ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2025Справа № 910/1996/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення в порядку регресу 6175,51 грн матеріальної шкоди.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його працівником внаслідок ДТП, яка сталась 29.08.2024 у м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страхувальником цивільно-правової відповідальності відповідача за шкоду завдану транспортним засобом останнього, було виплачене страхове відшкодування на користь потерпілої особи у заявленому до стягнення розмірі. Особою з вини якої сталося спірне ДТП за судовим рішенням визнано працівника відповідача ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце пригоди, а тому позивач на підставі підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, отримав право на подання регресного позову до свого страхувальника - відповідача.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що ним не визнається факт події - спірної ДТП. На думку відповідача, судове рішення, на яке посилається позивач, само по собі не є доказом у справі, який доводить сам факт вчинення ДТП і, відповідно, що шкода була завдана саме працівником відповідача. Відповідач стверджує, що позивач у порушення вимог чинного законодавства жодним чином не довів факт наявності протиправної поведінки з боку відповідача, факту завдання збитків та їх розміру, причинно-наслідкового зв'язку, що свідчить про відсутність у позивача права регресної вимоги до відповідача. При цьому, відповідачем доведено факт відсутності його вини, з огляду на відсутність будь-яких зовнішніх пошкоджень на транспортному засобі відповідача, які мали б місце у випадку зіткнення транспортних засобів.
Відповідачем у відзиві було заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Суд на підставі частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ухвалою суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа або ОСОБА_1 ).
Третя особа письмових пояснень на позов не подала.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.07.2024 між позивачем як страховиком та відповідачем як страхувальником було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222454195 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Peugeot Rifter 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (далі - Автомобіль «Peugeot Rifter»).
За умовами Договору страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 160000 грн при нульовій франшизі. Строк дії Договору встановлено з 16.08.2024 по 15.08.2025 включно.
З постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2024 у справі № 759/21397/24 вбачається, що судом при розгляді цієї справи було встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2024 приблизно о 12 год 27 хв. у м. Києві по проспекту Палладіна, 16/39, керуючи Автомобілем «Peugeot Rifter», не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткрнення з автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив пункти 2.10 (а), 13.3 Правил дорожнього руху.
Тому, цей районних суд, дослідивши матеріали справи № 759/21397/24 і врахувавши пошкодження транспортного засобу, встановив порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.10 (а), 13.3 Правил дорожнього руху, та визнав його винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення та поклав на нього відповідні адміністративні стягнення у вигляді штрафів.
Стаття 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. А стаття 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2024 у справі № 759/21397/24 в апеляційному порядку не оскаржувалась, і набрала законної сили.
Частиною 6 статті 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, враховуючи положення частини 6 статті 75 ГПК України, постанова Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2024 у справі № 759/21397/24 є обов'язковою для господарського суду при розгляді цієї справи в питанні того, що ОСОБА_1 було допущено порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, при вчиненні спірної ДТП та що ОСОБА_1 залишив місце вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Факт того, що 29.08.2024 в м. Київ сталася спірна ДТП за участю Автомобіля «Peugeot Rifter» та автомобіля «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження, також підтверджується у сукупності відібраними Департаментом патрульної поліції Національної поліції поясненнями ОСОБА_2 , заявою про подію від потерпілого ( ОСОБА_2 ), заявою цього потерпілого про виплату страхового відшкодування позивачем, актом огляду пошкодженого автомобіля, ремонтною калькуляцією, схемою місця ДТП, відповіддю НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3024247443626021), копії яких долучено до матеріалів справи.
Судом на підставі наведених доказів встановлено, що внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , і який отримав пошкодження задньої лівої частини, а саме: бампер задній лівий; крило заднє ліве; молдінг дверей задній лівий; відірвано задній лівий бризговик (згідно з вказаними відповіддю НПУ та актом огляду колісного транспортного засобу).
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану при експлуатації Автомобіля «Peugeot Rifter» була застрахована у позивача на підставі Договору, а також враховуючи звернення потерпілої особи, позивачем було проведено відповідне страхове розслідування, визначено спірну ДТП страховим випадком за Договором, й на підставі складеної ремонтної калькуляції № 2392130 від 02.09.2024, розрахунку суми страхового відшкодування за цим страховим випадком та страхового акту № 2392130-1 за Договором від 17.10.2024, здійснено виплату страхового відшкодування за спірною ДТП на користь потерпілої особи в загальній сумі 6175,51 грн, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції в національній валюті від 17.10.2024 № 61935.
З пояснень позивача слідує, що ним 25.10.2024 було направлено Адвокатський запит до відповідача щодо встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових робочих відносинах з відповідачем, у відповідь на який відповідач листом № 480918/36/02-24 від 12.11.2024 повідомив позивача про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом відповідача (Автомобілем «Peugeot Rifter») на підставі подорожнього листа, виданого відповідачем, оскільки він перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Отже, на момент спірної ДТП, яка сталася 29.08.2024, ОСОБА_1 був при виконанні своїх робочих обов'язків.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961 (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Преамбулою Закону № 1961 було передбачено, що цей Закон регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 6 Закону № 1961 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону № 1961 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до ремонтної калькуляції №2392130 від 02.09.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 8568,44 грн (з ПДВ).
При визначенні розміру збитків позивачем було враховано, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску складає 0,70 %. Коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі - 1157,84 грн, а тому матеріальний збиток склав 7410,61 грн (з урахуванням ПДВ). Детальний розрахунок вказаної суми було долучено до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що ним було враховано, що абзацом 2 пункту 36.2 Закону № 1961 було зазначено, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то відповідно до наведеної норми позивачем із розміру матеріального збитку було відраховано ПДВ (20%), і тому заявлений розмір шкоди складає 6175,51 грн.
Відтак, відповідно до Закону № 1961, умов Договору, на підставі заяви потерпілого від 30.08.2024 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 6175,51 грн.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961 страховик (позивач) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (відповідача) або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Факт самовільного залишення місця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва по справі № 759/21397/24 від 30 жовтня 2024 року.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди у сумі 6175,51 грн.
Щодо заперечень відповідача про відсутність факту події - спірної ДТП, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Факти настання спірної ДТП, порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (пошкодження автомобілів та зникнення з місця ДТП), завдання збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між вказаними порушеннями та завданими збитками, вина ОСОБА_1 підтверджуються у сукупності вищевказаними постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2024 у справі № 759/21397/24, відібраними Департаментом патрульної поліції Національної поліції поясненнями ОСОБА_2 , заявою про подію від потерпілого ( ОСОБА_2 ), заявою цього потерпілого про виплату страхового відшкодування позивачем, актом огляду пошкодженого автомобіля, ремонтною калькуляцією, схемою місця ДТП, відповіддю НПУ.
Щодо наданих відповідачем акту огляду Автомобіля «Peugeot Rifter» від 30.08.2024 та долучених до справи фотографій цього автомобіля, то суд ставиться до них критично, позаяк з цих фотографій не вбачається коли вони були зроблені, а зважаючи на вказаний акт огляду автомобіля - 30.08.2024, тобто на наступний день після ДТП, що не виключає проведення робіт з усунення пошкоджень автомобіля так як вони були незначного характеру. Акт огляду від 30.08.2024 складений виключно зацікавленими особами - працівниками відповідача.
Відтак, оцінивши надані сторонами докази в цілому та кожен окремо, з огляду на встановлений статтею 79 ГПК України принцип вірогідності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (Україна, 01015, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (Україна, 03150, місто Київ, вул. Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052) в порядку регресу 6175,51 (шість тисяч сто сімдесят п'ять гривень 51 копійку) матеріальної шкоди (сплаченого страхового відшкодування), а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків