07 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/233/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Фермерського господарства "Харків агро продукт"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Харків агро продукт" (вх. №1202) на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/233/25
за позовом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ХАРКІВ АГРО ПРОДУКТ», місто Харків,
до ЛЮБОТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Харківська обл., місто Люботин,
про визнання незаконним та скасування припинення права постійного користування, визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення, поновлення відомостей, -
Позивач, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ХАРКІВ АГРО ПРОДУКТ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ЛЮБОТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про визнання незаконним та скасування припинення права постійного користування ФГ “Харків Агро Продукт» на земельну ділянку кадастровий номер 6325157600:02:004:0002 через відсутність судового рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання незаконним та скасування рішення LIX сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області від 12.09.2024 № 389; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ “Харків Агро Продукт» від 04.10.2024, індексний номер рішення: 75386625, внесене до реєстру на підставі рішення LIX сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області від 12.09.2024 № 389; поновлення в ДРРП відомостей про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6325157600:02:004:0002 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2230355263251; номер запису про інше речове право: 39352461) ФГ “Харків Агро Продукт», які було внесено до реєстру за рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою ФГ “Харків Агро Продукт» від 24.03.2023, індексний номер рішення: 66914733 (з урахуванням ухвали суду від 04 березня 2025 року).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 позов ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ХАРКІВ АГРО ПРОДУКТ» задоволено частково; визнано незаконним та скасувати рішення LIX сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області від 12.09.2024 № 389; скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Харків Агро Продукт» від 04.10.2024, індексний номер рішення: 75386625, внесене до реєстру на підставі рішення LIX сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області від 12.09.2024 № 389; стягнуто з ЛЮБОТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ХАРКІВ АГРО ПРОДУКТ» судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4 844,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Окремою ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 по справі №922/233/25 повідомлено Харківську обласну прокуратуру (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108) про виявлені під час розгляду справи № 922/233/25 порушення законодавства з боку ОСОБА_1 та посадових осіб Манченківської селищної ради відносно земельної ділянки загальною площею 25,4 га з кадастровим номером 6325157600:02:004:0002; встановлено Харківській обласній прокуратурі десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, для повідомлення Господарського суду Харківської області про вжиті заходи за фактами, що викладені в цій окремій ухвалі.
Ухвала суду мотивована тим, що під час розгляду справи №922/233/25 судом встановлено факти можливих порушень земельного та податкового законодавства з боку фізичної особи ОСОБА_1 та посадових осіб Манченківської селищної ради. Зокрема, суд з'ясував, що земельна ділянка площею 25,4 га була надана ОСОБА_1 у 1993 році для ведення селянського (фермерського) господарства, однак протягом майже 29 років відповідне господарство не було зареєстровано, що є прямим порушенням вимог чинного на той час законодавства, зокрема частини 1 статті 8 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».
Крім того, відповідно до отриманої судом інформації, у ОСОБА_1 наявна значна заборгованість зі сплати земельного податку (понад 177 тисяч гривень), що підтверджується службовими записками посадових осіб та даними ДПС України. Попри це, жодних заходів з боку уповноважених органів, зокрема Манченківської селищної ради, щодо припинення права постійного користування чи притягнення до відповідальності за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням протягом тривалого часу вжито не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії/бездіяльність зазначених осіб спричинили недоотримання місцевим бюджетом значних сум коштів у вигляді земельного податку, а також порушили інтереси держави у сфері раціонального використання земель.
Фермерське господарство "Харків агро продукт" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та закрити провадження у цій частині.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що:
- суд першої інстанції неправильно витлумачив вимоги земельного та спеціального законодавства у частині створення фермерського господарства. На думку скаржника, державний акт на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_1 у 1993 році, був чинним і залишався дійсним незалежно від того, чи було зареєстроване фермерське господарство. Закон не передбачав автоматичної втрати права на землю у разі несвоєчасного створення господарства, тим більше - не передбачав кримінальної відповідальності за таку бездіяльність. Тому посилання суду на те, що ОСОБА_1 тривалий час не виконував своїх зобов'язань, не може слугувати підставою для повідомлення прокуратури про можливе вчинення злочину;
- суд, постановляючи окрему ухвалу, вийшов за межі розгляду спору. Справжнім предметом розгляду була законність рішення Люботинської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою. У ході розгляду цієї справи дії або бездіяльність ОСОБА_1 та Манченківської селищної ради не були предметом процесуального з'ясування, не досліджувалися сторонами, і тим більше не перевірялися з точки зору наявності ознак кримінального правопорушення. Отже, висновки суду в цій частині ґрунтуються не на встановлених у судовому засіданні фактах, а на припущеннях;
- встановлена заборгованість зі сплати земельного податку не може вважатися ознакою злочину. Податковий борг, навіть якщо він існував, підлягає врегулюванню в порядку, визначеному податковим законодавством, і не є безумовною підставою для кримінального переслідування особи. Крім того, відповідальність за несплату податку несе конкретний платник, у даному випадку - фізична особа ОСОБА_1 , а не фермерське господарство, яке згодом набуло права користування;
- судом першої інстанції не навів обгрунтування того, який саме закон чи інший нормативно-правовий акт було порушено і в чому полягає таке порушення. Що не узгоджується з ч.5 ст.246 ГПК України;
- оскаржувана земельна ділянка була передана із земель державної власності у комунальну, тобто від ГУ ДГК до Люботинської міської ради за актом приймання-передачі від 15.12.2020. Натомість суд першої інстанції вказав у своїй окремій ухвалі саме Манченківську селищну раду, ка не є власником спірної земельної ділянки.
27.06.2025 від Люботинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 07.07.2025 з'явився представник Фермерського господарства «Харків агро продукт». На початку судового засідання колегія суддів встановила надходження від Люботинської міської ради Харківської області клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача перебуває у відпустці і не може бутьи присутнім у судовому засіданні.
Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 07.07.2025 у цій справі уповноваженого представника відповідача.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 07.07.2025 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача, за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Під час вирішення спору (на час підписання повного тексту судового рішення 16 травня 2025 року), судом першої інстанції були встановлені обставини, що можуть свідчити про порушення законодавства.
Так, місцевим судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 мав на праві постійного користування земельну ділянку площею 25,4 га, кадастровий номер 6325157600:02:004:0002, що підтверджується державний актом на право постійного користування землею серії Б № 047684 1993 року. У відповідності до цього акта земля надана для ведення селянського господарства.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав № 326867166 від 24 березня 2023 року право постійного користування належить Фермерському господарству «Харків агро продукт» на підставі акта приймання-передачі від 07.03.2023 року та протоколу загальних зборів засновників (учасників) ФГ «Харків агро продукт» № 1 від 17 жовтня 2022 року. У відповідності до службової записки начальника земельних відносин ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 не виконував обов'язок щодо створення фермерського господарства майже протягом 20 років, що свідчить про безпідставність та незаконність отримання ним вищевказаної землі для цілей створення селянського (фермерського) господарства. Крім того, відповідно до даних ДПС України заборгованість ОСОБА_1 зі сплати земельного податку складає 177 535,17 грн.
Наведене стало підставою для постановлення окремої ухвалу суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Харків агро продукт" на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/233/25, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Частиною 5 ст. 246 встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 246 ГПК України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Окрема ухвала суду у розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі /особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Разом з цим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 171/2124/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 906/344/21.
Окрема ухвала - це вид процесуального судового рішення, який може ухвалюватися судами усіх інстанцій на підставі та з метою, визначених процесуальним законодавством. При цьому, залежно від підстав постановлення окремої ухвали можна класифікувати на декілька видів, зокрема, превентивна, контрольно-дисциплінарна та адміністративна, скарга на прокурора та адвоката, скарга на суддю, контрольно-кримінальна та ін.
За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Колегія суддів також зауважує, що окрема ухвала як один із видів судового рішення повинна відповідати вимогам ст. ст. 234, 236 ГПК України.
