ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 липня 2025 року Справа № 918/190/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Тисевич Л.В. (в режимі відеоконференції)
прокурор Котяй І.В.
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 15.05.2025, повне рішення складено 26.05.2025, у справі № 918/190/25
за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Рівненської обласної державної адміністрації
про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні)
У березні 2025 року заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО", в якій просить припинити право володіння та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), загальною площею 170 859 кв.м, що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об'єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - а11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз- а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 936824856208.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25 позов заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) задоволено.
Припинено право володіння та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), загальною площею 170 859 кв.м, що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об'єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - а11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз- а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 936824856208.
Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на користь Рівненської обласної прокуратури 2 422,40 грн витрат по оплаті судового збору.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- спірний об'єкт - гідротехнічна споруда - є нерухомим майном, розташований на водному об'єкті (ставку), що розташований на земельній ділянці, яка не належить до державної власності і розташована на території, яка увійшла до території Вараської об'єднаної територіальної громади;
- відповідно до норм чинного законодавства земельна ділянка, на якій розташований комплекс спірних гідротехнічних споруд, відноситься до земельних ділянок комунальної власності. Також до земель комунальної власності відносяться земельні ділянки розташовані під водними об'єктами ставками 1 та 2;
- такий об'єкт як гідротехнічна споруда ставка є інженерною спорудою та нерозривно пов'язана із землею;
- позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що спірні гідротехнічні споруди коли-небудь перебували у державній власності, а судом першої інстанції взагалі не було досліджено питання належності спірного об'єкта нерухомості до державної власності як і не досліджено питання належності земельної ділянки до комунальної власності;
- отже належним органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів, є Вараська міська рада, яка з 2021 року є власником земельної ділянки, а не Фонд державного майна України;
- дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов'язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення;
- як інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», можна дійти обґрунтованого висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22;
- право власності на гідротехнічну споруду може бути зареєстроване, оскільки гідротехнічна споруда (дамби захисні) існує як окремий об'єкт права власності;
- органом прокуратури не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позиції, що на сьогоднішній день належним чином проведена реєстрація водного об'єкту, до якого відносяться гідротехнічні споруди.
На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
13.06.2025 апеляційна скарга надійшла, через систему Електронний суд, до суду апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 13.06.2025, визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/190/25 у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Юрчук М.І.
Листом № 918/190/25/3263/25 від 16.06.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
20.06.2025 до суду надійшли матеріали справи № 918/190/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.07.2025 о 12:00. Задоволено клопотання (вх.№ 2664/25) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
30.06.2025 (вх.№ 5184/25), через систему "Електронний суд", від заступника керівника Вараської окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" залишити без задоволення.
09.07.2025 (вх.№ 5482/25) на адресу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення, в яких просить врахувати їх при розгляді справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25 - без змін. Також просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника Регіонального відділення, за наявними в матеріалах справи документами.
В судове засідання 16.07.2025 з'явились прокурор та представник відповідача. Позивач та третя особа не забезпечили участі своїх уповноважених представників.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 24.06.2025 явка представників сторін у судове засідання 16.07.2025 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників позивача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
В судовому засіданні 16.07.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурор надав заперечення щодо апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Фондом державного майна України, згідно з наказом № 1421 від 25.07.2016, прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Тепличний комбінат" (код ЄДРПОУ 39583662), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.
В подальшому наказом Фонду державного майна України № 2341 від 29.12.2016 затверджено план приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства /т. 1, а.с. 14-20/.
Відповідно до затвердженого плану під час приватизації ДП "Тепличний комбінат", не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного Публічного акціонерного товариства "Тепличний комбінат" (код ЄДРПОУ 39583662), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69, майно, визначене п. 3.6 розділу III "Оцінка об'єкта приватизації" Плану приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Тепличний комбінат". Органом управління вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Зокрема, у процесі приватизації до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат" не були включені та залишилися на його балансі такі об'єкти: ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок-накопичувач (інвентарний номер 10320028), а також об'єкт незавершеного капітального будівництва - ставок № 4, розташовані в с. Березина Володимирецького району Рівненської області.
