Справа № 752/2955/25
Провадження №: 1-кп/752/1614/25
21 липня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 - в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 62024080200001738 від 05.12.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, колишнього старшого прокурора прокуратури м. Алушти Автономної Республіки Крим, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ч. 2 ст. 131-1 Конституції України, організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.
Водночас, згідно зі ст. 87 «Конституції «Республіки Крим»»:
1. Прокуратура Республіки Крим здійснює нагляд за додержанням Конституції російської федерації та виконанням законів, що діють на території Республіки Крим, виконує інші функції, встановлені федеральними законами.
2. Прокурор Республіки Крим призначається на посаду президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженим із главою Республіки Крим і Державною Радою Республіки Крим. Прокурор Республіки Крим звільняється з посади президентом російської федерації.
3.Прокурори районів, міст і прирівняні до них прокурори призначаються на посаду і звільняються з посади Генеральним прокурором російської федерації.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів прокуратури, суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 8 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», під час перехідного періоду Генеральна прокуратура російської федерації створює на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя органи прокуратури Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, що мають статус суб'єкту російської федерації. Прокурор Республіки Крим і прокурор міста федерального значення Севастополя назначаються президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженому відповідно з Республікою Крим і містом федерального значення Севастополя.
Інші прокурори, які виконують свої повноваження на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, призначаються у відповідності до законодавства російської федерації.
Працівники органів прокуратури України, які заміщують посади у вказаних органах, що діють на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя на день прийняття у склад російської федерації нових суб'єктів, мають переважне право на прийняття на службу в органи прокуратури російської федерації, що створені на цих територіях, за умови наявності в них громадянства російської федерації, а також за умови здачі ними екзамену на знання законодавства російської федерації і їх відповідності вимогам, що ставляться законодавством російської федерації до працівників органів прокуратури.
До завершення формування органів прокуратури російської федерації на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя відповідні повноваження на цих територіях здійснюють органи прокуратури, що діяли на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим и створення у складі російської федерації нових суб'єктів.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі системи органів прокуратури на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Одночасно, згідно до ст. 54 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 року (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов'язків з міркувань совісті.
Крім того, згідно ст. 64 Конвенції, кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, здійснення правосуддя на території України та зокрема території Автономної Республіки Крим повинно здійснюватися виключно у порядку та на підставі чинного законодавства України.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Також, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи прокуратури.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Незважаючи на наявність легітимного керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.
У подальшому, з метою остаточного становлення на території АР Крим органів державної влади російської федерації, придушення проявів незгоди з окупацією, незаконно утвореними правоохоронними органами, у тому числі прокуратурою, відносно громадян України, які мешкали на території АР Крим та мали проукраїнську налаштованість, порушено низку кримінальних справ, у яких в порушення вимог ст.ст. 54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» незаконно утвореними на території АР Крим судами російської федерації постановлені вироки.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Крім того, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесним, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом прокурора АР Крим ОСОБА_7 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури міста Алушти Автономної Республіки Крим. Наказом Генерального прокурора України від 04.10.2011 № 1442к йому присвоєно класний чин - юрист 1 класу.
Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 № 1729-6/14, тобто всупереч установленому чинним законодавством України порядку, ОСОБА_11 призначено на посаду прокурора Автономної Республіки Крим.
За допомогою не встановлених слідством осіб ОСОБА_11 у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_7 продовжити працювати в органах прокуратури Автономної Республіки Крим та виконувати лише розпорядження та накази, надані нею.
У подальшому у березні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, не встановленими слідством особами ОСОБА_7 запропоновано перейти до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, яка увійшла до складу прокуратури російської федерації.
Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_11 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом - прокуратури міста Алушти, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_7 перебуваючи у місті Алушта АР Крим на посаді старшого прокурора прокуратури міста Алушти АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду старшого помічника прокурора міста Алушти незаконно створеної, прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури Республіки Крим.
Зокрема, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Алуштінського міського суду» по вул. Леніна, буд. 23, м. Алушта АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, 04.05.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №1-18/2016, 30.01.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №1-13/2017, 24.11.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №5-2727/2016, 21.03.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-55/2017, 04.08.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-147/2017, 29.06.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а-940/2018, 20.09.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - старший помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-113/2018, 07.11.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а-1523/2019, 19.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а-1730/2019, 08.10.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 5-683/2020 та висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Також за документами прокурорського реагування прокурора міста Алушти здійснювався розгляд 18.07.2014 Алуштінським міським судом Республіки Крим у справі № 5-266/2014, де приймав участь старший помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим ОСОБА_7 у адміністративній справі стосовно ОСОБА_12 за п. 6 ст. 1 ст. 24.5 КоАП РФ.
Крім того, за апеляційним поданням старшого помічника прокурора міста Алушти ОСОБА_7 на постанову Алуштінського міського суду Республіки Крим від 10.06.2015 здійснювався розгляд Верховним судом АР Крим 28.09.2015 у справі № 22-2592-2015; за апеляційним поданням старшого помічника прокурора міста Алушти ОСОБА_7 , здійснювався розгляд Верховним судом АР Крим 16.06.2017 у справі № 22-1605/17, за апеляційним поданням старшого помічника прокурора міста Алушти ОСОБА_7 , здійснювався розгляд Верховним судом АР Крим 23.07.2018 у справі № 22-1757/18.
Допомога ОСОБА_7 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Виходячи з наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014) як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
При цьому Суд ураховує рішення Верховного Суду в справах №756/4855/17, №759/5737/17, в яких зазначено, що термін «підривна діяльність» давно застосовується в міжнародному праві та його визначення розкривається в науковій доктрині.
Зокрема, термін «підривна діяльність» вживається в Деклараціях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) та інших.
У контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в межах передбаченого КПК України спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), з дотриманням вимог законодавства України, у т.ч. щодо інформування ОСОБА_7 про його виклик до суду як обвинуваченого, з публікацією відповідних документів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), на офіційних веб-сайтах Голосіївського районного суду міста Києва та Офісу Генерального прокурора.
Суд також ураховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».
Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, бути присутнім при розгляді справи, право на професійну правничу допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок тощо. Проте обвинувачений ОСОБА_7 цими правами не скористався, до суду не з'явився, показань суду не надавав, заяв, клопотань не подавав за відсутності будь-яких перешкод для реалізації своїх прав на території України.
Суд також ураховує, що захист прав обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювався за обов'язкової участі захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Судом також встановлено, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року та інші). Серед іншого, ОСОБА_8 завчасно належним чином викликався до слідчого, прокурора, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов'язкової участі захисника тощо.
Таким чином, права ОСОБА_7 , як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, доведена наступними доказами, дослідженими судом:
- Наказом прокурора АР Крим ОСОБА_7 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури міста Алушти Автономної Республіки Крим; Наказом Генерального прокурора України від 04.10.2011 № 1442к йому присвоєно класний чин - юрист 1 класу;
- Відповіддю на запит з Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до якої станом на 23.06.2014 в списках працівників органів прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були працевлаштовані в інших регіонах України, ОСОБА_7 не значиться;
- відповіддю на запит з Генеральної прокуратури України від 31.03.2017 №11- 1628вн- 17 та копіями наведених далі Наказів, згідно з якими Наказами Генерального прокурора України від 27.08.2014 №6дк та від 01.12.2014 № 13дк за порушення "Присяги працівника прокуратури" ОСОБА_7 звільнено з займаної посади з позбавленням класного чину;
- даними протоколу огляду інтернет ресурсів від 09.01.2025 відповідно до яких ОСОБА_7 взяв участь як сторона -помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 5-683/2020 та висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства;
- даними протоколу огляду інтернет ресурсів від 23.01.2025 відповідно до яких ОСОБА_7 отримав нагороду росії "Благодарность главы Республики Крым" 18.11.2014, перебувавши старшим помічником міста Алушти Республіки Крим.
- даними протоколу огляду інтернет ресурсів від 23.01.2025 відповідно до яких ОСОБА_7 взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №1-18/2016, 30.01.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №1-13/2017, 24.11.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №5-2727/2016, 21.03.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-55/2017, 04.08.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона державний обвинувач - помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-147/2017, 29.06.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а-940/2018, 20.09.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона - старший помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 1-113/2018, 07.11.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а- 1523/2019, 19.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -прокурор міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 2а-1730/2019, 08.10.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як сторона -помічник прокурора міста Алушти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі № 5-683/2020 та висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Передбачених законодавством України підстав для визнання доказів неналежними та недопустимими у судовому засіданні не встановлено.
При цьому, судом визнано загальновідомими і такими, що не потребують доказуванню в межах даного провадження, викладені в обвинуваченні факти про тимчасову окупацію РФ частини території України - АРК, яка розпочалася із міжнародного збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексію РФ цієї частини території України.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (зокрема, рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), а саме державної зради, тобто діяння, вчиненого умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі - рф та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, доведеною поза розумним сумнівом.
Виходячи з вищенаведеного, суд за наслідками судового провадження вважає доведеним формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_7 .
Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як передбачено ч. 2. ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні закінченого, умисного, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, а саме державної зради (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014).
ОСОБА_7 є осудним, має вищу освіту, раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченого згідно із вимогами ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014).
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись стст.5, 6, 19, 59, 62, 65, 68, 72, 73, 125, 131-1, 133 Конституції України, ст. 2, 4, 59, 63, 65-67, 111 КК України, ст.ст. 2, 4, 5, 17, 100, 135, 323, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази відсутні, письмові докази залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1