вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1780/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Духно Юлії Юріївни, с. Квітневе Броварського району Київської області,
про стягнення 13 524,51 грн.,
без виклику представників сторін;
позивач - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (далі по тексту - Управління з питань реклами міста Києва) 27.05.2025 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Духно Юлії Юріївни, с.Квітневе Броварського району Київської області (далі по тексту - ФОП Духно Ю.Ю.), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13 524,51 грн., з яких:
11 114,66 грн. основного боргу за Договором від 07.11.2024 №4348/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу за період з 31.10.2024 по 30.04.2025;
1 355,84 грн. 15% штрафу;
716,84 грн. пені, нарахованої за період з 21.11.2024 по 01.05.2025
73,14 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.11.2024 по 01.05.2025
264,03 грн. інфляційного збільшення, нарахованого за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року,
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору від 07.11.2024 №4348/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.02.2021 №188, відповідачу було надано право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу. В порушення умов Договору від 07.11.2024 №4348/19 відповідач не здійснив оплату за тимчасове користування, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2025 відкрито провадження у справі №911/1780/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача ФОП Духно Ю.Ю. подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за Договором від 07.11.2024 №4348/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Вказану копію ухвали від 30.05.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601154771631 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 21.06.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 07.07.2025.
13.06.2025 позивач подав додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 30.05.2025.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 17.07.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов Управління з питань реклами міста Києва до ФОП Духно Ю.Ю. про стягнення 13 524,51 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням КМДА від 08.02.2021 №188 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами за переліком згідно Додатку, у тому числі ТОВ «Лазерхауз» №79194-20 для розміщення спеціальної рекламної конструкції площею 0,9 кв.м, що розміщується під кутом до фасаду будинку за адресою м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, 3/7.
Копія вказаного дозволу №79194-20, виданого ТОВ «Лазерхауз», міститься в матеріалах справи, строк його дії визначено з 08.02.2021 по 07.02.2026.
В подальшому, ФОП Духно Ю.Ю. отримала дозвіл №79194-20-П-1 на розміщення рекламного засобу на якому міститься відмітка про переоформлення вказаного дозволу на підставі листа №9064074 від 29.10.2024.
Матеріали справи не містять копія вказаного листа, разом із тим, суд проаналізував дозвіл №79194-20 наданий ТОВ «Лазерхауз» та дозвіл №79194-20-П-1 наданий ФОП Духно Ю.Ю. та встановив, їх ідентичність.
Відповідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд дійшов висновку, про доведеність твердження про те, що ФОП Духно Ю.Ю. отримала дозвіл №79194-20-П-1 на підставі листа №9064074 від 29.10.2024 згідно з розпорядженням КМДА від 08.02.2021 №188.
Відповідно пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
07.11.2024 між Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (робочий орган) та ФОП Духно Ю.Ю. (рекламорозповсюджувач) укладено Договір №4348/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, відповідно до якого:
- рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти у платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням КМДА від 05.02.2019 №207, своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані (пункт 1.2);
- рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету (пункт 5.2.3);
- сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках (пункт 6.1);
- плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору (пункт 6.4);
- розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяця (пункт 6.13);
- плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20 числа поточного місяця у розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати (пункт 6.14);
- робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (пункт 7.2);
- робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше одного місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми (пункт 7.3). Строк позовної давності і стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності (пункт 7.7);
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та дії щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем (пункт 8.1).
Додатком №1 до Договору сторони підписали Адресний перелік №1, відповідно до якого внаслідок зміни власника рекламних засобів та переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами Рекламорозповсюджувачу ФОП Духно Ю.Ю. надано право тимчасового платного користування місцем для розміщення спеціальної рекламної конструкції за адресою Подільський район, вул. Межигірська, 3/7, розмір плати за місяць 2 767,50 грн., дата переоформлення дозволу 31.10.2024, дата кінця строку дії дозволу 07.02.2026.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України.
Позивач надав відповідачу у користування місце для розміщення спеціальної рекламної конструкції, що породжує у відповідача обов'язок сплачувати позивачу за тимчасове користування обумовлену договором плату.
Протягом дії договору позивач формував рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (долучені до матеріалів справи), які за умовами укладеного договору, відповідач був зобов'язаний самостійно отримувати та оплачувати до 20 числа поточного місяця.
До матеріалів справи додано Довідку про стан розрахунків ФОП Духно Ю.Ю. з Управлінням з питань реклами до Договору №4348/19 від 07.11.2024 по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які виписані з 01.11.2024 по 30.04.2025 за станом на 01.05.2025. Як вбачається із наданої довідки, оплати від відповідача за спірним Договором на користь Управління з питань реклами не надходило.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд в ухвалі від 30.05.2025, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України, зобов'язував відповідача подати докази оплати за договором №4348/19 від 07.11.2024 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу.
Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідач вимоги ухвали не виконав, докази не долучив, відзив на позов не подав, доводи позивача не спростував, тож суд погоджується з твердженням позивача про те, що у спірний період оплата за договором не була здійснена.
