Справа № 161/21157/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/809/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
15 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства при Підгайцівській сільській раді про розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 червня 2008 року між ним та відповідачем Комунальним підприємством (далі - КП) при Підгайцівській сільській раді укладений договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів строком на один рік, який щорічно пролонгувався до 2022 року, та відповідно зростала плата за надані послуги.
Позивач зазначав, що згідно з умовами договору фактичний об'єм відходів для вивезення від його садиби, сім'ї із 8 зареєстрованих осіб, становить один мішок на місяць, орієнтовно 0,1 куб. м або 1,2 куб. м в рік, однак, відповідач веде розрахунки, застосовуючи норму 1,8 куб. м відходів в рік на одну людину, а на сім'ю із 8 чоловік - 14,4 куб. м, що не відповідає дійсності.
Не погоджуючись з таким теоретичним об'ємом сміття, яке застосовує комунальне підприємство для оплати за його вивезення, він 01 лютого 2022 року розірвав договір, керуючись ст. 627 ЦК України та п. 3.2. договору. Однак, у відповіді на його заяву про розірвання договору відповідач прямо не вказав, що вважає договір не розірваним, та продовжив нараховувати обов'язкову плату за фактично спожиту комунальну послугу. Крім того, відповідач подав до суду позовну заяву до нього та членів його родини про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та продовжує нараховувати плату за комунальні послуги, проте, вивозу заявлених відповідачем об'ємів відходів не було.
Позивач також вказував, що 20 липня 2024 року він уклав договір із підприємством «Луцькспецкомунтранс» про видалення побутових відходів в с.Брище Луцького району Волинської області, про що повідомив відповідача та просив вважати розірваним укладений з ним договір з 01 лютого 2022 року на що відповідач у відповіді вказав, що не має підстав для розірвання договору на послугу управління з побутовими відходами.
Вважає, що такі дії відповідача суперечать вимогам законодавства про захист прав споживача, оскільки послугами він не користується, та неодноразово звертався до комунального підприємства про розірвання договору.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, просив суд розірвати договір ніж ним та КП при Підгайцівській сільській раді, укладений 01 червня 2008 року про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що умовами укладеного з відповідачем договору від 01 червня 2008 року, зокрема, п. 3.2. передбачено, що при відсутності заперечень сторін договір вважається пролонгованим на 1 рік з можливістю подальшої пролонгації. Він скористався своїм правом та не пролонгував дію договору про що двічі подав відповідні заяви, при цьому уклав договір з Луцьким спеціалізованим комунальним підприємством (далі - Луцьке СКП) «Луцькспецкомунтранс». Надані ним докази свідчать про оплату саме за фактично надані послуги в 2022-2023 роках. Після укладення договору з «Луцькспецкомунтранс» він не користувався взагалі послугою відповідача. У відповідача немає доказів, що він користувався їхніми послугами видалення твердих побутових відходів. Тому посилання суду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що він з 01 лютого 2022 року не користувався послугами відповідача з вивезення побутових відходів, а користувався послугами іншого надавача цих послуг, а відтак такі твердження є лише незгодою з визначеними об'ємами відходів та тарифами, які встановлюються на рівні органів місцевого самоврядування, є необґрунтованими.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Представник відповідача КП при Підгайцівській сільській раді, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
01 червня 2008 року між позивачем та відповідачем КП при Підгайцівській сільській раді укладений договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (а.с.5).
Згідно з п. 2.3. договору обсяг твердих побутових відходів, що підлягають вивезенню, встановлюється при нормі накопичення сміття на одну людину 1,8 куб. м на рік.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що він вступає в силу з 01 червня 2008 року та діє до 01 червня 2009 року. При відсутності заперечень сторін договір вважається пролонгованим на 1 рік, з можливістю подальшої пролонгації.
Отже, позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надає відповідач на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 .
28 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до КП при Підгайцівській сільській раді із заявою про розірвання договору з комунальним підприємством щодо вивезення твердих побутових відходів у зв'язку з завищеною платою за ці послуги з 01 лютого 2022 року (а.с.6).
09 лютого 2022 року КП при Підгайцівській сільській раді надало відповідь позивачу з посиланням на діюче законодавство щодо підстав для розірвання договору та доказів на його підтвердження (а.с.7, 8).
Судом також встановлено, що з 2022 року ОСОБА_1 сплачує фактично спожиту комунальну послугу один раз на 6 місяців, з розрахунку 1 мішок за місяць, а за рік 1,2 куб м (а.с.9-11).
20 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 (замовник) уклав договір про видалення побутових відходів на полігоні в с. Брище Луцького району Волинської області з Луцьким СКП «Луцькспецкомунтранс» (виконавець), згідно з умовами якого виконавець зобов'язався проводити видалення побутових відходів на полігоні в с. Брище Луцького району Волинської області, а доставка таких відходів на полігон здійснюється силами і засобами замовника (а.с.12, 13).
23 липня 2024 року ОСОБА_1 з посиланням на вказаний договір повторно звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору із комунальним підприємством з 01 лютого 2022 року, у зв'язку із неправомірним нарахуванням спожитих ним комунальних послуг, та як наслідок звернення до суду із позовною заявою про стягнення з нього та членів його родини боргу, якого він не визнає, оскільки послугами відповідача не користується (а.с.14).
З відповіді відповідача від 23 серпня 2024 року слідує, що передбачені нормами чинного законодавства у сфері надання комунальних послуг підстави для одностороннього розірвання договору із комунальним підприємством на послугу управління з побутовими відходами відсутні (а.с.15, 16).
У цій справі спір між сторонами виник з приводу розірвання договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, у якому позивач як на основну підставу своїх вимог посилається на невідповідність його об'єму фактичних відходів, нормі, яка застосовується при розрахунку тарифу на вказану послугу.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Загальні підстави для зміни чи розірвання усіх видів договорів регулюються статтями 651, 652 ЦК України.
Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Інші підстави для розірвання договору передбачені також спеціальними нормами закону.
Між сторонами по справі склалися зобов'язальні правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг.
Питання надання послуг з вивезення побутових відходів регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про відходи», що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частинами 1, 3, 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Критерієм якості послуг з вивезення побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, дотримання вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами Правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради від 30 вересня 2021 року № 15 КП при Підгайцівській сільській раді визначено переможцем конкурсу з визначення виконавця з вивезення побутових відходів на території Підгайцівської сільської ради, а рішенням від 29 липня 2021 року № 7 затверджено норми надання послуг із вивезення побутових відходів у Підгайцівській сільській раді (а.с.31).
Відповідач є єдиним виконавцем послуги з управління побутовими відходами на території Підгайцівської територіальної громади.
Пунктом 27 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 року №835, визначено, що обсяг надання послуги з управління побутовими відходами розраховується на підставі норм споживання послуги з управління побутовими відходами, затверджених органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Одиницею виміру обсягу наданої послуги з управління побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або літр. Одиниця виміру обсягу надання послуги з управління побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.
Норми утворення твердих побутових відходів на 1 мешканця затверджені рішенням Підгайцівської сільської ради «Про затвердження норм надання послуг із вивезення побутових відходів та щільності змішаних побутових відходів» від 29 липня 2021 року № 7 на підставі Правил визначення норм надання послуги з управління побутовими відходами, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30 липня 2010 року № 259.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи у позові ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених ним підстав для розірвання спірного договору у порядку, визначеному статтями 651, 652 ЦК України. Позивач не довів наявності підстав для одностороннього розірвання договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів з підстав порушення відповідачем істотних умов договору, що відповідно до наведених правових норм є підставою для його розірвання.
Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не довів належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що 20 липня 2024 року він уклав договір про видалення побутових відходів на полігоні в с. Брище з Луцьким СКП «Луцькспецкомунтранс», що свідчить про те, що він не користується послугами відповідача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний договір не є договором про надання житлово-комунальних послуг, а лише договором на здійснення однієї з операцій з відходами не з визначеним виконавцем послуг на території Підгайцівської територіальної громади, та не є підставою для розірвання договору.
Безпідставними також є доводи позивача щодо застосування відповідачем «теоретичних» показників при визначенні об'єму відходів та плати за управління ними, оскільки відповідач, як виконавець комунальної послуги із вивезення побутових відходів, застосовує передбачені чинним законодавством України показники для нарахування плати за управління відходами, а їх встановлення є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 01 лютого 2022 року не користувався послугами відповідача з вивезення твердих побутових відходів, а користувався послугами іншого надавача цих послуг, що свідчить про його незгоду з визначеними об'ємами відходів та тарифами, які встановлюються органом місцевого самоврядування.
Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: