15 липня 2025 року місто Київ.
Справа № 758/5829/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11421/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року (ухвалено у складі судді Захарчук С. С.,повний текст рішення складено 04.04.2025року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення розміру аліментів
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення розміру аліментів.
Зазначав, що відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.10.2016 було розірвано шлюб між ним та відповідачкою.
Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.07.2017 з нього стягнуто аліменти на утримання обох дітей у розмірі 1/2 частини його заробітку.
За період з 2022 по 2023 та за чотири місяці 2024року він сплатив ОСОБА_3 аліменти на утримання обох дітей у розмірі 442641,28 грн.; 428024,32 грн.; 213269,10 грн. відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_3 його старший син досяг повноліття, у зв'язку з чим, виникла необхідність у визначенні розміру аліментів на молодшого сина відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України.
Під час виплати ним аліментів на двох дітей на користь ОСОБА_3 у нього змінився сімейний та матеріальний стан.
Так, від другого фактичного шлюбу зі ОСОБА_6 він має доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення з 30.04.2021 по 30.07.2024.
Таким чином, в цей час на його утриманні, крім неповнолітнього сина ОСОБА_8 знаходиться ще неповнолітня донька ОСОБА_7 та непрацююча дружина.
Витрати на утримання дитини повинні нести обоє батьків, дохід ОСОБА_3 приблизно складає 50 000 грн. у місяць.
Розмір аліментів на сина від нього складає 26 472, 82 грн., а частина його заробітку на доньку ОСОБА_7 складає 17 772,42 грн., що погіршує матеріальне становище доньки в порівнянні з сином.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визначити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином повноліття.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача30 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Вказує, що з 18 січня 2021 року на утриманні ОСОБА_2 перебуває спільна з відповідачем дитина, цивільна дружина позивача та їхня спільна дитина.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року у справі №758/5182/24 з ОСОБА_11 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 па утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.04.2024 року і до досягнення ним двадцяти трьох років, або закінчення ним навчання.
Зазначає, що з 29 квітня 2024 року розмір аліментів на двох дітей Позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 становить 5/12 (1/4 + 1/6) або 0,42 частки від його доходу. Тобто, фактично на забезпечення себе та третьої дитини ( ОСОБА_7 ) у Позивача залишається 7/12 або 0,58 частки від доходу, тобто - половина доходу.
Не погоджуючись з висновком суду про те, що поява дитини у платника податків не є підставою для зміни розміру аліментів, скаржник вказує, що згідно висновків Верховного Суду зміна сімейного стану є підставою для зміни розміру аліментів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
20 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - спільного сина сторін, та суперечитиме його інтересам.
Зазначає, що ОСОБА_2 є здоровою людиною працездатного віку, його майновий стан щороку покращується, у позивача наявні у власності об'єкти рухомого та нерухомого майна, частину з яких він надає в оренду.
Вказує, що позивач не довів належними доказами того, що його цивільна дружина потребує від нього матеріальної допомоги та перебуває на його утриманні.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_14 заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку судової повістки до його кабінету системи «Електронний суд», причину неявки суду не повідомив. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву до суду, якою просив відкласти розгляд справи, оскільки наразі він перебуває у відрядженні і не може прибути в суд.
Між тим, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів, на підтвердження перебування позивача у відрядженні заява не містить. Крім того за змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому в апеляційній скарзі сторона позивача детально виклала свою правову позицію.
Підлягає врахуванню і та обставина, що у ОСОБА_2 є представник - ОСОБА_1 який, як зазначено вище, в судове засідання не з'явився і причини такої неявки суду не повідомив.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Смірнова проти України" та "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України").
Неявка учасників справи не є перешкодою у розгляді справи, остільки матеріали містять достатньо доказів щодо обставин справи, до того ж позицію позивача викладено в належно мотивованій апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання й вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.07.2017 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.10.2016 до досягнення дітей повноліття.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану. В свою чергу зменшення розміру аліментів, у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від шлюбу з ОСОБА_3 та суперечитиме інтересам дитини - ОСОБА_5 .
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, а саме від другого фактичного шлюбу зі ОСОБА_6 він має доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що ОСОБА_6 перебуває у відпустці для догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення з 30.04.2021 по 30.07.2024. А тому донька перебуває на повному утриманні батька.
Крім того, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року у справі №758/5182/24 з ОСОБА_11 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 па утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.04.2024 року і до досягнення ним двадцяти трьох років, або закінченням ним навчання.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що у позивача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та повнолітній син, а у відповідачки двоє дітей, один повнолітній син та один неповнолітній. На даний час, після досягнення повноліття старшим сином з позивача на неповнолітнього сина стягуються аліменти в розмірі частини його доходів та на повнолітнього сина стягнуто 1/6 частина доходів, таким чином разом відповідачка отримуватиме 42 відсотки доходу позивача. При цьому на новонароджену дитину та позивача залишається 58 відсотків. Вказане дає підстави для висновку, що з урахуванням доходу відповідачки, яка також має обов'язок забезпечувати своїх дітей, новонароджена дитина позивача перебуватиме в гіршому фінансовому забезпеченні від батька ніж діти від першого шлюбу, один з яких є повнолітнім .
З наданої суду довідки вбачається, що у 2024 році позивач сплатив 213269,10 коп. за чотири місяці на двох дітей . В судовому засіданні відповідачка пояснила, що вона отримує на даний час на утримання неповнолітньої дитини приблизно 24 тисячі гривень , відповідно дохід позивача складає приблизно 106 000 грн. на місяць. В разі зменшення аліментів до 1/6 частини відповідачка на неповнолітнього сина буде отримувати 17 тисяч грн. , з огляду на рівність обов'язку батьків, апеляційний суд вважає, що сума 34 000 грн. на місяць повністю забезпечить права неповнолітньої дитини на гармонійний розвиток, і таке зменшення аліментів буде відповідати засадам розумності та справедливості, та забезпечить рівні права усіх дітей позивача.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій, вирішуючи даний позов, неправильно застосував положення статті 192 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів у цій справі.
Установивши, що змінився сімейний стан ОСОБА_2 , а саме народилася іще одна дитини у позивача, яка перебуває на утриманні батька на рівні з спільними позивача та відповідача дітьми, та враховуючи, що з такою зміною змінився і майновий стан відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказана обставина є достатньою підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина з 1/4 на 1/6 частину.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не повно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.07.2017 у справі № 758/12272/16-ц, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, визначивши розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 17 липня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова