17.07.2025 Справа № 914/2882/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ» (вх.№2862/25 від 02.07.2025р.)
про відстрочення виконання судового рішення
у справі №914/2882/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтепло», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівська обл.
про: стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії
Від учасників справи:
Від заявника (відповідача): Олійник Андріана Робертівна - представник;
Від відповідача: Сагайдак Тарас Ігорович - представник;
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 року у справі №914/2882/24 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, будинок 37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗ ТЕПЛО» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399765) заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 6 743 958,87 грн. та 80 927,50грн. судового збору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 5 травня 2025 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача усі понесені в ході розгляду справи судові витрати. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», подану на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №914/2882/24, повернуто скаржнику.
02.07.2025 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано через систему «Електронний суд» заяву (вх.№2862/25) представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ» про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2882/24, терміном на один рік.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року прийнято заяву до розгляду та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 17.07.2025 року на 10:50 год.
В судове засідання 17.07.2025 року сторони явку представників забезпечили.
Заява обгрунтовується наступним.
Основним джерелом доходів ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» є кошти отримані від споживачів за надані комунальні послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення, а основним споживачем комунальних послуг є населення.
Із запровадженням воєнного стану в Україні зменшилося надходження оплат від населення за надані відповідачем комунальні послуги, збільшилась заборгованість споживачів за послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення, що відповідно негативно впливає як на господарську діяльність ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» так і на фінансовий стан Товариства, яке працює у надскладних обставинах, потребує ресурсів і не може своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату і провести розрахунок з кредиторами, в т.ч. сплатити заборгованість перед ТОВ «Нафтогаз Тепло» по рішенню суду.
Дебіторська заборгованість населення перед ТОВ «Енергія-Новий Розділ» станом на 01.06.2025 року становить 22939,3 тис. грн. Діяльність Товариства є збитковою.
- збитки Товариства від господарської діяльності за 2022 рік становили 54856 тис. грн., за 2023 рік - 43199 тис. грн., за 2024 рік - 96881,0 тис. грн.
- згідно з балансом непокритий збиток Товариства станом на 31.12.2022 року становив 719343 тис. грн., на 31.12.2023 року - 762542 тис. грн. і на 31.12.2024 року - 859423 тис. грн.;
- дебіторська заборгованість контрагентів, яка виникла на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів станом на 31.12.2022 року становила - 24570 тис. грн., на 31.12.2023 року - 27749 тис. грн. і на 31.12.2024 року - 28685 тис. грн.
На підтвердження цього ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до заяви додає фінансову звітність за 2023 рік та 2024 рік/станом на 31.12.2023. і на 31.12.2024., а саме: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) і баланс (звіт про фінансовий стан).
На фінансовий стан Товариства та проведення розрахунку з позивачем впливає накладення арештів на рахунки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» згідно ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва у справах № 760/32373/18 від 17.12.2018р. і №760/24817/19 від 30.08.2019р.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтепло» заперечило відстрочення виконання рішення на 1 рік з таких підстав.
Споживачами послуг відповідача є не тільки категорія «населення», а і інші суб'єкти, в тому числі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, платіжна дисципліна яких є значно кращою. Крім того, відповідач може стягувати заборгованість із споживачів в судовому порядку, нараховуючи при цьому інфляційне збільшення, 3% річних, а також штрафні санкції, передбачені договорами з клієнтами. Однак, за результатами аналізу даних з сайту Судової влади України відповідачем за період з 01.01.2025 по 10.07.2025 не подав жодних позову про стягнення заборгованості чи заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу.
Згідно поданої відповідачем ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/32373/18 від 17.12.2018 ухвалено накласти арешт, у вигляді заборони розпорядження й здійснення видаткових операцій на грошові кошти, в межах розміру 804 892 343,78 грн, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих відповідачем згідно списку.
Однак, арешт зазначеної суми не впливає на можливість розпоряджатись коштами понад зазначену суму, а також відкривати інші банківські рахунки для використання у процесі своєї господарської діяльності.
Розглянувши заяву про відстрочення рішення суду, суд доходить таких висновків.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому Верховний Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла і строк настання її погашення.
Поряд з цим суд відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Крім того, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що заявник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Заявник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В цьому аспекті суд погоджується з доводами позивача, що заявником не вживаються заходи щодо стягнення існуючої заборгованості в судовому порядку. Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Також, ТОВ «“Енергія-Новий Розділ» не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому.
Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Відстрочка виконання судового рішення є винятковим засобом, який застосовується судом за наявності обґрунтованих доказів того, що негайне виконання рішення призведе до суттєвого погіршення фінансового стану заявника або до інших критичних наслідків.
Керуючись ст.ст. 74, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви (вх.№2862/25) Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ» про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court/gov/ua/.
Повний текст виготовлено 18.07.2025 року.
Суддя Коссак С.М.