Справа № 296/5511/24
2/296/502/25
23 квітня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором 631711974 у розмірі 157313,89 грн.
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.07.2021 між Акціонерним Товариством “Альфа-Банк», яке 30.11.2022 змінило назву на АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631711974, відповідно до умов якої банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник - повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, натомість позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача станом на 17.07.2023 утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 157 313,89 грн, з якої 69 507,83 грн - прострочене тіло кредиту, 19 519,81 грн - відсотки за користування кредитом, 68 286,25 грн - тіло кредиту.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялася на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, та отримана відповідачем 29.07.2024.
Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.07.2021 ОСОБА_1 підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, сформований Акціонерним товариством "Альфа-Банк", згідно умов якого: тип кредиту кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації; ліміт кредиту - 100 000 грн; максимальна сума кредиту - 200 000 грн; процентна ставка 35,99 %; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; строк внесення платежу до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття карти; сума щомісячного платежу 848 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 39,59 %; платежі за додаткові та супутні послуги відсутні.
30.11.2022 АТ «Альфа-Банк» було перейменовано на Акціонерне товариство «Сенс Банк», що підтверджується витягом з державного реєстру банків та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
23.12.2022 АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 направило вимогу про усунення порушень щодо виконання умов кредитного договору № 631711974 протягом 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги та про необхідність погашення заборгованості в розмірі 143 476,63 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 перед банком станом на 17.07.2023 наявна заборгованість в сумі 157 313,89 грн, з якої 69 507,83 грн - прострочене тіло кредиту, 19 519,81 грн - відсотки за користування кредитом, 68 286,25 грн - тіло кредиту.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що: «…у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру».
Судом у цій справі встановлено, що акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, не підписаний відповідачем, а протилежного позивачем не доведено. Акцепт договору в матеріалах справи відсутній. Сам акцепт, як і інші матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та відповідачем було укладено саме договір № 631711974 (документ не містить таких реквізитів). Наявна в матеріалах справи довідка про ідентифікацію акцепту договору не підписана уповноваженою особою та вона вказує на підписання акцепту договору, а не акцепту пропозиції. Разом з тим, акцепт пропозиції та акцепт договору (який відсутній у матеріалах справи) не є тотожними поняттями.
Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, не є доказом погодження умов кредитування.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Отже, ОСОБА_1 не було погоджено порядок нарахування та розмір процентів за користування кредитом, а тому позов в частині стягнення поентів в сумі 19 519,81 грн задоволенню не підлягає.
Разом з тим, матеріали справи містять виписку по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 за кредитною карткою Masterсard Debit World за період з 05.07.2021 по 17.07.2023, з якого вбачається, що відповідач користувався коштами банку, а отже до стягнення з відповідача підлягає заборгованість по тілу кредиту.
Згідно з випискою по рахунку, позивачем були нараховані проценти за користування кредитом, проценти за овердрафт, за користування послугою SMS-інформування та такі були списані з рахунку відповідача на загальну суму 57 622,64 грн.
Оскільки позивачем не надані докази того, що при укладанні кредитного договору сторони погодили його умови по сплаті процентів за користування кредитом, за овердрафт, за користування послугою SMS-інформування, безпідставним є списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, за овердрафт, за користування послугою SMS-інформування, відтак необхідно зарахувати ці кошти у сумі 57 622,64 грн на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком коштів з 68 286,25 грн до 10 663,61 грн.
Щодо простороченого тіла кредиту, то необхідно зазначити, що за своєю правовою природою тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. Отже, тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про встановлення плати за прострочене тіло кредиту, у зв'язку з чим позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 69 507,83 грн є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №190/1419/19-ц (провадження №61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі №720/1394/19 (провадження №61-8855св20).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АТ "Сенс Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 10 663,61 грн, яка складається з тіла кредиту.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь Акціонерного Товариства "Сенс Банк" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 164,20 грн (10 663,61 грн/157313,89 грн х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору).
Керуючись статтями 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк (м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 663,61 грн (десять тисяч шістсот шістдесят три грн 61 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства "Сенс Банк" 164,20 грн (сто шістдесят чотири грн 20 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.04.2025.
Суддя М. В. Петровська