Номер провадження 2-а/754/208/25
Справа №754/3940/25
Іменем України
18 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Вимоги обґрунтовані наступним.
22.02.2025 року відносно Позивача, ОСОБА_1 , Відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Позивач присутнім не був.
Надалі, 28.02.2025 року, в рамках надання правничої допомоги, адвокатом Клещ Оксаною Володимирівною було здійснено візит до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та отримання копії постанови. Матеріали справи адвокату на ознайомлення надано не було.
07.03.2025 року адвокатом Клещ Оксаною Володимирівною направлено адвокатський запит на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проханням надати копію постанови у справі про адміністративне правопорушення та копію всіх матеріалів справи про відповідне адміністративне правопорушення.
Не отримавши відповідь на адвокатський запит, 08.03.2025 року, нею було здійснено повторний виїзд до приміщення Відповідача та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні, де містилась постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2025 року №503 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
Звертаються до Деснянського районного суду м. Києва з даним позовом, оскільки вважають вказану вище Постанову необґрунтованою, протиправною, прийнятою без належного з'ясування всіх дійсних обставин справи, та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Суттю адміністративного правопорушення зазначено те, що Позивач 11.00, 17.10.2025 року не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк, зазначений у повістці від 07.10.2024 (повістка МОУ), яку не забрав з поштового відділення (повернута за закінченням терміну зберігання), чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо порушення строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення зазначено, що Позивач мав прибути до Відповідача 17.10.2024 року о 11. 00.
Неприбуття Позивача кваліфіковано відповідачем, як адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що Відповідач очікував Позивача 17.10.2024 року о 11.00 то є справедливим висновок, що виявлена неявка Позивача в цей же день.
Відповідно, якщо Відповідач кваліфікував неявку Позивача, як адміністративне правопорушення, то днем виявлення такого адміністративного правопорушення стало 17.10.2024 року.
В даному випадку, Відповідачем неправомірно винесено Постанову оскільки останнім днем накладення в даному випадку стягнення був 17.01.2025 року.
Щодо відсутності вини Позивача
Посадовою особою, яка виносила постанову не враховано, що Позивача фізично не міг отримати повістку.
02.05.2024 року внаслідок завдання Позивачу тілесних ушкоджень його було доправлено до лікувального закладу КМКЛШМД №1 (м. Київ, вул. Братиславська, 1), госпіталізовано з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови та обличчя, перелом кісток носа зі зміщенням (виписка №8389 із медичної карти стаціонарного хворого та діагностичне заключення (дослідження) від 06.05.2024 року). Виписано його було 07.05.2024 року, у зв'язку з необхідністю якомога швидше робити операцію по складенню переламаних кісток носа.
Внаслідок отриманих травм стан Позивача був досить тяжким, фактично зводився до мінімальних життєпідтримуючих функцій, а головним завданням було відновлення когнітивних, рухових та мовленнєвих функцій після пошкоджень головного мозку. Досить довгий час періодично з'являлась слабкість, запаморочення голови, болі в голові, погіршення пам'яті, порушено координацію рухів. Лікування такої травми передбачає дотримання постільного режиму, заборону користування телефоном, заборону на перегляд відео, читання, прослуховування музики тощо, тобто будь-які дії, що зайвий раз напружують нервову систему.
08.05.2024 року Позивач отримав консультацію сімейного лікаря, щодо подальшого лікування та отримав консультацію офтальмолога (підтверджується витягом з програми Helsi).
09.05.2024 року, враховуючи отриманий перелом кісток носу, хоча Позивачу було тяжко пересуватись, за допомогою друзів, він здійснив візит до лікаря отоларинголога, отримав консультацію щодо лікування перелому носа (підтверджується записом напарвленнм від 09.05.2024 року та витягом з програми Helsi про прийом від 09.05.2024 року), а 13.05.2024 року він був вимушений пройти процедуру репозиції кісток носу в Державній установі «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної Академії медичних наук України» (що підтверджується консультативним висновком №7977/24 від 13.05.2024 року).
Надалі, в продовження лікування, Пзивачем було отримано консультації лікарів: 17.05.2024 року від отоларинголога, 20.05.2024 року від отоларинголога, 26.06.2024 року від хірурга, 26.07.2024 року від хірурга, 29.08.2024 року від сімейного лікаря, що підтверджується витягами з програми Helsi.
Фактично відновлення триває і станом на сьогоднішній день.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Зазначеного обов'язку Відповідач не дотримався. Більше того, Відповідач навіть не прагнув дотриматись цього обов'язку, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення складено 22.02.2025 року о 17.44, і в цьому ж протоколі зазначено про розгляд справи призначено на 11.00, 25.02.2025 року, тобто з різницею між складенням протоколу і часом розгляду справи меншою ніж в 3 дні.
Як вбачається з Постанови та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначених вище процесуальних вимог законодавства Відповідачем не дотримано, розгляду справи про адміністративне правопорушення фактично не було, Позивачу не надано можливість знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правничою допомогою адвоката, тобто належним чином підготуватись до розгляду справи та прийняти в ній активну участь.
Фактично Постанову винесено без розгляду справи про адміністративне правопорушення. 25.02.2025 року о 10.55 Позивач прибув до будівлі Відповідача, повідомив що, його викликали на розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак працівник Відповідача повідомив, що справу розглянути без його, а постанову чекати на пошту.
В порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в твердій грошовій сумі 25500 грн., попри те що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не передбачено відповідальність у твердій грошовій сумі, а визначається в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. В даному випадку Відповідач є правозастосовним органом, який обмежений чіткими рамками законодавства і не може вносити свої інтерпретації, тлумачення та зміни до законодавства, яке застосовує.
В Постанові зазначено, що до адміністративної відповідальності «зі слів не притягався», однак, як було зазначено вище, на розгляді справи про адміністративне правопорушення він присутнім не був, що унеможливлює робити посилання в Постанові на його пояснення.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що протокол складається уповноваженою особою керуючись ст. 235 КУпАП. Разом з тим, слід зазначити що ст. 235 КУпАП містить приписи про розгляд ІНФОРМАЦІЯ_2 справ про адміністративне правопорушення, а не про складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, посилання на ст. 235 КУпАП пояснює той факт, що розгляду справи про адміністративне правопорушення і не відбувалось, та те, що фактично виносив постанову не начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , а особа яка складала протокол про адміністративне правопорушення.
Позивач зазначав усно працівникам Відповідача і письмово в поясненнях, що не працевлаштований, однак і в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові зазначено, що він працює в ТОВ «Алекс Охорона Груп».
Матеріалів справи про адміністративне правопорушення містять акт від 22.02.2025 року про відмову від підпису повістки та заповнений бланк повістки, які жодним чином не відносяться до інкримінованого адміністративного правопорушення.
Вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0600293619945 від 07.10.2024 не підтверджує того факту, що Позивачу направлялась саме повістка № 403407, оскільки в ньому відсутні як підпис відправника, так і підпис з печаткою працівника поштового зв'язку.
Також, п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. №560 (далі - Порядок), містить умови, щодо належного підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного, а саме: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних.
Зазначене впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення.
В Постанові вказано, що повістка повернута за закінченням терміну зберігання, що не дає можливості зробити висновок про врахування вимог п. 41 Порядку при винесенні Постанови.
Також, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення взагалі відсутні докази того, з яким статусом повернулось поштове відправлення.
В Постанові зазначено, що Позивачем порушено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. Разом з тим не вказано який пункт цих правил порушено.
Зазначене вище свідчить про формальний підхід до притягнення до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи все вищевикладене, наголошують, що оскаржувана Постанова є протиправною, такою, що порушує законні права та інтереси Позивача та такою, що винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню.
Матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджено факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення та Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач повідомлений судом про розгляд данного провадження належним чином, про що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву та будь- яких клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від позивача, ані від відповідачів до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, 1. Громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста. 2. Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами). 3. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування ІНФОРМАЦІЯ_2, що видав повістку; 3) мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_2 та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. 4. Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. 5. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_2 або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України. 6. У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ст. 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Судом встановлено, що ОСОБА_2 було видано повістку № 403407 від 07.10.2024, відповідно до якої йому належить з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 17.10.2024 року о 11:00 годині, для уточнення даних.
22.02.2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було складено акт відмови від підпису повістки.
Протоколом №503 про адміністративне правопорушення від 22.02.2025 складеним на те уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 офіцером адміністративного відділення лейтенантом ОСОБА_3 , керуючись ст..235 КУпАП, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до якого позивач 17.10.2024 о 11:00 годин не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, зазначений у повістці, отриманій 07.10.2024, яку не забрав з поштового відділення (повернута за закінченням терміну зберігання), чим порушив вимоги абз.3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 22.05.2025 року №503, ОСОБА_1 виклав свої пояснення. Відповідно до яких зазначено, що він не згоден з адмін.. правопорушенням в зв'язку з тим, що він не отримував сповіщення а також не був ніким проінформований. Також у цей період він хворів та лікувався після ЗЧМТ голови.
25.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було винесено постанову № 503 від 25 лютого 2025 року, відповідно до якого позивач 17.10.2024 о 11:00 годин не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, зазначений у повістці, від 07.10.2024 (повістка МОУ), яку не забрав з поштового відділення (повернута за закінченням терміну зберігання), чим порушив вимоги абз.3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 25 500 грн.
Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано під час розгляду справи в суді належних доказів того, що повістка про необхідність ОСОБА_1 прибути за вимогою по повістці №403407 саме на 17.10.2024 о 11:00 була вручена останньому.
Тому, суд дійшов висновку, що постанова постановлена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
При складанні протоколу та прийнятті постанови начальником ОСОБА_4 повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин начальником, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1КУпАП, є недоведеним.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року в справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в цьому випадку - начальником ОСОБА_4) при прийнятті та складанні постанов про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинення порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
У статті 129 Конституції України міститься вимога стосовно того, що «суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права». Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Конституційний принцип Верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є Верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах Верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом Верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов'язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» ВП (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» ВП (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів Верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
До того ж, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова від 08.10.2024 № 1049 підлягає скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа №543/775/17) виснувала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, статтями 7-9, 121-3, 210-1, 247, 251, 252, 280 КУпАП, статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову №503 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25.02.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 25500 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП .
Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови №503 від 25.02.2025 року - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: І.А.Галась