16 липня 2025 року Київ справа №320/44785/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління БЕБ у м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році невикористаної відпустки;
- зобов'язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та за 10 календарні дні додаткової відпустки за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 20.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06.01.2023 по 20.08.2024 позивач проходив службу в Бюро економічної безпеки. Відповідно до наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві №170-/ДСК від 16.08.2024 «Про звільнення працівника» 20.08.2024 позивача звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України, а також виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік - 03 (три) календарних дні та додаткову оплачувану відпустку за 2024 рік - 06 (шість) календарних днів. У відповідь на запит позивача, відповідачем було повідомлено, що за 11 (одинадцять) повних календарних місяців служби позивача у БЕБ у 2023 році невикористані відпустки склали: щорічна основна оплачувана відпустка - 11 календарних дів, додаткова оплачувана відпустка - 10 календарних днів. З огляду на що позивач, вважає, що відповідач при звільненні його зі служби в Бюро економічної безпеки України не нарахував та не виплатив останньому компенсацію за невикористані відпустки, як основної, так і додаткової, а відтак вказана бездіяльність відповідача свідчить про порушення його прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де не погоджується з вимогами позивача у повному обсязі та вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що невикористані відпустки ОСОБА_1 за 2023 рік склали: щорічна основна оплачувана відпустка - 11 календарних днів, додаткова оплачувана відпустка- 10 календарних днів. Окрім цього, позивач не був позбавлений права використати таку відпустку за 2023 рік в 2024 році, а відповідач мав надати таку відпустку на прохання позивача.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1150-IX трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону № 1150-IX порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно правовими актами. 29.11.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 1333 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, після набрання чинності яким та присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України», тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становила 30 календарних днів (пункт 61 Положення № 1333). Указане узгоджується з пунктами 59 та 63 Положення № 1333, відповідно до яких особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. Отже, періодом служби в БЕБ ОСОБА_1 при розрахунку щорічної основної відпустки є 2024 рік, тобто календарний рік (починається з 01 січня відповідного року та закінчується 31 грудня такого року) відповідно до пункту 63 Положення № 1333. Згідно з пунктом 67 Положення № 1333 за не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Зауважує, що покликання позивача на висновок Верховного Суду у справах №160/10875/19, №160/5393/19, №320/3843/20 не має відношення до даних правовідносин, оскільки першоджерелом зроблених Судом висновків слугували норми щодо можливості продовження терміну відпустки поліцейським у зв'язку з їх тимчасовою непрацездатністю під час такої відпустки (що не має місця у нашій справі).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області від 05.01.2023 № 5-к/ДСК ОСОБА_1 призначений на посаду детектива Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області; наказом Бюро економічної безпеки України від 01.02.2023 № 26-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України».
Наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві від 16.08.2024 № 170-к/ДСК ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 8 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333.
Відповідно до наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві від 16.08.2024 № 170-к/ДСК «Про звільнення працівника» станом на 20.08.2024 вислуга років позивача у календарному обчисленні - 15 років 08 місяців 07 днів. Наказано відповідно до пункту 67 Положення керівнику Відділу бухгалтерського обліку - головному бухгалтеру Булах О.В. виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за кожний повний місяць служби у році звільнення, пропорційно відпрацьованому часу за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік - 03 (три) календарних дні та додаткову оплачувану відпустку за 2024 рік - 6 (шість) календарних днів.
Позивачем було направлено на адресу Територіального управління БЕБ у м. Києві запит про надання інформації стосовно використання позивачем щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за період з 06.01.2023 по 06.01.2024, коштів, які було нараховано та виплачено за використання таких відпусток. Крім того, просив повідомити про кількість не використаних днів щорічної та додаткової відпустки за період з 06.01.2023 по 06.01.2024.
Листом від 12.09.2024 №23.24/10.1/2/10471-24 Територіальне управління БЕБ у м. Києві, повідомлено, що відповідно до наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві від 27.07.2023 №11-в/ДСК «Про надання відпустки працівнику» позивачу надавалась частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, тривалістю 17 (сімнадцять) календарних днів, у період з 31.07.2023 по 16.08.2023 рік. Таким чином, за 11 (одинадцять) календарних місяців служби позивача в БЕБ у 2023 році невикористані відпустки склали: щорічна основна оплачувана відпустка - 11 календарних днів, додаткова оплачувана відпустка - 10 календарних днів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому варто відзначити, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення цього рішення в Україні діє правовий режим воєнного стану.
Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Положеннями абзацу четвертого частини першої статті 12 вказаного закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».
Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» (далі- Закон №1150-IX) визначає правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до статті 1 Закону №1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції. Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Бюро економічної безпеки України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.
Правову основу діяльності Бюро економічної безпеки України становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші закони України, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.
Згідно статті 14 Закону №1150-ІХ Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління. Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Територіальні управління Бюро економічної безпеки України утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Кабінетом Міністрів України.
Структура Бюро економічної безпеки України може включати підрозділи детективів, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні та інші підрозділи.
Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.
Гранична чисельність працівників центрального апарату і територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України становить не більше 4 тисяч осіб.
Згідно, частини 1 та 2 статті 19 Закону №1150-ІХ до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
Служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Бюро економічної безпеки України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Призначення на посаду державної служби в Бюро економічної безпеки України може здійснюватися на підставі контракту про проходження служби, який укладається на підставах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Призначення на посаду державної служби в Бюро економічної безпеки України може здійснюватися на підставі контракту про проходження служби, який укладається на підставах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону № 1150-IX порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України №1333 від 29.11.2022 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.
Так, розділом «Відпустки» Положення №1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.
Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.
За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п'ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов'язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.
Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
За не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється із служби, крім особи, яка звільняється за станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, надається за її бажанням щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вона має право згідно з цим Положенням, за кожний повний місяць служби у році звільнення, пропорційно відпрацьованому часу.
У разі звільнення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, до закінчення календарного року, за який вона вже використала щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, проводиться відрахування грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого за частину чергової відпустки, наданої за невідпрацьований період календарного року.
Відкликання особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із щорічної основної відпустки керівником, який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.
Особі, яка має спеціальне звання БЕБ, що захворіла під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, строк зазначеної відпустки продовжується наказом щодо особового складу після її одужання керівника, який надав відпустку, на кількість невикористаних днів відпустки відповідно до листків непрацездатності
Поряд з цим, відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналізуючи викладене, суд відзначає, що Закон №1150-ІХ не визначає умови надання, тривалість та порядок виплати компенсації у разі невикористання днів щорічних основних та додаткових відпусток особами рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України, а натомість передбачає, що такі особи користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Отже, до правовідносин, пов'язаних з соціальним захистом осіб рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України, застосуванню підлягають відповідні норми Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Розділ ІХ Закону №580-VIII визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення частини другої статті 19 Закону №794-VIII - також соціальний захист осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України №1333 від 29.11.2022 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.
Так, розділом «Відпустки» Положення №1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.
Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.
За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п'ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов'язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.
Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
За не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється із служби, крім особи, яка звільняється за станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, надається за її бажанням щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вона має право згідно з цим Положенням, за кожний повний місяць служби у році звільнення, пропорційно відпрацьованому часу.
У разі звільнення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, до закінчення календарного року, за який вона вже використала щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, проводиться відрахування грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого за частину чергової відпустки, наданої за невідпрацьований період календарного року.
Відкликання особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із щорічної основної відпустки керівником, який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.
Особі, яка має спеціальне звання БЕБ, що захворіла під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, строк зазначеної відпустки продовжується наказом щодо особового складу після її одужання керівника, який надав відпустку, на кількість невикористаних днів відпустки відповідно до листків непрацездатності.
Крім того, відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити наступні висновки.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, в силу положень частини другої статті 19 Закону №794-VIII визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, аналіз якої дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, згідно з якими поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, законом не виключаються випадки, коли особою рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особу рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України права на відпустку, яке вона уже отримала в попередньому календарному році. Водночас надано право в особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) використати щорічну основну відпустку за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано.
Звідси, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового регулювання спірного у цій справі питання нормами Закону №580-VIII, який в силу положень частини другої статті 19 Закону №1150-ІХ поширюється на осіб рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України у частині соціальних гарантій, і Положенням №1333 при вирішенні цього спору, який стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки таким особам за минулі роки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Як уже зазначено вище, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Подібна правова позиція, яка стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки поліцейським за минулі роки, викладена у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20 та від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19, які суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
При цьому суд зауважує, що у постанові від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19 Верховний Суд зазначив, що раніше Верховний Суд розглядав справи, предметом спору у яких, були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.
Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР.
Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).
Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19 вважав за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 та вважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 року у справі №826/8185/18.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом і в подальшому у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19 та від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20.
Зважаючи на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що як стосовно поліцейських, так і стосовно осіб рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України, які користуються соціальними гарантіями, передбаченими для поліцейських, законодавство передбачає можливість виплати компенсації за невикористану виключно у році звільнення відпустку.
Як слідує зі змісту листа від 12.09.2024 за №23.24/10.1/2/10471-24, Територіального управління БЕБ у м. Києві, невикористана позивачем частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 11 повних календарних днів відпустки становить - 11 календарних днів, додаткова оплачувана відпустка - 10 календарних днів.
Таким чином, при звільненні зі служби в ТУ БЕБ у м. Києві позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані 11 календарних місцяів роботи у 2023 році 11 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 10 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Однак відповідач протиправно не виплатив позивачеві таку компенсацію при звільненні.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій Територіального управління БЕБ у м. Києві, щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 грошової компенсації за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році невикористаної відпустки та наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, в також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тож з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, необхідно зобов'язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та за 10 календарних днів додаткової відпустки за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 20.08.2024.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році невикористаної відпустки.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві (код ЄДРПОУ 45075262; адреса: вул. Німецька, 1/32, м. Київ, 03150) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані 11 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та за 10 календарні дні додаткової відпустки за 11 повних календарних місяців служби у 2023 році, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 20.08.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.