Справа № 463/5329/25
Провадження № 2/463/1706/25
18 липня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Бобрової Ю.Ю.
з участю секретаря судового засідання Назара Р.М.
представника позивача Могілевець О.С.
відповідачки ОСОБА_1
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Могілевець О.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09.09.2021 шлюб між ним та ОСОБА_1 , укладений 01.06.2002, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції - розірвано.
Від даного шлюбу у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2024 у справі № 463/8344/24 (провадження № 2/463/1733) з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), в частині ОСОБА_4 не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, починаючи з 06.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття, а щодо ОСОБА_3 , але не пізніше, ніж до досягнення 23 років.
Відзначає, що на момент винесення вищевказаного рішення проходив військову службу, неодноразово приймав безпосередню участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини отримав численні тяжкі поранення та травми, вимушений був тривалий час лікуватися в умовах стаціонару. 30.05.2025 йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, одержаними під час захисту Батьківщини, виконанням інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. Визначена необхідність продовжувати виконання програми реабілітації.
Доводить до відома суду, що утримання аліментів розпочалося з його доходів за березень 2025 року, сума боргу, що утворилася становить 190 614 грн 95 коп. добровільно він сплатив 55 000 грн. Уважає, що дана заборгованість виникла у зв'язку з його тяжкою хворою, що відповідно до ст. 197 СК України є підставою для повного чи часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості по аліментах.
У квітні 2025 року йому припинили виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у зв'язку з чим його дохід суттєво зменшився.
Окремо зауважує, що потребує продовження лікування та реабілітації, стан його здоров'я залишається критичним та вимагає витрачання додаткових коштів на відповідне лікування. Все вищенаведене в сукупності свідчить про погіршення його матеріального стану, погіршення стану здоров'я, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Просив суд:
зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2024 у справі № 463/8344/24 (провадження № 2/463/1733) з 1/3 на частку від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно в частині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття та в частині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи до завершення навчання, але не пізніше, ніж до досягнення 23 років;
звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами за період з 06.09.2024 по 01.03.2025 у розмірі 135 614 грн 95 коп у виконавчому провадженні № 76900372, відкритому 21.01.2025 на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2024 по справі № 463/8344/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи
11.06.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано в провадження судді Бобровій Ю.Ю.
16.06.2025 ухвалою судді дану цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 08.07.2025.
08.07.2025 у судове засідання з'явилася представник позивача - адвокат Могілевець О.С. та відповідачка ОСОБА_1 . Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином повідомлена до зали суду свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.
Аргументи учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка заперечила проти задоволення позову, зазначивши, що позивач продовжує службу у ЗСУ, стан здоров'я на скільки їй відомо навіть після отримання поранення - добрий; лікувався відповідач за державні кошти. Окремо відзначила, що він отримав близько 700 тис грн виплат за ІІІ групу інвалідності і міг при бажанні погасити існуючу заборгованість. Відповідач погрожує їй виселенням із житла, де вона із дітьми мешкає, якщо вона вимагатиме сплати аліментів та заборгованості по них.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09.09.2021 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 01.06.2002, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції - розірвано.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2024 у справі № 463/8344/24 (провадження № 2/463/1733) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), в частині ОСОБА_4 не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, починаючи з 06.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття, а щодо ОСОБА_3 не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, але не пізніше, ніж до досягнення 23 років.
23.01.2025 відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 аліментів на підставі виконавчого листа № 463/8344/24, виданого 19.11.2024 (а.с. 11-12).
30.01.2025 старшим виконавцем Стасюк Н.С. Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника якою постановлено головному бухгалтеру в/ч НОМЕР_1 здійснювати відрахування із суми доходів ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає з 06.09.2024, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з урахуванням добровільно сплаченої суми аліментів боржником напряму стягувачу у розмірі 55 000 грн (а.с. 14-15).
Довідками ВЛК солдата за призовом ОСОБА_2 в/ч НОМЕР_1 від 24.12.2024 від 12.03.2025, № 649 та від 10.04.2025, № 2025-0410-1755-1862-7 підтверджується, що позивач 14.11.2025 отримав тяжку травму, пов'язану із захистом Батьківщини у зв'язку з чим потребує лікування після поранення (а.с. 16-18).
На а.с. 22-25 міститься Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 184/25/4314/В від 30.05.2025 щодо ОСОБА_2 із якого слідує, що останньому встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності терміном на 1 (один) рік, тобто до 30.05.2026 (а.с. 23).
Із відповіді на запит адвоката Могілевець О.С. (а.с. 26-27) вбачається, що утримання аліментів розпочалося з доходів ОСОБА_2 за березень 2025 року. За період з 01.03.2025 по 19.05.2025 постійні складові грошового забезпечення становили 143 315 грн 96 коп, з яких утримано 60 666 грн 56 коп. У квітні 2025 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2025 №161 солдату ОСОБА_2 виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 21 657 грн 98 коп. З даного виду доходу утримання не проводилося, оскільки це одноразова виплата (а.с. 26-27).
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
З врахування наданих суду доказів суд приходить до переконання, що вимоги позивача про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам є безпідставними.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно роз'яснень наданих у пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до п. 17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни стану здоров'я і матеріального стану, на які і покликається позивач.
Оцінюючи підставність покликання позивача як на підставу зміни розміру аліментів - на зміну стану здоров'я суд звертає увагу, що ІІІ групу інвалідності йому встановлено терміном на 1 (один) рік - до 30.05.2026, при цьому позивач продовжує службу у ЗС України. Медичною документацією, долученою до позовної заяви підтверджується, що ОСОБА_2 після поранення неодноразово лікувався саме у державних лікарнях, відповідно державним коштом (а.с. 19, 20, 21).
Сама по собі інвалідність - не є підставою, що перешкоджає виплаті аліментів. Грошові кошти на утримання неповнолітніх дітей зобов'язані виплачувати всі батьки, тим більше ті, щодо яких винесене судове рішення.
У позові ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок отриманого поранення, стан його здоров'я погіршився і останній вимушений постійно лікуватися, що потребує додаткових затрат, проте, належних та допустимих доказів таких грошових затрат позивачем не надано.
Надаючи оцінку погіршенню майнового стану платника аліментів позивача ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
Так, згідно Інформації про грошове забезпечення ОСОБА_2 з 01.09.2024 по 30.04.2025 (станом на 19.05.2025) випливає, що його дохід у вересні 2024 року складав 100 555, 13 грн; у жовтні 2024 - 121 788,18 грн; у листопаді 2024 - 141 457, 89 грн; у грудні 2024 - 125 008,65 грн; у січні 2025 - 119 833,11 грн; у лютому 2025 - 119 833,11 грн; у березні 2025 грн - 69 833,11 грн; у квітні 2025 року - 31 999,66 грн. (а.с. 28). Тобто, судом встановлено, що позивачу після встановлення інвалідності припинено лише виплату додаткової винагороди за Постановою Кабінету Міністрів № 168 у розмірі 100 000 грн, однак здійснюють всі інші виплати.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу № від 25.03.1992 за №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.
Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», КМ України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168.
Так, пунктом 1 Постанови №168, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»(у редакції, яка діяла до 16.11.2022), зокрема п.п 2 п. 1 утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати.
При цьому, пунктом 8 цієї ж постанови (у редакції, яка діяла до 16.11.2022) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Отож, додаткова винагорода передбачена пунктом 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не має постійного характеру, а передбачена на період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячно саме у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу).
Резюмуючи суд зазначає, що з огляду на те, що аліменти стягуються з боржника у частці від заробітку (доходу) - припинення виплати йому додаткової винагороди за Постановою Кабінету Міністрів № 168 у розмірі 100 000 грн автоматично тягне за собою зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на утримання дітей, що значно погіршує рівень їх матеріального забезпечення. З огляду на вказане, існуючий розмір аліментів на утримання 2 дітей відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірними, а навпаки виважений, розумний, справедливий з огляду на інтереси дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення. У такій категорії справ суд керується принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Щодо позовної вимоги про звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами за період з 06.09.2024 по 01.03.2025 у розмірі 135 614 грн 95 коп у зв'язку з його тяжкою хворобою суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Аналогічна вимога міститься у п. 22 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де вказано, що суд у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.
Суд зазначає, що сам факт отримання поранення та проходження у зв'язку із ним лікування не можуть бути безумовною підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
За період з 01.03.2025 по 19.05.2025 постійні складові грошового забезпечення позивача становили 143 315 грн 96 коп, з яких утримано 60 666 грн 56 коп, а отже позивач мав стабільний дохід проте, аліменти у цей період не сплачував. Протилежного суду не надано.
Ба більше, позивач, отримавши ІІІ група відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме 757 000 грн в 2025 році. Таким чином, отримавши вказану допомогу позивач матиме змогу погасити існуючий розмір заборгованості по аліментах.
Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених частиною другою статті 197 СК України та частиною другою статті 273 СК України для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач працевлаштований, перебуває на службі у лавах ЗС України, отримує значний стабільний дохід, отримав або ще отримає одноразову грошову допомогу у розмірі 757 000 грн за ІІІ групу інвалідності, що спростовує його доводи про погіршення майнового стану та неспроможність сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі та погашати заборгованість - у задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду складене та підписане - 18 липня 2025 року.
Суддя Юлія БОБРОВА