Зокрема, за п. 3 ч.1 ст. 234 ГПК України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду спору по суті судом встановлено можливе порушення земельного та податкового законодавства з боку фізичної особи ОСОБА_1 та посадових осіб Манченківської селищної ради. Зокрема, суд з'ясував, що земельна ділянка площею 25,4 га була надана ОСОБА_1 у 1993 році для ведення селянського (фермерського) господарства, однак протягом майже 29 років відповідне господарство не було зареєстровано, що є порушенням вимог чинного на той час законодавства, зокрема частини 1 статті 8 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».
Крім того, відповідно до отриманої судом інформації, у ОСОБА_1 наявна значна заборгованість зі сплати земельного податку (понад 177 тисяч гривень), що підтверджується службовими записками посадових осіб та даними ДПС України. Попри це, жодних заходів з боку уповноважених органів, зокрема Манченківської селищної ради, щодо припинення права постійного користування чи притягнення до відповідальності за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням протягом тривалого часу вжито не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії/бездіяльність зазначених осіб спричинили недоотримання місцевим бюджетом значних сум коштів у вигляді земельного податку, а також порушили інтереси держави у сфері раціонального використання земель.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається із тексту оскаржуваної окремої ухвали, судом першої інстанції зазначено закону чи іншого нормативно-правового акта (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено особисто ОСОБА_1 та Манченківською селищною радою і в чому саме полягає порушення, як того вимагає частина п'ята статті 246 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що постановлення окремої ухвали з порушенням норм процесуального права, зокрема, частини п'ятої статті 246 ГПК України, є безумовною підставою для скасування окремої ухвали.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 914/3587/14.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 911/961/17 вказано, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 922/3997/15, від 04.05.2018 у справі № 922/1733/17, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах.
Апеляцій суд також звертає увагу на те, що підставою для прийняття окремої ухвали є виявлення порушення закону та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
Аналізуючи викладене, обов'язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням того, у чому саме полягає відповідне порушення.
Крім того, якщо під час розгляду справи встановлено ознаки кримінального правопорушення, суд, постановляючи окрему ухвалу про інформування прокурора або органу досудового розслідування, має вказати, ознаки якого саме кримінального правопорушення ним виявлено, а також обґрунтовувати, покликаючись на докази, які містяться в матеріалах справи, суть кримінального правопорушення.
Наведене правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 140/506/22, від 13.11.2023 у справі № 240/11485/22, від 07.12.2023 у справі № 420/21182/21, від 10.01.2024 у справі № 320/4936/23, від 14.03.2024 у справі № 420/10595/22, від 13.06.2024 у справі № 826/3979/18.
Отже, в оскаржуваній ухвалі на порушення вимог частини п'ятої статті 246 ГПК України апеляційним судом здійснене просте перерахування допущених порушень з боку ОСОБА_1 та Манченківської селищної ради без посилання на конкретні норми права.
Суд першої інстанції, виносячи спірну окрему ухвалу, не зазначив, які саме ознаки кримінального правопорушення ним було виявлено, а також не зазначив та не обґрунтував норму закону, яку було порушено та ким саме.
Крім того, в оскаржуваній окремій ухвалі не зазначено строк для надання відповіді Харківською обласною прокуратурою, як того вимагають частини сьома та одинадцята статті 246 ГПК України, а також не наведено мотивів, у зв'язку з якими місцевий суд дійшов висновку, що такі дії/бездіяльність ОСОБА_1 та Манченківської селищної ради спричинили недоотримання місцевим бюджетом значних сум коштів у вигляді земельного податку, а також порушили інтереси держави у сфері раціонального використання земель, як того вимагає стаття 234 ГПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана окрема ухвала Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 щодо ОСОБА_1 та Манченківської селищної ради постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема частин п'ятої, сьомої, одинадцятої статті 246 ГПК України.
Вказане є достатньою підставою для скасування оскаржуваної окремої ухвали, таким чином колегія суддів не розглядає інші доводи викладені у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Харків агро продукт" задовольнити.
Окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/233/25 скасувати.
Стягнути з Люботинської міської ради Харківської області на користь Фермерського господарства "Харків агро продукт" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2422,40 грн.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.07.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук