09 липня 2025 рокусправа № 380/24588/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Хмелик І.А.,
за участі:
представника позивача Рубцов В.В.,
представника відповідача Хрущ Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ № 616 від 23.10.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 2621 о/с від 20.11.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення зі служби в поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП або на іншій рівнозначній посаді.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Наказом № 616 від 23.10.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеною частиною першою статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту застосовано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 2621 о/с від 20.11.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_1 . Підстава: Наказ ДПП від 23.10.24 №616.
Вважає, що наказ № 616 від 23.10.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 2621 о/с від 20.11.2024 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення зі служби в поліції, поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_1 - протиправними, незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з наступним поновленням ОСОБА_1 на раніше займаній посаді або ж рівнозначній посаді.
Позивач зауважує, що, на день звернення з позовом, його не ознайомлено з матеріалами службового розслідування, чим позбавлено права на належний правовий захист; при обранні виду дисциплінарного стягнення, відповідачем жодним чином не було враховано його особу, попередні характеристики, його ставлення до служби, тощо;
На думку позивача обґрунтування наказу № 616 від 23.10.2024 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції в основному зводиться до наявності факту повідомлення про підозру йому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України. В той же час, в даному наказі, відсутній будь-який аналіз фактичних обставин вказаного кримінального провадження, наявності вини позивача у інкримінованому йому злочині, та причинно-наслідкового зв'язку між його діями та діями працівників інших правоохоронних органів, щодо повідомленої йому підозри; в оскаржуваному наказі, не обґрунтовано в чому саме полягають дії позивача, який на думку відповідача вчинив дисциплінарний проступок.
Вважає, що відповідачем в наказі продубльовано формулювання тексту повідомленої підозри, та таким чином, автоматично констатовано факт вчинення позивачем нібито дисциплінарного проступку, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, згідно чого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З тексту повідомленої позивачу підозри також незрозуміло в чому саме його підозрюють. У формулюванні письмового повідомлення про підозру мова йде про дії іншої особи, а не позивача. В той же час, всупереч ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту поліцейського, якого в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. До позивача застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення, незважаючи на те, що на момент звернення із вказаною позовною заявою, позивача не те, що ще не притягнуто до кримінальної відповідальності, а досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно нього не завершено (строки досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців).
Окрім цього зазначає, що обґрунтуваннях в наказі № 616 від 23.10.2024 про те, що відомості про надзвичайну подію з участю позивача висвітлено в засобах масової інформації, набули широкого розголосу та викликали суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, вважаємо безпідставним та необґрунтованим. Такі твердження відповідача носять виключно оціночний характер, без вказання в яких саме джерелах ЗМІ висвітлено цю подію та в чому саме полягає підрив авторитету органів Національної поліції України. Також вказує, що не затримувався в порядку ст. 208 КПК України, будь-якої неправомірної вигоди не отримував.
Позивач вважає, що оскаржувані накази є такими, що не відповідають встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Ухвалою суду від 11.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 10.09.2024 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України, матеріали кримінального провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024140000000190 від 16.08.2024. Того ж дня, до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління), надійшло подання із Львівського управління ДВБ НПУ вих. № СЕД-29166-2024 від 10.09.2024 у якому вказано, що 10.09.2024 року до Львівського управління ДВБ НП України надійшла інформація про те, що працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові (далі - ТУ ДБР розташованого у м. Львові),спільно із працівниками управління служби безпеки України у Львівській області (далі - управління СБУ у Львівській області), у рамках кримінального провадження № 42024140000000190 від 16.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України. Досудовим слідством встановлено, що позивач діючи за попередньою змовою із громадянином ОСОБА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через держаний кордон України шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод з корисливих мотивів, 05.09.2024 отримали від громадянина ОСОБА_3 раніше обумовлену (20 000 доларів США) частину грошових коштів в сумі 10 000 доларів США за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України до країн Євросоюзу. Після цього, протиправна діяльність позивача та ОСОБА_2 була припинена працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти у сумі 10 000 доларів США вилучені.
Відповідно до змісту повідомлення про підозру від 10.09.2024 року досудовим слідством встановлено, що позивач перебуваючи у відпустці, діючи в порушення вимог статей 19, 33, 68 Конституції України, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», рішення Прикордонної служби України № 23-61122/0/6/-22 від 24.02.2022, діючи умисно, за попередньою змовою із громадянином ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 05.09.2024 близько 14:17 ОСОБА_4 , під час попередньо домовленої зустрічі із громадянином ОСОБА_3 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Volkswagen Т4» номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився на території (автостоянці) ринку «Шувар» за адресою: м. Львів, вул. Івана Павла II, 4 Б, отримав від громадянина ОСОБА_3 раніше обумовлену частину грошових коштів у сумі 10 000 доларів США для себе та позивача за організацію незаконного переправлення ОСОБА_3 , через державний кордон України до країн Євросоюзу, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Таким чином позивач обґрунтовано підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України. Позивач був допитаний працівниками органу досудового розслідування та відпущений.
26.09.2024 в УПП у Львівській області ДПП за вхідним № 7385 зареєстровано матеріали кримінального провадження № 42024140000000190 від 16.08.2024 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, які надійшли з ТУ ДБР розташованого у м. Львові: витяг з ЄРДР № 42024140000000190; повідомлення про підозру ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.
Відповідач також вказує, що, за результатами службового розслідування, зібраними матеріалами та їх оцінкою встановлено, що позивач будучи працівником правоохоронного органу - Управління який склав Присягу поліцейського, проходить службу на вищевказаній посаді у поліції, 10.09.2024 став підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, у провадженні, що внесено до ЄРДР № 42024140000000190. Наведене, на думку відповідача, свідчить про низькі моральні якості працівника поліції, нехтування цінностями, які останній присягнув захищати.
Подія за участі позивача набула суспільного розголосу на веб-сайтах мережі Інтернет, що негативно впливає на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку, діяльності Національної поліції України й рівень авторитету та довіри суспільства не до органів Національної поліції в цілому, а саме дискредитує звання поліцейського в цілому.
Твердження представника позивача про позбавлення права на належний правовий захист позивача, відповідач вважає хибним, оскільки під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія не має обов'язку ознайомлювати позивача із матеріалами справи службового розслідування. (дана норма не стосується ознайомлення із наказом про застосування дисциплінарного стягнення). В силу ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ позивач має право ознайомлюватись із матеріалами службового розслідування під час його проведення, однак такою можливістю позивач не скористався, під час проведення службового розслідування. Станом на дату затвердження висновку службового розслідування (03.10.2024) у матеріалах справи відсутні клопотання, заяви, скарги позивача про ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
Зауважує, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування досліджено службову характеристику позивача, від 25.09.2024, надану командиром батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_6 ; досліджено довідку «Про наявність дисциплінарних стягнень, заохочень та державних нагород», надану начальником відділу кадрового забезпечення УПП у Львівській області ДПП підполковником поліції Цапом П.Р., згідно якої установлено, що за період служби в Національній поліції позивач, не нагороджувався, заохочувався відомчою відзнакою. Дисциплінарною комісією не установлено у ході службового розслідування обставини, що пом'якшують, чи обтяжують відповідальність поліцейського за вчинене порушення службової дисципліни.
Крім цього відповідач наголошує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням Правил дорожнього руху. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Відтак, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов'язкам, присягнувши на вірність Українському народові. Встановлені дисциплінарною комісією вищезазначені події, стали наслідком низьких ділових та моральних якостей позивача, недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту НПУ, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги поліцейського не відповідає високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам, що також підриває авторитет Національної поліції.
Згідно з наказом по особовому складу від 20.11.2024 року № 2621 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 ЗУ « Про Національну поліцію».
Відсутність вироку суду про визнання винним позивача у інкримінованому кримінальному правопорушенні, на думку відповідача, не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а не п. 10 цієї норми.
Відтак відповідач вважає, що висновок службового розслідування від 03.10.2024 та видані на підставі накази Департаменту патрульної поліції від 23.10.2024 №616 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» і наказ по особовому складу від 20.11.2024 року № 2621 о/с є такими, що видані відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань, містить висновки щодо наявності в діяннях позивача дисциплінарного проступку, а також його юридичну кваліфікацію з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено, отже є правомірними та законними. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив, що відповідачем вказано, що звільнення позивача здійснено відповідно до чинного законодавства, зокрема на підставі результатів службового розслідування. Однак, відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування має бути об'єктивним, повним та проводитись з дотриманням всіх процесуальних норм. У даному випадку такі норми порушені, а саме в своїх поясненнях ОСОБА_1 просив рішення стосовно нього прийняти після набрання рішення у кримінальній справі стосовно нього законної сили. Таке звернення ОСОБА_1 проігноровано уповноваженою на проведення службового розслідування особою, відповіді у встановленому Законом порядку не надано. Відповідач посилається на накази про звільнення, однак не надає доказів про об'єктивність та законність їх прийняття. Відповідно до судової практики, звільнення без належного службового розслідування та дотримання процедур є незаконним.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача, зокрема, вказав, що предметом даної справи є наказ про застосування дисциплінарного стягнення та реалізований наказ по особовому складу відносно позивача, відсутність вироку суду про визнання винним позивача у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є виправданою та необхідною мірою реагування на виявлені дисциплінарні проступки, відповідає меті дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни. Жодних доказів упередженого ставлення членів дисциплінарної комісії до позивача матеріали службового розслідування не містять. Відтак вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні.
У додаткових поясненнях представник відповідача, зокрема, вказав що оцінка свідчень в рамках кримінального провадження є виключно компетенцією органу досудового розслідування (ст. 276 КПК України). Оскільки дисциплінарне провадження проводилось не з метою встановлення вини у кримінальному правопорушенні, а з метою оцінки поведінки працівника поліції у контексті дотримання службової дисципліни та авторитету органу поліції, дані кримінального провадження були лише одним із джерел для аналізу. Звільнення було обґрунтовано сукупністю обставин, серед яких - офіційне повідомлення про підозру, пояснення поліцейських, керівників, характеристика, відсутність захисної позиції з боку позивача, а також негативна суспільна реакція, спричинена публікаціями в медіа. Зауважує, що станом на сьогодні у Сихівському районному суді м. Львова слухається справа № 464/634/25, в якій позивач ОСОБА_1 в статусі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а відтак, відсутні підстави стверджувати, що позивач дотримувався етичних, правових та службово- дисциплінарних норми поведінки. Відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону № 580-VIII, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події в мережі «Інтернет», порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України. З урахуванням серйозності правопорушення, у якому підозрюється позивач, та його несумісності з виконанням обов'язків поліцейського, повернення такої особи на службу суперечило б інтересам публічної безпеки та довіри до правоохоронної системи.
Ухвалою суду від 03.02.2025 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2025.
12.02.2025 підготовче засідання відкладено до 05.03.2025 за клопотанням представника позивача для підготовки відповіді на відзив.
05.03.2025 підготовче засідання відкладено до 19.03.2025 у зв'язку із неотриманням судом відповіді на відзив.
19.03.2025 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого-судді на лікарняному.
23.04.2025 підготовче засідання відкладено до 30.04.2025 для подання додаткових доказів.
30.04.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 07.05.2025.
07.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2025.
21.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.06.2025.
04.06.2025 протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 20.06.2025 продовжено розгляд справи в судовому засіданні, судове засідання призначено на 02.07.2025.
02.07.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 09.07.2025 о 10:30 год.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив службу у поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
10.09.2024 року старшим слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за погодженням з прокурором, повідомлено позивачу про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, матеріали кримінального провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024140000000190 від 16.08.2024.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.09.2024 №1969 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» призначено службове розслідування за фактом повідомлення старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , поліцейському взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.08.2024 № 42024140000000190. Вказаним наказом утворено дисциплінарну комісію та відсторонено позивача від виконання службових обов'язків на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 17 Дисциплінарного статуту, ч.ч. 1, 8 ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.09.2024 №2063 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного відповідно до наказу від 10.09.2024 №1964, на 15 календарних днів.
У ході проведеного службового розслідування, відповідно до Висновку службового розслідування від 09.10.2024, дисциплінарною комісією встановлено, що поліцейський взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронного органу, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на вищевказаній посаді у поліції, 10.09.2024 став підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, у провадженні, що внесено до ЄРДР № 42024140000000190. Наведене свідчить про низькі моральні якості працівника поліції, нехтування цінностями, які останній присягнув захищати. У діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у ігноруванні службової дисципліни та вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Особливого цинізму вищевказане порушення службової дисципліни набуло у зв'язку із його вчиненням під час воєнного стану.
Також дисциплінарною комісією встановлено, що інформація про надзвичайну подію за участі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 була висвітлена засобами масової інформації, набула широкого розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції.
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією зроблено висновки про те, що до позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частити третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 23.10.2024 № 616 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення», за результатами службового розслідування, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 20.11.2024 №2621 о/с «По особовому складу», відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції з 20.11.2024. Підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 23.10.2024 № 616.
Вважаючи протиправними оскаржувані накази відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ч.ч.1-2 ст. 1 Дисциплінарного статуту дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
При цьому черговість накладення зазначених стягнень Дисциплінарним статутом не визначена, а тому, рішення про застосування того чи іншого дисциплінарного стягнення на порушника приймається керівником на підставі рекомендацій викладених дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування за умови його проведення.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 1 цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Частиною 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Частиною 7 ст. 19 Дисциплінарного статут передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Частинами 9, 10 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
Водночас Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (частина 3 статті 26 Дисциплінарного статуту).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (частина 5 статті 26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (частина 6 статті 26 Дисциплінарного статуту).
Частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807) (далі - Порядок №893).
Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (п. 1 розділу І Порядку №893).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розділу V Порядку №893 передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Отже, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який зафіксовано в матеріалах службового розслідування. Висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.
Згідно матеріалів справи, дисциплінарною комісією відповідача, в ході проведеного службового розслідування (Висновок службового розслідування від 09.10.2024), призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 10.09.2024 №1969, встановлено, що 10.09.2024 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , поліцейському взводу № І роти № 4 батальйону № 1 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі - КК України), матеріали кримінального провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024140000000190 від 16.08.2024.
10.09.2024 до Львівського управління ДВБ НПУ надійшла інформація про те, що цього ж дня слідчим ТУ ДБР розташованого у м. Львові спільно із СБУ, в межах кримінального провадження №42024140000000190 від 16.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, поліцейському взводу № 1 роти 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жетон №0005490, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України. Досудовим слідством встановлено, що поліцейський ОСОБА_1 перебуваючи у відпустці, діючи в порушення вимог статей 19, 33, 68 Конституції України, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», рішення Прикордонної служби України № 23-61122/0/6/-22 від 24.02.2022, діючи умисно, за попередньою змовою із громадянином ОСОБА_2 (дані встановлюються), реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 05.09.2024 близько 14:17 ОСОБА_2 , під час попередньо домовленої зустрічі із громадянином ОСОБА_3 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Volkswagen Т4» номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився на території (автостоянці) ринку «Шувар» за адресою: м. Львів, вул. Івана Павла II, 4 Б, отримав від громадянина ОСОБА_3 (дані встановлюються) раніше обумовлену частину грошових коштів у сумі 10 000 доларів США для себе та поліцейського Романишина Я.Г., за організацію незаконного переправлення ОСОБА_3 , через державний кордон України до країн Євросоюзу, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Таким чином ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України. Поліцейський ОСОБА_1 допитаний та відпущений.
Дисциплінарна комісія виснувала, що ОСОБА_1 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.
Крім цього, дисциплінарною комісією встановлено, що подія за участі інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДІЛІ старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 набула суспільного розголосу на веб-сайтах мережі Інтернет, що негативно впливає на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку, діяльності Національної поліції України й рівень авторитету та довіри суспільства не до органів Національної поліції в цілому, а саме дискредитує звання поліцейського в цілому.
У наданих поясненнях позивач вказав, що з повідомленою підозрою не погоджується, будь-яких кримінальних правопорушень не вчиняв, будь-якої неправомірної вигоди не отримував, будь-якого дисциплінарного проступку в розумінні статті 12 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не вчиняв. При проведенні службового розслідування просив, зокрема, врахувати що відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Дисциплінарною комісією у ході службового розслідування досліджено службову характеристику позивача від 25.09.2024, надану командиром батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_6 та установлено, що за час несення служби в Національній поліції та на займаній посаді старший лейтенант поліції ОСОБА_8 зарекомендував себе з посередньої сторони.
Також дисциплінарною комісією досліджено довідку про наявність дисциплінарних стягнень, заохочень та державних нагород та встановлено, що станом на 10.09.2024 діючі дисциплінарні стягнення у позивача відсутні. Відтак, дисциплінарною комісією, не установлено у ході службового розслідування обставини, що пом'якшують, чи обтяжують відповідальність поліцейського за вчинене порушення службової дисципліни.
При оцінці встановлених у ході проведення службового розслідування обставин, дисциплінарною комісією враховано положення статті 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Водночас, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, на думку дисциплінарної комісії, передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія зробила висновок, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим па себе обов'язкам, присягнувши на вірність Українському народові. На думку дисциплінарної комісії, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи Національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частити третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарною комісією зроблено висновки про те, що до позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Суд зазначає, що у подібних правовідносинах Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував (зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 04.04.2025 у справі № 380/546/23), що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Водночас адміністративний суд, у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Із висновку дисциплінарної комісії від 09.10.2024 та спірного наказу відповідача від 23.10.2024 №616 вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, оскільки, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, знехтував цінностями, які він присягнув захищати, допустив грубе порушення службової дисципліни та вчинив дії, що підривають авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості; порушив Присягу працівника поліції.
На думку суду, зазначений проступок свідчить про те, що позивачем не було дотримано вимоги п.п. 1, 2 ст. 18 Закону № 580-VIII, яка покладає на поліцейського обов'язки, зокрема: неухильного дотримання положень Конституцій України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, визначеної ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII.
Щодо посилання представника позивача на те, що відповідач, при обранні виду дисциплінарного стягнення, не було враховано особу позивача, попередні характеристики, його ставлення до служби тощо, суд зазначає, що такі спростовуються Висновком службового розслідування від 09.10.2024, відповідно до якого, у ході службового розслідування дисциплінарною комісією проаналізовано характеристику на позивача від 25.09.2024, надану командиром батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, а також довідку начальника відділу кадрового забезпечення УПП у Львівській області ДПП від 11.09.2024 про наявність у позивача дисциплінарних стягнень, заохочень та державних нагород.
Щодо доводів представника позивача про те, що на день звернення із позовом позивач не ознайомлений із матеріалами службового розслідування, чим позбавлений права на належний правовий захист, суд такі доводи відхиляє за необґрунтованістю, з огляду на те, що в ході службового розслідування позивачем надано дисциплінарній комісії власні пояснення від 24.09.2024 (а.с. 116 зворот). Отже, позивачу було відомо про проведення відповідачем службового розслідування щодо нього.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до дисциплінарної комісії щодо його ознайомлення із матеріалами службового розслідування.
З наведеного суд робить висновок, що позивач не скористався своїм правом на ознайомлення із матеріалами службового розслідування, визначеним ст. 18 Дисциплінарного статуту.
Щодо застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи у Національній поліції України, суд зазначає наступне.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 08.07.2025 у справі № 300/533/23).
Пунктом 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.
Частиною дванадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Суд звертає увагу на те, що дисциплінарний проступок позивачем було вчинено у період дії воєнного стану.
Як зазначено вище, Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» Дисциплінарний статут доповнено розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Указані зміни набрали чинності 01.05.2022.
Згідно ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Отже, за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Таким чином, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22.
Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це у свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а оскаржувані позивачем накази від 23.10.2024 № 616 та від 20.11.2024 № 2621 о/с прийняті відповідачем з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 18.07.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович