Справа № 697/1476/25
Провадження № 2-н/697/167/2025
21 липня 2025 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Колісник Л.О., розглянувши заяву про самовідвід судді у цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ, -
В провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за заявою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 головуючим у зазначеній справі визначено суддю Колісник Л.О.
21.07.2025 суддя Колісник Л.О. подала заяву про самовідвід з підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 заявила позов до суддів Канівського міськрайонного суду Черкаської області, в тому числі і до судді Колісник Л.О. про припинення дій фізичних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Положеннями ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно з приписами п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
На переконання судді, розгляд даної справи суддею за обставин наявності поданого в тому числі і до судді Колісник Л.О. позову може призвести до виникнення сумнівів у боржника в об'єктивності та неупередженості головуючого судді по справі та може сприйматися сторонами як порушення закріпленого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, права на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
З метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, усунення можливих сумнівів щодо неупередженості судді чи заінтересованості судді у розгляді справи, з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін заяву про самовідвід задовольнити.
Виходячи з вищенаведеного, на підставі ст.ст. 36, 38, 39, 40, 41, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву про самовідвід головуючого судді Колісник Лариси Олександрівни - задовольнити.
Цивільну справу № 697/1476/25 за заявою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ - передати до канцелярії суду для повторного розподілу в порядку визначеному ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя Л . О . Колісник