18 липня 2025 року
м. Київ
справа № 640/11970/20
провадження № К/990/27799/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20
за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач, НАБУ) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
- визнання протиправним та скасування розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 №697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів або рівнозначній посаді з 20.05.2020;
- визнання недійсним запису у трудовій книжці №12 від 19.05.2020 про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ на підставі розпорядження Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 №697-р.;
- зобов'язання НАБУ зробити дублікат трудової книжки без запису про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ на підставі розпорядження Директора НАБУ від 18.08.2020 №697-р.;
- стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року до моменту винесення рішення у справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 №697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів;
- стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 1 643 083,20грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу НАБУ - задоволено частково, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ.
Стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 697 326, 30 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 133 125,93 грн.
30 червня 2025 року від НАБУ до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №640/11970/20 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю; в іншій частині - залишити без змін.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами
Одну із підстав касаційного оскарження, яку визначив відповідач у змісті касаційної скарги, є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що скасовуючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у нього статусу викривача, що суперечать положенням Закону України «Про запобігання корупції» та висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним в постанові від 15.08.2019 у справі №815/2074/18.
Крім цього, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2023 у справі №320/13302/20, щодо необхідності розмежування відповідальності за окремий дисциплінарний проступок та правового захисту викривача.
Також скаржник зазначає про неправильне застосування Порядку №100 та неврахування принципу незворотності дії рішень Конституційного Суду України, посилаючись на практику Верховного Суду (постанови від 16.10.2018 у справі №161/3466/16-а, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18, від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а, від 16.05.2019 у справі №336/5032/15-a).
Поряд з наведеним, відповідач висловлює позицію стосовно того, що суд апеляційної інстанції усунувся від дослідження та оцінки ключових доказів у справі, які мають вирішальне значення для встановлення істини у справі, що відповідає пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із положеннями пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній належним чином не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Скаржником, зокрема, чітко не зазначено конкретних норм права, які на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
Скаржник в загальному порядку послався обставини справи та фактично висловив незгоду із прийнятими у справі судовими рішеннями, при цьому, відповідачем в повній мірі не зазначено, чому, на його думку, суди повинні були застосувати ті чи інші висновки Верховного Суду під час розгляду цієї справи, обставини якої мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для неї.
Поряд з цим, цитування уривків з постанов Верховного Суду чи посилання на такі постанови суду касаційної інстанції не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Слід також зауважити, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник належним чином не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище критеріям.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду