номер провадження справи 7/95/25
08.07.2025 Справа № 908/1346/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 908/1346/25
за позовом: Заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м.Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ/умовний код 0290997323) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОКС» (69032, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39148222)
про стягнення 171382,12 грн,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Михальчук І.В. (в залі суду) Запорізька обласна прокуратура, посвідчення № 075789 від 01.03.2023
від позивача: Білик Н.О., виписка з ЄДР, посвідчення №1417 від 31.10.2023
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 09.05.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 12.05.2025 за вх. № 1467/08-07/25) Заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОКС» (далі - ТОВ “ФЕРРОКС») про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 25.12.2014 у сумі 171382,12 грн за період з 03.04.2017 по 31.12.2017.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.05.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1346/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 14.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1346/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.06.2025 о 12 год. 00 хв.
Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури 10.06.2025 у системі “Електронний суд» сформовано заяву на виконання ухвали суду від 14.05.2025.
У судовому засіданні 10.06.2025 приймав участь представник прокуратури. Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкладено підготовче засідання на 01.07.2025 об 11 год. 00хв.
Позивачем через “Електронний суд» 10.06.2025 подано заяву на виконання ухвали суду з доданими до неї документами (зареєстрована в канцелярії суду за вх. 11904/08-08/25 від 11.06.2025).
У судовому засіданні 01.07.2025 брали участь представники прокуратури та позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило. Про дату та час підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направляння ухвали суду до електронного кабінету, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 01.07.2025 з'ясовано у представників прокуратури та позивача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники прокуратури та позивача повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 01.07.2025 суд закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначив на 08.07.2025 об 11год. 30хв.
Через систему «Електронний суд» 02.07.2025 Запорізькою міською радою подано заяву (зареєстрована в канцелярії суду за вх. 13529/08-08/25 від 02.07.2025), в якій позивач підтримав позовні вимоги повністю.
У судовому засіданні 08.07.2025 представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 08.07.2025 не прибув.
Ухвала суду від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі та всі наступні ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС, що підтверджуються довідками про доставку електронного листа. Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 908/1346/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Про хід розгляду справи відповідач мав змогу дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відповідач не повідомив про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання, відтак суд вирішив розглядати справу по суті за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 08.07.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради звернувся до суду з вимогою про стягнення з ТОВ “ФЕРРОКС" заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 25.12.2014 в сумі 171382,12 грн за період з 03.04.2017 по 31.12.2017.
Як фактичні підстави для звернення з позовом прокурор зазначає, що між Запорізькою міською радою та ТОВ «ФЕРРОКС» 25.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 2310100000:05:014:0038, площею 2,5185 га, який зареєстровано за № 201405000100724.
Підставою для звернення з позовом до суду стала сплата орендної плати у розмірі меншому, ніж передбачено законом з урахуванням положень договору
Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 628, 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 271, 289 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 131-1 Конституції України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі у судових засіданнях не брав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само).
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про правовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Запорізькою міською радою (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» (далі - ТОВ «ФЕРРОКС», Орендар) 25.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2310100000:05:014:0038 площею 2,5185 га, який зареєстровано за № 201405000100724 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець, відповідно до рішення п'ятдесят третьої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 10.12.2014 № 49/93 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування підприємства комплексної переробки відвальних шлаків, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 59.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 25.12.2014 Орендодавець передає земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038 загальною площею 2,5185 га.
Згідно з пунктом 6 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 030 837 грн 30 коп. (дев'ять мільйонів тридцять тисяч вісімсот тридцять сім грн 30 коп.), в цінах 2014 року.
Договір укладено до 25.07.2051 (п. 11 договору).
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 270 925,12 грн, що складає три відсотки від нормативно грошової оцінки за календарний рік в цінах 2014 року (п.12 договору).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 13 договору).
Відповідно до пункту 15 Договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку (пп. 15.2); підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пп. 15.3); прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства (пп. 15.5); затвердження нової нормативної грошової оцінки (пп. 15.6).
Орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством (пп. 34.6 пункту 34 договору).
Відповідно до пп. 34.17 п. 34 Договору у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі, розміру ставок (ставки) земельного податку, орендної плати, Орендар протягом місяця з моменту прийняття такого рішення Запорізькою міською радою та/ або вступу в дію відповідного нормативно-правового акту, зобов'язаний звернутись до Орендодавця із заявою про внесення змін до пункту 12 договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати за цим договором, а також здійснити всі необхідні дії для виготовлення, укладення та державної реєстрації додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі, та подати цю додаткову угоду до податкових органів.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 (далі - Рішення № 7) затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та з 01.01.2016 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя.
Згідно з п. 8 Рішення № 7 нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
Пунктом 11 вказаного рішення відповідному управлінню Запорізької міської ради доручено здійснити з 01.01.2016 нарахування земельного податку і орендної плати за землю на підставі відповідних витягів з нормативної грошової оцінки земель.
Разом з цим, зміни в договір оренди землі від 25.12.2014 щодо визначення нового розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки були внесені лише 01.03.2023 додатковою угодою до вищевказаного Договору №202305000400014.
Як наслідок, ТОВ «ФЕРРОКС» сплачувало орендну плату за вказаним договором у розмірі меншому, ніж мало сплачувати відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.10.2024 № НВ-2300137992024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038 становить 32 981 520,45грн.
Запорізькою міською радою на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.10.2024 № НВ-2300137992024 здійснено розрахунок розміру орендної плати за 2017 рік, складений за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
Так, відповідно до вказаного розрахунку розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038 у 2017 році мав складати 744 215,46 грн (62 017,95 грн щомісячно).
Разом з тим, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.10.2024 № 11947/5/08-01-04-01-04 ТОВ «ФЕРРОКС» за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038 у 2017 році нараховувало та сплачувало орендну плату у розмірі 514 000,76 грн (42 833,4 грн щомісячно).
Так, розмір нарахованих податкових зобов'язань згідно фактично поданих ТОВ «ФЕРРОКС» податкових декларацій за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 (період використання 8 міс. 28 дн) складає 382 645,04 грн (42 833,4*8 = 342 667,2 грн (8 міс), 42 833,4/30 = 1 427,78 (1 дн), 1 427,78*28= 39 977,84 (28 дн), 342 667,2 + 39 977,84 = 382 645,04 грн), а розрахунковий розмір орендної плати за цей же період дорівнює 525 356,56 грн (62 017,95*8 = 496 143,6 грн (8 міс.), 62 017,95/30 = 2 067,27 (1 дн), 2 067,27*28 = 57 883,56 (28 дн), 496 143,6+ 57 883,56 = 554 027,16 грн).
Отже, розмір несплачених коштів за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 дорівнює 171 382,12 грн (554 027,16 грн - 382 645,04 грн), що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.
Відповідач не спростував викладених у позовній заяві обставин.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
За змістом статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» внормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
У силу положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 265 розділу XII Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
У пункті 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
За змістом частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Із викладеного слідує, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
У частинах 1 та 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель», зокрема, визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).
Частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктами 24, 34, 35 частини першої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.
Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, з наведеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
У свою чергу, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати.
Обов'язковість урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про орендуземлі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу Українирішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 (Постанова від 30.01.2019) зазначила, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.
При цьому суд зауважує, що правові позиції, сформовані у постановах Верховного Суду, мають ретроспективну дію, тобто застосовуються до правовідносин, які виникли до формування цих правових позицій. За загальним правилом змінена прецедентна практика не є підставою для перегляду вже винесених процесуальних рішень за нововиявленими обставинами і її не можна розглядати як нові істотні обставини, які не були відомі на момент (попереднього) рішення суду, однак правові висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають обов'язковому застосуванню під час вирішення спорів, які розглядаються по суті вже після відповідних зроблених висновків.
Як зазначено вище, рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, яка введена в дію з 01.01.2016.
Отже, з 1 січня 2016 року для розрахунку розміру орендної плати має застосовуватись нормативна грошова оцінка відповідно до технічної документації, затвердженої цим рішенням.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду, прокурор зазначив, що відповідач не сплачував орендну плату в розмірі 3% від затвердженої нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як то передбачено умовами Договору та положеннями ст.ст. 288-289 ПК України, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, зокрема, за період 03.04.2017 по 31.12.2017 у розмірі 171382,12 грн.
Ураховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі=І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:05:014:0038, загальною площею 2,5185 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 59, яка надана в оренду відповідачу на підставі Договору оренди землі № 201405000100724 від 25.12.2014 для розташування належного йому нерухомого майна, є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
У пункті п. 12 Договору оренди землі визначено розмір орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки.
Згідно з пп. 34.6 п. 34 Договору встановлений обов'язок орендаря самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Згідно з Витягом № НВ-2300137992024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:014:0038 становить 32981520,45 грн (дата формування витягу 10.10.2024).
Запорізькою міською радою здійснено розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038, яку мало сплачувати ТОВ «ФЕРРОКС» у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно із вказаним розрахунком загальна сума орендної плати, яку мало сплатити ТОВ «ФЕРРОКС» у 2017 році дорівнює 744 215,46 на рік.
За період з 03.04.2017 по 31.12.2017 загальна сума орендної плати, яку мало сплатити ТОВ «ФЕРРОКС» складає 554 027,16 грн, однак за вказаний період орендарем сплачено до місцевого бюджету Запорізької міської ради 382 645,04 грн. Таким чином, загальна сума несплачених до місцевого бюджету Запорізької міської ради коштів за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:014:0038 за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 року становить 171 382,12 грн.
Як слідує з положень статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В пп. 34.4 та пп. 34.6 пункту 34 Договору оренди землі визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пп. 31.4, пп. 31.8 пункту 31 Договору оренди землі, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.
Відповідач доказів належного виконання договірних зобов'язань по сплаті в повному обсязі орендної плати за заявлений позивачем період суду не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 171382,12 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд також надав оцінку наявності підстав у цій справі для представництва прокурором інтересів держави в суді.
У силу положень ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України прокурора наділено правом на звернення до суду та участь у справі в інтересах держави у визначених законом випадках за умови належного обґрунтування порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, а також визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 131-1 Конституції України закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2024 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
У частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтовного переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителів певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б», «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-й, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звернувся.
Згідно зі ст.ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Положеннями ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України внормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.
Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Несплата відповідачем орендної плати за землю в повному розмірі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення її нагальних потреб.
Разом із цим, Запорізька міська рада як власник земельної ділянки, про стягнення орендної плати за користування якою звернувся до суду прокурор, достовірно знаючи про порушення відповідачем умов договору в частині сплати платежів до бюджету міста в належному розмірі, за наявності відповідних повноважень, самостійно заходів на усунення порушень закону не вжила.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом стягнення з останнього на користь Запорізької обласної прокуратури 2422,40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повнісю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОКС» (69032, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39148222) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04053915) несплачену орендну плату за договором оренди землі від 25.12.2014 в розмірі 171 382 (сто сімдесят одна тисяча триста вісімдесят дві) гривні 12 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОКС» (69032, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39148222) Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна