Номер провадження 2/754/7262/25
Справа № 754/11326/25
18 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів,-
15.07.2025 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач вказує на те, що 09.07.2025 відповідач по справі здійснив незаконне відключення помешкання позивача від електропостачання, що стало перешкодою у доступі до здійснення правосуддя та призвело до матеріальної, фізичної, моральної шкоди безпосередньо позивачу та членам його сім'ї. Попередньо, 19.06.2025 після отримання позивачем попередження про відключення, до відповідача було направлено звернення на електронну пошту з проханням відтермінувати відключення, оскільки між сторонами по справі триває спір, який вирішується в судовому порядку. 11.07.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням відновити електропостачання, однак в конактному центрі повідомили про те, що відповідь на звернення позивача буде надано не раніше 24.07.2025. На підставі викладеного, позивач просить суд:
?визнати відключення електропостачання незаконним;
?в порядку ст. 265 ЦПК України зобов'язати відповідача в негайному порядку відновити електропостачання за адресою позивача;
?заборонити ініціювати та здійснювати відключення до розгляду справи;
?зобов'язати відповідача компенсувати моральну шкоду позивачу та його сім'ї в розмірі 2500 грн. за кожну добу відсутності електропостачання, починаючи з дня вимкнення;
?компенсувати матеріальні збитки, які завдані позивачу;
?заборонити відповідачу перешкоджати відеофіксації звернень споживачів з метою захисту своїх прав в контактних центрах відповідача для забезпечення подальшого права на отримання доступу до правосуддя;
?заборонити відповідачу передавати персональні дані споживача та членів його сім'ї третій стороні, а у разі передачі відкликати з вимогою їх знищення;
?зобов'язати відповідача компенсувати кошти на лікування неврологічного захворювання дружини, яке виникло внаслідок стресової ситуації, спричиненої відсутністю електроенергії.
Відповідно до поданої позовної заяви, позивач вказує свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, але не надає суду жодного документа, який підтверджує його особу, що позбавляє суд можливості встановити особу позивача на основі належного документа, що встановлює його особу.
Обов'язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до нього є встановлення його цивільної процесуальної правосуб'єктності.
Під час вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача процесуальної правосуб'єктності суд, крім іншого, має встановити особу позивача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Позивачем не надано документу, що посвідчує його особу.
Таким чином, позивач має надати суду належним чином засвідчену копію документа, що встановлює його особу.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність позивачу привести інформацію, визначену п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у відповідність до письмових матеріалів справи, які надані позивачем.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, позивачу необхідно привести позову заяву у відповідність до вказаних вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 175 та п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, вказавши ціну позову.
Суд звертає увагу на те, що інформації щодо ціни позову впливає на розподіл судових витрат за результатом розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні бути викладені максимально чітко і зрозуміло. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову).
Так, позивач у позовній заяві просить компенсувати матеріальні збитки відповідачем, проте не вказує, які саме збитки позивач має на увазі та в якому розмірі.
Відсутність вказаної конкретизації позовних вимог, в свою чергу позбавляє протилежну сторону навести свої доводи у відзиві на позовну заяву, який відповідач має право подати згідно ст. 178 ЦПК України.
Позовна вимога про заборону відповідачу передавати персональні дані споживача та членів його сім'ї третій стороні, а у разі передачі відкликати з вимогою їх знищення, стосується не тільки позивача ОСОБА_1 , а інших осіб, які не заявлені у позовній заяві та не мають процесуального статусу по вказаній справі.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача компенсувати кошти на лікування неврологічного захворювання дружини, яке виникло внаслідок стресової ситуації, спричиненої відсутністю електроенергії не стосуться безпосередньо самого позивача ОСОБА_1 , а письмові матеріали справи не свідчать про те, що дружина позивача виступає в якості позивача по вказаній справі, що в даному випадку не відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст позовних вимог потребує уточнень, оскільки позовні вимоги викладено не чітко та не конкретно, що унеможливлює визначитись з позовними вимогами до відповідача, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення, а відтак підлягають уточненню.
Крім того, всупереч п. 7-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 27, 175, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Сенюта