Справа №:755/12923/24
Провадження №: 2-ві/755/23/25
"18" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву заінтересованої особи ОСОБА_1 про відвід судді Савлук Т.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком малолітньої дитини, визнання фізичної особи безвісно відсутньою , -
10.07.2025 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява неповнолітньої ОСОБА_1 , заінтересованої особи у справі, про відвід головуючого судді Савлук Т.В.
Заява обґрунтована тим, що суддею допущені порушення норм процесуального права, безпідставно постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, яка в подальшому скасована постановою Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 вирішення питання про відвід судді Савлук Т.В. визначено судді Катющенко В.П. та матеріали цивільної справи № 755/12923/24 передані судді Катющенко В.П.
Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід та дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Перевіривши наведені у заяві підстави для відводу головуючого у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки не вбачається будь-яких підстав для відводу, визначних ст. 36-37 ЦПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10.12.2009 у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер.
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер.
Якщо заяву про відвід подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування. При цьому, чинним законодавством не передбачено, якими саме засобами доказування можуть бути доведені підстави для відводу.
Отже, за умовами ч. 5 ст. 39 ЦПК України, з огляду на підстави застосування відводу, а саме: у зв'язку з наявністю обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, заявник не звільнений від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами для звернення із заявою про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді Савлук Т.В., оскільки доводи та міркування викладені у заяві про відвід не підтверджуються матеріалами справи, будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, що викладені у заяві про відвід судді Савлук Т.В., до суду не надано. Наведені у заяві про відвід судді Савлук Т.В. доводи не свідчать про неможливість подальшого розгляду даної цивільної справи суддею Савлук Т.В. та не свідчать про наявність підстав для відводу головуючого судді у даній цивільній справі. Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку, що заявником наведено суб'єктивні упередження щодо складу суду в особі головуючого судді Савлук Т.В.
З огляду на вищевикладене, заява заінтересованої особи ОСОБА_1 про відвід судді Савлук Т.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком малолітньої дитини, визнання фізичної особи безвісно відсутньою - є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції зазначено, що Суд визнає неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є несумісною з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтованою або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004 (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003 (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02), «Guntis Apinis проти Латвії» від 20.09.2011 (Guntis APINIS against Latvia, заява № 46549/06).
У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справи №199/6713/14-ц, №9901/34/19, № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції України та ст. 50 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
За вказаних обставин, заявнику слід утриматися від образливих, погрозливих або провокативних висловлювань на адресу суду, що може констатуватись як зловживання правом та мати наслідком застосування заходів запобігання зловживанню процесуальними правами або процесуального примусу.
Керуючись ст.ст. 36, 38-40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви заінтересованої особи ОСОБА_1 про відвід судді Савлук Т.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком малолітньої дитини, визнання фізичної особи безвісно відсутньою - відмовити.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком малолітньої дитини, визнання фізичної особи безвісно відсутньою - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: