Рішення від 16.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

16.07.2025 Справа №905/169/25 (235/5536/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення 209883,36 грн середнього заробітку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

представники учасників справи не з?явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

30.04.2025 до господарського суду від Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 235/5536/24 (№ провадження 2/208/1294/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення 209883,36 грн середнього заробітку на підприємстві за період з 01.12.2021 по 19.07.2022 (вх.№ 3038/25) для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (235/5536/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 01.05.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 235/5536/24 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; постановлено справу № 905/169/25 (235/5536/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.06.2025; визнано явку представників сторін не обов'язковою; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою суду від 10.06.2025 відкладено розгляд справи на 16.07.2025, вирішені інші процедурні питання.

Всі ухвали суду позивачу направлялись рекомендованою поштою на адресу, що вказана ним у позовній заяві, але відправлення повертались до суду з відміткою про невручення, також для ОСОБА_1 публікувались оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області; відповідачу - доставлені в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд".

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 16.07.2025 сторони участі не приймали.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, але подано додаткові пояснення (документ сформований в системі “Електронний суд» 19.05.2025), в яких зазначає, що за його даними обліковується заборгованість із заробітної плати перед позивачем за період з грудня 2021 р. по січень 2022 р. і становить 50995,69 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 69 коп.). Сума заборгованості із заробітноі плати зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів. Також, в інших додаткових поясненнях (документ сформований в системі “Електронний суд» 27.06.2025) відповідач зазначив, що згідно його даних, ТОВ «Краснолиманське» має заборгованість зі сплати середнього заробітку, передбаченого ч. 3 ст. 119 КЗПП (в редакції від 24.11.2021), перед Позивачем у розмірі 50995,69 грн. Виплата іншої частини суми середнього заробітку, про яку Позивач зазначає у свої заяві, була виплачена йому у встановлений строк.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду справи спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що він перебував у трудових відносинах, працюючи на ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» з 02.04.2018.

З 01 липня 2020 року позивач перебував на військовій службі за контрактом зі збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є старшим лейтенантом, що перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2020.

Позивач зазначає, що він вже звертався раніше до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, зокрема рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року (справа № 235/8000/21) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 523584,05 грн. (сума з урахуванням відрахувань і податків), за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2021 року

У зазначеному рішенні районним судом встановлено, що згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» №2 від 11 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 проведено повний розрахунок включно по жовтень 2019 року. Сума заборгованості на дату складання довідки становить 523584,05 грн. Також, згідно довідки №3 від 11 січня 2022 року ТОВ «Краснолиманське» вбачається, що компенсація з затримки виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року включно складає 41818,36 грн. За результатом розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 523584,05 грн., а також суму компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 41818,36 грн. за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року.

Суд встановив факт порушення відповідачем норм ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у рішенні від 15.03.2023 у справі № 235/8000/21 мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом з 01.12.2021 по 19.07.2022 в розмірі 209883,36 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Позивач у цій справі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, внаслідок призову на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Глава VII Закону № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП) (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов'язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Відтак, обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

В даному випадку у відповідача був обов?язок виплачувати позивачеві в період 01.07.2020-18.07.2022 середній заробіток за час проходження останнім військової служби.

Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином гарантійні та компенсаційні виплати є складовою додаткової заробітної плати у структурі заробітної плати працівника.

Відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату № 5 від 13.01.2004 оплати працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків у робочий час відповідно до законодавства, відносяться до фонду оплати праці як оплата за невідпрацьований час.

Аналогічний характер має середній заробіток, що виплачується працівнику за час проходження ним військової служби відповідно до ст.119 КЗпП України, як гарантійна виплата, передбачена трудовим законодавством.

При цьому, середній заробіток, який зберігається за працівником під час проходження ним військової служби, не є оплатою за виконану роботу, однак є гарантійною виплатою, передбаченою трудовим законодавством, що нараховується та виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету, перерахованих на підставі відповідного механізму компенсації.

Середній заробіток, що виплачується працівнику за час проходження ним військової служби відповідно до статті 119 КЗпП України, є гарантійною виплатою, передбаченою трудовим законодавством, що компенсує втрату заробітної плати під час виконання працівником конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, та належить до фонду оплати праці як складова заробітної плати у широкому розумінні.

Позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.2021 по 19.07.2022 в розмірі 209883,36 грн. з розрахунку 26235,41 грн. х 8. В свою чергу позивач належним чином не обґрунтовує свій розрахунок.

Під час розгляду справи, як вже суд зазначав, відповідач заперечив заявлену позивачем суму та зазначив, що за заявлений період він дійсно заборгував виплату, але в загальній сумі 50995,69 грн.

З наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що відповідачем в період грудень 2021 - липень 2022 року нараховано позивачу заробітну плату в розмірі 200275,71 грн., з яких: грудень 2021 року - 27363,54 грн., січень 2022 року - 23632,15 грн., лютий 2022 року - 24875,95 грн., березень 2022 року - 27363,54 грн., квітень 2022 року - 26119,75 грн., травень 2022 року - 27363,54 грн., червень 2022 року - 27363,54 грн., липень 2022 року - 16193,70 грн. Виплачено заробітної плати в сумі 149280,02 грн. за період лютий 2022-липень 2022 року.

Тобто залишок не виплаченої заробітної плати - 50995,69 грн. за період грудень 2021 - січень 2022 року.

Зазначене підтверджується довідкою від 19.05.2025 та Довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів.

Таким чином, за висновком суду, позивачем належним чином не доведено заявлену суму середнього заробітку за час проходження ним військової служби за період 01.12.2021-19.07.2022 в сумі 209883,36 грн., в свою чергу відповідач наявність заборгованості визнає у розмірі 50995,69 грн., тому, суд вважає заявлену вимогу частково обґрунтованою і доведеною.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених вимог в дохід державного бюджету в розмірі 235,43 грн. (50995,69 х 1211,20 х 0,8 / 209883,36)

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток, який зберігається відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗПП України, за період грудень 2021 - січень 2022 року в сумі 50995,69 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 235,43 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 17.07.2025.

Суддя Н.В. Величко