Справа №753/4240/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3816/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
15 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника дисциплінарного батальйону ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника засудженого на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 ,
ОСОБА_7 засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року за ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до 1 року 6-ти місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання покарання за цим вироком та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова визначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення та на підставі ст. 62 КК України замінено на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк два роки.
27.01.2025 року засуджений прибув для відбування покарання у дисциплінарний батальйон в/ч НОМЕР_1 .
03.03.2025року до Дарницького районного суду м.Києва надійшло клопотання захисника засудженого про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року, оскільки засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину відбув більше двох третин призначеного покарання, раніше умовно-достроково не звільнявся, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, має заохочення, позитивно характеризується.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року в задоволенні клопотання захисника засудженого відмовлено, так як судом не встановлено підстав для застосування положень ст. 81 КК України, а матеріали особової справи не підтверджують те, що ОСОБА_7 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 з огляду на тяжкість правопорушення, особу засудженого, не буде відповідати засадам призначення покарання, визначеним у ст.ст. 50, 65 КК України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що судом належним чином не було враховано особу засудженого, який відбув 2/3 частини покарання, є військовослужбовцем, має позитивну службову характеристику за місцем відбування покарання, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення, оскільки протягом відбування покарання заохочений подякою, стягнення відсутні. З урахуванням того, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, то він може бути ефективним під час несення служби.
Заслухавши доповідь судді, захисника, засудженого, прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, представника дисциплінарного батальйону, який залишив вирішення клопотання на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінно поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_7 засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк два роки , яке на підставі ст. 62 КК України замінено на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на два роки.
На час розгляду клопотання ОСОБА_7 відбув 2/3 частини строку призначеного судом покарання.
З характеристики засудженого ОСОБА_7 встановлено, що він під час проходження служби порядок відбування покарання та режим утримання не порушував, розпорядку дотримується, функціональні обов'язки виконує. В роботі працьовитий, організований, програму навчання засвоює, в стройовому відношенні охайний.
Разом з тим, ані в характеристиці, ані у клопотанні сторони захисту, а також під час судового розгляду, як у суді першої інстанції так і апеляційного суду, не було встановлено в чому ж саме полягає настільки сумлінна поведінка чи ставлення до праці, які б дозволили суду дійти висновку, що військовослужбовець, який був засуджений за самовільне залишення військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду, довів своє виправлення.
При цьому, всупереч доводам сторони захисту, колегія суддів вважає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України, дотримання якого підтверджується позитивною характеристикою останнього.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про поведінку та ставлення до праці ОСОБА_7 за час, що передував його прибуттю до дисциплінарного батальйону.
Що стосується доводів, наведених у апеляційній скарзі захисника, з приводу того, що обвинувачений, маючи досвід військової служби, має бажання продовжити службу та здійснювати захист України, то вони не можуть слугувати достатніми підставами для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_7 довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави однозначно стверджувати про виправлення засудженого ОСОБА_7 і на час апеляційного розгляду.
За таких обставин ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: