17 липня 2025 року
Київ
справа №320/35112/23
адміністративне провадження №К/990/28734/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 (повний текст складено 04.06.2025) у справі №320/35112/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
07.07.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 05.07.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 27.05.2025, повний її текст складено 04.06.2025, відповідно, останнім днем для оскарження цього рішення було 04.07.2025. Однак, касаційну скаргу у цій справі направлено до суду через підсистему «Електронний суд» 05.07.2025, тобто з пропуском строку встановленого для цього.
ГУ ДПС не заявляє клопотання про поновлення строку, натомість, зазначає, що постанову апеляційного суду отримано через підсистему «Електронний суд» 05.06.2025, а тому касаційна скарга подається протягом 30 днів з дня отримання судового рішення.
Однак, враховуючи, що строк на касаційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або складення його повного тексту, наведені відповідачем доводи не дають підстав вважати, що строк на касаційне оскарження у цій справі не є пропущеним. Наведені ж скаржником доводи лежать в площині наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення на підставі частини другої статті 329 КАС України, питання про що скаржник не порушує.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання скаржнику часу для подання відповідної заяви про поновлення порушеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку. Протягом цього строку ГУ ДПС також має надати докази, на підтвердження дати отримання повного судового рішення суду апеляційної інстанції.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про задоволення позову стало щонайменше три висновки апеляційного суду, кожен з яких є самостійною підставою для задоволення позову (за висновками суду). Зокрема, суд дійшов висновків, що: (1) здійснювана позивачем операція не підпадає під визначення «розрахункової», що унеможливлює застосування штрафних санкцій; (2) порушення строку прийняття ППР призвело до порушення прав та законних інтересів особливо в умовах, коли (3) на момент проведення перевірки і до 01.08.2023 позивач був звільнений від відповідальності на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону №265/95 (в редакції від 01.08.2022). Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незастосовність до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2024 у справі № 420/19741/21, оскільки такі викладені у правовідносинах, які не є подібними (у такій справі здійснювалося приймання готівки для її подальшого переказу із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування, натомість, ТОВ «ФК «ЕВО» у своїй діяльності не використовує ПТКС).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що у ній із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України ГУ ДПС зазначає про помилкове неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2024 у справі № 420/19741/21. ГУ ДПС цитує декілька абзаців з цієї постанови Верховного Суду з окремим виділенням першого речення пункту 42 постанови суду.
Колегія суддів звертає увагу, що в умовах, коли апеляційний суд відхилив посилання ГУ ДПС на певну постанову Верховного Суду з підстав незастосовності висновків через неподібність правовідносин, скаржник, наполягаючи в касаційній скарзі на застосовності висновків, викладених в такій постанові, має обґрунтувати, чому висновок суду, на переконання скаржника, про неподібність правовідносин є помилковим.
Крім того, касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із викладенням відповідної підстави для касаційного оскарження судових рішень в межах інших висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для задоволення позову.
Формальне посилання на постанови Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №810/5546/15, від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21, від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20 і цитування загального підходу Верховного Суду не може вважатися належним викладенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, оскільки не містить взаємозв'язку із висновками суду апеляційної інстанції в межах відповідних висновків.
Також в касаційній скарзі міститься обґрунтування незгоди з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування штрафної санкції в розмірі 10% (а не 100%) вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг). Однак, такі доводи наводяться не у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку).
Неможливо з'ясувати й конкретну правову позицію ГУ ДПС з розділу «Щодо питання організації роботи пунктів (кас) приймання готівки ТОВ «ФК «ЕВО»». В цій частині також відсутнє обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне запропонувати скаржникові подати уточнену касаційну скаргу, у якій викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень повинно містити взаємозв'язок із тими висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову.
Суд роз'яснює скаржникові, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 (повний текст складено 04.06.2025) у справі №320/35112/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко