Справа № 716/823/25
10.07.2025 м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Шевчук Р.М.,
при секретарі судового засідання Шпаковській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заставна за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Данищук Василь Вячеславович, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Кадубовецької сільської ради в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про позбавлення батьківських прав,
До Заставнівського районного суду Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 , звернувся представник позивача - адвокат Данищук В.В., із позовом до ОСОБА_2 , яким просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В позові посилається на те, що 01.11.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклали шлюб, який 25.01.2021 року рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області було розірвано. У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу неповнолітні діти, які зареєстровані за місцем проживання матері, однак залишилися проживати разом із позивачем, де і проживають з часу розірвання шлюбу по даний час. Відповідачка фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, з дітьми спілкується тільки за допомогою соціальної мережі - Інстаграм, і навіть рідкісне спілкування залишає «неприємний слід у серцях дітей».
Живого спілкування з дітьми немає, вона не цікавиться їх життям, здоров'ям, крім того, матеріально їх не підтримує, чим не виконує обов'язок щодо утримання батьками неповнолітніх дітей.
Зазначав, що за його заявою, Орган опіки та піклування Кадубовецької сільської ради, на підставі зібраних документів зробив свій висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Посилаючись на норми вітчизняного права, які регулюють даний вид правовідносин, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками надсилалась відповідачці на адресу її місця реєстрації, однак повернулись до суду без вручення адресату, з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Таким чином, відповідачка вважається належним чином повідомленою про місце, дату і час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив та будь-які заперечення проти позову до суду не подала.
Ураховуючи те, що відповідачка у судове засідання не з'явилася, з урахуванням думки представника позивача, представника третьої особи, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи.
В судовому засіданні 09.07.2025 року, позивач, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Крім того, позивач пояснив, що відповідачка виїхала в 2019 році за кордон на підробітки, хоча нагальної потреби в тому не було, оскільки від утримував сім'ю на достатньому рівні. Через рік, приїхавши на нетривалий термін із-за кордону, вона один раз зустрілася з донькою, а з сином так і не бачилася. На початку, ще декілька посилок дітям послала, однак останні роки нічого не присилала.
Вказував, що під час того як донька ОСОБА_5 знаходилася на лікуванні, (вона на деякий впала в кому, через велику втрату крові (їй видаляли зуб мудрості), відповідачка навіть не цікавилася її здоров'ям, коштів на лікування не надавала. Цього року ОСОБА_5 закінчила школу, однак на випускний мама не приїхала. Мати не цікавиться в який навчальний заклад донька поступатиме. З сином жодного разу відповідачка не бачилася з 2019 року. Він (позивач) теж не бачив відповідачку шість років. На даний час в нього є інша сім'я в другому шлюбі 2022 році народився син. Вказав, що йому відомо, що у відповідачки за кордоном теж склалися шлюбні стосунки в яких народилася дитина. Відповідачка під час шлюбу не зловживала спиртними напоями чи наркотичними речовинами, однак відносно дітей поводила себе дещо різко. Позивач вказав, що до цього часу не звертався до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки мав надію що відповідачка добровільно надасть кошти на утримання дітей. Вважав, що стягнення з відповідачки аліментів в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину в разі ухвалення рішення, буде достатнім.
Зазначив, що позбавлення батьківських прав відповідачки дасть йому можливість вирішувати всі питання стосовно організації життя дітей без згоди відповідачки.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Кадубовецької сільської ради в особі Кадубовецької сільської ради в судовому засіданні суду пояснила, що особисто знає відповідачку, неодноразово спілкувалася з нею по телефону роз'яснювала ій наслідки позбавлення прав. Протягом шести місяців збиралися документи для висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . В телефонній розмові їй було роз'яснено право скористатися послугами правника, однак відповідачку хвилювало тільки питання стягнення з неї аліментів, а про дітей зовсім не цікавилася.
З спілкування з дітьми вбачається, що діти не мають зв'язку з мамою, дівчинка вже закінчувала школу вона більш самостійна, а по хлопчику було видно, що матері йому не вистачає. Дітям бабуся, по лінії батька, замінила мати. Опікується дітьми, цікавиться їх життям виключно батько, мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Свідок ОСОБА_6 , суду показала, що вона є бабусею ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , відповідачка була її невісткою. На даний час ОСОБА_2 проживає за кордоном, в Німеччині, куди виїхала ще у 2019 році. До цього часу відповідачка лише один раз зустрічалася з її онукою - ОСОБА_5 , а з онуком ОСОБА_7 не бачилася жодного разу. З нею особисто вона не спілкується, ОСОБА_8 (відповідачка) жодного разу не цікавилася як ростуть її діти, що їх турбує, як вони навчаються. Вона, як бабуся надає всю свою любов і турботу онукам, однак ій би хотілося, щоб діти відчували і материнську любов.
Відповідачка не цікавилася станом здоров'я доньки, коли та лежала в лікарні у комі, не надсилала кошти на її лікування. Не приїхала на випускний до доньки, після закінчення школи. Вона, як мама та жінка не розуміє байдужої поведінки відповідачки по відношенню до своїх дітей.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що проживає по сусідству з позивачем в с.Чуньків Чернівецького району Чернівецької області. Ій відомо, що колишня дружина позивача на даний час проживає в Німеччині. Особисто вона не бачила відповідачу більше п'яти років. Дітьми опікується тільки батько та бабуся. Вона не чула, щоб відповідачка передавала із-за кордону посилки чи гроші на утримання дітей.
Суд заслухав думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Неповнолітня ОСОБА_3 суду пояснила, що мати (відповідачка) поїхала за кордон на заробітки, вони з молодшим братом залишилися проживати з батьком. За весь час вона бачила маму один раз приблизно 4 роки тому, коли та приїзджала на Україну. В ту зустріч мати подарувала їй прикрасу - браслет на руку. На початку мама ще декілька посилок прислала, зокрема, один раз прислала брату ноутбук, однак в останні роки нічого не присилала і грошових переказів теж не робила.
Малолітній ОСОБА_4 , суду пояснив, що маму не бачив з того часу як вона поїхала за кордон. Мама декілька разів присилала посилки, один раз навіть вислала ноутбук, коли він був в п'ятому класі. З мамою вони тільки переписуються в телефоні. Вони жодного разу не їздили до мами в гості за кордон.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12).
Відповідно до заочного рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25.01.2021, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с.9).
Діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , що вбачається з довідки про склад сім'ї від 21 березня 2025 року, яка видана виконавчим комітетом Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області. (а.с. 16).
Відповідно до актів обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 , його сім'я складається з трьох осіб, (він та двоє неповнолітніх дітей), проживають у власному будинку, користуються земельною ділянкою. В будинку чисто діти доглянуті, виховані, постійно відвідують школу.
Відповідно до характеристики, виданої Кадубовецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області від 21.03.2025 року №97, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання, а саме з народження та по 2025 рік в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, одружений, жодних скарг від жителів села не надходило. Приймає участь у громадських зборах та не обхідних роботах що проводилися на території села. (а.с.19).
Крім того, з довідки Чуньківського закладу ЗСО I-III ступенів Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час навчається у 7 класі вищевказаного закладу. Його вихованням займається тільки батько, який веде домашній контроль, адже син проживає з ним. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, постійно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життя. (а.с. 20).
Згідно довідки від 21.03.2025 року, виданої лікарем КНП «Вікнянський центр медико-санітарної допомоги» ОСОБА_10 , вбачається, що за останні 5 років з неповнолітніми ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на профілактичний огляд приходив батько ОСОБА_1 мати дітей вона за весь період не бачила (а.с.26).
Орган опіки та піклування Кадубовецької сільської ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34-36)
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
За таких обставин у рішеннях про позбавлення батьківських прав, суд повинен виходити із забезпечення найкращих інтересів дітей, що повинно мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Суд звертає увагу, що зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Аналізуючи наведені факти та обставини, суд приходить до переконання, що ОСОБА_11 усунулася від виховання своїх дітей та виконання батьківських обов'язків. Не цікавиться їх долею, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; та взагалі не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Крім того, згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 184 Сімейного Кодексу України передбачає, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи, що відповідачка не бере участі в утриманні своїх дітей, не виконує в добровільному порядку обов'язки по їх утриманні, має можливість надавати таку допомогу так як є працездатною, з ОСОБА_2 слід стягувати на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі по 2000 грн. щомісяця на кожну дитину, з індексацією відповідно до закону, з дня звернення і до досягнення ними повноліття.
Одночасно суд роз'яснює відповідачці її право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.
На підставі Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно дітей:
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , аліменти у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживаючого в АДРЕСА_1 , на утримання дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 06.05.2025 року і до їх повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживаючого в АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.07.2025 року.
Суддя Шевчук Р.М.