16 грудня 2024 року представник відповідачки звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
16. 03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
VІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. 24 лютого 1994 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року розірвано.
18. Транспортний засіб BMW Х5, номер шасі НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , зареєстрований за ОСОБА_1 14 січня 2020 року.
19. Транспортний засіб спеціалізований напівпричіп KOGEL, модель SNCC 24, номер шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_12 , зареєстрований за Шагутою 0. 0. 06 серпня 2020 року.
20. Спеціалізований напівпричіп VAN HOOL, марка FS 300, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 23 жовтня 2019 року.
21. Напівпричіп MAGYAR, модель SR3MEF, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_1 26 листопада 2014 року.
22. Спеціалізований напівпричіп BURG модель BPO-12-24Z, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований за ОСОБА_1 24 квітня 2019 року.
23. Спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка DAF, модель
XF 95.480, номер шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований за ОСОБА_1 08 квітня 2015 року.
24. Спеціалізований напівпричіп - спеціалізований Н/ПР-паливоцистерна-Е, номер шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 зареєстрований за ОСОБА_1 16 червня 2019 року.
25. Загальний напівпричіп Н/ПР-цистерна-Е VAN HOOL, модель В22066, номер шасі НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_16 , зареєстрований за ОСОБА_1 19 серпня 2014 року.
26. Усі вказані транспортні засоби були придбані та зареєстровані за відповідачкою за час шлюбу з позивачем.
27. Угоди про добровільний поділ майна, що є у спільній сумісній власності, подружжям не досягнуто.
28. Відповідно до судової транспортно-товарознавчої експертизи
№ СЕ-19/104-24/2558-АВ від 06 березня 2024 року ринкова вартість спірних транспортних засобів становить:
- спеціалізований напівпричіп VAN HOOL, марка FS 300, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 - 483 391,77 грн;
- напівпричіп MAGYAR, модель SR3MEF, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - 768 302,52 грн;
- спеціалізований напівпричіп BURG, модель BPO-12-24Z, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 - 517 956,76 грн;
- спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марка DAF модель XF 95.480, номер шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 -
450 412,33 грн;
- автомобіль BMW Х5, номер шасі НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 -1 067 780,75 грн;
- спеціалізований напівпричіп KOGEL, модель SNCC 24, номер шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_12 - 306 925,80 грн;
- спеціалізований напівпричіп-паливоцистерна-Е, номер шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 -811 465,59 грн;
- загальний напівпричіп-цистерна-Е VAN HOOL, модель В22066, номер шасі НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_16 - 483 391,77 грн.
VІII. Позиція Верховного Суду
29. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
30. Даний спір виник між колишнім подружжям щодо поділу майна. Об'єктами поділу були транспортні засоби (див. пункти 6-7, 18-25).
Загальні принципи щодо поділу майна подружжя
31. Верховний Суд звертає увагу, що Главою 8 СК врегульований правовий режим права спільної сумісної власності подружжя.
32. Так, основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав
з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК).
33. Тобто статтею 60 СК встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження
№ 61-15462св18)).
34. Статтями 69-71 СК подружжю гарантовано право на поділ, способи та порядок поділу спільного майна подружжя.
35. Так, згідно з частинами першою та другою статті 70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
36. А відповідно до частини першої статті 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
37. У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
38. При вирішенні спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя, і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу (див. постанову Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20(провадження № 61-7951 св 23)).
Особливості поділу майна фізичної особи - підприємця
39. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
40. Майно фізичної особи - підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя
з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя (див. постанову Верховного Суду від 16 грудня 2022 року у справі № 686/24549/15 (провадження № 61-5165св21)).
Застосування вказаних принципів у цій справі
41. У цій справі суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли правильного висновку, що спірне майно подружжя набуло за час шлюбу, тому воно є їх спільним майном та підлягає поділу між ними
в рівних частинах з урахуванням висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 06 березня 2024 року щодо визначення вартості спірних об'єктів майна.
42. Апеляційний суд, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги
ОСОБА_1 про те, що спірне майно було придбане нею як фізичною особою-підприємцем та використовувалося нею у підприємницькій діяльності, тому
є особистою приватною власністю і не підлягає поділу, дійшов правильного висновку, що відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що спірне майно є її особистою приватною власністю. Крім того, такі доводи відповідачки суперечать її ж вимогам апеляційної скарги, в яких вона все
ж допускає поділ спільного майна подружжя, але іншим, ніж визначено судом, способом.
43. Суди правильно врахували, що на підтвердження придбання транспортних засобів як фізичною особою-підприємцем відповідачка не надала документів податкової звітності, які б підтверджували оплату та укладення договорів саме фізичною особою підприємцем, тому доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
44. Доводи касаційної скарги про те, що транспортні засоби використовуються відповідачкою у господарській діяльності та поділ майна, який здійснив суд, позбавить її можливості заробляти кошти, не підтверджені доказами, які дослідили суди попередніх інстанцій і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
45. Судами під час вирішення спору враховано пояснення сторони позивача та відповідачки щодо варіантів поділу майна, проте переконливих доказів на підтвердження позиції однієї чи іншої сторони у справі не встановлено, тому суд першої інстанції правильно виходив із співмірності вартості спірного майна та інтересів сторін.
46. Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що запропонований відповідачкою варіант поділу майна подружжя зводиться до незгоди з тим варіантом поділу, що застосував суд, та фактично обґрунтовується особистими бажаннями щодо отримання того чи іншого транспортного засобу у власність, проте об'єктивно нічим не пояснюється.
47. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачем не внесені кошти на депозитний рахунок суду до звернення з позовом. В такій ситуації Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК і статті 365 ЦК з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
48. Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно відмовив
у задоволенні клопотання про проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
49. Ухвалою районного суду від 03 липня 2023 року за клопотанням відповідачки призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу транспортних засобів; повторно після надісланого експертом клопотання про оплату експертизи, експертиза була призначена 22 вересня 2023 року
з урахуванням поданого відповідачкою клопотання про уточнення питань до експерта.
50. 26 грудня 2023 року від експерта надійшло клопотання про неможливість проведення експертизи з огляду на те, що експерту не надано до огляду об'єкти дослідження - транспортні засоби.
51. Разом з тим, ухвалою районного суду від 20 грудня 2023 року після оплати відповідачкою експертизи, було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу транспортних засобів, на виконання якої судовий експерт Гайдюк В. В. 19 березня 2024 року надіслав висновок експерта
від 06 березня 2024 року.
52. Звернувшись в черговий раз із клопотанням про повторне проведення експертизи уже до апеляційного суду відповідачка вказала, що судова транспортно-товарознавча експертиза, яка проводилась судовим експертом під час розгляду справи у суді першої інстанції згідно з ухвалою суду
від 20 грудня 2023 року має неточності, суперечить фактичним обставинам справи, отже, викликає сумнів.
53. Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цього клопотання, вказавши, що відсутні підстави для визнання висновку експерта від 06 березня 2024 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Будь-яких суттєвих доводів в обґрунтування необхідності призначення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи не наведено, тоді як лише посилання на сумніви щодо вартості спірного транспортного засобу та сумніви у висновку проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи не можуть бути підставою для призначення повторної експертизи у справі.
54. Узагальнені доводи касаційної скарги щодо недопустимості як доказу висновку експерта від 06 березня 2024 року із посиланням на порушення процесуального порядку проведення експертизи не знайшли свого підтвердження, зокрема, у матеріалах справи клопотання судового експерта Гайдюка В. В. від 26 січня 2024 року про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи відсутнє.
55. Посилання відповідачки на те, що під час зупинення проведення експертизи 01 лютого 2024 року та 04 березня 2024 року експерт провів експертне дослідження, також не підтверджене належними доказами.
56. Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, також не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, і зводяться до необхідності переоцінки доказів, незгоди заявниці з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
57. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду
(див. пункт 11) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених відповідачкою постановах.
ІХ. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
58. Таким чином, установивши, що спірне майно набуте подружжям за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, а також врахувавши відсутність доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.
59. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержання норм матеріального і процесуального права.
60. Незгода відповідачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
61. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
62. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
63. Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Роговська Алла Олександрівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков