Справа № 756/4597/25
Провадження № 2/756/3551/25
21 липня 2025 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів,
До Оболонського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (далі - ТОВ «Пологовий будинок «Лелека») про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що між сторонами 12.02.2022 було укладено Договір №109ВП/02/2022 «Про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) пакет «Базовий» 6-13 тижнів до пологів - Одноплідна вагітність. За Договором спостереження вагітності №109ВП/02/2022 від 12.02.2022 медичний заклад брав на себе зобов'язання надати пацієнту медичну допомогу, що полягає у проведенні циклу амбулаторного обстеження вагітності пацієнта згідно діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я та стандартів медичної допомоги з амбулаторного спостереження вагітності, затверджених в медичному закладі, яку пацієнт зобов'язується прийняти і виконувати та сплатити на умовах Договору. Згідно з п. 5.2 зазначеного Договору спостереження вагітності, вартість медичної допомоги склала 34 122,00 грн, які було сплачено Пацієнтом у повному обсязі, згідно з рахунком № 30722 від 12.02.2022, що підтверджується чеком №27842 від 12.02.2022. Перелік медичної допомоги (діагностично - лікувальних закладів) Сторони погодили у додатках до Договору спостереження вагітності. Внаслідок листування з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» пацієнтом було отримано виконаний у довільній формі та без будь-якого підпису розрахунок вартості фактично наданих Медичним закладом пацієнту послуг, згідно з яким пацієнту за Договором спостереження вагітності до повернення визначено суму: 15 812,00 грн. Зазначається, що пологи пацієнта відбулись 23.08.2022. Таким чином 23.08.2022 припинив свою дію Договір №109ВП/02/2022 від 12 лютого 2022 року «Про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) пакет «Базовий» 6-13 тижнів до пологів - Одноплідна вагітність. Крім того, 21.02.2022 між сторонами було укладено Попередній договір №36ПП/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Стандарт», відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов'язання у термін з 22 по 32 тиждень вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в Медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тиждень терміну вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, одноплідна вагітність, пакет «Стандарт». На виконання п. 1.4 Попереднього договору, при підписанні Попереднього договору пацієнт здійснила на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 65 790,00 грн згідно з рахунком №72006 від 21.02.2022, що підтверджується чеком № 28032 від 21.02.2022 та дорівнює ціні / вартості послуг Медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Стандарт», укладання якого обумовлювалось Сторонами у Попередньому договорі. Укладання Основного договору сторони обумовили в будь-якому разі в строк, не більше, ніж до досягнення пацієнтом терміну вагітності 34 тижні. Однак у зазначений термін укладання Основного договору сплив, Основний договір не укладено, жодна зі сторін по справі не здійснювала надсилання будь-якого проекту Основного договору іншій стороні, відтак Попередній договір №36ПП/02/2022 від 21.02.2022 на підставі ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України є припиненим. Одночасно зазначається, що право відмови від Договору існує у Сторін на підставі п. 1.8 Попереднього договору. Так, згідно з п. 1.8 Попереднього договору, у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору у термін, передбачений п. 1.1 Попереднього договору, зобов'язання за Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти, сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім договором підлягають поверненню Медичним закладом Пацієнтові протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги Пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється Медичним закладом у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок Пацієнта, або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу та за відрахуванням вартості фактично наданої Медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг). З огляду на вищезазначене, так як у відповідності до ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України закінчився строк дії Попереднього договору, а Основний договір не було укладено, так як повідомлено про відмову укладання будь-яких договорів з ТОВ «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА», сплачені пацієнткою в якості авансового платежу грошові кошти у розмірі: 65 790,00 грн. підлягають поверненню протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання даної письмової вимоги пацієнта. Разом сума коштів до повернення: 15 812,00 грн. (сплачених по Договору спостереження вагітності) + 65 790,00 грн. (сплачених по Попередньому договору) = 81 602,00 грн. Крім того, звертає увагу на те, що у зв'язку з істотною зміною обставин, за яких укладалися договори, а саме через початок війни росії проти України, яка розпочалась 24.02.2022, через те, що неможливо було за змінених обставин розраховувати на можливість отримання послуг від медичного закладу, на якість і повноту послуг медичного закладу, а головне - задля безпеки свого життя та здоров'я і безпеки ще ненародженої дитини, позивач виявила бажання відмови від Договору спостереження вагітності та від Попереднього договору. У спосіб звернення на електронну пошту позивачка заявляла про її бажання повернути сплачені авансові платежі за вказаними вище Договором спостереження вагітності та Попереднім договором. Листом від 16.06.2022 Медичним закладом було підтверджено отримання заяви та обіцяно повернення коштів. У подальшому листуванні відповідач вказував на потребу зачекати дзвінка з фінансового відділу, однак не визначав конкретних термінів. Також, позивачці пропонувався варіант повернути кошти, якщо якась третя особа отримуватиме послугу, а грошові кошти від такої третьої особи будуть направлені позивачці. Медичний заклад відтермінував на невизначений час повернення грошей та такі і досі залишаються неповернутими. Також, на адресу реєстрації відповідача було направлено досудову вимогу, з вимогою повернути позивачу протягом 5 робочих днів з моменту одержання цієї письмової досудової вимоги, але в будь-якому разі не пізніше ніж у семиденний термін, грошові кошти у розмірі 65 790,00 грн, які було сплачено в якості авансового платежу згідно з умовами Попереднього договору №36ПП/02/2022 від 21.02.2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Стандарт», та повернути у семиденний строк з моменту одержання письмової досудової вимоги грошові кошти, які було сплачено в якості авансового платежу згідно з умовами Договору №109ВП/02/2022 від 12.02.2022 (спостереження вагітності) в сумі не наданих послуг, а саме: 15 812,00 грн. Сплачені кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на її користь грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за Попереднім Договором №36ПП/02/2022 від 21.02.2022 у розмірі 65790,00 грн, грошові кошти, сплачені за ненадані послуги за Договором №109ВП/02/2022 від 12.02.2022 в розмірі 15812,00 грн, суму інфляційних витрат за період з 24.06.2022 по 03.04.2025 у розмірі 24020,51 грн, 3% річних за період з 24.06.2022 по 03.04.2025 у розмірі 6800,91 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.04.2025 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.
29.04.2025 на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» надійшов відзив на позовну заяву, в якому серед іншого, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» зазначає, що сума невикористаних послуг за Договором №109ВП02/2022 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності), пакет «Базовий» з 6-13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність) становить 15812,00 грн. На виконання умов Попереднього договору №36ПП/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Стандарт» позивачем на користь відповідача було здійснено оплату в розмірі 65790,00 грн. При цьому, надати послугу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не мало фізичної можливості, оскільки позивач у відповідача пологи не проводила. При цьому, представник відповідача зазначає, що відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такі нарахування є мірою цивільно-правової відповідальності ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», разом з тим такі доводи спростовуються положеннями статті 625 ЦК України. Враховуючи, що будівля пологового будинку зазнала значних пошкоджень через бойові дії, робота була призупинена, і введення військового стану офіційно визнається форс-мажорною обставиною, а тому відповідно до ст. 617 ЦК України відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. Також, нарахування та сплата інфляційних втрат та 3% річних не передбачено умовами укладених договорів. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що ураховуючи незначну складність справи, ураховуючи конкретні обставини даної справи, критерії розумності, дійсності та необхідності наданого обсягу правової допомоги, розмір витрат позивача на правничу допомогу цілком відповідає сумі у розмірі 2000,00 грн.
Разом з цим, до відзиву долучено клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці.
29.04.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого, не погоджується з доводами сторони відповідача викладені у відзиві щодо обставин форс-мажору як підстави звільнення від виконання платіжних (грошових) зобов'язань, з підстав викладених у відповіді на відзив, Заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 11100,00 грн.
29.04.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочення виконання рішення у справі №756/4597/25, з підстав зазначених у запереченнях.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що 12.02.2022 між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та ОСОБА_1 укладено Договір № 109ВП/02/2022 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) Пакет «Базовий» з 6-13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність) (надалі - Договір спостереження), за умовами якого медичний заклад зобов'язався надати позивачу медичну допомогу, що полягає в проведенні циклу амбулаторного спостереження вагітності пацієнта згідно діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України та стандартів медичної допомоги з амбулаторного спостереження вагітності, затверджених в медичному закладі, яку пацієнт зобов'язується прийняти і виконувати та сплатити на умовах даного договору.
