номер провадження справи 7/38/25
18.07.2025 Справа № 908/608/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/608/25
за позовом: Фізичної особи - підприємця Панкратьева Олександра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34869316)
про стягнення 790219,83 грн
за участю представників учасників справи
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пелипенко О.О., дов. 53 38-19/58 38-2 від 07.01.2025, службове посвідчення ЗП № 01211 від 09.08.2024
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 11.03.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 664/08-07/25 від 12.03.2025) Фізичної особи - підприємця Панкратьева Олександра Юрійовича (надалі - ФОП Панкратьева О.Ю.) до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 790219,83 грн заборгованості за договором про надання послуг № 134/10 від 17.10.2024, що складається з 742000,00 грн суми основного боргу, 35595,67 грн суми пені, 3720,16 грн 3% річних, 8904,00грн суми інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/608/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 17.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/608/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.04.2025 о 10 год. 30 хв.
У системі “Електронний суд» відповідачем 31.03.2025 сформовано відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №6929/08-08/25 від 31.03.2025), якому відповідач просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
У системі “Електронний суд» 06.04.2025 сформовано заяву (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №7300/08-08/25 від 07.04.2025), в якій представник ФОП Панкратьева О.Ю. адвокат Курячий Андрій Миколайович просить суд про проведення судового засідання у справі №908/608/25, призначеного на 10.04.2025, в режимі відеоконференції за участю позивача та його представника. Ухвалою від 09.04.2025 заява представника ФОП Панкратьева О.Ю. судом задоволена.
Позивачем 06.04.2025 в системі “Електронний суд» сформовано відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №7301/08-08/25 від 07.04.2025), в якій просить суд взяти до уваги викладені у відповіді на відзив обставини та задовольнити позовні вимоги повністю.
У системі “Електронний суд» відповідачем 09.04.2025 сформовано заперечення на відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №7559/08-08/25 від 31.03.2025).
У підготовчому засіданні 10.04.2025 приймали участь позивач, представники обох сторін. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання часу для з ознайомленням із запереченнями на відповідь на відзив та подачі пояснень. Представник відповідача не заперечив проти заявленого клопотання.
Ухвалою суду від 10.04.2025 задоволено клопотання представника позивача, підготовче засідання відкладено до 23.04.2025 о 09год. 30хв.
Позивачем у системі “Електронний суд» 21.04.2025 сформовані додаткові пояснення у справі (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №8246/08-08/25 від 21.04.2025) із доданими документами.
У підготовчому засіданні 23.04.2025 приймали участь позивач, представники обох сторін. Представники відповідача не заперечили проти долучення додаткових пояснень та документів до матеріалів справи. Суд прийняв до розгляду додаткові пояснення та долучив їх до матеріалів справи. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання часу для підготовки позиції з урахуванням письмових пояснень позивача. Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання.
Ухвалою суду від 23.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача, відкладено підготовче засідання на 07.05.2025 о 14 год. 15хв.
У системі “Електронний суд» 01.05.2025 представником відповідача сформовані додаткові пояснення у справі (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №9045/08-08/25 від 01.05.2025).
У судовому засіданні 07.05.2025 брали участь представники обох сторін.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 07.05.2025 з'ясовано у представників сторін, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники сторін повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 07.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11.06.2025 об 11год. 00хв.
У судовому засіданні 11.06.2025 брали участь представники обох сторін. Позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд у його задоволенні відмовити повністю. Судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 18.06.2025 о 14год. 15 хв.
У судовому засіданні 18.06.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 01.07.2025 о 15 год. 00 хв.
Через систему “Електронний суд» 24.06.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №13001/08-08/25 від 25.06.2025).
Також у системі “Електронний суд» 24.06.2025 відповідачем сформовані додаткові пояснення (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №13304/08-08/25 від 30.06.2025).
У судовому засіданні 01.07.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 08.07.2025 о 12 год. 30 хв.
У судовому засіданні 08.07.2025 брали участь представники обох сторін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 18.07.2025 о 12 год. 30 хв.
Суд 18.07.2025 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій позивача, відповідача.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем не виконані умови договору про надання послуг № 134/10 від 17.10.2024 в частині оплати наданих послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортного засобу, що стало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу у розмірі 742000,00грн та нарахування штрафних санкції: 35595,67грн суми пені, 3720,16грн суми 3% річних, 8904,00грн суми інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 627, 628, 629, Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи власну позицію, вказує, що позивач не виконав умови договору в частині якості надання послуг, відтак у відповідача відсутній обов'язок з їх оплати.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Панкратьєвим Олександром Юрійовичем (далі - виконавець, позивач) 17.10.2024 укладено договір № 134/10 про надання послуг (далі - договір) та підписано специфікацію № 1 до договору (далі за текстом - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору (Додаток №1) на суму 742 000,00 грн. (сімсот сорок дві тисячі гривень, 00 копійок), без ПДВ.
Згідно з п.1.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги за кодом ДК 021:2015: 50110000-9: Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (Послуга з проведення поточного ремонту та технічного обслуговування екскаватора-навантажувача JCB модель 3CX, р/н 966 Е, рік випуску 2022, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 ) (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та здійснити їх оплату в порядку та на умовах визначених цим Договором.
За положеннями п. 1.2 договору вартість витратних матеріалів входить до загальної вартості договору, розраховується за цінами виконавця, що діяли на день оформлення наряду-замовлення, але не повинна перевищувати їх ранкову вартість на дату початку надання послуг, що є предметом договору.
Пунктом 1.5 договору визначено, що послуги спрямовані на підтримання транспортного засобу технічно справному стані, належному технічному вигляді та на виконання вимог нормативних актів щодо надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.
Виконавець зобов'язується надати замовнику послуги у відповідності з вимогами діючого законодавства України та вимогами, що звичайно ставляться до послуг відповідного характеру та вимогам цього договору, а також забезпечити використання об'єкта послуг за призначенням згідно із заявленими фірмами-виробниками функціональними можливостями (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що витратні матеріали (запасні частини, вузли, агрегати, експлуатаційно-технічні рідини та інші супутні матеріали), що будуть використовуватися виконавцем в процесі надання послуг, повинні бути новими, такими, що не були у використанні (експлуатації), оригінальними (від офіційних виробників). Ціна на запасні частини не повинна бути більшою за середні за середні значення цін на аналогічний товар на ринку. Запасні частини повинні бути сертифіковані, якщо вони підлягають сертифікації.
На підтвердження вимог, встановлених п. 2.1-2.2 договору виконавець надає гарантійний лист.
Пунктом 2.4 договору передбачено надання гарантій на послуги та витратні матеріали шляхом надання виконавцем листа-підтвердження.
Після завершення надання послуг, передбачених договором, всі запасні частини, що були замінені, повинні бути повернуті замовнику (п. 2.8).
Пункт 3.1 договору передбачає надання послуг власними силами замовника.
Граничним строком надання послуг визначено 25.12.2024 (п.3.2).
Відповідно до п.п. 3.5, 3.6 договору замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані відповідно умовам договору, шляхом підписання наданого виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з дня його отримання.
У разі необґрунтованої відмови від підписання акту або неодержання відповіді протягом 5 календарних днів з дня отримання акту, послуги вважаються прийнятими, що є підставою для здійснення оплати (п. 3.7).
У разі невідповідності наданих послуг умовам договору замовник має право та письмово повідомити про це виконавця (п. 3.9).
У разі відмови замовника від прийняття послуг складається акт необхідних доопрацювань (п. 3.10).
Оплата здійснюється замовником лише за фактично надані послуги на підставі акту наданих послуг протягом 7 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань та в їх межах (п. 4.3).
Розділом 5 договору визначені права та обов'язки сторін, серед яких обов'язки виконавця проводити фотофіксування замінених запасних частин, заміну яких неможливо підтвердити та передачу фото після завершення надання послуг замовнику (п. 5.1.4); передати замовнику всі замінені запасні частини (п. 5.1.13); після завершення надання послуг перевірити бортовий комп'ютер на відсутність помилок (п. 5.1.14).
До обов'язків замовника віднесено, зокрема, прийняття та оплата якісно наданих послуг (п. 5.3.1).
Пунктами 5.4.1 та 5.4.2 договору передбачено, що замовник має право контролювати хід надання послуг протягом строку, установленого цим договором та перевіряти якість наданих послуг за цим за цим договором.
Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, зокрема: у разі порушення умов договору щодо якості наданих послуг, виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% вартості неякісно наданих послуг (п.6.3); у разі порушення строків оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг,але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 6.4). Замовник не несе відповідальності за затримку оплати у випадку затримки бюджетного фінансування видатків за цим договором (п.6.5).
Додаток №1 (специфікація) до договору містить перелік послуг та використаних матеріалів, а також їх вартість.
Договір та специфікація підписані без зауважень, їх зміст сторонами справи не оспорюється.
У подальшому, 01.11.2024, виконавець на підставі акту приймання-передачі прийняв від замовника для проведення поточного ремонту та технічного обслуговування екскаватора-навантажувача JCB модель 3CX, р/н 966 Е, рік випуску 2022, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 ).
Під час надання послуг на підставі положень 5.4.1 та 5.4.2 договору представниками замовника здійснювалися заходи контролю.
Під час здійснення заходів контролю було виявлено певні недоліки, які були зафіксовані у акті №1 від 06.12.2024.
Зазначений акт підписаний представниками замовника та виконавцем, його зміст сторонами не оспорюється.
Повторний захід контролю було здійснено 16.12.2024, за результатами складено акт №2 від 16.12.2024, в якому були зафіксовані виявлені недоліки. Акт підписано представниками замовника та виконавцем.
Актом №2 від 16.12.2024 були встановлені такі недоліки:
1. Противовіс (бампер 332/J5547) встановлено зі старої моделі екскаватора (встановлено деталь фактично більших розмірів, що спричиняє затирання об акумуляторну батарею та решітку радіатора). Виявлено повторно.
2. Заміна криші (400/Т0220) екскаватора цілою деталлю не відбулося, натомість встановлена оригінальна деталь після реставрації (стара деталь, яка була знята - відсутня). Виявлено повторно.
3. Регулювання переднього ковша не проводилося (відповідно Специфікації до Договору вказано комплект шайб, які наразі не використовувались при наданні послуги). Виявлено повторно.
4. Системи повертання ковша не працює.
5. Фільтр сервокерування (№32/925865) не замінений (деталь для встановлення Виконавцем Замовнику не надана).
6. Пластина захисна 332/Н5798 не відповідає конфігурації оригінальної деталі. Виявлено повторно.
7. В ході огляду виявлено загальне напрацювання екскаватора-навантажувача JCB Виконавцю - 10,5 мото-годин додаткового напрацювання склало ще 1 мото-годину для усунення помилок по випалюванню сажового фільтру.
8. Повинна бути проведена заміна моторного мастила та масляного фільтра двигуна після проведення процедури по випалюванню сажового фільтра наразі не виконано.
9. Позначка на бортовому комп'ютері екскаватора про «проведення технічного обслуговування» повинна обнулитися для наступного проведення технічного огляду. Зазначені недоліки було усунуто в повному обсязі.
У подальшому, 26.12.2024, було проведено огляд усунутих недоліків зазначених в акті №2 від 16.12.2024, за участю сторін договору та було складено акт №3 від 26.12.2024 «Усунення недоліків виявлених відповідно до акту №2 від 16.12.2024».
У зазначеному акті виявлені недоліки та факт їх усунення, а саме:
1. Противовіс (бампер 332/J5547) - замінено на нову відповідну деталь.
2. Криша (400/Т0220) екскаватора - замінено на нову відповідну деталь.
3. Регулювання переднього ковша - проведено.
4. Система повернення ковша - відремонтована.
5. Фільтр сервокерування (32/925865) - замінений, стара деталь повернута Замовнику.
6. Замінну масляного фільтра двигуна та моторного мастила, після проведення процедури випалювання сажового фільтру - проведено.
До зазначеного акту виконавцем надано лист-роз'яснення (вих. №24 від 26.12.2024) з приводу недоліків, зазначених в акті №2 від 16.12.2024, а саме: «- Пластина захисна 332/Н5798 не відповідає конфігурації оригінальної деталі; - Позначка на бортовому комп'ютері екскаватора про «проведення технічного обслуговування» повинна (обнулитися) для наступною проведення технічного огляду».
За змістом указаного листа виконавець повідомив, що установлена деталь пластина захисна 332/Н5798 відповідає умовам договору; щодо позначки на бортовому комп'ютері «про проведення технічного ремонту», яка на думку замовника повинна була обтулитися для наступного проведення технічного огляду, то виконавець повідомив, що такий вид робіт відсутній у переліку.
Також виконавцем складено акт надання послуг № 69 від 26.12.2024, в якому зазначено перелік послуг та використаних матеріалів на загальну суму 742000,00, без ПДВ.
Акт № 3, лист №24 та акт №69 були 27.12.2024 направлені на підпис замовнику.
У свою чергу, замовник листом від 27.12.2024 повідомив виконавця про відмову від підписання акту, мотивуючи це наданням послуг неналежної якості, а саме встановленням неоригінальних деталей. До листа додано перелік зазначених деталей, а також акт із переліком необхідних доопрацювань.
У відповідь листом № 18 від 10.01.2025 повідомив про надання послуг належної якості, невідповідність претензій замовника умовам договору, а також про необхідність оплати наданих послуг.
За актом приймання-передачі техніки від 17.01.2025 екскаватор-навантажувач JCB модель 3CX, р/н 966 Е, рік випуску 2022, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 ) повернутий замовнику. У додатку до акту замовником визначено перелік витратних матеріалів, які не відповідають умовам договору. Акт підписано виконавцем із зауваженням, а саме без додатку.
За змістом акту сторони підтвердили придатний до використання стан техніки, але замовник зауважив, що замінені деталі, визначені у додатку, встановлені не від офіційного виробника JCB, проте виконавець стверджує, що деталі встановлені від офіційних виробників.
Листом від 21.01.2025 замовник повідомив виконавця про наявність претензій до якості послуги, а саме: встановлення неоригінальних деталей, неповернення всіх замінених запасних частин, ненадання листа-підтвердження гарантії.
Листами № 30, № 31 від 05.02.2025 виконавцем були надані пояснення з приводу претензій замовника.
Також виконавцем надано замовну лист-підтвердження гарантій № 32 від 05.02.2025.
Листом від 12.02.2025 замовник повідомив виконавця про відсутність підстав для підписання акту №69 від 26.12.2024 через виявлені недоліки та порушення строків надання послуги.
Станом на час звернення позивача до суду акт приймання-передачі наданих послуг не підписано, надані послуги не оплачені.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з виконання договору про надання послуг № 134/10 від 17.10.2024.
До предмету доказування в цій справі входить факт належного виконання позивачем умов договору в частині надання послуг, оскільки сторони не досягли згоди у питанні обґрунтованості відмови відповідача від підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про публічні закупівлі» із урахуванням того, що договір укладено в порядку, визначеному зазначеним законом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У свою чергу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).
Виходячи зі змісту та умов договору про надання послуг № 134/10 від 17.10.2024, цей договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За приписами ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Статтею 852 ЦК України внормовано, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (ст. 857 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України внормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору про надання послуг № 134/10 від 17.10.2024 свідчить про те, що зобов'язання сторін є зустрічними, а саме: виконавець повинен надати послуги, передбачені умовами договору, а замовник - прийняти та оплатити послуги, надані відповідно до умов договору. Відтак, умовою здійснення замовником оплати є надання виконавцем послуг належної якості відповідно до умов договору.
Як зазначалось вище, за умовами п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги у відповідності з вимогами діючого законодавства України та вимогами, що звичайно ставляться до послуг відповідного характеру та вимогам цього договору, а також забезпечити використання об'єкта послуг за призначенням згідно із заявленими фірмами-виробниками функціональними можливостями.
Пунктом 2.2 договору встановлені вимоги до витратних матеріалів, які повинні бути новими, такими, що не були у використанні, оригінальними (від офіційних виробників), сертифікованими, у разі якщо їх сертифікація передбачена умовами законодавства, ціна яких не повинна перевищувати середньоринкову.
Виходячи зі змісту листа відповідача від 27.12.2024 про відмову від підписання акту та додатку до нього, претензії замовника полягають у порушенні виконавцем саме п.п. 2.1, 2.2 договору, зокрема, щодо встановлення «неоригінальних» деталей.
При цьому в акті приймання-передачі техніки (повернення), складного представниками сторін 17.01.2025, зазначено, що техніка передана у придатному для використанні стані, разом із цим, замовником зауважено про встановлення деталей, визначених у додатку до акту, не від офіційного виробника JCB.
За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про публічні закупівлі» технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).
У разі якщо вичерпний опис характеристик скласти неможливо, технічні специфікації можуть містити посилання на стандартні характеристики, технічні регламенти та умови, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов'язані з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними, європейськими стандартами, іншими спільними технічними європейськими нормами, іншими технічними еталонними системами, визнаними європейськими органами зі стандартизації або національними стандартами, нормами та правилами. До кожного посилання повинен додаватися вираз "або еквівалент".
Технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб'єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент".
Як убачається із матеріалів справи, положеннями п. 2.2 договору визначено, що «запасні частини повинні поти оригінальними (від офіційних виробників)».
Отже, договір не містить посилання на конкретного виробника - JCB.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Якщо ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц.
Зважаючи на передбачену Законом України «Про публічні закупівлі» можливість визначення конкретної марки або виробника (із додаванням виразу «або еквівалет»), формулювання п. 2.2 договору не дає можливості зробити однозначний висновок про те, що замовник мав на меті замінити деталі транспортного засобу саме на деталі виробника JCB.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).
Із огляду на викладене, враховуючи положення договору, додаток до листа замовника від 27.12.2024 про відмову від підписання акту із переліком витратних матеріалів, які не відповідають умовам договору (як недолік зазначено «деталі не від офіційного виробника JCB», «не оригінал») не може бути належним доказом неналежного виконання позивачем умов договору.
Окрім цього, пунктом 1.5 договору визначено, що послуги спрямовані на підтримання транспортного засобу технічно справному стані, належному технічному вигляді.
Як зазначалось вище, в акті приймання-передачі техніки (повернення), складного представниками сторін 17.01.2025, зазначено, що техніка передана у придатному для використанні стані.
При цьому суд бере до уваги, що замовник не вимагав розірвання договору та відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій, передбачених п. 6.3 договору.
Щодо доводів відповідача про непередання виконавцем у порушення умов договору деталей, які були замінені, суд зазначає, що це твердження не підтверджено матеріалами справи, у листі від 27.12.2024 про відмову від підписання акту приймання-передачі про такі порушення зазначено не було.
Щодо ненадання гарантійного листа, суд зауважує, що ані його форма, ані строк надання договором не передбачені. При цьому в акті надання послуг № 69 від 26.12.2024, направленому на підпис замовнику, зазначено про надання гарантії як на послуги, так і на запасні частини. Окремий лист-підтвердження гарантії направлено відповідачеві 05.02.2025.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість відмови відповідача від підписання акту приймання-передачі та оплати виконаних робіт.
Посилання відповідача на закінчення бюджетного періоду не є достатніми для звільнення останнього від оплати за договором.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 742000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (до ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.12 ЦК України).
Частиною 2 сттатті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч.2 ст.625 цього кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення містить ч.3 ст.198 ГК України.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 8904,00 грн та суму 3% річних у розмірі 3720,16 грн.
При цьому позивач рахує початок прострочення з 10.01.2025, зважаючи на положення п. 4.3 договору (обов'язок здійснити оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання замовником рахунку та акту від виконавця) та отримання акту й рахунку відповідачем 31.12.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою трекінгу поштового відправлення.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 3720,16 грн та інфляційних втрат у сумі 8904,00 грн, суд установив, що пред'явлені до стягнення суми розраховані вірно та підлягають задоволенню.
Також позивачем на підставі п. 6.4 договору заявлено до стягнення суму пені у розмірі 35595,67 грн за період з 10.01.2025 по 11.03.2025.
За змістом приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явленої до стягнення суми пені у розмірі 35595,67 грн (подвійної облікової ставки НБУ) за період з 10.01.2025 по 11.03.2025, суд установив, що за вказаний період пеня відповідно до даних наведеної системи складає 35636,33 грн.
Разом із цим, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, тому розглядає вимоги щодо стягнення пені у розмірі, заявленому позивачем.
При цьому ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)».
У даному випадку суд за власною ініціативою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з урахуванням обставин справи, приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, пропорційність наслідкам порушення грошового зобов'язання, зменшує обґрунтований розмір заявленої до стягнення позивачем пені до 10%.
При цьому суд виходить із такого.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває на теперішній час.
Загальновідомим є факт здійснення ворогом систематичних повітряних атак, ракетних обстрілів території України, зокрема, міста Запоріжжя, населених пунктів Запорізької області, розташованих у безпосередній близькості до лінії фронту.
Наказом ДСНС України № 462 від 22.09.2016 (у редакції наказу ДСНС від 20.06.2023 № 494) затверджено Статут Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Запорізькій області відповідно до якого Загін є державною організацією і заснований на державній власності. Діяльність Загону здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку.
Загін належить до сфери управління ДСНС та фінансується за рахунок бюджетних коштів.
Основним завданнями Загону згідно Статуту є, зокрема, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій; проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, участь у здійсненні відновлювальних робіт та заходів щодо життєзабезпечення і постраждалого населення; забезпечення готовності сил і засобів до дій за призначенням; організація та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій; проведення, у межах визначеної зони відповідальності, піротехнічних робіт, пов'язаних зі знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів тощо.
Із огляду на завдання та сферу діяльності Загону, який підпорядкований Головному управлінню ДСНС України у Запорізькій області, зазначений підрозділ безпосередньо залучається до ліквідації наслідків ворожих обстрілів, рятування постраждалих, виконання інших важливих функцій в умовах воєнного стану та постійної загрози життю і здоров'ю громадян.
За таких обставин, покладення на відповідача, діяльність якого фінансується за рахунок бюджетних коштів, додаткового тягаря у вигляді стягнення повного розміру пені не відповідатиме принципам розумності та справедливості та негативно вплине на виконання ним статутних завдань, які є надважливими в умовах четвертого року повномасштабної війни.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення пені суд задовольняє частково у розмірі 3559,57 грн.
У силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією із засад господарського судочинства є змагальність.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України: змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, тобто фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, із введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 758 183,73 грн.
Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 9098,60 грн судового збору.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11853,30 грн (платіжна інструкція № 185 від 11.03.2025).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 9482,64 грн (742000,00х1,5% х 0,8).
Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 2370,66 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2370,66 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34869316) на користь фізичної особи-підприємця Панкратьєва Олександра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) оплату за виконану роботу за Договором № 134/10 від 17.10.2024 у розмірі 742 000,00 (сімсот сорок дві тисячі) гривень 00 копійок, пеню за прострочення виплати у розмірі 3559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 57 копійок, 3% річних у розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 16 копійок, інфляційні втрати у розмірі 8904 (вісім тисяч дев'ятсот чотири) гривні 00 копійок - усього 758183 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят три) гривні 73 копійки.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.07.2025.
Суддя І.Є. Лєскіна