Справа № 755/9011/25
про залишення позовної заяви без руху
"20" червня 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., вивчивши на відповідність вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України матеріали позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації вартості частки, -
20.05.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Гарницький Павло Петрович, до ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації вартості частки.
20.05.2025 позовна заява передана у провадження судді Коваленко І.В., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
29.05.2025 на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до електронного реєстру територіальної громади м.Києва «ГІОЦ/КМДА» з метою отримання інформації про реєстрацію місця проживання потенційного відповідача.
16.06.2025 року судом отримано Інформацію з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА, згідно якої: « місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 18.06.1982 р. по теперішній час».
За правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У той час, за правилами ч.1 ст. 30 ЦПК України (виключна підсудність), позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради з наступними вимогами:
«1. Припинити право власності відповідача-1 - ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на 1/3 частину квартиру (на 17.05.2025р. частка відповідача становить 1/4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Визнати за позивачем ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частини квартири (на 17.05.2025р. частка відповідача становить 1/4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Виплатити ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ), компенсацію за 1/3 частину квартири (на 17.05.2025р. частка відповідача становить 1/4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 275 430, 00 (двісті сімдесят п'ять тисяч чотириста тридцять) грн.
4. Зобов'язати відповідача-2 - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис, про реєстрацію права власності 100 % за ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 51,5 кв.м., що знаходиться за адресою
АДРЕСА_2 5 . Стягнути з відповідача-1 на користь позивача всі судові витрати у зв'язку з розглядом справи, а саме: судовий збір та витрати на правничу допомогу, що становлять 85 000 грн.
6. Вказати позивачу депозитний рахунок суду на який позивач повинен перерахувати кошти вартості ? частки вартості житла, яка належить відповідачу-1, та вказати строк до якого позивач повинен перерахувати кошти».
Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.176 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Ціна позову визначена позивачем у розмірі: 275 430,00 грн.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн)
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.176 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Вказане знаходить своє підтвердження у п. 12 постанови N 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" відповідно до якого, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому, судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Як роз'яснено у п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
У п.27 цієї Постанови зазначено, що судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.
Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Виходячи з предмету спору, позивачами одночасно заявлено декілька окремих позовних вимог, а саме: дві вимога немайнового характеру (припинення права власності на частку квартири, виплата компенсації, зобов'язання вчинити дії), та одна вимога майнового характеру (визнання права власності на частку квартири).
Разом з тим, при зверненні з позовом до суду позивачами долучено квитанцію ID: 22323-1875-2167-2640 від 18.05.2025 про сплату судового збору в розмірі 2 754,30 грн за позовну вимогу майнового характеру (1% від ціни позову), що не може слугувати належним доказом сплати судового збору у повному обсязі, оскільки позивач зобов'язаний доплатити судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру (1 211,20 грн х 3 = 3 633,60 грн) та подати до суду оригінали платіжних документів про сплату судового збору.
Щодо позовної вимоги про припинення права власності суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 ст.. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
За правилами ч.2 ст.365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 367/7792/16-ц, зроблено висновок, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
З метою захисту та гарантування прав та інтересів співвласника, щодо якого виноситься рішення про припинення права власності, частина друга вказаної статті, встановлює обов'язок попереднього внесення співвласниками-позивачами вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду. Зазначені положення не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума, проте, в будь-якому випадку, це має відбутися до прийняття рішення судом.
Отже, оскільки позивачем подано до суду позов в порядку ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідача на частку у спільному майні, попереднє внесення вартості частки у спільному майні у розмірі 275 430,00 грн. на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Додатково роз'яснюю, що реквізити депозитних рахунків для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо) наступні: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись статями 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації вартості частки, - залишити без руху.
Надати можливість позивачам виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: І.В.Коваленко