Справа № 373/2078/25
про відмову у видачі судового наказу
18 липня 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Лебідь В.В. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Представник ТОВ «Київоблгаз збут» Кермач А.І. звернувся до суду із заявою, у якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз збут» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 9148,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 593,36 грн, 3 % річних у розмірі 188,11 грн, судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
В якості доказу щодо заборгованості боржника, заявником надано розрахунок заборгованості (фінансовий стан) по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за період з грудня 2020 року по червень 2025 року.
З поданого розрахунку боргу за спожитий природній газ вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість у розмірі 9418,46 грн. Заборгованість виникла в грудні 2020 року.
Розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 не є допустимим доказом з огляду на таке.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Даним законом передбачено вимоги до оформлення бухгалтерських документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України. Зокрема, містити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Доданий до позову розрахунок заборгованості з найменуванням «Фінансовий стан» складений шляхом комп'ютерного набору та має довільну форму. Даний документ не містить даних про осіб повноважних на їх видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення, а також не містить підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, розрахунок заборгованості, який відкрито на ім'я ОСОБА_1 не є належним доказом у розумінні вимог статей 79, 80 ЦПК України, не відповідає вимогам чинного цивільного процесуального закону.
До суду заявник звернувся із заявою у липні 2025 року.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За таких умов, вирішення заяви про стягнення боргу у наказному провадженні, обмежить права боржників, зокрема можливості звернення із заявою про застосування строку позовної давності.
Суд зауважує, що не може самостійно виокремити вимогу заявника в межах позовної давності, а тому доходить висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право у зв'язку з пропуском загальної позовної давності, а тому за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений в порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 165, 260 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