єдиний унікальний номер справи 948/828/24
номер провадження 2/531/69/25
10 липня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Герцова О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Капленко Є. С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_4 ,
представника органу опіки і пілкування - Бучавої А. С.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки і піклування-Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів,-
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється на підставі судового наказу Машівського районного суду Полтавської області від 01.12.2022 у справі №948/865/22.
Позов обґрунтовано тим, що 30 червня 2007 року виконавчим комітетом Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області за актовим записом № 5 було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, який розірваний рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2023 року у справі № 948/1064/23.
Також сторони у справі мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З червня 2024 року син ОСОБА_6 проживає разом із Позивачем, який доводиться йому батьком та перебуває під його опікою і на його утриманні, що підтверджується витягом №08-04/12/483 про зареєстрованих житловому приміщенні/будинку осіб від 12.09.2024 року та витягом з реєстру територіальної громади.
Крім цього, відповідно до судового наказу виданого Машівським районним судом Полтавської області від 01 грудня 2022 року у справі № 948/865/22 стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача, в той час як фактично дитина проживає із позивачем.
Карлівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 травня 2023 відкрито виконавче провадження №71699160 та розпочато стягнення аліментів. Вирішення питання про припинення сплати аліментів є похідним від фактичного місця проживання, адже згідно вимог закону аліменти стягуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина.
Ухвалою суду від 20.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. Зазначили, що відповідачка викликала поліцію коли син не бажав з нею спілкуватися.
Відповідачка та її представник в частині припинення аліментів позов визнали. Відповідачка зазначила, що не заперечує стосовно того щоб син проживав з позивачем, пояснила суду, що вона лише бажає, щоб син з нею більше спілкувався та брав трубку коли вона телефонує до нього. Поліцію вона викликала, оскільки вважала, що батько перешкоджає сину спілкуватися з матір'ю.
Представник відповідача зазначив, що фактично спір про визначення місця проживання дитини відсутній, тому просив відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком.
Представник Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 30 червня 2007 року виконавчим комітетом Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області за актовим записом № 5 було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, який розірваний рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2023 року у справі № 948/1064/23.
Також сторони у справі мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З червня 2024 року син ОСОБА_6 проживає разом із Позивачем, який доводиться йому батьком та перебуває під його опікою і на його утриманні, що підтверджується витягом №08-04/12/483 про зареєстрованих житловому приміщенні/будинку осіб від 12.09.2024 року та витягом з реєстру територіальної громади.
Крім цього, відповідно до судового наказу виданого Машівським районним судом Полтавської області від 01 грудня 2022 року у справі № 948/865/22 стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача, в той час як фактично дитина проживає із позивачем.
Карлівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 травня 2023 відкрито виконавче провадження №71699160 та розпочато стягнення аліментів.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які врегульовані Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч.1ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Стаття 180 СК України зобов'язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно дост.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122 та125 цього Кодексу.
Згідно ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27лютого 1991 року, набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
В п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених ним Кодексом.
Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22)).
Окрім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Враховуючи викладене вище, суд також бере до уваги визнання позову відповідачкою в частині припинення стягнення аліментів, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з висновком виконавчого комітету, комісія, беручи до уваги факт постійного безперешкодного тривалого проживання сина з батьком, відсутність жодних активних дій зі сторони матері щодо повернення чи відібрання дитини, визначення місця проживання сина саме з нею, орган опіки та піклування виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області, керуючись ст.ст. 19, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, вважає за недоцільне визначення місця проживання дитини з батьком. У висновку зазначено, зокрема, що ОСОБА_4 стверджує, що як мати прикладає усіх зусиль, щоб життя дитини було комфортним, вона працевлаштована, з дитиною намагається спілкуватися, але син не завжди відповідає на її дзвінки, купляє сину подарунки та смаколики, намагається налагодити контакт.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.
Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.
Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.
В судовому засіданні мати дитини не заперечувала, що дитина проживає з батьком, не вимагала від батька проживання з дитиною, лише виявила бажання у спілкуванні з дитиною. В свою чергу позивач повідомляв суду, що він не забороняє відповідачу бачитися з дитиною.
Поведінка та пояснення відповідача в судовому засіданні дають суду підстави для висновку про те, що фактично відповідач не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.
За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини не виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.
Саме по собі звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, наведеного висновку суду не спростовують.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що спір про визначення місця проживання дитини з батьком фактично відсутній, враховуючи позиції сторін. Суд вбачає наявність спору про встановлення способу участі матері у вихованні дитини, оскільки відповідачка не одноразово зазначала, що бажає більше спілкуватися з сином та не заперечує проти того, щоб син проживав з батьком.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 160-161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки і піклування-Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів - задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється на підставі судового наказу Машівського районного суду Полтавської області від 01.12.2022 у справі №948/865/22.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 18 липня 2025 року.
Суддя О. М. Герцов