Справа № 461/5557/25
Провадження № 2-н/461/588/25
про відмову у видачі судового наказу
18.07.2025 року місто Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть заяви та дані про особу, яка її заявила, суть питання, яке вирішується судом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернулось із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Суд зауважує, що вказані вимоги заявника повинні розглядатись у порядку позовного провадження з огляду на наступне.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Згідно ч. 1 ст. 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У свою чергу, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності, а саме загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З поданої до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що стягувач зазначає період виникнення боргу з 01.03.2020 року по 01.03.2025 рік, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов визначений законом загальний строк позовної давності.
Таким чином, заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період який перевищує межі встановленої законом загальної позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише у порядку позовного провадження за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Застосування строку позовної давності вирішується в судовому засіданні за клопотанням сторони у справі, тому при постановлені судового наказу буде порушено право боржника щодо застосування позовної давності.
Наведені обставини вказують на наявність спору про право.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З поданої суду заяви і долучених до неї документів вбачається наявність обставин, що за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Частиною ч. 2 ст. 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 165,166, 167, 354 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18 липня 2025 року.
Суддя В.В. Стрельбицький