17 липня 2025 рокуСправа №160/13555/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
09 травня 2025 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР», в якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 434670,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен був до 15.04.2024 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 434 670,11 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
30.05.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що основним видом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР» є друкування іншої продукції (за КВЕД 18.12.), а саме виготовлення фотошпалер. Відповідно до затверджених штатних розкладів в різні періоди за 2024 рік кількість штатних одиниць у ТОВ «КЛЄВЄР» становила від 7 до 16 осіб. Усі займані посади потребують відповідної освіти, кваліфікації та навичок, оскільки виробництво шпалер є специфічною діяльністю, яка потребує відповідних знань і досвіду.
При цьому керівництвом відповідача у 2024 році було створено усі необхідні умови та виконано приписи ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ), а саме було видано Наказ №5 по підприємству Про визначення та введення в дію «Комплексних заходів про виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю».
Відповідно до вище зазначеного Наказу №5 від 01.01.2024 року у ТОВ «КЛЄВЄР» було введено в дію наступні заходи:
- Затверджено «Комплексні заходи про виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» з моменту виникнення такої необхідності на підприємстві та/або звернення такого працівника (Додаток до Наказу).
- Призначено відповідальним за координацію виконання заходів Головного бухгалтера.
- Головному бухгалтеру: Проаналізувати наявні робочі місця на їх відповідність можливостям виконання трудових обов'язків особами з інвалідністю; Підготувати пропозиції щодо виділення або створення нових робочих місць, придатних для працевлаштування осіб з інвалідністю з моменту виникнення такої можливості або безпосереднього звернення такого працівника на вакантну посаду; Розмістити відповідну інформацію на внутрішніх інформаційних ресурсах підприємства: сайтах і т. д.
З моменту виникнення можливості та необхідності щодо залучення до роботи на підприємстві працівника з інвалідністю забезпечити умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством України.
А у випадку звільнення такого працівника налагодити взаємодію з центрами зайнятості та Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю для залучення кандидатів в подальшому.
Головному бухгалтеру: забезпечити фінансування витрат, передбачених Комплексними заходами, у межах затвердженого в подальшому кошторису підприємства.
Тож, відповідач вважає, що ним були виконанні усі приписи законодавства щодо виділення робочих місць та створення умов праці для осіб з інвалідністю.
В той же час ТОВ «КЛЕВЕР» зазначає, що до нього не звертались для працевлаштування особи з інвалідністю, хоча таке оголошення і було розміщено на сайті Товариства.
Вказано, що відповідач завжди готовий прийняти на роботу особу з інвалідністю, створити відповідні умови для такої особи та виконувати усі заходи з врахуванням принципів рівності, безпеки та професійної самореалізації, після працевлаштування осіб з інвалідністю.
При цьому ТОВ «КЛЄВЄР» зазначає, що для того, щоб розпочати виконання усього вище зазначеного комплексу заходів, потрібно щоб така особа звернулась із проханням про працевлаштування та могла виконувати роботу з урахуванням технічних, медичних, ергономічних характеристик запропонованої посади, а також рекомендацій МСЕК у такої людини.
Також відповідач у відзиві посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
А відтак, на сьогоднішній день на території України існують невідворотні обставини, які перешкоджають підприємствам вільно та безперешкодно здійснювати свою господарську діяльність через обставини непереборної сили.
03.06.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того, які заходи для виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю він вчиняв протягом 2024 року.
Оскільки обов'язок інформування центру зайнятості про наявність вільного робочого місця у кількості однієї вакансії для осіб з інвалідністю у відповідача виник ще у лютому місяці 2024 року відповідно до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2024 рік згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, яка подана до контролюючих органів за основним місцем обліку і передана Пенсійному фонду України, яка дорівнювала 8 осіб.
Неподання до центру зайнятості звітів, з подальшим підтвердженням актуальності, не інформування службу зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю позбавило можливості останньому здійснити свої повноваження та направити до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування протягом 2024 року.
Виходячи з вищезазначеного, відповідачем не вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативу встановленого статтею 19 Закону №875-XІI.
09.06.2025 року до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність.
Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 434 670,11 грн.
З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).
Частиною 1 статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 3 статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч. 2 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до ч. 4 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною 6 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію, зокрема: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 12, 13 ст. 19 цього Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).
Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Частинами дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 р. № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Порядок №827-22)
Цей Порядок визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - форма № 3-ПН).
Відповідно до положень Порядку № 827-22, а саме:
п.1.4. Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
п.1.5. Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
п.1.8. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.
Відповідно до ч. 1 статті 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту ч. 2 статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Для надання оцінки доводам сторін необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Так, судом встановлено, що наведеним вище Порядком № 827-22 від 12.04.2022 р. на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, законодавець не покладає на підприємства обов'язок подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існує обов'язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше через три робочі дні з дати відкриття вакансії.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Такий висновок щодо відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Такий документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.
Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.
Відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в сумі 434670,11 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавав до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», і доказів зворотнього суду не надано.
Щодо тверджень відповідача у відзиві про розміщення оголошення на сайті Товариства, суд зазначає, що це не може бути визнано належним та достатнім доказом виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю або сумлінного виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Розміщення оголошень виключно на внутрішніх інформаційних ресурсах Товариства для інформування про вакансії не відповідає встановленому законодавством обов'язку співпраці з центрами зайнятості та не забезпечує належної доступності інформації для осіб з інвалідністю, які шукають роботу. Відсутність належного інформування державної служби зайнятості позбавляє її можливості реалізувати повноваження щодо направлення осіб з інвалідністю на працевлаштування, що, своєю чергою, унеможливлює повноцінне виконання Товариством встановленого нормативу.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, з огляду на наступне.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислова палата України від 15 липня 2014 року за № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).
Таким чином, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Крім того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Вказане свідчить, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22 дійшов наступних висновків:
- Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний Факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист Торгово-промислової палати України не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд вказав, що сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Вказане свідчить, що лише посилання відповідача на існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не звільняє його від відповідальності за не працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки останній не вказує конкретних обставин, які завадили йому виконати цей обов'язок та сплатити адміністративно-господарські санкції.
Виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин та викладених вище норм права, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом України №875-ХІІ.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем доведено наявність складу правопорушення, а тому наявні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даному випадку такі судові витрати не понесені, тому судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЄВЄР» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 434 670,11 грн.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник