ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 липня 2025 року Справа № 902/54/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача 1 : Руденко Т.С. адвоата, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АВ № 1209844 від 12.06.2025
відповідача 2: не з'явився
прокурора: Казнодій С.Д., прокурора, посвідчення № 0716551
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 08.04.25р. суддею Анатолієм ТВАРКОВСЬКИМ о 11:36 у м.Вінниці, повний текст складено 18.04.25р. у справі № 902/54/25
за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)
до: Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до: Комунального закладу "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради (вул. Спортивна, 3, смт Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23400)
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 71509,58 грн,
Керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича та Комунального закладу "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 71509,58 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами процедури закупівлі між Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Віктором Миколайовичем та Комунальним закладом "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради укладено Договір про закупівлю товару №12 від 26.06.2023 (Договір).
В подальшому між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 від 03.10.2023 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну за одиницю товару.
З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсною вказану додаткову угоду внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час її укладення, а також стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича безпідставно сплачені кошти внаслідок збільшення ціни за додатковою угодою на загальну суму 71509,58 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі №902/54/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 6056 грн залишено за прокурором.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 175, 185,189 ГК України, ст.ст. 203, 215, 334, 628, 629, 632, 651, 653, 655 ЦК України, ст. 41 Закону України №922-VIII, п. 37 розділу Х «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про публічні закупівлі», Постанову КМУ від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», постанову Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-380 від 12.09.2023, суд вказав, що наявні у справі документи містять належні відомості щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у зв'язку з чим наявне обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 19 Особливостей. Тому необхідність внесення зміни ціни в бік збільшення можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально. Отже, судом не встановлено порушення інтересів сторін чи законодавчих приписів за фактом укладення додаткової угоди №1 від 03.10.2023 до договору, а тому відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсною такої додаткової угоди.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів внаслідок збільшення ціни за додатковою угодою на загальну суму 71509,58 грн, то оскільки суд дійшов висновку про правомірність укладення додаткової угоди №1 від 03.10.2023 до Договору, тобто підстав недійсності додаткової угоди не встановлено, тому вважає, що й відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів. Відповідно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 71509,58 грн як безпідставно сплачених коштів внаслідок збільшення ціни за додатковою угодою.
Не погодившись із винесеним рішенням, Перший заступника керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/54/25 за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича, Комунального закладу “Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 71509,58 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури (м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄРДПОУ 02909909) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6056 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9084 грн.
Скаржник не погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, з посиланням на ст. ст. 202, 203, 215, 334, 632, 651, 652, 653, 655 ЦК України, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 189 ГК України, п. 37 розділу Х «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про публічні закупівлі», Постанову КМУ від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, зауважує, що Черкаською торгово-промисловою палатою не досліджувалось питання коливання цін на паливні брикети з дати укладення договору (26.06.2023), а досліджено ціни станом на дати, яка передували укладенню договору (09.06.-26.06.2023) та порівняли їх з цінами станом на 04.09.-12.09.2023. При цьому, не було досліджено питання цін на паливні брикети в період з 27.06.2023 по 03.09.2023.
Зазначає, що в документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув уваги та не спростував заперечення прокурора, що у листі ФОП Шевчука В.М. вих. № 18 від 13.09.2023, яким ініційовано внесення змін до договору вказано лише на зростання цін на паливні брикети, при цьому будь-яких доказів, що вказане зростання призвело до збільшення вартості товару не надано, а також не зазначено чому таке підвищення ціни не можливо було спрогнозувати і чому виконання договору є вочевидь невигідним для постачальника.
Також, з посиланням на ст. 1212 ЦК України, вказує, що оскільки додаткова угода № 1 до договору підлягає визнанню недійсною, а тому не породжує правових наслідків, правовідносини між спортивним ліцеєм та ФОП Шевчуком В.М. щодо ціни паливних брикетів, поставлених за договором, мали регулюватись специфікацією (додаток №1 до Договору), відповідно до якого ціна за 1 тонну паливних брикетів становить 9000,00 грн за без ПДВ. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які наведені у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
За зазначеним договором, ФОП Шевчуком В.М. було поставлено 75,558 тон паливних брикетів. Отже, вартість поставленого товару за ціною 9000,00 грн за 1 тонну становить 680022,00 грн. Проте, спортивний ліцей за вказану кількість товару сплатив ФОП Шевчуку В.М. 751 531,58 грн. Таким чином, грошові кошти у сумі 71 509,58 грн (751 531,58- 680022,00) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі №902/54/25 за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Вінницької обласної ради до Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича та до Комунального закладу «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 71 509,58 гривень без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що повноваження обласної Ради не передбачають безпосереднього чи загального управління об'єктами спільної власності територіальних громад області, не є абсолютними і здійснюються виключно на підставі законодавства.
