Рівненський апеляційний суд
Іменем України
15 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 562/2055/22
Провадження № 11-кп/4815/356/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022181130000192 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Здовбиця Рівненського району Рівненської області, де проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ст. 128 КК на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Судом задоволено цивільний позов ОСОБА_5 та вирішено стягнути з ОСОБА_6 на її користь 15 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вироком вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, 14 липня 2022 року близько 09 год 10 хв ОСОБА_6 , перебуваючи на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_5 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, хоча повинен був і міг його передбачити, усвідомлюючи, що потерпіла може одержати травму, вдарив правою рукою в ділянку грудної клітини, внаслідок чого вона, не втримавшись, впала зі сходинок на поверхню землі, при цьому вдарилась лівою верхньою кінцівкою та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимальної голівки променевої кістки зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 101 від 17 серпня 2022 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вказаний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а у задоволенні цивільного позову - відмовити.
На обґрунтування цих вимог апелянт зазначив, що не вчиняв інкримінованих йому дій, не штовхав потерпілу 14 липня 2022 року у своєму домоволодінні, а віддав їй речі відповідно до рішення суду про поділ майна, про що вона написала йому розписку. Вказав, що потерпіла приїздила зі своїм вітчимом та двома чоловіками, які не висловлювали йому жодних претензій стосовно начебто протиправних дій з його сторони, проте через пів години до нього приїхали працівники поліції, які повідомили його, що вони отримали повідомлення від ОСОБА_5 про те, що він не віддає їй речі та зіштовхнув її зі сходів, однак жодних документів вони не складали та потерпіла не повідомляла про нанесення їй тілесних ушкоджень.
Обвинувачений вважає, що місцевий суд упереджено поставився до його показань та показань його матері та було взято до уваги лише показання потерпілої та її свідків. Окрім того, вказав на те, що слідчий експеримент проводився не місцем його проживання, а на території ВП №6 ГУНП в Рівненській області, про що він неодноразово вказував під час судового розгляду, однак ця обставина не була взята судом до уваги.
Також зазначив, що судово-медична експертиза була проведена лише на підставі медичної документації без огляду самої потерпілої, однак вона є працівником КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня», в якій і проходила лікування.
Окрім того, обвинувачений вказав на те, що він довгий час проживав у щасливому шлюбі з потерпілою, вони мають спільну малолітню дитину, яку він хоче виховувати й допомагати їй матеріально і морально, він ніколи погано не ставився до колишньої дружини, раніше не судимий, позитивно характеризується, працює.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним та засудити за ст. 128 КК на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Застосувати до ОСОБА_6 відповідно до ст. 91-1 КК обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, поклавши на нього обов'язок, відповідно до п.п.3, 4, 5 ч.1 ст. 91-1 КК у виді заборони наближатись на відстань менше 100 м до місця, де тимчасово проживає потерпіла у АДРЕСА_2 , та працює КНП «Здолбунівська ЦМЛ», заборони листування, телефонних переговорів з потерпілою, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій або через третіх осіб, направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці. Організацію, виконання та проходження програми для кривдника покласти на Здовбицьку сільську раду.
На обґрунтування цих вимог зазначила, що місцевий суд не застосував до ОСОБА_6 обмежувальні заходи, передбачені ч.1 ст. 91-1 КК, хоча обставини цього провадження, а саме те, що обвинувачений щиро не розкаявся у вчиненому, вину не визнав, посередньо характеризується, свідчать про існування високих ризиків повторного вчинення ним домашнього насильства стосовно колишньої дружини.
Також прокурор вказала на те, що відповідно до вимог п.4 ч.3 ст. 76 КК на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов'язки виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, зазначивши, що на даний час наказом Міністерства юстиції України затверджено 5 пробаційних програм. Однак, місцевий суд, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, залишив поза увагою наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо своєї колишньої дружини.
У запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор ОСОБА_9 , покликавшись на безпідставність доводів, викладених у ній, просила відмовити у її задоволенні.
Захисником-адвокатом ОСОБА_7 подано клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК, та закриття кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які просили закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, прокурора ОСОБА_4 , який вказав про наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК, потерпілу ОСОБА_5 , яка заперечувала проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами ч. 1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК, санкція якого передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Згідно ч.4 ст. 12 КК, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, інкримінований ОСОБА_6 злочин було вчинено 14 липня 2022 року.
Приписами пункту 2 ч.1 ст. 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Так, пунктом 1 ч.2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати.
На підставі ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12022181130000192 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3