ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/2302/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ)
до ОСОБА_1 (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна аудиторська служба України (м. Київ)
про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Вольда М.А.
Від відповідача: Славенок В.Г.
Від третьої особи: Шахова В.С.; Аландоренко А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих посадовою особою позивача у розмірі 770 872,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою премії колишнім генеральним директором товариства (відповідачем) у завищеному розмірі, що призвело до заподіяння збитків позивачу.
05.04.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, зазначивши, що на виконання рішення учасника Товариства від 25.03.2020 року № 97 та керуючись п. 3.7 Контракту ОСОБА_1 як Генеральний директор Товариства своїм наказом від 02.04.2020 року № 15-К визначила виплатити річну премію Генеральному директору Товариства ОСОБА_2 за досягнення цілей та ключових показників за 2019 рік у розмірі 100 % від річного посадового окладу, обчисленого відповідно до пункту 3.2 Контракту № 2 від 20.06.2019 року, тобто продублювала резолютивну частину рішення учасника Товариства № 97 від 25.03.2020 року в якій вказано про розмір премії у 100 % від річного посадового окладу без жодного посилання на конкретну суму премії.
18.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.04.2024 від третьої особи надійшло клопотання про долучення пояснень.
29.04.2024 відповідач подав до суду заперечення.
21.05.2024 від третьої особи надійшли додаткові пояснення.
03.06.2024 позивач подав додаткові пояснення.
14.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
05.07.2024 від третьої особи надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 закрито провадження у справі №910/2302/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до ОСОБА_1 про стягнення 770 872,96 грн. на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі №910/2302/24 скасовано. Матеріали справи № 910/2302/24 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 прийнято справу №910/2302/24 до провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2024.
03.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.01.2025.
У судових засіданнях 16.01.2025, 06.02.2025, 01.04.2025 та 20.05.2025 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 10.07.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник третьої особи позов підтримав та просив суд його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві.
10.07.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
10.07.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №24 від 13.03.2019 ОСОБА_1 обрано тимчасово виконуючим обов'язки (особою, яка тимчасово здійснює повноваження) директора Товариства на період з 14.03.2019 по 20.06.2019 за сумісництвом.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №39 від 19.06.2019 припинено з 20.06.2019 Трудовий договір №1 з тимчасово виконуючим обов'язки (особою, яка тимчасово здійснює повноваження) Директора Товариства на період з 14.03.2019 по 20.06.2019 за сумісництвом ОСОБА_1 від 15.03.20219 відповідно до п. 5.3.2 цього договору та п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю. Також, вказаним Рішенням обрано Директором Товариства ОСОБА_1 з 21.06.2019 строком на 1 рік, затверджено умови контракту з Директором Товариства.
20.06.2019 позивач та відповідач уклали Контракт №2.
За цим контрактом Керівник зобов'язується виконувати роботу, а саме здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю Товариства, а Товариство зобов'язується виплачувати Керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи.
Керівнику згідно п.1.4 Контракту №2 встановлюється неповний робочий час, в обсязі 25 відсотків місячної норми робочого часу, встановленої в Товаристві, з правом самостійного визначення початку та закінчення робочого дня та з підсумованим обліком робочого часу в місячному обліковому періоді.
У розділі 3 Контракту №2 від 20.06.2019 сторонами погоджено, за виконання роботи, передбаченої цим контрактом, Керівнику за рахунок коштів Товариства виплачується базова частина винагороди та може виплачуватися змінна частина винагороди. Базова частина винагороди Керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 100000 гривень за місячну норму часу, розраховану відповідно до вимог п. 1.4 цього контракту, та нараховується пропорційно фактично відпрацьованому часу.
За рішенням Загальних зборів Керівнику може виплачуватися річна премія за досягнення Цілей та Ключових показників, встановлених Керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 100 % відсотків від річного посадового окладу, визначеного п. 3.2 цього трудового договору.
Нарахування Керівнику премії за підсумками роботи за рік, передбаченої п. 3.3 цього контракту, здійснюється на підставі наказу Товариства, який видається на підставі рішення Загальних зборів (п.3.6 цього контракту), яке приймається протягом 10 робочих днів після затвердження Загальними зборами результатів діяльності Товариства за відповідний рік (п.3.7).
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №86 від 14.01.2020 припинено повноваження директора Товариства ОСОБА_1 з 14.01.2020 та обрано генеральним директором Товариства ОСОБА_1 з 15.01.2020 по 31.03.2020, затверджено умови контракту з генеральним директором Товариства. Установлено розмір винагороди Генерального Директора Товариства ОСОБА_1 відповідно до умов, затверджених пунктом 2.2. цього рішення.
15.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено контракт №3, за яким Керівник зобов'язався виконувати роботу, а саме здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю Товариства, а Товариство зобов'язалося виплачувати Керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи.
Згідно п.3.1 контракту №3 від 15.01.2020 за виконання роботи, передбаченої цим контрактом, Керівнику за рахунок коштів Товариства виплачується базова частина винагороди та може виплачуватися змінна частина винагороди.
Базова частина винагороди Керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень за місячну норму часу, розраховану відповідно до вимог п. 1.4 цього контракту, та нараховується пропорційно фактично відпрацьованому часу (п.3.2).
За рішенням Загальних зборів Керівнику може виплачуватися річна премія за досягнення Цілей та ОСОБА_3 результатів, встановлених Керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 100 відсотків від річного посадового окладу, визначеного п. 3.2 цього трудового договору (п.3.3).
Оцінка досягнення Керівником поставлених Цілей та Ключових результатів на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється Загальними зборами. Нарахування та виплата Керівнику премії за результатами оцінки досягнення Цілей та ОСОБА_3 результатів у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Загальними зборами, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати (п.п.3.5-3.6).
