Справа № 301/1255/25
2/301/739/25
"18" липня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Даруда І.А., при секретарі Сатін Н.М., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Іршавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернувся до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Іршавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , 1924 року народження, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК№ 041458.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 залишила заповіт, яким все своє майно заповідала йому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має.
Згідно записів погосподарської книги головою доворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , що стверджується випискою з погосподарської книги Іршавської міської ради за 2006-2010 року, виданою Загатянським старостинським округом №6 за вих.№04.2.18/131 від 02.05.2025 року. За вищевказаним дворогосподарством в особистому користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,54 та для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд, на якій розміщений житловий будинок, то також стверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та держаним актом на право приватної власності на землю.
У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку із тим, що знав про наявність заповіту складеного матір'ю ОСОБА_2 , тому вважав, що цього достатньо для прийняття спадщини.
Пізніше, при звернені до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рацин В.Ф. стало відомо, що наявність заповіту на користь позивача не означає, що він є власником спадкового майна і може в повній мірі володіти, користуватися і розпоряджатися ним на свій розсуд, так як з дня смерті ОСОБА_2 минуло більше 6-ти місяців, що стверджується листом від 09.05.2025 року №67/01-16.
Отже, маючи намір прийняти спадщину позивач звернувся до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рацин В.Ф. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за. заповітом, проте йому було відмовлено з підстав пропуску встановленого законодавством строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
На думку позивача, наведені обставини пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини є об'єктивними, а тому є підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що після смерті своєї матері, в встановлений законом шестимісячний строк, не звернувся із заявою про прийняття спадщини у зв'язку із тим, що сильно захворів,що стало перешкодою для звернення із заявою про прийняття спадщини, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити.
У судове засідання представник відповідача Іршавського міської ради, не з'явився, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, натомість подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Іршавського міської ради на підставі наявних у суду матеріалів. Відзиву чи заперечень на дану позовну заяву від сторони відповідача до суду не надходило.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , 1924 року народження, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .(а.с. 45)
Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК№ 041458.(а.с. 49)
Згідно записів погосподарської книги головою доворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , що стверджується випискою з погосподарської книги Іршавської міської ради за 2006-2010 року, виданою Загатянським старостинським округом №6 за вих.№04.2.18/131 від 02.05.2025 року. За вищевказаним дворогосподарством в особистому користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,54 та для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд, на якій розміщений житловий будинок, то також стверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та держаним актом на право приватної власності на землю.(а.с. 49-64)
Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , їх родинний зв'язок підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .(а.с. 46) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Згідно копії заповіту, на якому міститься засвідчувальний напис секретаря Загатянської сільскої ради, що складений на ім'я ОСОБА_1 , спадкодавцем ОСОБА_2 , то остання все своє майно де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, в тому числі й житловий будинок в АДРЕСА_1 заповідає своєму сину ОСОБА_1 .(а.с. 5)
Згідно письмової відмови в оформленні спадщини, що видана приватним нотаріусом Рацином В.Ф., вбачається, що маючи намір прийняти спадщину позивач звернувся до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рацин В.Ф. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте йому було відмовлено з підстав пропуску встановленого законодавством строку для прийняття спадщини, що становить 6 місяців, та рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.(а.с. 7)
Ухвалюючи дане рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України,ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Оскільки суд не встановив обставин, які б свідчили, що визначення позивачу ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини до майна померлої матері ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси інших осіб та/або відповідача, оскільки відповідач Іршавська міська рада Закарпатської області з позовом до суду про відумерлість спадщини не зверталася, а натомість подала до суду заяву в якій проти задоволення позовних вимог не заперечувала, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК Україниє підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свою вимогу, а відтак позов підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 76-81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Іршавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три календарні місяці з часу набрання даним рішенням законної сили.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.07.2025.
Суддя: І.А. Даруда