У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання з оплати, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 716,84 грн. пені, нарахованої за період з 21.11.2024 по 01.05.2025.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення неустойки починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше сторонами встановлено у пункті сторонами у пункті 7.7 Договору. Суд звертає увагу на те, у вказаному пункті сторони помилково ототожнили строк позовної давності (в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист права) та строк, за який розраховується пеня. Разом із тим, за змістом вказаного пункту вбачається, що сторони за згодою сторін збільшили спеціальний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій (частина 2 ст. 258, ст. 259 ЦК України) до трьох років, а також погодили нарахування штрафних санкцій протягом цього строку, тобто також протягом трьох років.
Відтак, передбачена договором неустойка у вигляді пені має розраховуватися з наступного дня після кінцевого строку оплати (20 число поточного місяця, із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України) і за наступні три роки.
Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу 15% від простроченої більше одного місяця заборгованості, суд зазначає, що умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов'язання має бути передбачена Договором.
Одночасне стягнення передбачених договором двох видів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі №924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі №905/600/18.
При цьому суд врахував, що у спірний період діяв правовий режим воєнного стану, у зв'язку з чим позивач для визначення розміру оплати застосовував знижку 0,5, а з січня 2025 року 0,25.
Також суд врахував, що Довідка про стан розрахунків складена позивачем за період з 01.11.2024 по 30.04.2025 за станом на 01.05.2025, однак у Довідці враховано платежі, що належали до оплати за період користування до укладення спірного договору та переоформлення дозволу, а саме позивачем виставлений рахунок №200236 від 07.11.2024 та розрахунок коригування №200236 від 07.11.2024 за тимчасове користування місцем у період з 31.10.2024 по 31.10.2024.
Однак, сторони передбачали, що відповідно до статті 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (п.8.4).
Враховуючи викладене, суд, здійснивши власний розрахунок позовних вимог, не виходячи при цьому за межі періоду розрахунку та розміру сум, заявлених позивачем
Місяць користування, рахунки Строк оплатиБорг, грн.Пеня (період прострочення, сума)3% річних (період прострочення, сума)Інфляційні втрати (період, сума)Штраф 15%, грн.
Листопад 2024 (№200235 від 07.11.24, коригування №200236 від 07.11.24)20.11.2444,6421.11.24-01.05.25 5,70 грн.21.11.24-01.05.25 0,59 грн.грудень 24 - квітень 25 2,56 грн.6,70
Листопад 2024 (№200237 від 07.11.24, коригування №200238 від 07.11.24)20.11.241 383,7521.11.24-01.05.25 176,55 грн.21.11.24-01.05.25 18,41 грн.грудень 24 - квітень 25 79,21 грн.207,56
Грудень 2024 (№203194 від 10.12.24, коригування №203195 від 10.12.24)20.12.241 383,7521.12.24-01.05.25 146,76 грн.21.12.24-01.05.25 15,01 грн.січень 25 - квітень 25 59,01 грн.207,56
Січень 2025 (№205806 від 07.01.25, коригування №205807 від 07.01.25)20.01.252 075,6321.01.25-01.05.25 172,59 грн.21.01.25-01.05.25 17,23 грн.лютий 25 - квітень 25 62,85 грн.311,34
Лютий 2025 (№211242 від 10.02.25, коригування 211243 від 10.02.25)20.02.252075,6321.02.25-01.05.25 121,81 грн.21.02.25-01.05.25 11,94 грн.березень 25 - квітень 25 45,87 грн.311,34
Березень 2025 (№215756 від 10.03.25, коригування №215757 від 10.03.25) 20.03.252075,6321.03.25-01.05.25 74,04 грн.21.03.25-01.05.25 7,17 грн.квітень 25 14,53 грн.311,34
Квітень 2025 (№220094 від 08.04.25, коригування №220095 від 08.04.2025)21.04.252075,6322.04.25-01.05.25 17,63 грн.22.04.25-01.05.25 1,71 грн.--
Всього 11 114,66715,0872,06264,031 355,84
встановив, що документально підтверджений основний борг відповідача перед позивачем становить 11 114,66 грн., інфляційні втрати - 264,03 грн., 15% штрафу - 1 355,84 грн., відтак, вказані вимоги слід задовольнити повністю у заявлених сумах. Належна до стягнення з відповідача пеня становить 715,08 грн., відсотки річних - 72,06 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) частково та ухвалює рішення про стягнення з ФОП Духно Ю.Ю. 11 114,66 грн. основного боргу, 715,08 грн. пені, 264,03 грн. інфляційних втрат, 72,06 грн. процентів річних та 1 355,84 грн. штрафу.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправомірних дій відповідача, який своєчасно та в повному обсязі не сплатив плату за тимчасове користування місцем, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімально встановленому розмірі, а саме у сумі 3 028,00 грн., повністю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Духно Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 41348526)
11 114,66 грн. (одинадцять тисяч сто чотирнадцять гривень шістдесят шість копійок) основного боргу,
715,08 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень вісім копійок) пені,
72,06 грн. (сімдесят дві гривні шість копійок) процентів річних,
264,03 грн. (двісті шістдесят чотири гривні три копійки) інфляційних втрат,
1 355,84 грн. (одну тисячу триста п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) штрафу,
3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх