ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 липня 2025 року Справа № 918/20/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 (повний текст складено 07 квітня 2025 року, суддя Пашкевич І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича
про стягнення 92 452 грн 97 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича про стягнення 92452,97 грн. (з яких: 82381,62 грн. - основного боргу, 391,93 грн. пені, 7453,32 грн. інфляційні втрати, 2226,10 грн 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало ФОП Махновському В.М. послуги з постачання теплової енергії (у багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Рівне, вул. Відінська, 2, в якому знаходиться приміщення магазину "Декор-Авто", власником (споживачем) якого є відповідач) на підставі типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" у період із жовтня 2021 по грудень 2024 року. Загальна вартість послуг постачання теплової енергії - 161905,64 грн. Відповідач оплатив за надані послуги з постачання теплової енергії у період з 01 жовтня 2021 року по 09 січня 2025 року частково, а саме: у розмірі 79 524,02 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича про стягнення 92 452 грн 97 коп.
Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., 33027; код ЄДРПОУ 36598008) 82 381 (вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят одна) грн 62 грн. - основного боргу, 391 (триста дев'яносто три) грн 93 коп. пені, 7 453 (сім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн 32 коп інфляційних втрат, 2 226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн 10 коп. - 3% річних, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що фізична особі-підприємець Махновський В.М., як співвласник житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 2, зобов'язаний не лише оплачувати теплову енергію, що споживається безпосередньо його нежитловим приміщенням, а й нести частку витрат на опалення місць загального користування, а також частку теплової енергії, яка втрачається або використовується на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем. Зазначене відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Типового договору про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до якого споживач - власник (співвласник) приміщення у будинку - оплачує послугу, що включає витрати на опалення місць загального користування, незалежно від факту використання чи опалення інших суміжних приміщень у цьому будинку.
Місцевим господарським судом встановлено, що в межах таких зобов'язань ТОВ "Рівнетеплоенерго" надавало послуги теплопостачання у приміщення, що належить відповідачу, за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року, загальною вартістю 161 905,64 грн. Часткова сплата за отримані послуги у сумі 79 524,02 грн підтверджує існування договірних відносин, однак несплата залишку у розмірі 82 381,62 грн свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань належним чином, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Махновський В.М. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, витребувати у ТОВ "Рівнетеплоенерго" план розташування місць загального користування (МЗК), які використовуються відповідачем та суміжними приміщеннями, та договори на постачання теплової енергії суміжним із приміщенням відповідача нежитловим приміщенням, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Рівненської області є незаконним і необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального та матеріального права, а також без належного з'ясування всіх істотних обставин справи.
Зокрема, на переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно погодився з позицією позивача щодо обов'язку відповідача - ФОП Махновського В.М. сплачувати за теплову енергію, яка, за твердженням позивача, витрачається на опалення місць загального користування (МЗК) та на забезпечення температурного режиму суміжних нежитлових приміщень. Апелянт звертає увагу на те, що приміщення магазину "Декор-Авто" має окремий вхід, не сполучене з приміщеннями загального користування, не має виходу в під'їзд і відокремлене глухими стінами. Згідно з Робочим проєктом та висновками технічної комісії, при встановленні обліку теплової енергії у приміщенні враховано усі технічні параметри, включаючи тепло, що проходить транзитними стояками, на що був встановлений поправочний коефіцієнт 1,044, який і враховується при знятті показів лічильника.
Апелянт наголошує, що оплата за фактично спожиту теплову енергію згідно з показами лічильника проводилася ним у повному обсязі, що підтверджується звітністю та платіжними дорученнями. Натомість виставлені позивачем рахунки з листопада 2021 року містили додаткові необґрунтовані нарахування на тепло, яке нібито споживалося для обігріву МЗК, площа яких не встановлена, фактично не використовується відповідачем та навіть не опалюється, що підтверджено листом голови правління ОСББ "Відінська-2".
Крім того, суд першої інстанції не дослідив обставин щодо опалення суміжних нежитлових приміщень, які, як встановлено, не опалюються ТОВ "Рівнетеплоенерго". А тому твердження позивача про "вплив температурного режиму" з боку суміжних приміщень є спекулятивним і необґрунтованим.
Апелянт також вказує на порушення судом принципу змагальності сторін, оскільки суд не надав відповідачу можливості витребувати докази, необхідні для обґрунтування своїх заперечень, зокрема план розміщення МЗК, договори із суміжними приміщеннями, що виключило можливість всебічного та повного дослідження справи.
Окремо звертається увага і на питання пропуску строку позовної давності, адже позов подано 13 січня 2025 року, а нарахування, за які здійснено стягнення, охоплюють період ще з жовтня 2021 року. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, позовна давність у 3 роки застосовується до кожного окремого зобов'язання щодо щомісячної сплати, а тому стягнення частини боргу є неправомірним. Сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного строку звернення до суду без наведення позивачем інших негативних обставин, що були зумовлені карантинними обмеженнями та перешкоджали стороні вчинити відповідні дії. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем таких обставин не зазначено.
Таким чином, за доводами скаржника, рішення місцевого господарського суду ґрунтується на хибному застосуванні норм матеріального права (зокрема, статті 19 Закону України "Про теплопостачання"), неналежному дослідженні доказів і порушенні принципів процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Листом №918/20/25/2421/25 від 02 травня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
09 травня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/20/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2025 року у справі №918/20/25 залишено без руху апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 908,4 грн та належні докази направлення копії апеляційної скарги на адресу ТОВ "Рівнетеплоенерго".
21 травня 2025 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору в сумі 908,4 грн та опис вкладення до цінного листа.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 травня 2025 року у справі №918/20/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
04 червня 2025 року від фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича надійшов лист, у якому зазначено, що виходячи із суми позову 92 тис. грн. та оплаченої апелянтом згідно лічильника суми 75,5 тис.грн. (за пощу магазину 151,1 м2), площа МЗК, за яку позивач вимагає заплатити, мала би скласти 175 м2. На плані першого поверху чітко зазначено, що площа місць загального користування першого поверху становить 98 м2 і ця площа належить виключно до житлової частини будинку і вона набагато менша ніж та, за неіснуюче теплопостачання якої в мене вимагають оплатити. Ця площі є не що інше як площа п'яти під'їздів будинку, тобто це вхідні приміщення до житлових приміщень будинку, камери для збору сміття мешканців будинку. До цих приміщень магазин "Декор-Авто" немає ніякого відношення, має тільки спільні стіни з приміщеннями другого під'їзду площею 16,4 м2 та наполовину із стінами третього під'їзду площею 9,45 м2. Спільні двері з цими приміщеннями у магазина відсутні. Про це свідчать також зауваження на аркуші №7 проекту на встановлення лічильника розподільчого обліку тепла магазину від 2016 року та лист голови ОСББ "Відінська-2". На кресленні п'ятого поверху наведена підсумкова таблиця всіх приміщень будинку, в тому числі місць загального користування з першого по п'ятий поверх. Без підвалу приміщення місць загального коригування житлової частини становить 538,40 м2. Загальна площа квартир становить 2955,9 м2. Магазин "Декор-Авто" займає площу 151,1 м2, що становить 4,863% від сумарної площі квартир та магазину.
Крім того, апелянт просить суд долучити до матеріалів справи копії: титульної сторінки технічного паспорту на житловий будинок квартирного типу, креслення першого поверху будинку по вул.Відінська-2, креслення п'ятого поверху будинку по вул.Відінська-2, креслення підвального поверху будинку по вул.Відінська-2.
Розглянувши клопотання про долучення доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об'єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).
Апеляційний суд не приймає додані апелянтом докази, оскільки позивач не навів належних об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання ним до суду першої інстанції вказаних доказів. Відповідач у клопотанні зазначає, що у суді першої інстанції ним заявлялось клопотання про витребування такого доказу, однак з матеріалів справи судом апеляційної інстанції вбачається, що у задоволенні клопотання було відмовлено. Відповідачем не оскаржено дії суду щодо відмови у задоволенні такого клопотання.
Крім того, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Тобто, вказана стаття містить вимоги до апеляційної скарги, а подаючи скаргу ФОП Махновський В.М. не зазначав про такі докази та про незгоду з діями суду першої інстанції. Подання клопотання 04 червня 2025 року свідчить про намагання апелянта доповнити вимоги апеляційної скарги, однак такі дії можуть бути вчинені лише в межах строків на апеляційне оскарження, чого дотримано заявником не було.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів.
05 червня 2025 року від ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" зазначає, що між ним та ФОП Махновським В.М. виникли договірні правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії на підставі Типового індивідуального договору приєднання, який вважається укладеним з 01 листопада 2021 року. Відповідач не повідомив про свою відмову або заперечення, не уклав альтернативний договір і, навпаки, фактично користувався послугами та здійснював часткову оплату, що підтверджує факт приєднання до умов договору відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.
Позивач обґрунтовує правомірність нарахувань тим, що облік теплової енергії здійснюється згідно з Методикою розподілу між споживачами (Наказ Мінрегіону №315), яка передбачає розподіл не лише за індивідуальними лічильниками, а й з урахуванням обсягу теплової енергії, витраченої на місця загального користування (МЗК), внутрішньобудинкові системи опалення, а також донарахування мінімальної частки споживання. У зв'язку з цим, апелянт як співвласник будівлі несе обов'язок брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно до площі належного йому приміщення.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" вказує, що посилання апелянта на відсутність реального опалення суміжних приміщень або МЗК є хибними, оскільки це не скасовує його обов'язку як співвласника сплачувати свою частку витрат. Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування частки тепла для МЗК чи транзитних втрат не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, умовах договору та Методики розподілу, а тому є безпідставними.
12 червня 2025 року від фізичної особи-підприємця Махновського В.М. надійшла відповідь на відзив. Апелянт вказує, що діючим між сторонами є Договір №848 від 25 лютого 2016 року, який не був змінений або розірваний. Жодних належних пропозицій щодо укладення нового договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" не надсилало, вимог пункту 10.1 Договору та статті 188 Господарського кодексу України не дотримано, а тому додаткові вимоги (зокрема щодо оплати за опалення МЗК та функціонування внутрішньобудинкових систем) не мають юридичної сили. В приміщенні апелянта встановлений сертифікований лічильник, який щомісячно знімає облік теплової енергії з урахуванням поправочного коефіцієнта. Показання цього приладу, погодженого з ТОВ "Рівнетеплоенерго", є єдиним допустимим джерелом для розрахунку. Будь-які донарахування понад ці показання, зокрема за неідентифіковані МЗК чи транзитне тепло, є протиправними. Апелянт аргументує, що місця загального користування у будинку по вул. Відінська, 2 взагалі не опалюються, а отже теплової енергії для них не споживається. ОСББ не надавало підтвердження існування таких площ або розподілу обсягів між співвласниками. Також зазначено, що всі інші магазини мають індивідуальне опалення, отже підстав для розподілу витрат на МЗК немає.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Махновського В.М. на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2015 року між ФОП Махновським В.М. (замовник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (виконавець) укладено Договір про надання послуг з видачі технічних умов, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець (товариство) зобов'язується надати, а замовник прийняти згідно акта та оплатити послуги за видачу технічних умов на влаштування вузла обліку теплової енергії приміщенні магазину житлового будинку № 2 по вул. Відінська в м. Рівне.
Технічні умов №146 від 17 червня 2015 року, котрі видані на влаштування вузла обліку теплової енергії в приміщенні магазину "Декор Авто" по вул.Відінська, 2 в м. Рівне передбачають, серед іншого, що загальна опалювальна площа будинку становить 151,3 кв.м; теплове навантаження на потреби опалення становить Qоп. = 8 637 ккал/год. Тиск у зворотньому трубопроводі на межі розподілу балансової належності і теплових мереж - Рзв = 4,0 кгс/см кв.Пеперад тиску Р = ?Р = 1, 0 кгс/см кв.
На замовлення відповідача ТОВ "ЕнергоЕко Консалтінг" виготовлено робочий проект під назвою "Встановлення окремого вузла обліку теплової енергії із влаштуванням окремого теплового вводу приміщень магазину "Декор-Авто" по вул. Відінська, 2 в м. Рівне". Приміщення магазину знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку. Робочий проект погоджено ТОВ "Рівнетеплоенерго" 02 вересня 2015 року.
24 грудня 2015 року між ФОП Махновським В.М. (замовник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (виконавець) було укладено Договір №257 про надання послуг прийняття вузла обліку, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець в період дії даного договору зобов'язується надавати послуги з первинного допуску вузла обліку теплової енергії без автоматичного вузла регулювання за адресою м. Рівне, вул. Відінська, 2, а замовник зобов'язується оплачувати вказані послуги в порядку, визначеному договором.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" (виконавець) у присутності споживача, представника монтажної організації та представника ДП "Рівнестандартметрології" склав акт первинного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії.
24 грудня 2015 між ФОП Махновським В.М. (замовник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (виконавець) підписано Акт №ТО-0003783 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: послуги первинного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії (або попереднього огляду вузла з складанням відповідного акта зауважень).
Відтак, як встановлено судами, у 2015 році у приміщенні відповідача проведено реконструкцію системи опалення з встановленням окремого вузла обліку теплової енергії із влаштуванням окремого теплового вводу приміщень магазину "Декор-Авто" по вул. Відінська, 2 в м. Рівне на підставі технічних умов №146 від 17 червня 2015 року та робочого проекту.
Відповідно до пункту 7 технічних умов "Місце врізки - тепловий вузол системи опалення будинку".
Згідно з абз. 2 та абз. 5 Розділу 1. Реконструкція системи опалення Пояснювальної записки Робочого проекту: "… Реконструкція системи опалення виконана з окремим підключенням до існуючої внутрішньобудинкової системи опалення (тепловий вузол житлового будинку), запроектованої системи опалення офісу та проектуванням вузла обліку теплової енергії (розглядати розділ АТМ).... Приміщення магазину знаходяться на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку….". Арк. 6 Робочого проекту "Власник приміщень повинен: … - Забезпечити в нежитлових приміщеннях та в суміжних приміщеннях будинку, температури внутрішнього повітря ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, Вентиляція та кондиціонування" на протязі опалювального сезону". Арк. 6 Робочого проекту "В приміщеннях магазину проходять транзитні стояки: - Діаметром 20 мм, довжиною 3,2 м в кількості 6 шт".
Під час проведення реконструкції були проведені роботи окремого підключення до існуючої внутрішньобудинкової системи опалення першого поверху житлового будинку нежитлових приміщень відповідача у м. Рівне, вул. Відінська 2.
Як стверджується матеріалами справи, у нежитлових приміщеннях ФОП Махновського В.М. проходять транзитні трубопроводи загальнобудинкової системи опалення житлового будинку м. Рівне, вул. Відінська 2.
25 лютого 2016 року між ФОП Махновським В.М. (споживач) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено Договір на постачання теплової енергії №848, згідно з пунктом 1.1. якого Товариство зобов'язується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Відповідно до пункту 1.4 договору №848 теплова енергія подається Споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 2, магазин "Декор-Авто". Згідно з загальними відомостями про об'єкти Споживача (Додаток №2 до договору №848 від 25 лютого 2016 року), що є невід'ємною частиною Договору, загальна площа проммагазину "Декор-Авто" відповідача, за адресою м. Рівне, вул. Відінська, 2, становить 151,10 м2.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово- комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про теплопостачання" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ (набрав чинності з 10 грудня 2017 року та введений в дію з 01 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше), предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189- VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03 грудня 2020 року) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року, №315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
01 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03 грудня 2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" (далі Закон № 1060).
Законом №1060 внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово- комунальні послуги", в редакції Закону №1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08 вересня 2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, які набрали чинності 01 жовтня 2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року, викладено в новій редакції.
Текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" http://rivneteploenergo.com/ 28 вересня 2021 року.
Відтак, з набранням чинності постанови КМУ від 08 вересня 2021 року №1022, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів. Вказані дії повністю узгоджуються з вимогами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону №1060, якими визначено, що публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до пункту 5 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - типовий Договір), виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно пункту 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту 4 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", актом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно пункту 11 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
У відповідності до пункту 30 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначену відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com
Відповідно до пункту 31 Типового Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 типового Договору передбачено: розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 34 Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Договору, Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08 вересня 2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін о нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
З дослідженого судами вбачається, що 20 вересня 2021 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
В матеріалах справи відсутні докази того, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від фізичної особи-підприємця Махновського В.М. як співвласника багатоквартирного будинку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська 2, надходили документи, які б підтверджували рішення відповідача про обрання моделі договірних відносин.
Відповідач протягом 30 днів не повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього позивач не отримав.
Із усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та станом на 29 жовтня 2021 року не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважається укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, з урахуванням внесених змін.
Враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ФОП Махновським В.М. вважається укладеним з 01 листопада 2021 року.
Відповідно до пункту 5 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Новими договорами, які вступили в дію 01 листопада 2021 року, змінено підхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме передбачено застосування "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої Наказом Мінрегіонбуду №315 від 22 листопада 2018 року.
Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових:
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника;
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками);
- обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). Співвласники будівлі повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі.
Тобто, правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.
Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку за адресою м. Рівне, вул. Відінська, 2.
У розумінні статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пункт 3 розділу I Методики розподілу №315 "Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково".
Відповідно до отриманого загального обсягу спожитої теплової енергії по житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, згідно з пунктом 3 розділу IІІ Методики розподілу №315 "… розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики…".
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22 листопада 2018 року № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358) (надалі "Методика…"), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства; МЗК - загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо).
Відповідно до пункту 12 розділу IV "Методики…" обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень.
Пункт 8 розділу IV передбачає, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%.
Як встановлено судами, саме за таким розрахунком правомірно проводяться нарахування по об'єкту відповідача (споживача) з 01 лютого 2022 року.
До 01 лютого 2022 року нарахування проводились по об'єкту споживача відповідно до пункту 2 розділу ІІІ "Методики…" (в редакції від 22 листопада 2018 року) у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: п'ятиповерхова - 12% та пункту 2 розділу V "Методики…" (в редакції від 22 листопада 2018 року) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що нежитлові приміщення відповідача (який є співвласником житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 2) мають індивідуальний лічильник, однак через передачу показів лічильника із показником використання теплової енергії менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, розрахунок правомірно проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до пункту 1 розділу VІ "Методики…".
Відповідно до пункту 1 розділу VІ "Методики…" для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 40С від нормативної температури внутрішнього повітря.
Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України "Про національну комісію", а з липня 2021 року дані повноваження передані до органу місцевого самоврядування.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12 жовтня 2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф - 4 704,48грн./Гкал (з ПДВ).
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 21 грудня 2021 року, були внесені зміни до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12 жовтня 2021 року та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8526,96грн./Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 28 жовтня 2022 року, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12 жовтня 2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8526,96 грн./Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19 грудня 2023 року, строком дії з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 5347,07 грн./Гкал (з ПДВ).
Як зазначив суд першої інстанції, згідно з Методикою розподілу теплової енергії, затвердженою наказом Мінрегіону України від 22 листопада 2018 року №315, та іншими нормативно-правовими актами, тепло для обігріву МЗК має бути розподілено пропорційно між всіма споживачами, в тому числі власниками нежитлових приміщень, таких як магазин "Декор-Авто".
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки зазначені місця загального користування знаходяться в будівлі, де ФОП Махновський В.М. є власником приміщення (а отже, є співвласником багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 2), котре підключене до системи централізованого опалення, він зобов'язаний сплачувати не лише за тепло, спожите безпосередньо його приміщенням, а й за теплову енергію, що використовується для опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, незалежно від того, опалюються чи ні суміжні з його приміщенням нежитлові об'єкти.
Згідно з Методикою, навіть при наявності індивідуальних лічильників, споживачі зобов'язані долучатися до витрат на загальний обігрів будівлі, оскільки саме через ці місця проходять основні теплові потоки для функціонування всієї системи.
Обігрів МЗК має вплив на споживання тепла, адже якщо для обігріву місць загального користування (сходових кліток, коридорів, сходових маршів тощо) використовується тепловий ресурс, що постачається підприємством, то це тепло є частиною загального обсягу енергії, що постачається до будівлі. Враховуючи, що опалення МЗК забезпечує нормальний температурний режим в будівлі, зокрема для запобігання замерзанню трубопроводів та забезпечення життєдіяльності будинку, частка споживаної енергії на ці потреби пропорційно розподіляється між усіма споживачами. Це означає, що згідно з Методикою, навіть якщо ФОП Махновський В.М. використовує індивідуальний облік тепла в магазині, він також зобов'язаний оплачувати частину витрат на обігрів спільних приміщень будівлі, оскільки його магазин безпосередньо залежить від нормальної роботи системи опалення всього будинку.
Доводи фізичної особи-підприємця Махновського В.М. щодо незгоди із зазначеними вище нормативно-правовими актами не можуть бути предметом судового розгляду у господарському суді, а тому залишаються без розгляду. Заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідними позовами про оскарження вказаних актів.
Згідно з пунктом 31 Типового договору споживач зобов'язаний оплачувати вартість тепла за весь обсяг спожитої енергії, в тому числі і за спільні місця, що є частиною загального обсягу постачання тепла до будинку. Пункт 34 договору визначає, що оплата за надані послуги здійснюється щомісячно, а саме в межах встановлених термінів, що дозволяє своєчасно покривати витрати на обігрів МЗК.
Нарахування за обігрів місць загального користування є правомірними з огляду на те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі, які займають окремі приміщення в багатоквартирних будинках або інших спорудах, повинні оплачувати витрати на загальні комунальні потреби, пропорційно їх частці в загальному споживанні тепла. Методика розподілу обсягів спожитого тепла не передбачає виключення з цього розрахунку окремих споживачів, навіть якщо вони мають індивідуальні лічильники, окремий вхід, їх приміщення не сполучені з приміщеннями загального користування, не мають виходу в під'їзд і відокремлені глухими стінами, оскільки без належного обігріву МЗК та інших загальних площ, система опалення не може функціонувати належним чином.
Позиція апелянта про відсутність зобов'язання оплачувати тепло для МЗК є безпідставною, оскільки такі витрати є частиною загальних комунальних витрат, які розподіляються між усіма споживачами (співвласниками житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 2) відповідно до договору та чинного законодавства.
В матеріалах справи містяться довідки про кількість використаної теплової енергії за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, буд. 2 за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року. Довідки за підписом споживача і представника ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Також в матеріалах справи містяться довідки про кількість використаної теплової енергії на вводі споживача за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, буд. 2 за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року з урахуванням поправочного коефіцієнту до показів лічильника теплової енергії 1,044 (котрий встановлений пунктом 2.3.2 Робочого проекту встановлення окремого вузла обліку теплової енергії із влаштуванням окремого теплового вводу приміщень магазину "Декор Авто".
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що розрахунок вартості теплової енергії за кожний місяць правомірно здійснювався позивачем з урахуванням Методики. Так, розрахунок місць загального користування (МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення здійснювався відповідно до вимог Розділів III та V Методики. Як доречно зауважено місцевим судом, вказаний розрахунок із визначенням сум не є додатковим нарахуваннями за послуги з постачання теплової енергії, а є однією із складових розподілу.
Щодо нарахувань спожитої теплової енергії.
Загальний обсяг спожитої теплової енергії з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника: у листопаді 2021 року - 36,593920 Гкал.; у грудні 2021 року - 50,9846560Гкал.; у січні 2022 року - 53,99023 Гкал.; у лютому 2022 року - 40,40916 Гкал.; у березні 2022 року - 44,79112 Гкал.; у квітні 2022 року - 19,02562 Гкал.; у листопаді 2022 року - 27,668080 Гкал.; у грудні 2022 року - 50,094 Гкал.; у січні 2023 року - 47,68544 Гкал.; у лютому 2023 року - 49,021280 Гкал.; у березні 2023 року - 39,295960 Гкал.; у квітні 2023 року - 12,270499 Гкал.; у жовтні 2023 року - 5,317048 Гкал.; у листопаді 2023 року - 32,434599 Гкал.; у грудні 2023 року - 50,357120 Гкал.; у січні 2024 року - 49,021280 Гкал.; у лютому 2024 року - 33,52756 Гкал.; у березні 2024 року - 30, 649432 Гкал.; жовтні 2024 року - 6,709559 Гкал.; у листопаді 2024 року - 37,523876 Гкал.; у грудні 2024 року - 44,677433 Гкал.
Загальна площа п'ятиповерхового будинку становить 3105,00 м2, опалювана площа квартир та нежитлове приміщення підключене до системи теплопостачання - 2662,30 м2, в тому числі площа магазину "Декор Авто" - 151,10 м2.Обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення для п'ятиповерхової будівлі складає 12% (пункт 2 розділ III Методики). Обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, складає 5% (пункт 2 розділ V Методики).
Колегією суддів перевірено здійснені місцевим судом нарахування. Зокрема, нарахування за листопад 2021 року: 36,593920 Гкал*17% = 6,220966 Гкал на всі приміщення; 6,220966 Гкал/3105,00 м.кв.=0,002004 Гкал на 1 м.кв. * 151,10 м кв. = 0,302734 Гкал на приміщення магазину відповідача МЗК + ФС; мінімальна частка середнього споживання дорівнює 50% від середнього загального обсягу спожитої теплової енергії будинком, (розд IV g/ Методики), в разі якщо показники індивідуального лічильника є меншими за мінімальну частку середнього споживання теплової енергії по будинку, то виконується донарахування: (36,593920 Гкал- 6,220966 Гкал (кількість Гкал, на М3К та ФС) = 30,37295 Гкал на всі приміщення: 30,37295Гкал * 50% / 2662,30 м. кв. = 0,005704 Гкал мінімальна частка на 1 м.кв., 0,005704 Гкал*151,10 м кв. = 0,861915 Гкал на магазин. Відтак обсяг спожитої теплової енергії по приміщенні відповідача за період 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року 0,195228 Гкал. менший від мінімальної витрати тепла, тому виконується донарахування 0,861915 - 0,195228 = 0,666687 Гкал. Всього нарахування за листопад 2021 року по магазину "Декор Авто" з індивідуальним лічильником на опалення складає: 0,302734 Гкал+0,861915 Гкал (0,195228 Гкал+0,666687 Гкал) = 1,164649 Гкал*4704,48грн./Гкал = 5 479,07 грн.
У подальших місяцях нарахування також здійснювалося із додаванням МЗК. При цьому у грудні та січні 2021 року застосовувався показник будинку на місяць 17% (12 МЗК + 5 % ФС) / загальну площу * площу приміщення магазину , а починаючи із лютого 2022 року - показник будинку на місяць * 25 % / загальну площу * площу приміщення магазину. Опалювальна площа будинку для розрахунку мінімальної частки (листопада 2021 - 2662,3 кв.м. (сума опалювальних площ без автономних); опалювальна площа будинку для розрахунку мінімальної частки (з грудня 2021 року - 2662,1 кв.м. (сума опалювальних площ без автономних); опалювальна площа будинку для розрахунку мінімальної частки (з березня 2022 року - 2731,6 кв.м. (сума опалювальних площ без автономних); опалювальна площа будинку для розрахунку мінімальної частки (з жовтня 2022 року - 2730,7 кв.м (сума опалювальних площ без автономних).
З огляду на вказане, судами встановлено, що з урахуванням Методики відповідачем спожито: у грудні 2021 року - 1,622767 Гкал; у січні 2022 року - 1,708652 Гкал; у лютому 2022 року - 1,340984 Гкал; у березні 2022 року - 1,462143 Гкал; у квітні 2022 року - 0,621064 Гкал; у листопаді 2022 року - 0,903362 Гкал; у грудні 2022 року - 1,727451 Гкал; у січні 2023 року - 1,556928 Гкал; у лютому 2023 року - 1,600544 Гкал; у березні 2023 року - 1,293514 Гкал; у квітні 2023 року - 0,403869 Гкал; у жовтні 2023 року - 0,175088 Гкал; у листопаді 2023 року - 1,059442 Гкал; у грудні 2023 року - 1,644862 Гкал; у січні 2024 року - 1,601228 Гкал; у лютому 2024 року - 1,344440; у березні 2024 року - 1,001131 Гкал; у жовтні 2024 року - 0,219161 Гкал; у листопаді 2024 року - 1,292051 Гкал; у грудні 2024 року - 1,591740 Гкал.
Фізичною особою-підприємцем Махновським В.М. не наведено жодних заперечень щодо здійснених підрахунків.
В матеріалах справи містяться рахунки, що виставлялися відповідачу для оплати починаючи із жовтня 2021 року по грудень 2024 року, в які включено абонплату.
Судами обох інстанцій виснувано, що розрахунок нарахованих сум за спірний період є арифметично правильним, оскільки він зроблений відповідно до Методики та включає в себе розрахунок обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення, з урахуванням загальної площі будівлі та площі приміщення споживача і відповідні коефіцієнти, які визначені Методикою.
Судами встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало відповідачу послуги з постачання теплової енергії у приміщення проммагазину "Декор-Авто" за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, буд. 2, власником (споживачем) якого є фізична особа - підприємець Махновський Василь Миколайович, за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року, на загальну суму 161905,64 грн. В свою чергу відповідачем за період з 01 жовтня 2021 року по 09 січня 2025 року сплачено 79524,02 грн. Таким чином, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії становить 82381,62 грн, яка обгрунтовано присудженя до стягнення місцевим господарським судом.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 44 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Колегією суддів перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені позивачем та встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано присудив до стягнення з відповідача 391,93 грн. пені (у розмірі 0,01 відсотка суми боргу) за період з 01 липня 2024 року до 12 грудня 2024 року, 7453,32 грн інфляційних втрат з січня 2024 року по грудень 2024 року та 2226,10 грн. 3% річних з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Доводи апелянта про те, що приміщення магазину "Декор-Авто" має окремий вхід, не сполучене з приміщеннями загального користування та відокремлене глухими стінами, не спростовують обов'язку відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку, брати участь у витратах на опалення МЗК та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до пункту 3 розділу І Методики розподілу №315, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315, розподіл обсягів теплової енергії здійснюється між усіма споживачами приміщень у будівлі, включаючи ті, що мають окремий вхід, індивідуальне опалення або є не сполученими з під'їздом чи МЗК.
Крім того, у частині 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" прямо передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, розподіляється між усіма співвласниками пропорційно до площі їх приміщень.
Апелянт є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (вул. Відінська, 2, м. Рівне), що підтверджено матеріалами справи, і відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визнається співвласником. Отже, незалежно від технічної конфігурації приміщення, його розташування чи окремого входу, на нього поширюються положення вказаної Методики та чинного законодавства.
Крім того, на підставі актів та проектної документації, наданої самим апелянтом (Робочий проект, технічні умови, акт допуску), встановлено, що в приміщенні магазину "Декор-Авто" проходять транзитні стояки внутрішньобудинкової системи опалення (6 стояків діаметром 20 мм, довжиною 3,2 м), а це є прямим підтвердженням передачі теплової енергії через приміщення відповідача.
Також, як передбачено пунктом 2.3.2 Робочого проекту, поправочний коефіцієнт 1,044, встановлений саме для урахування транзитного тепла, не виключає, а враховує відповідну частку теплової енергії, що передається через транзитні стояки. Отже, використання цього коефіцієнта лише підтверджує наявність передачі тепла та обґрунтовує включення відповідних витрат до загального обсягу теплової енергії, яку зобов'язаний оплачувати споживач
Таким чином, оскільки відповідач є співвласником будинку, у якому функціонує єдина система теплопостачання, а його приміщення обладнане транзитними мережами та отримує частку тепла від загальної системи, він зобов'язаний оплачувати частину витрат на опалення МЗК та забезпечення функціонування всієї внутрішньобудинкової системи відповідно до Методики, договору та вимог чинного законодавства.
Щодо доводів апелянта про те, що оплата ним за фактично спожиту теплову енергію проводилась згідно з показами лічильника у повному обсязі, що підтверджується звітністю та платіжними дорученнями, а виставлені позивачем рахунки з листопада 2021 року містили додаткові необґрунтовані нарахування на тепло.
Дійсно, фізичною особою-підприємцем Махновським В.М. здійснюється облік теплової енергії через індивідуальний прилад обліку. Проте відповідно до пункту 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обов'язковому розподілу підлягає не лише обсяг теплової енергії, спожитої безпосередньо приміщенням споживача, а й: обсяг тепла, витраченого на опалення місць загального користування (МЗК); обсяг тепла на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Ці складові є обов'язковими елементами загального споживання будинку, і включаються до розрахунку на підставі Методики розподілу №315. Отже, виставлені рахунки, в яких відображено ці додаткові складові не є "необґрунтованими", а відповідають обов'язковій формулі розрахунку, затвердженій уповноваженим органом.
Щодо невикористання апелянтом мість загального користування, колегія суддів зазначає, що такий факт не впливає на обов'язок брати участь у витратах на їх обігрів, оскільки відповідно до пункту 12 розділу IV Методики №315 усі власники приміщень у будинку (в тому числі з індивідуальним опаленням) зобов'язані брати участь у витратах на опалення МЗК пропорційно до опалюваної площі їх приміщення. Таким чином, правова природа нарахувань не залежить від факту користування МЗК, а є наслідком співвласності нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку.
Безпідставними є також доводи щодо площ МЗК, оскільки відсутність точних даних щодо площ МЗК не виключає обов'язку сплачувати за тепло, адже Методикою №315 прямо передбачено спрощений порядок у таких випадках: для 1-5-поверхових будинків допускається встановлення частки обігріву МЗК у розмірі 25% від загального споживання теплової енергії (пункт 8 розділу IV Методики). Вказаний розрахунок правомірно застосовується до об'єкта відповідача з лютого 2022 року, як було встановлено і місцевими судом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що незалежно від того, чи опалюються суміжні приміщення (у підтвердження чого апелянт посилається на лист голови ОСББ), сам факт наявності транзитних стояків у приміщенні відповідача (6 шт. довжиною 3,2 м, діаметром 20 мм - див. Робочий проєкт, арк. 6) означає наявність передачі тепла через ці трубопроводи, і, відповідно, частину навантаження по опаленню будинку несе й приміщення відповідача. До того ж, як зазначено в пояснювальній записці до проєкту, власник приміщення повинен забезпечити температурний режим не лише у власному приміщенні, а й у суміжних, відповідно до ДБН В.2.5-67:2013. Таким чином, вплив температурного режиму є не лише технічно зумовленим, але й передбаченим умовами підключення до мережі.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Рівненської області 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Махновського Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/20/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №918/20/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "17" липня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.