Відповідно до паспорту рибного господарства в с. Березина, Володимирецького району, Рівненської області, виготовленого ДП "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" у 2005 році, наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Рівненській області, встановлено, що для регулювання і підтримання на заданому рівні об'ємів води в складі рибного господарства до якого входять ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4 функціонують дамби обвалування, водозабірні, перепускні та скидні споруди, які є складовими ставків /т. 1, а.с. 25-36/.
Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.03.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним Олександром Віталійовичем прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що у процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", але залишилось у нього на балансі /т. 1, а.с. 41-43/.
Вказаним державним реєстратором зареєстровано право власності на наступні об'єкти: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м.); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м.); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м.); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м.); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м.); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м.); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - a11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз - а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м), з одночасним відкриттям розділу щодо об'єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 895689656208 /т. 1, а.с. 41/.
Підставою для державної реєстрації об'єкту нерухомості слугував технічний паспорт, виданий Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради № 268 від 07.11.2013 /т. 1, а.с. 42 на звороті/.
Право приватної власності на об'єкт нерухомості - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
При цьому згідно з листом КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" POP № 84 від 28.06.2022, технічний паспорт за № 268 від 07.11.2013 по с. Березина нинішнього Вараського та колишнього Володимирецького району Рівненської області не виготовлявся /т. 1, а.с. 49/.
11.05.2016 ОСОБА_1 , як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 40412202), внесено комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) до статутного капіталу вказаного товариства, у зв'язку з чим, на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" від 11.05.2016, державним реєстратором прийнято рішення № 29625935 від 17.05.2016 про зміну власника комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) на ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" /т. 1, а.с. 42, 50/.
02.06.2016 державним реєстратором Русіним О.В. прийнято рішення № 29860653 про поділ вказаного об'єкту нерухомого майна.
Також 02.06.2016 вказаним вище державним реєстратором прийнято рішення № 29860134 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв.м, що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об'єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м.); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м.); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м.); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м.); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - a11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз - а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м), з одночасним відкриттям об'єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 936824856208 /т. 1, а.с. 46-48/.
24.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" укладено договір купівлі-продажу № 371 про продаж 1/2 частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), а також договір № 374 про продаж 1/2 частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), які посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк О.А /т. 1, а.с. 57-60/.
За умовами вказаних договорів право власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв.м перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО".
Крім того рішенням Володимирецького районного суду від 16.02.2023 у справі № 556/2824/22 встановлено, що « 28.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним О.В. прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що в процесі приватизації ДП «Тепличний комбінат» не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Тепличний комбінат», але залишилось у нього на балансі.
Окрім цього, 02.06.2016 державним реєстратором Русіним О.В. також прийнято рішення № 29859904 про реєстрацію іншої частини поділеного комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 49 715 кв.м., з одночасним відкриттям об'єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 936791356208.
Далі, 08.06.2016 між ТОВ «РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД» та Дейнекою Юрієм Васильовичем, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , укладено договір купівлі-продажу № 545 про продаж 14 частки гідротехнічної споруди (дамби захисної), а також договір № 547 про продаж 14 частки гідротехнічної споруди (дамби захисної), які були посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюком Ф.П.
Внаслідок цього, право власності на об'єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда (дамба захисна) загальною площею 49 715 кв.м. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за Дейнекою Ю.В.»
Зазначеним рішенням від 16.02.2023 у справі № 556/2824/22 вказане майно було витребуване з незаконного володіння Дейнеки Ю.В. на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
За наведеного заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні).
15.05.2025 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено.
Вказане рішення мотивоване тим, що гідротехнічна споруда є складовою частиною водного об'єкта, не може бути самостійним об'єктом права власності, а державна реєстрація такого права була проведена з порушенням законодавства - на підставі технічного паспорта, який не є правовстановлюючим документом.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Згідно з ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Норми щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що комплекс гідротехнічних споруд, який знаходиться за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Березина, право власності на які 28.03.2016 зареєстровано державним реєстратором за Лук'янчуком М.В. є складовими ставка № 1 (інвентарний номер 10320026), ставка № 2 (інвентарний номер 10320027), ставка накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершеного капітального будівництва ставка № 4, які в ході приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшли до статутного капіталу та залишились на балансі ПАТ "Тепличний комбінат".
Абзацом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, в тому числі, Фонд державного майна України.
Фонд державного майна України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України").
Відповідно до абзацу 13 пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд у сфері приватизації державного майна бере та передає функції управління майном державних підприємств.
Згідно з п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", до основних завдань Фонду належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Відповідно до положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 678 від 15.05.2012, регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - Регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Згідно з частиною 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 810 від 42.08.2019 (далі - Положення), регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пункту 5 частини 4 Положення, одним із основних завдань Регіонального відділення є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Як вбачається з матеріалів справи Фонд державного майна України листом № 10-21-2428 від 19.12.2017 надав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області копію плану приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Тепличний комбінат", затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2341 від 29.12.2016, та перелік майна, яке у процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат" /т. 1, а.с. 38/.
Таким чином Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є органом управління державним майном, яке під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", а відтак саме це регіональне відділення є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави.
Крім того відповідно до підпункту ґ пункту 24 Перехідних положень ЗК України, землі розташовані за межами населених пунктів під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності, з дня набрання чинності цього пункту, залишаються у державній власності.
Отже з огляду на те, що спірна гідротехнічна споруда (захисна дамба) є об'єктом державної власності, земельна ділянка, на якій вона розміщена, відповідно також належить до земель державної власності.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що належним органом до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів є Вараська міська рада, яка з 2021 року є власником земельної ділянки.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Матеріалами справи підтверджується, що Вараська окружна прокуратура звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України з листом № 52-129вих-25 від 27.01.2025, яким повідомила про наявні порушення та наявність підстав для припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамб захисних) /т. 1, а.с. 64-68/.
Листом № 51-03:02-456 від 19.02.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило Вараську окружну прокуратуру, що ще листом № 51-04.01-4323 від 13.12.2023 інформувало про вказані обставини та у зв'язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету України витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, зверталося з проханням вжити заходів прокурорського реагування.
Також у вказаному листі зазначено, що Вараська окружна прокуратура листом № 52-2031вих-23 від 26.12.2023 повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави, водночас відомості щодо подальшого розвитку позовної справи у Регіональному відділенні відсутні /т. 1, а.с. 69/.
При цьому судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 918/5/24 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2024 та відмовлено у задоволенні позову Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ТОВ "Агрофірма "Велесово Неро" про витребування з незаконного володіння комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисної).
Підставою для ухвалення такого рішення апеляційним судом стало те, що заявлені в цій справі Вараською окружною прокуратурою позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Велесово Неро" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), як об'єктів нерухомого майна, не є належним способом захисту порушеного права, враховуючи характер порушення та наслідки.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях наявний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а отже останньому було достовірно відомо про прийняття апеляційним судом вказаного рішення.
Однак будь-яких заходів, щодо належного захисту інтересів держави, зокрема подання до суду позовної заяви з належним способом захисту Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вжито не було, що свідчить про бездіяльність органів, уповноважених на захист інтересів держави у даних правовідносинах.
За наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність звернення прокурора з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Статтею 183 ЦК України визначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Згідно з ст. 186 ЦК України приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
За умовами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на спірні об'єкти) визначено, що водний об'єкт - водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
За змістом статей 83, 84 ЗК України, до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З аналізу статей 186, 190, 316 ЦК України вбачається, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16, на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 401/2975/20 зазначено, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об'єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об'єкт, який є приналежністю головної речі.
Отже важливе значення для вирішення судами справ, пов'язаних з виникненням, зміною та припиненням права власності, відповідно до чинного законодавства, має правильне визначення правового режиму майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на спірні об'єкти) гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Згідно з п. 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування № 252 від 19.12.1995, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
З наведеного вбачається, що незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об'єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди не за призначенням, тобто не в межах обслуговування відповідного водного об'єкта, без втрати її правового статусу, є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об'єкта.
Таким чином гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (ч. 1 ст. 186 ЦК України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 186 ЦК України). Гідроспоруда забезпечує функціонування водного об'єкта та не може існувати окремо від нього (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (пункт 42), від 17.07.2024 у справі № 918/791/23).
При цьому відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16 вказано, що водний об'єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об'єктом прав та обов'язків, а право розпоряджатись водним об'єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об'єкт.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру речових прав, а тому реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об'єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22).
Підпунктом 2 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011, визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Отже державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, зазначення яких є обов'язковим для внесення до державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації. Натомість, такий об'єкт, як гідротехнічна споруда, не наділений технічними характеристиками, інформація про який підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22.
При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, щодо належності гідротехнічних споруд до об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, оскільки наведені у зазначеній постанові висновки сформульовані в межах розгляду адміністративної справи, предмет якої та фактичні обставини не є тотожними до обставин цього спору, а тому не можуть бути застосовані у даному випадку як такі, що не враховують специфіку правового режиму гідротехнічних споруд у контексті вимог цивільного та земельного законодавства.
До того ж у вказаній постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не надавалася належна оцінка правовому статусу гідротехнічної споруди, як приналежності до головної речі та її зв'язку з водним об'єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.
За наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта в цій частині.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Володимирецького районного суду від 16.02.2023 у справі № 556/2824/22 встановлено наступне:
«Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Перелік документів, які є підставою для державної реєстрації права власності встановлений ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться виключно на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або,; припинення прав на нерухоме майно.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі Порядку). Так п.п. 41-72 Порядку встановлено перелік документів, що надаються додатково окрім документів встановлених ст. 27 Закону.
Пунктами 41, 43, 44, 52, 54, 63, 64, 65 Порядку, встановлені випадки коли для державної реєстрації права власності поміж іншого додатково надається технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політки України №127 від 24.05.2001, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.
Таким чином, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна а лише описує об'єкт та визначає його складові.
Технічний паспорт не входить до переліку документів встановлених ч. 1 ст. 27 Закону, які є підставою для державної реєстрації прав власності та інших речових прав, при цьому технічний паспорт є документом, що в випадках встановлених Порядком надається разом з іншими документами для проведення державної реєстрації прав власності.
Згідно з п. 1-3 ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Однак, зазначені вимоги не були виконані державним реєстратором, про що свідчить прийняте ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_1 комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Березина, лише на підставі технічного паспорту.
Окрім цього встановлено, що технічний паспорт за № 268 по с. Березина нинішнього Вараського та колишнього Володимирецького району, Рівненської області не виготовлявся.
Таким чином, для реєстрації права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Березина було використано неіснуючий, а фактично підроблений документ, яким є технічний паспорт №268 від 07.11.2013.»
Вказаним рішенням суду від 16.02.2023 у справі № 556/2824/22 встановлено не лише незаконність набуття права приватної власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Березина, а й відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації речових прав щодо цих споруд.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на комплекс гідротехнічних споруд (захисні дамби), розташованих за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Березина, а також їх подальший поділ і державна реєстрація на підставі договорів купівлі-продажу № 371 та № 374 від 24.03.2017, як і реєстрація речових прав на їх частину загальною площею 170 859 кв.м за ТОВ "АГРОФІРМА "ВЕЛЕСОВО НЕРО", є неправомірною.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, якщо зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий окремий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт (висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27)).
Отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що належному способу захисту прав у цій справі відповідає позовна вимога прокурора про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд.
Твердження скаржника про відсутність жодного належного та допустимого доказу, що спірні гідротехнічні споруди коли-небудь перебували у державній власності, спростовуються матеріалами справи, зокрема, планом приватизації ДП «Тепличний комбінат», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2341 від 29.12.2016, який був долучений до позовної заяви.
Вказаним доказам суд першої інстанції надав належну правову оцінку та обґрунтовано встановив, що спірні гідротехнічні споруди перебували у державній власності, у зв'язку з чим доводи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу.
Інші доводи наведені у апеляційній скарзі спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів, у тому контексті, який, на думку апелянта, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2025 у справі № 918/190/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року у справі №918/190/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 918/190/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повну постанову складено "17" липня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.