Рішенням учасника Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №97 від 25.03.2020, зокрема, вирішено затвердити оцінку досягнутих результатів керівника Товариства за 2019 рік, установити та виплатити річну премію генеральному директору Товариства ОСОБА_1 за досягнення Цілей та Ключових показників за 2019 рік у розмірі 100 % від річного посадового окладу, обчисленого відповідно до п.3.2 Контракту №2 від 20.06.2019.
Відповідно до рішення учасника №98 від 30.03.2020 продовжено строк повноважень генерального директора Товариства ОСОБА_1 до 31.08.2020, затверджено умови додаткової угоди до контракту з Генеральним Директором Товариства ОСОБА_1
02.04.2020, тобто під час перебування на посаді генерального директора ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", відповідачка, здійснюючи свої управлінські повноваження, прийняла наказ №15-К про виплату річної премії Генеральному Директору Товариства ОСОБА_2 за досягнення Цілей та Ключових показників за 2019 рік у розмірі 100 % від річного посадового окладу, обчисленого відповідно до п. 3.2 Контракту № 2 від 20.06.2019. Начальнику Сектору бухгалтерського обліку - головному бухгалтеру ОСОБА_4 , менеджеру з питань казначейських операцій та фінансового планування ОСОБА_5 доручено здійснити нарахування та виплату визначеної п. 1 цього наказу премії.
Рішенням учасника Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" №107 від 21.05.2020 припинено повноваження генерального директора Товариства ОСОБА_1 за її заявою відповідно до п.п. 11.9.1 п.11.9 статуту Товариства з 24.05.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок прийняття посадовою особою генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" наказу №15-К від 02.04.2020 про виплату річної премії Генеральному директору Товариства ОСОБА_1 за досягнення Цілей та Ключових показників за 2019 рік у розмірі 100% від річного посадового окладу, обчисленого відповідно до пункту 3.2. Контракту №2 від 20.06.2019, Позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 770 872, 96 грн.
У пункті 12 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частина 2 статті 11 ЦК України).
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1 статті 74 ГПК України).
За приписами частини першої статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням учасника №79 від 26.12.2019 затверджено нову редакцію Статуту ТОВ "ГП "Нафтогаз Трейдинг".
Розділом 9 Статуту, визначено, що органами Товариства є загальні збори та генеральний директор, а посадовими особами органів Товариства - генеральний директор та інші особи згідно із законом. Посадові особами органів Товариства зобов'язані діяти в інтересах Товариства відповідно до вимог законодавства, Статуту, внутрішніх документів Товариства.
Відповідно до п. 11.1 Статуту генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю Товариства.
Згідно з п. 11.6 Статуту з урахуванням обмежень встановлених Статутом та законодавством, генеральний директор, зокрема в межах власної компетенції видає накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства; розпоряджається майном та коштами Товариства з урахуванням обмежень встановлених законодавством, Статутом та рішеннями загальних зборів.
У п.11.6.1 Статуту визначено, що Генеральний директор зокрема: здійснює управління поточною діяльністю товариства, підписує документи від імені Товариства у тому числі розрахункові, банківські, на праві першого підпису (п. 11.6.14).
Згідно із частиною 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За змістом наведених норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. З урахуванням норм статей 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Як закріплено ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 686/26352/19).
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21).
Позиція позивача зводиться до того, що під час ревізії Державною аудиторською службою перевірено дотримання умов контрактів (трудових контрактів) укладених із керівниками Товариства, та встановлено, що на порушення вимог пункту 3.2. Контракту №2 від 20.06.2019 Генеральному директору Товариства Михайленко 1.В. виплачено річну премію за досягнення Цілей та Ключових показників за 2019 рік у завищеному розмірі (без урахування фактично відпрацьованого часу), що призвело до виплати річної премії у завищеному розмірі на суму 620 552,74 грн (ЄСВ - 138 757,13 грн, військовий збір -11 563,09 грн), чим завдано втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на загальну суму 770 872,96 гривень.
Відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Державною аудиторською службою України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено та надіслано акт ревізії ревізії від 01.12.2023 № 05-21/9 та вимогу про усунення виявлених порушень від 22.01.2024 №000500-14/803-2024.
Актом Державної аудиторської служби України від 01.12.2023 №05-21/9 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 16.08.2018 по 30.06.2023 встановлено порушення вимог п. 3.2 контракту № 2 від 20.06.2019 щодо виплати генеральному директору Товариства ОСОБА_1 річної премії за досягнення Цілей та Ключових показників за 2019 рік у завищеному розмірі (без урахування фактично відпрацьованого часу), чим завдано втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів Товариству на загальну суму 770 872,96 грн.
Втім, Акт планової виїзної ревізії від 01.12.2023 №05-21/9, складений Державною аудиторською службою України стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень позивача та містить лише думку органу, який його склав. Зазначений акт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача збитків, у розмірі 770 872,96 грн.
Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
А тому посилання позивача на акт ревізії є необґрунтованим, окрім того, Позивач до суми стягнення у розмірі 770 872,96 грн. включив суму податку з доходів фізичних осіб, що є недопустимим.
Слід також зазначити, що позивачем у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним наказу №15-к від 02.04.2020 "По особовому складу" на підставі рішення учасників №97 від 25.03.2020.
Судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №904/3852/18, згідно з якими для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
У постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов'язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд зазначив, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
В межах доводів позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленій позивачем сумі.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" позовних вимог.
З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на викладене вище та встановлені фактичні обставини справи, судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах. При цьому інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують встановлених при розгляді даної справи обставин, не змінюють висновків суду та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами розгляду справи у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 18.07.2025.
Суддя Т.М. Ващенко