Справа № 373/766/25
Номер провадження 2/373/589/25
21 липня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої судді Залеської А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування
Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на корить ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3225599 від 05.01.2022 у загальному розмірі 23 323,20 грн. Також просила стягнути судові витрати: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
05.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3225599 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Позичальник прийняла пропозицію кредитодавця на укладання договору та надала відповідь (акцепт) у виді анкети-заявки, яку підписала шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно цифрову послідовність знаків), який направлений кредитодавцем на мобільний телефонний номер позичальника.
За умовами договору п. 1.1 кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, та на строк, визначений п. 1.3 договору (15 днів), надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (8000,00 грн), а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом (плата) у встановлений п. 1.4 договору термін (до 20.01.2022) та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачці кредит у розмірі - 8 000,00 грн шляхом зарахування коштів у день укладення договору (05.01.2022) на вказану нею платіжну картку.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом складають1800,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом погодженого сторонами строку кредитування (15 днів).
Окрім цього у п. 1.6 договору передбачена стандартна (базова) процентна ставка - 5,0 % від залишку кредиту за кожен день користування, яка застосовується у разі не повернення кредиту у визначений договором строк. У такому випадку згідно п. 2 договору діють правила пролонгації договору на стандартних умовах у відношенні позичальника, який кредит не повернув та продовжив користування ним після сливу визначеного в договорі строку.
Відповідачка не виконала своє грошове зобов'язання за кредитним договором, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.
26.07.2024 ТОВ «Мілоан» на підставі Договору факторингу № 26-07/2024 та Реєстру боржників до нього відступило позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3225599 від 05.01.2022.
Сума грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 , яку первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс», визначена кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та складає 23323,20 грн, з яких: 7760,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 14123,20 грн - заборгованість за відсотками; 1440,00 грн - заборгованість за комісією.
З моменту отримання кредиту та на день звернення до суду з даним позовом відповідачка не погасила кредитну заборгованість ні первісному, ні наступному кредитору. А тому позивач, як новий кредитор, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3225599 від 05.01.2022 у розмірі 23 323,20 грн.
Процесуальні рішення та дії у справі.
Ухвалою від 26.03.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Відповідачці запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Поштова кореспонденція від суду, що була направлена за місцем реєстрації відповідачки, повернулась без вручення. Відповідачка не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Зважаючи на пасивну процесуальну поведінку відповідачки, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному порядку за відсутності представника позивача, з огляду на незначну складність справи, суд розглянув справу за письмовими матеріалами відповідно до ч.2 ст. 191, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Фактичні обставини, аналіз та оцінка письмових доказів.
05.01.2022 ОСОБА_1 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІТС на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту (анкету-заяву) № 3225599, в якій містяться: відомості про особу позичальника, суму кредиту 8000,00 грн, строк на який надається кредит - 15 днів; дата повернення кредиту: 20.01.2022; загальна сума до повернення (сукупна вартість кредиту) - 11400,00 грн, до якої включено: 8000,00 грн - сума кредиту; 1600,00 грн - комісія за надання кредиту, що нараховується одноразово за ставкою 20,00 % від суми кредиту; 1800,00 грн - проценти за за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви позичальника № 3225599 в ІТС товариства. По заяві позичальника № 3225599 кредитодавцем прийнято рішення 05.01.2022 про погодження умов кредитування (а.с. 13-14).
Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 3225599 від 05.01.2022 ідентифікована Товариством. Акцепт договору позичальником здійснено підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: U29926, який 05.01.202 відправлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 . (а.с.30).
05.01.2022 о 14:04 був підписаний договір про споживчий кредит № 3225599 у формі електронного документу між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , текст якого направлений кредитодавцем в електронний кабінет позичальниці (а.с. 15-24).
Аналізуючи зміст договору, судом встановлено наступне.
У пунктах 6.1 ? 6.3 цього договору зазначається, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору про його укладення. Приймаючи пропозицію товариства на укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору (у т.ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови:
сума кредиту 8000,00 грн (п. 1.2);
строк надання кредиту 15 днів з 05.01.2022 (п. 1.3);
термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів: 20.01.2022 (п. 1.4);
комісія за надання кредиту: 1600,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1);
проценти за користування кредитом: 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (п. 1.5.2);
тип процентної ставки фіксована (п. 1.7);
орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 11400,00 грн, до якої включено розмір кредиту та загальні втрати (п. 1.5).
Згідно з п. 2.4.1 договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Можливість продовження кредитування (пролонгація) на умовах надання кредиту із застосуванням процентної ставки, визначеної у п. 1.5.2 договору (1,50 %), врегульовано п. 2.3.1.1 договору, де передбачено періоди, на який може бути продовжено, визначений у п. 1.3 договору строк кредитування: на 3, 7, 15 днів - максимально, а також вказана ставка комісії, яка підлягає сплаті позичальником кредитодавцю за таке продовження.
Окрім цього, пунктом 1.6 договору передбачена стандартна (базова) ставка за користування кредитом 5,00% в день від фактичного залишку кредиту, яка згідно положень п. 2.2.3 застосовується у випадку не неповернення кредиту у строк визначений договором, що може бути розцінена кредитодавцем як пролонгація строку кредитування на стандартних умовах (п. 2.3.1.2 договору) або мати характер відповідальності за прострочення позичальником грошового зобов'язання (п. 4.2 договору).
Пунктом 3.2.6 договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
За змістом п. 7.1 кредитного договору сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4 (20.01.2022).
Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит: 20.01.2022 позичальник повинен повернути кредит - 8000,00 грн та сплатити комісію - 1600 грн та проценти - 1800 грн, а всього: 11400,00 грн (а.с. 24).
Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 3225599 (а.с. 25-26).
За змістом п. 2.1 договору кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
TOB «Мілоан» свої зобов'язання виконало, перерахувавши позичальниці ОСОБА_1 згідно договору № 3225599 кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн на картку VISA НОМЕР_3, що підтверджено електронною квитанцією системи «Liq Pay» ID платежу № 1875115510. Дата та час платежу 05.01.2022 14:20 (а.с.31)
26.07.2024 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Факторинг Партнерс» (фактор) уклали Договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого та відповідно до Витягу з Додатку до вказаного договору (Реєстру боржників) ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 3225599 від 05.01.2022 на загальну суму боргу 23323,20 грн, з яких: 7760,00 грн - заборгованість за кредитом; 1440,00 грн. - комісія; 14 123,20 грн - відсотки (а.с. 56).
На підтвердження суми кредитної заборгованості, яку позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» просить стягнути з відповідачки, до позовної зави долучено складений ТОВ «Мілоан» розрахунок заборгованості під назвою: «Відомість про щоденні нарахування та погашення» за договором № 3225599 у відношенні ОСОБА_1 за період з 05.01.2022 по 24.02.2022 ( а.с. 27-28).
Розрахунок заборгованості свідчить, що у день укладання кредитного договору - 05.01.2022 окрім суми кредиту 8000,00 грн (п.1.2 договору) , позичальнику нарахована та включена до заборгованості комісія за надання кредиту - 1600,00 грн (п.1.5.1), які разом процентами, нарахованими за ставкою у п. п.1.5.2, підлягали поверненню позичальником через 15 днів, тобто до 20.01.2022 (п. 1.3, 1.4). Відомість також відображає, що у цей же день (05.01.2022) сторони договору погодили пролонгацію кредитування на тих самих умовах ще на 3 дні, тобто до 23.01.2022, за що позичальниця сплатила додатково комісію за пролонгацію в розмірі 3% від суми кредиту: 240 грн, як передбачено п. 2.3.1.1.
«Відомість про щоденні нарахування та погашення» вказує на те, що позичальник ОСОБА_1 одразу, 05.01.2022 сплатила кредитодавцю грошовий внесок, з якого, окрім зарахування 240 грн - на сплату комісії за пролонгацію договору на 3 дні, відбулось зарахування: 160 грн - на погашення частини комісії за надання кредиту, передбаченої п. 1.5.1 договору, внаслідок чого сума комісії зменшилась (1600 грн - 160 грн = 1440 грн); 240 грн - зараховано на погашення тіла кредиту, внаслідок чого сума неповернутого кредиту склала 7760,00 грн (8000 грн -240 грн = 7760 грн).
З цього розрахунку заборгованості також видно, що ТОВ «Мілоан» з наступного дня надання кредиту (з 06.01.2022) почав нараховувати проценти (плату) на залишок суми неповернутого кредиту (7760,00 грн) за ставкою 1,50% в день згідно п. 1.5.2 договору (по 116,40 грн), які з урахуванням строку пролонгації кредитування ще на 3 дні нараховував до 23.01.2022, що повністю узгоджується з положенням пункту 2.3.1.1 кредитного договору. Таким чином, нарахування щоденних процентів за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту було здійснено за період з 06.01.2022 по 23.01.2022 (18 днів) та склали суму 2 095,2 грн (7 760,00 грн х 1,50 % х 18 днів).
Водночас з «Відомості про щоденні нарахування та погашення» вбачається, що після спливу, визначеного у п. 1.3 договору 15- денного строку надання кредиту та 3-денного строку пролонгації кредитування (а всього 18 днів), кредитодавець ТОВ «Мілоан» з посиланням на не існуючий пункт: 1.5.3 договору почав нараховувати щоденно проценти на залишок неповернутого кредиту за ставкою 5,00 % в день (по 388,00 грн) та нарахував їх за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 (31 день) у сумі 12028,00 грн (7 760 грн х 5,00 % х 31).
З урахуванням вищенаведеного, у підсумку свого розрахунку кредитодавець ТОВ «Мілоан» визначив заборгованість позичальниці ОСОБА_1 в сумі 23323,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 760,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 14 123,2 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 440,00 грн.
Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс», до якого на підставі договору факторингу від 26.07.2024 перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 по заборгованості за кредитним договором № 3225599 від 05.01.2022, суму боргу не змінював та просить суд стягнути з відповідачки на свою користь 23323,20 грн кредитного боргу.
Правове регулювання спірних правовідносин.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 12 та ч.1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Зі змісту частин 2, 3 ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; 2) електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.
За змістом ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно положень ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
За правилами ч.3 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» до нового кредитора переходять передбачені цим законом зобов'язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).
Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.
Аналізуючи положення цивільного законодавства можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування тощо.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 5, 9 ч. 3 ст. 18 Закону). Наведений перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний надати споживачу інформацію щодо умов кредитування для прийняття споживачем усвідомленого рішення. Така інформація серед іншого має містити порядок повернення кредиту та сплати процентів, власних комісій та інших платежів (за наявності) згідно Графіку платежів, а також, попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону №1734-VІІІ).
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Письмовими матеріалами доведено, що 05.01.2022 між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 було Договір про споживчий кредит № 3225599 у формі електронного документу, який направлено позичальниці в особистий кабінет, створений в ІТС товариства після надання відповіді про прийняття пропозиції та підписання заявки на кредит з використання аналогу ЕЦП одноразовим ідентифікатором.
Позичальниця ознайомилась з істотними (основними) умови кредитного договору, прийняла їх та подала анкету-заяву на кредит № 3225599 від 05.01.2022. Кредитодавець на підставі заяви ОСОБА_1 прийняв рішення про надання кредиту в сумі 8 000,00 грн зі строком користування 15 днів та зі сплатою процентів 1 800,00 грн, що нараховуються за кожен день строку користування кредитом за ставкою 1,50 % від суми кредиту (п. 1.5.2).
Також п. 1.5.1 договору передбачена сплата комісії за надання кредиту (одноразово) в розмірі 20% від суми кредиту (1600 грн), а пунктом 2.3.1.1. договору передбачені розміри комісії: 3%, 5% та 10% від суми кредиту за пролонгацію кредитування додатково на 3 дні, 7 днів та 15 днів, відповідно.
Загальна сума до повернення у визначену договором дату: 20.01.2022, включаючи плату (проценти) за користування кредитом під час строку кредитування та комісію, складає: 11 400,00 грн, що є орієнтовною загальною вартістю кредиту.
ТОВ «Мілоан» перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти 8 000,00 грн, що підтверджується квитанцією ID платежу № 1875115510 від 05.01.2022.
В день укладання договору 05.01.2022 позичальниця ОСОБА_1 сплатила комісію за майбутню пролонгацію договору і кредитодавець продовжив кредитування ще на 3 дні (п. 2.3.1.1) за плату (240 грн комісії), тобто до 23.01.2022. Решту сплаченої суми кредитодавець розподілив частково на погашення комісії за надання кредиту (160 грн) та частково на погашення тіла кредиту (240 грн). Вказані обставини відображені у «Відомості про щоденні нарахування та погашення» за договором № 3225599 (далі - розрахунок).
Цим розрахунком також підтверджується, що у погоджений сторонами договору термін: 23.01.2022 (з урахуванням 3-денної пролонгації) відповідачка кредитні кошти, що залишились (7760,00 грн), не повернула, не сплатила решту комісії за надання кредиту (1440,00 грн) та не сплатила проценти за користування кредитом у сумі 2 095,20 грн, які нараховані за ставкою 1,50 % в день згідно п. 1.5.2 договору протягом строку визначеного у п. 1.3 договору (15 днів) та додатково за 3 дні пролонгації цього строку згідно з п. 2.3.1.1 договору (7 760,00 грн х 1,50 % х 18 днів = 2095,20 грн).
Отже, на дату виконання позичальником свого грошового зобов'язання, а саме: на 23.01.2022 відповідачка мала перед кредитором ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3225599 від 05.01.2022 у загальній сумі 11295,20 грн (7760 грн/кредит + 1440 грн/комісія + 2095,20 грн/проценти).
26.07.2024 ТОВ «Мілоан» відступив позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором факторингу за плату право вимоги до боржника ОСОБА_1 та визначив при цьому загальний розмір заборгованості за договором № 3225599, що відступається, у сумі 23 323,20 грн (7 760,00 грн/кредит + 1 440,00 грн/комісія + 14 132,2 грн/проценти).
Враховуючи, що сума кредитної заборгованості, відступленої позивачу, а отже і заявлена позивачем сума стягнення більше як у двічі перевищила орієнтовну вартість кредиту, суд детально проаналізував розрахунок заборгованості («Відомість про щоденні нарахування та погашення») на відповідність умовам кредитного договору та встановив, що після закінчення, погодженого сторонами строку кредитування, який з урахуванням пролонгації склав 18 днів та сплив 23.01.2022, кредитодавець продовжив нарахування процентів на суму неповернутого кредиту, однак вже за вищою ставкою 5,00 % в день (по 388 грн), яка зазначена у п. 1.6 договору (у розрахунку помилково вказано п. 1.5.3 договору, якого у змісті кредитного договору немає).
Внаслідок цього, за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 відповідачці нараховані проценти за понадстрокове користування кредитом (за 31 день) у сумі 12 028,00 грн, за ставкою, визначеною у п. 1.6 договору 5,00 % в день (по 388,00 грн щодня).
Таким чином, суд встановив, що до суми кредитної заборгованості в розмірі 23323,20 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, увійшли такі складові:
1) сума наданого та неповернутого кредиту - 7 760,00 грн з урахуванням сплаченої 05.01.2022 суми 240,00 грн;
2) проценти за користування кредитом в розмірі 2 095,20 грн, що нараховані, починаючи з 06.01.2022 по 23.01.2022 за ставкою 1,50 % в день згідно п. 1.5.2 договору;
3) проценти в сумі 12 028,00 грн, що нараховані за ставкою 5,00 % в день, передбаченою у п. 1.6 договору після спливу погодженого сторонами строку кредитування, протягом наступних 31 дня: з 24.01.2022 по 23.02.2022.
Перевіряючи обґрунтованість вимог нового кредитора (позивача у справі) про стягнення з боржника (відповідача) кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд виходить із фактичних обставин справи, аналізує зміст кредитного договору та додатки до нього, перевіряє правильність визначення розміру заборгованості з урахуванням усіх складових боргу на відповідність не лише умовам договору, а й вимогам Закону.
Істотні (необхідні) умови кредитування наведені у розділі 1 Договору про споживчий кредит № 3225599 від 05.01.2022 та в анкеті-заяві позичальника № 3225599 від 05.01.2022, яку погодив кредитодавець своїм рішенням від 05.01.2022 про надання кредиту по заяві № 3225599. На таких самих умовах складено графік платежів (додаток № 1 до договору) та паспорт споживчого кредиту № 3225599 (додаток № 2 до договору).
Відповідно до умов кредитного договору № 3225599 та Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору, основне грошове зобов'язання за договором для позичальниці ОСОБА_1 складало суму 11 400,00 грн, з яких: 8 000 грн - кредит; 1 600 грн - одноразова комісія за надання кредиту; 1 800 грн - проценти за користування кредитом протягом строку кредитування (15 днів) за ставкою 1,50% в день (п. 1.5.2). Зазначене грошове зобов'язання відповідачка повинна була виконати не пізніше терміну, зазначеного у п. 1.4 договору: 20.01.2022, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування, про що наголошується у пунктах 1.1, п. 2.4.1 та згадується в інших умовах договору.
У досліджуваній ситуації відбулась пролонгація договору за правилами п. 2.3.1.1 на строк 3 дні ще в момент його укладання 05.01.2022, за згодою позичальниці, шляхом сплати нею додаткової комісії за пролонгацію. Отже термін повернення кредиту, комісії та процентів (плати) за користування кредитними коштами з урахуванням пролонгації визначався датою 23.01.2022.
Суд звернув увагу, що пунктом 1.7 договору про споживчий кредит визначено тип процентної ставки - фіксована, яка за правилом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України не підлягає зміні протягом всього строку кредитування.
Водночас, кредитодавець у договорі передбачив два розміри процентної ставки: 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2) та 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).
Обидві ці процентні ставки кредитодавець застосував при розрахунку суми заборгованості відповідачки, а тому суд більш детально дослідив та проаналізував умови договору, які передбачають застосування вищої за розміром процентної ставки, що вказана у п. 1.6 договору, та встановив наступне.
На випадок невиконання (прострочення виконання) позичальником грошового зобов'язання у термін, погоджений сторонами кредитодавець передбачив додаткові умови.
Так, а змістом п. 2.2.3 договору ставка процентів, передбачена п. 1.6 застосовується у випадку неповернення кредиту у визначений договором строк.
Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено продовження кредитування споживача на випадок, якщо він до закінчення строку, на який надавався кредит не виконав своє грошове зобов'язання (не приступив до його виконання) та продовжив користуватись кредитом 1 день після завершення строку. У такому випадку кредитодавець закріпив за собою право відступити від погоджених у день укладання договору умов кредитування, визначивши при цьому максимальний додатковий строк кредитування (строк пролонгації) 60 днів із застосуванням вищої за розміром процентної ставки згідно п. 1.6 договору (5,00 % в день) за кожен наступний день користування кредитом.
Суд вважає, що відповідні умови договору щодо так званої автоматичної пролонгації (продовження) строку кредитування та застосування кредитодавцем у цей період у три рази більшої денної процентної ставки за користування кредитом (п. 1.6) є істотними змінами умов кредитування, що погіршують становище позичальника, оскільки тягнуть за собою значне збільшення загальної вартості кредиту, яка не була визначена (обрахована) на день укладання договору. Тому, впровадження (застосування) таких умов договору кредитодавцем, без повідомлення позичальника та без отримання від нього згоди на відповідні зміни порушує, визначені Законом права споживача.
За правилами ч. 7 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. На переконання суду це положення стосується, у тому числі, умов договору щодо автоматичного продовження (пролонгацій) визначеного в договорі строку кредитування за вищою процентною ставкою, яка не була погоджена сторонами під час укладання договору.
В досліджуваній ситуації оновлений графік платежів на підставі пролонгації кредитування з нарахуванням процентів за ставкою 5,00 % в день, кредитодавцем не складався, загальна вартість кредиту за цих, фактично змінених умов, не визначалась.
З врахуванням зазначеного, застосування кредитодавцем положення п. 2.3.1.2 договору щодо пролонгації кредитування у випадку не повернення кредиту у строки, визначені договором, за збільшеною процентною ставкою, чого сторони не погоджували ні на момент укладання договору, ні в подальшому, визнається судом таким що створює істотний дисбаланс між правами споживача та кредитодавця. А тому відповідне положення договору не підлягає застосуванню, оскільки обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про захист прав споживачів».
Окрім цього, суд зауважує, що пунктом 4.2 договору про споживчий кредит передбачено ще один випадок застосування денної процентної ставки, визначеної у п. 1.6 договору (5,00 % в день), а саме: вказано, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), кредитодавець має право нараховувати проценти за ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Отже, для суду очевидним є те, що застосування збільшеної процентної ставки (п. 1.6) згідно договору передбачено лише за умов, визначених у п. 2.3.1.2 ( щодо пролонгації) та у п. 4.2 (щодо відповідальності), що в обох випадках за змістом цих положень допускається у разі невиконанням позичальником свого основного грошового зобов'язання у строк, на який надавався кредит. При цьому, ставка процентів у пункті 1.6 договору (5,00 % в день) хоч і названа у змісті договору стандартною, однак згідно вказаних умов договору вона застосовується для нарахування процентів на залишок неповернутого кредиту після спливу строку, на який надавався кредит. Тож не зрозумілим є у чому полягає та на чому ґрунтується стандартність такої високої ставки.
У частині 8 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18) роз'яснила наступне: 1) Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку, на який надано кредит (позику). Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. 2) Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Порядок виплати цих процентів врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим вони можуть бути нараховані та стягнуті після спливу визначеного договором строку кредитування.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18) право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред'явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов'язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.
Водночас, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023, набрав чинності 24.12.2023), споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (пені, штрафу) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Враховуючи усі вищевикладені мотиви та норми закону, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в сумі 12 028,00 грн, які нараховані за вищою ставкою, згідно п. 1.6 договору (5,00 % в день) на суму неповернутого кредиту у період з 24.01.2022 по 23.02.2022, тобто після спливу погодженого сторонами строку кредитування.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є боржником за договором про споживчий кредит № 3225599 від 05.01.2022. Отримавши кредитні кошти в сумі 8000,00 грн, 05.01.2022 відповідачка одразу внесла плату (комісію) на майбутнє продовження строку кредитування на три дні - до 23.01.2022, а також частина внесеного нею платежу (160 грн) була зарахована на погашення одноразової комісії за надання кредиту, а частина (240 грн) - на погашення кредиту.
Проте, у подальшому відповідачка не здійснила жодного платежу, а отже не виконала своє грошове зобов'язання за договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь нового кредитора - позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» кредитну заборгованість за договором № 3225599 від 05.01.2022 у розмірі 11295,20 грн, яка складається з наступного: 7 760,00 грн - неповернутий кредит; 2095,20 грн - несплачені проценти за користування кредитом, нараховані за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту під час погодженого сторонами строку кредитування (за період з 06.01.2022 по 23.01.2022); 1 440,00 грн - заборгованість за комісією.
Інший висновок суду не відповідав би з'ясованим обставинам справ, принципу законності та справедливості.
Розподіл судових витрат
За правилами ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2 422,40 грн, у розмірі визначеному у ст. 4 Закону про судовий збір, що підтверджується банківською квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 23 323,20 грн.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково: на суму 11 295,20 грн, що становить 48,43% від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 173,17 грн (2 422,40 грн х 48,43%).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» з адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому наведена тарифікація надання послуг клієнту; заявку на надання юридичної допомоги № 329 від 01.02.2025, яким погоджено надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням ТОВ «Факторинг Партнерс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витяг з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 на суму 9000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд окрім положень щодо пропорційності такого відшкодування, керується положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), їх обсягу, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та фінансового стану обох сторін, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Оцінюючи складність справи як типову та малозначну, враховуючи предмет спору, якість змісту позовної заяви, де мінімально (загально) викладені обставини щодо виникнення заборгованості та її розміру та зовсім не обґрунтовано нарахування процентів за двома різними ставками, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд зменшує заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (9000 грн) та визначає їх в сумі 2500,00 грн, що відповідає критерію реальності, розумності та справедливості, а також є співмірним із наданими адвокатськими послугами та їх якістю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3225599 від 05.01.2022 у загальній сумі 11295,20 грн (одинадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати в сумі 3673,17 грн (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 17 копійок), з яких: 1173,17 грн - судовий збір; 2500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Залеська