Згідно з п. п. 5.2, 5.3 Договору вартість медичної допомоги, що надається пацієнту медичним закладом складає 34122,00 грн та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передоплати у момент підписання даного договору.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору медичний заклад зобов'язаний надати якісну та кваліфіковану медичну допомогу, а також провести всі діагностично-лікувальні заходи відповідно до даного Договору.
Згідно із п.п. 4.3.6, 4.4.2 Договору пацієнт зобов'язаний сплатити за надану медичним закладом медичну допомогу у повному обсязі та в узгоджений сторонами в договорі строк, а також має право відмовитись від подальшого лікування.
Пунктами 6.1, 6.4, 6.5 Договору передбачена відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорних обставин), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов'язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії.
Відповідно до п. 6.6 Договору сторона, яка не може виконувати свої договірні відносини внаслідок обставин, зазначених у п. 6.5 договору повинна проінформувати про це іншу сторону не пізніше 15 календарних днів, а також належним чином цей факт підтвердити.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та сплати пацієнтом суми передбаченої п. 5.2 даного договору і діє до пологів пацієнта.
Дія договору може бути достроково припинена, зокрема, з ініціативи пацієнта, за умови письмового повідомлення медичного закладу шляхом написання заяви на ім'я головного лікаря медичного закладу, із зазначенням причин розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення від пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору, що зазначена у п. 5.2 договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту за договором (п. 8.1.2 Договору).
Відповідно до Додатку № 1 до вищевказаного договору сторонами обумовлено перелік медичних обстежень і консультацій, які входять у предмет договору.
Відповідно до рахунку-фактури №30772 від 12.02.2022, сума для оплати за амбулаторне спостереження вагітних (з 6 тижня і до пологів) пакет «Базовий», одноплодова вагітність із врахуванням знижки становить 34122,00 грн.
З матеріалів справи убачається, що позивач сплатив згідно рахунку-фактури №30772 від 12.02.2022 та фіскального чеку № 27842 від 12.02.2022, грошові кошти у розмірі 34122,00 грн., що не заперечувалось стороною відповідача.
Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, за Договором № 109ВП/02/2022 від 12.02.2022 ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» були надані позивачу послуги на суму 18310,00 грн.
Таким чином, сума не наданих відповідачем позивачу послуг за Договором № 109ВП/02/2022 складає 15812,00 грн. (34122,00 грн. - 18310,00 грн.).
Крім того, 21.02.2022 між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та ОСОБА_1 був укладений Попередній договір №36ПП/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Стандарт» (далі- Попередній договір), відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов'язання у термін з 22 до 32 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності у медичному закладі відповідача або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Стандарт», на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.
Згідно з п. 1.4 Попереднього договору, при підписанні даного Попереднього договору пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 65790,00 грн., що дорівнює ціні/вартості послуг медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Стандарт».
Пунктом 1.5. Попереднього Договору передбачено, що авансовий платіж у розмірі, визначеному п.1.4. Попереднього договору виконується пацієнтом шляхом внесення та/або перерахування коштів у національній валюті України на рахунок Медичного закладу, вказаний у Попередньому Договорі, у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів, та/або з використання готівкового розрахунку в касі Медичного закладу, в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України.
Крім того, відповідно до п.1.6. Попереднього договору, грошові кошти, сплачені пацієнтом у якості авансового платежу за даним Попереднім Договором зараховуються в рахунок оплати ціни послуг Медичного закладу за Основним договором.
Згідно із п. 1.8. Попереднього договору, у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1.1 цього Попереднього договору, зобов'язання за цим Попереднім Договором припиняються, при цьому грошові кошти, сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім договором, підлягають поверненню Медичним закладом Пацієнтові, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється Медичним закладом, у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Пацієнта, та /або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу, та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до чеку №28032 від 21.02.2022 позивачем було сплачено 65790,00 грн. позивачем сплачено грошові кошти за Попереднім договором, що не заперечується ТОВ «Пологовий будинок «Лелека».
Позивач зверталася до відповідача з заявами про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку. Крім того, позивачем направлялась на адресу відповідача претензія про повернення грошових коштів сплачених за Договором спостереження та Попереднім договором.
16.06.2022 з офіційної електронної адреси відповідача на електронну адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь на її звернення, відповідно до якої заяву отримано, повідомлено про необхідність очікування дзвінка менеджера фінансового відділу найближчим часом.
У подальшому пацієнт неодноразово зверталася до відповідача, щодо повернення коштів, разом з тим кошти їй не були повернуті.
За таких обставин, ОСОБА_1 відповідачем підлягала до повернення загальна сума у розмірі 81602,00 грн., про що не заперечується сторонами у справі.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 23.08.2022 строком на 90 діб та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія РФ проти України з 24.02.2022 є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач відмовилась від укладання основного договору, про що сповістила відповідача, проте останній авансовий платіж не повернув.
При цьому, умовами договору передбачено право позивачки відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов'язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору.
Однак, відповідач не виконав умови Попереднього договору і сплачені позивачкою кошти не повернув.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об'єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.
Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення.
Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивача права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
За таких умов, суд вважає, що оспорюваний договір між сторонами слід вважати припиненим у зв'язку з односторонньою відмовою від нього, ст. ст. 611, 907 ЦК України.
Водночас, у зв'язку з відмовою від договору і припиненням зобов'язання, позивач має право на повернення сплачених ним грошових коштів, що також передбачено умовами договору.
Крім того, як зазначалося вище, відповідач не виконав умови Договору про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) № 109ВП/02/2022 від 12.02.2022 у повному обсязі, медичні послуги позивачу надані частково, сума не наданих відповідачем позивачу послуг за вказаним договором не повернута.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 65790,00 грн. сплачених за Попереднім договором № 36ПП/02/2022 та 15812,00 грн. за не надані послуги за Договором №109ВП/02/2022 від 12.02.2022.
Окрім того, згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що фактично позивачем розраховано розмір 3 % річних за період з 24.06.2022 по 03.04.2025, що становить 6800,91 грн., інфляційні витрати за період з 24.06.2022 по 03.03.2025, що становить 24020,51 грн.
Перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком розміру 3% річних та інфляційних витрат.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 81602,00 грн., 3 % річних у розмірі 6800,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 24020,51 грн.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 27200,66 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Саме по собі посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану та настання тяжких наслідків для відповідача, не може слугувати обставиною, достатньою для надання відстрочення виконання рішення суду, позаяк відповідачем не надано доказів наслідку впливу цієї обставини на його матеріальний стан та неспроможність виконати рішення суду. Військовий стан не може вважатися беззаперечним доказом про існування таких умов, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанова ВС ОП від 19 серпня 2022 року у справі 908/2287/17).
Як встановлено судом та не заперечується представником ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» повністю відновив свою господарську діяльність, щонайменше з вересня 2022 року, продовжує надалі працювати, надавати медичні послуги та отримувати регулярний прибуток.
У зв'язку з наведеним саме по собі посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану, велика сума щомісячного платежу по кредитах, не можуть слугувати обставиною, достатньою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано доказів наслідку впливу вказаних обставини на його матеріальний стан та спроможність виконати рішення суду. При цьому судом враховано, що минуло вже три роки як відповідачем відновлено господарську діяльність, товариством надаються медичні послуги та отримується прибуток. З огляду на зазначене, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочку виконання рішення, слід відмовити.
У частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, стороною позивача було надано Договір №20/02-2025 про надання правової допомоги від 20.03.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кравинською Ю.В., Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №20/03/2025 від 20.03.2025 (Протокол погодження №1 обсягу, вартості, умов оплати послуг правничої допомоги), ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, платіжну інструкцію № 742402272 від 27.04.2025.
При цьому, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо заявлених позивачем витрат на правовому допомогу, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 6 000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. У решті вимог, слід відмовити.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56, код ЄДРПОУ 39155132) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти на загальну суму 81602 (вісімдесят одна тисяча шістсот дві) гривні 00 копійок, 3 % річних у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 91 копійку, інфляційні втрати у розмірі 24020 (двадцять чотири тисячі двадцять) гривень 51 копійку, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочку виконання рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56, код ЄДРПОУ 39155132).
Повний текст рішення суду складено 21.07.2025.
Суддя М. М. Ткач