Крім того, Вінницька обласна Рада не є суб'єктом правовідносин закупівлі, не є замовником зазначеної закупівлі в розумінні статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» та не є головним розпорядником коштів у вищезазначеній закупівлі.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що контроль за закупівлями Ліцею покладається на обласну Раду, є хибним. Такий підхід невиправдано розширює повноваження органу місцевого самоврядування та суперечить принципу розмежування компетенції.
Зауважує, що контроль за дотриманням законодавства в сфері публічних закупівель є спеціальною державною функцією, яка покладається на уповноважені на те органи. Зокрема, відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України (затвердженого Постановою КМУ від 03.02.2016 року №43), саме Держаудитслужба здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі шляхом проведення перевірок, моніторингу та інспектування.
Крім того, від скаржника надійшли пояснення по справі у яких на підтвердження своєї позиції додатково вказує на постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.
В судове засідання з'явилися представник скаржника та відповідача 1.
Інші учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду надіслано до їх електронних кабінетів.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників інших учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
Представник відповідача 1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в її задоволеннї, а оскаржене рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення скаржника та представника відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
За результатами процедури закупівлі 26.06.2023 між Комунальним закладом "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради (покупець, відповідач 2) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Віктором Миколайовичем (постачальник, відповідач 1) укладено договір про закупівлю товару №12 (договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю товар, паливні брикети з твердих порід деревини (ДК 021:2015 09110000-3 - тверде паливо), визначений за цінами (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Пунктом 1.2. договору визначено найменування та кількість товару:
1) Паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay, 110,0 тонн. Технічні якісні характеристики: - виготовлені з деревини листяних порід, прямокутні, з внутрішніми порожнинами (відповідно до п.4.1 ДСТУ 8358); - за розмірами (відповідно до п. 5.1.1 та п. 5.1.2 ДСТУ 8358); - І група якості відповідно до п. 6.1 табл. 1 позначення 1-17 ДСТУ 8358.
Згідно із п. 3.1. договору сума договору становить: 990 000,00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) грн., без ПДВ, в тому числі:
- власні потреби - 290 000,00 (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ;
- потреби орендарів - 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині взятих зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 10.1. договору).
Відповідно до пункту 11.2. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (із змінами) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178, зокрема, у випадку:
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання.
Зміни, доповнення, додатки до даного договору або його розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійсненні в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін, а у разі одностороннього розірвання договору - шляхом направлення стороною повідомлення про таке розірвання, за 20 (двадцять) календарних днів до дострокового припинення договору. Всі додатки та додаткові угоди, що підписані сторонами у зв'язку із виконанням цього договору є його невід'ємною частиною та діють протягом строку дії цього договору (п. 11.3. договору).
Невід'ємною частиною цього договору є специфікація товару (додаток №1 до договору).
Згідно з додатком №1 до договору (специфікації) кількість товару поставки становить:
1) паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay - 110,0 тонн, ціна за одиницю (тонну) - 9 000,00 грн. без ПДВ, ціна по найменуванню - 990 000,00 грн. без ПДВ.
Всього: 990 000,00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) грн, без ПДВ, в тому числі:
- власні потреби - 290 000,00 (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
- потреби орендарів - 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
03.10.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 1.2. договору та до специфікації: зменшено кількість товару до 98,4 тонн.
Специфікацію (додаток №1 до договору) викладено у новій редакції:
1) Паливні брикети з деревини твердих порід Pini Kay - 25,9 тонн, ціна за одиницю виміру (тонну) - 9 000,00 грн. без ПДВ;
2) Паливні брикети з деревини твердих порід Pini Kay - 72,5 тонн, ціна за одиницю виміру (тонну) - 10 440,00 грн. без ПДВ.
Всього: 990 000,00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) грн, без ПДВ, в тому числі:
- власні потреби - 290 000,00 (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
- потреби орендарів - 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Укладенню додаткової угоди №1 передував лист Фізичної особи-підприємця Шевчука Віктора Миколайовича вих. №18/ від 13.09.2023 (а.с. 47, т. 1). Підставою для укладення додаткової угоди №1 від 03.10.2023 до договору вказано збільшення ціни одиниці товару згідно експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-380 від 12.09.2023, відповідно до якого відбулося коливання ціни за одиницю товару в період з 26.06.2023 по 12.09.2023 на + 37,93-53,33% (а.с. 48, т. 1).
На виконання умов договору Фізична особа-підприємець Шевчук Віктор Миколайович поставив Комунальному закладу "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради паливні брикети з твердих порід деревини Pini Kay загальною кількістю 75,56 тонн та загальною вартістю 751 531,58 грн без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:
- №30 від 27.06.2023 на суму 233 100 грн без ПДВ (кількість товару 25,9 тонн за ціною 9000 грн без ПДВ);
- №36 від 17.10.2023 на суму 56 898 грн без ПДВ (кількість товару 5,45 тонн за ціною 10 440 грн);
- №41 від 22.12.2023 на суму 461 533,58 грн без ПДВ (кількість товару 44,208 тонн за ціною 10 440 грн).
Вартість зазначеної поставки сплачено Комунальним закладом "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій: №255 від 29.06.2023 на суму 233 100 грн; №427 від 27.10.2023 на суму 56 898 грн; №535 від 22.12.2023 на суму 461 533,58 грн.
У позовній заяві прокурор зазначає, що замовником (відповідачем 2) оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-UA-2023-06-02-007268-a, де зазначено обсяг поставленого товару - 98,4 т паливних брикетів з твердих порід деревини та суму оплати за договором 990 000 грн.
Таким чином, за твердженням прокурора, внаслідок безпідставного укладення Додаткової угоди № 1 від 03.10.2023 до Договору збільшено ціну за одиницю товару з 9000 грн до 10440 грн за 1 т паливних брикетів, тобто на 1440 грн (на 16% більше від первинної ціни), при цьому кількість паливних брикетів зменшено.
Без урахування укладеної додаткової угоди № 1 від 03.10.2023 ціна за договором 1 т паливних брикет становила 9000 грн, тобто відповідач 2 мав би сплатити 680 022 грн за поставлений товар (75,558 т х 9000 грн = 680 022 грн). Натомість Комунальним закладом "Мурованокуриловецький спортивний ліцей" Вінницької обласної ради сплачено Фізичній особі-підприємцю Шевчуку Віктору Миколайовичу 751 531,58 грн, відтак переплата становить 71 509,58 грн (751 531,58 грн - 680 022 грн = 71 509,58 грн).
Прокурор акцентує увагу, що при укладенні додаткової угоди №1 від 03.10.2023 до договору не дотримано вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови договору, сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару на ринку, що і слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду про визнання такої додаткової угоди недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 71509,58 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Вінницьку обласну раду.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частиною 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п.3 ч.1 ст. 26 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Частиною 3 ст. 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Разом з цим, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Одержувачем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей», яке діє на підставі Статуту.
Відповідно до Статуту КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей», затвердженого рішенням Вінницької обласної ради від 23.12.2022 № 467, КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» є закладом спеціальної освіти, що забезпечує здобуття освіти спортивного профілю одночасно із здобуттям повної загальної середньої освіти (п. 1.2. Статуту).
Відповідно до п. 1.11 Статуту Ліцей є неприбутковим закладом у галузі освіти та не має на меті отримання прибутку.
Відповідно до п. 1.4 Статуту Ліцей є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласні рада.
Як зазначалось вище, відповідно до річного плану закупівель UА-Р-2023-06-02-001970-b, джерелом фінансування даної закупівлі на суму 1 006 376,52 грн є кошти місцевого бюджету.
Тобто, Вінницька обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Вінницької обласної ради.
При цьому, порушення вимог законодавства, наведені вище в якості підстав позовної заяви, призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 71509,58 грн, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
При цьому, Верховним Судом у справі № 815/1216/16 від 14.03.2018 надано правовий висновок, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
З огляду на викладене, на момент виникнення спірних правовідносин КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» було розпорядником бюджетних коштів, перерахованих Вінницькою обласною радою, що були використані на оплату товару за договором.
Також, Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Аналіз ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо кола замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, дає підстави вважати, що замовниками у розумінні Закону є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, які має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить.
Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.
Держава та територіальна громада можуть володіти відповідним майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/ територіальній громаді) та/або стягнення таких коштів.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 23 БК України).
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).
Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб'єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, що є власністю відповідної територіальної громади.
Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави та територіальної громади в особі відповідної ради дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету внаслідок неналежного виконання договору про закупівлю товарів.
При цьому, неналежне виконання умов договору поставки товару не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів та істотно порушує інтереси держави та територіальної громади у бюджетній сфері.
З огляду на економічну ситуацію, пов'язану з фінансуванням діяльності комунального підприємства з місцевого бюджету та враховуючи вимоги ст. 26 БК України вбачається, що джерелом фінансування спірної закупівлі у даній справі є кошти, що належать на праві спільної власності територіальних громад Вінницької області.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 винесено постанову від 21.06.2023, в якій зазначено наступні висновки:
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17. (п. 8.17 Постанови).
Тобто, КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб (у даному випадку - в мешканців Вінницької міської територіальної громади). Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33) (п. 8.47 Постанови).
Оскільки власником КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» та власником його майна є Вінницька обласна рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» коштів місцевого бюджету за договорами про закупівлю товарів, Вінницька обласна рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробила висновок, що коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог. Керуючись зазначеною постановою Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробив наступний правовий висновок:
«Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).
Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Ураховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку, що комунальне підприємство, установа чи організація у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товарів чи послуг в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що у цій справі апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь селищної ради з тих підстав, що остання не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а школа є окремою юридичною особою, що має власні рахунки і самостійно здійснює свою фінансово-господарську діяльність.»
Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Як зазначалось вище, джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
Оскільки фінансування за договором № 12 від 26.06.2023, здійснювалось за рахунок коштів бюджету Вінницької обласної ради, а остання є головним розпорядником коштів, отже кошти, що підлягають поверненню у сумі 71 509,58 грн мають бути повернуті на рахунок Вінницької обласної ради.
Тобто, саме в інтересах Вінницької обласної ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню безпідставно сплачені кошти за даним договором.
Могилів-Подільською окружною прокуратурою листом № 53-1106вих-24 від 05.03.2024 повідомлено Вінницьку обласну раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірної додаткової угоди недійсною та стягнення грошових коштів.
Листом Вінницька обласна рада №408/01.01-15/2024 від 15.03.2024, повідомила, що рада не наділена повноваженнями та необхідною компетенцією на звернення до суду з позовами про оскарження правочинів.
Крім того, відповідно до листа Вінницької обласної Ради №408/01.01-15/2024 від 15.03.2024 встановлено, рішенням 23 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання «Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад області» від 12.10.2001 № 483, Вінницькій обласній державній адміністрації делеговані повноваження щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад області в галузі освіти, в тому числі забезпечення фінансування витрат на їх утримання, зміцнення їх матеріальної бази тощо. Повноваження розпорядника бюджетних коштів для Ліцею за бюджетними призначеннями належать до компетенції галузевого структурного підрозділу обласної державної адміністрації.
З метою встановлення всіх обставин Могилів-Подільською окружною прокуратурою листом № 53-6450вих-24 від 27.12.2024 повідомлено Вінницьку обласну військову адміністрацію про виявлені прокурором порушення при укладенні додаткової угоди до договору.
Листом № 01.05.1-117 від 07.01.2025 Вінницька обласна державна адміністрація повідомила, що моніторинг та аналіз публічних закупівель, що здійснюються підпорядкованими закладами, договорів, укладених за результатами їх проведення та таких додаткових угод на відповідність законодавству та забезпечення, в разі необхідності, повернення бюджетних коштів не належить до їх повноважень.
Також Могилів-Подільською окружною прокуратурою листом до 53-6451 вих-24 від 27.12.2024 повідомлено Вінницьку обласну Раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірної додаткової угоди недійсною та стягнення грошових коштів.
Листом №1/01.01-15/2025 від 02.01.2025 Вінницька обласна Рада, повідомила, що Рада не є суб'єктом вказаних правовідносин та наголосила, що державний фінансовий контроль у сфері закупівель покладено на Державну аудиторську службу України.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Могилів-Подільською окружною прокуратурою листом № 53-176вих-25 від 09.01.2025 повідомлено Вінницьку обласну раду про те, що прокуратура має намір звернутись до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до ФОП Шевчука В.М., комунального закладу «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної Ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару та стягнення грошових коштів на суму 71 509,58 грн.
Враховуючи, що органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах Вінницькою обласною радою не забезпечено належного захисту інтересів держави шляхом звернення до суду за захистом порушених прав щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення сплачених коштів, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради.
Таким чином, суд приходить до висновку, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Вінницька обласна рада.
В той же час, Закон України "Про прокуратуру" не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
За таких обставин керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури правомірно визначив Вінницьку обласну раду позивачем у цій справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; не дискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Положеннями ч. 4 ст. 41 зазначеного Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно із п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Пунктом 37 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про публічні закупівлі» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 (далі - Особливості).
Пунктом 19 Особливостей визначено, що істотні умови договору про закупівлю (крім договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури за основними технічними показниками, погодженими Міненерго) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору, про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (п. 19 Особливостей). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Отже, системний аналіз положень ст. ст. 651, 652 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.19 Особливостей дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).
При цьому, чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % від ціни визначеної в договорі про закупівлю, та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що за результатами процедури закупівлі 26.06.2023 між Комунальним закладом «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» Вінницької обласної ради (далі - спортивний ліцей), як покупцем та ФОП Шевчуком В.М., як постачальником укладено договір про закупівлю товару № 12 (договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю товар - паливні брикети з твердих порід деревини (ДК 021:2015 09110000-3 - тверде паливо), визначений за цінами (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Пунктом 1.2 договору визначено найменування та кількість товару:
1) Паливні брикети з твердих порід деревини Ріnі Kay, 110,0 тон. Технічні якісні характеристики: виготовлені з деревини листяних порід, прямокутні, з внутрішніми порожнинами (відповідно до п. 4.1 ДСТУ 8358); - за розмірами (відповідно до п. 5.1.1 та п. 5.1.2 ДСТУ 8358); - І група якості відповідно до п. 6.1 табл. 1 позначення 1-17 ДСТУ 8358.
Невід'ємною частиною цього договору є специфікація (додаток №1 до договору), згідно якої кількість товару поставки становить:
1) паливні брикети з твердих порід деревини Ріпі Kay - 110,0 тон, ціна за одиницю (тонну) - 9 000,00 грн без ПДВ, ціна по найменуванню - 990 000,00 грн
без ПДВ. Всього: 990 000,00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) грн, без ПДВ, в тому числі:
власні потреби - 290 000,00 (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ; потреби орендарів - 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
В подальшому, 03.10.2023 спортивним ліцеєм та ФОП Шевчуком В.М. укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 1.2. договору та до специфікації: зменшено кількість товару до 98,4 тонн та специфікацію (додаток №1 до договору) викладено у новій редакції:
1)Паливні брикети з деревини твердих порід Ріnі Кау - 25,9 тонн, ціна за одиницю виміру (тонну) - 9 000,00 грн без ПДВ;
2) Паливні брикети з деревини твердих порід Ріnі Кау - 72,5 тонн, ціна за одиницю виміру (тонну) - 10 440,00 грн без ПДВ.
Отже, збільшено ціну товару на 16 %.
В обґрунтування свого права на підписання додаткової угоди № 1 та збільшення ціни на одиницю товару, відповідач посилався на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку - висновок Черкаської торгово-промислової палати № O-380 від 12.09.2023. Відповідно до цього висновку встановлено, що станом на 09.06-26.06.2023 ціна на паливні брикети з твердих порід Pini Kay складала 5800,00-6000,00 грн без ПДВ за тонну, а в період з 04.09.-12.09.2023 - 8000,00-9200,00 грн без ПДВ за тонну.
При цьому, як встановлено колегією суддів, що Черкаською торгово-промисловою палатою не досліджувалось питання коливання цін на паливні брикети з дати укладення договору (26.06.2023), а досліджено ціни станом на дати, яка передували укладенню договору (09.06.-26.06.2023) та порівняли їх з цінами станом на 04.09.-12.09.2023. При цьому, не було досліджено питання цін на паливні брикети в період з 27.06.2023 по 03.09.2023.
Слід зауважити, що в документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.
Разом з тим, слід звернути увагу, що Верховним Судом у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 наголошено, що сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник -також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення договору (з урахуванням внесених раніше змін до договору, якщо такі обставини мали місце). При цьому максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару, визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно з наданим учасником підтверджуючого документу), та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення договору (згідно з наданим учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до договору вже були раніше здійснені сторонами. У будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 908/652/22.
Водночас висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-380 від 12.09.2023 не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання, оскільки не досліджувалось питання коливання цін на паливні брикети з дати укладення договору (26.06.2023), а досліджено ціни станом на дати, які передували укладенню договору (09.06.-26.06.2023) та порівняли їх з цінами станом на 04.09.-12.09.2023. При цьому, не було досліджено питання цін на паливні брикети в період з 27.06.2023 по 03.10.2023.
Отже оспорювана додаткова угода укладена без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.07.2023 у справі № 916/944/22 зазначив, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Також, Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у листі ФОП Шевчука В.М. вих. № 18 від 13.09.2023, яким ініційовано внесення змін до договору вказано лише на зростання цін на паливні брикети, при цьому будь-яких доказів, що вказане зростання призвело до збільшення вартості товару не надано, а також не зазначено чому таке підвищення ціни не можливо було спрогнозувати і чому виконання договору є вочевидь невигідним для постачальника.
Також Верховний Суд у справі № 927/491/19 вказав, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі №910/13579/23.
Слід зауважити, що у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 Верховним Судом наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Зазначене в свою чергу порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021 у своїй постанові також зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик.
Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні спірної додаткової угоди не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови договору, оскільки належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни паливних брикетів на ринку після укладення договору та неможливість виконання умов договору без внесення змін до нього.
Зазначеним вимогам законодавства та фактичним обставин, суд першої інстанції надав не правильну оцінку, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що додаткова угода №1 підлягає визнанню недійсною з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення 71 509,58 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Колегія суддів зауважує, що оскільки додаткова угода № 1 до договору підлягає визнанню недійсною, а тому не породжує правових наслідків, правовідносини між спортивним ліцеєм та ФОП Шевчуком В.М. щодо ціни паливних брикетів, поставлених за договором, мали регулюватись Специфікацією (Додаток №1 до договору), відповідно до якого ціна за 1 тонну паливних брикетів становить 9000,00 грн за без ПДВ.
За зазначеним договором, ФОП Шевчуком В.М. було поставлено 75,558 тон паливних брикетів. Отже, вартість поставленого товару за ціною 9000,00 грн за 1 тонну становить 680022,00 грн. Проте, спортивний ліцей за вказану кількість товару сплатив ФОП Шевчуку В.М. 751 531,58 грн.
Таким чином, грошові кошти у сумі 71 509,58 грн (751 531,58- 680022,00) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
А тому позов прокурора в цій частині, також підлягає задоволенню.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Вінницької обласної підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі №902/54/25 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі та задоволенням апеляційної скарги, сума судового збору за подачу позову та судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 08.04.25р. у справі № 902/54/25 задоволити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.04.25р. у справі № 902/54/25 скасувати. Прийняти нове рішення.
« 1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03.10.2023 до договору про закупівлю № 12 від 26.06.2023, укладену між КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» та ФОП Шевчуком В.М.
3. Стягнути з ФОП Шевчука В.М ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної Ради (вул. Соборна, 70, м Вінниця, 21050 код ЄДРПОУ: 00022438) кошти в сумі 71 509,58 гривень (сімдесят одну тисячу п'ятсот дев'ять гривень 58 копійок).
4. Стягнути з ФОП Шевчука В.М ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подачу позову у сумі 3028 грн та перерахувати його на рахунок НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.
5. Стягнути з КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» (ЄДРПОУ 20085915, вул. Спортивна, 3,смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подачу позову у сумі 3028 грн та перерахувати його на рахунок НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.
6. Видати накази.»
3. Стягнути з ФОП Шевчука В.М ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4542 грн та перерахувати його на рахунок НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.
4. Стягнути з КЗ «Мурованокуриловецький спортивний ліцей» (ЄДРПОУ 20085915, вул. Спортивна, 3, смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4542 грн та перерахувати його на рахунок НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.
5. Доручити Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.
7. Справу № 902/54/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "17" липня 2025 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.