Справа № 757/10899/24-ц
Провадження № 2/761/3131/2025
17 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Лідер Груп» про відшкодування шкоди,
Адвокат Палющенко Д.С. діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з даним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Лідер Груп» про відшкодування шкоди.
Відповідно до позовних вимог просив суд: стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ЛІДЕР ГРУП» на користь ОСОБА_1 42 656, 00 грн. та судові витрати.
Окрім того, представник позивача просив суд витребувати у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» копії матеріалів страхової справи № 27931, складеної за фактом настання 31 березня 2021 року дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Jett» (д.н.з. НОМЕР_1 ) та транспортного засобу «Kia Cerato» (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
В обгрунтування позову посилається на те, що 31.03.2021 року на Набережному Шосе у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів, якими керували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2, ОСОБА_2 ). Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача 2, відносно якого працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 757/17981/21-п, відповідача 2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності у зв?язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас, власником автомобіля, яким керував відповідач 2 є ТОВ «СВ ЛІДЕР ГРУП». Відповідно до Полісу №EP-202378070 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ТОВ «СВ ЛІДЕР ГРУП» станом на 31.03.2021 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (далі - відповідач 1/ТДВ «СГ «Оберіг»). Так, після настання страхової події, позивач звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» щодо здійснення страхової виплати. Позивачем було подано повідомлення про настання страхової події, а також заяву про виплату страхового відшкодування за полісом страхувальника №EP-202378070. Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» було відкрито страхову справу за № 27931. 07.04.2021 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» направила експерта до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для оцінки та розміру збитків. Оскільки страхова компанія не поспішала розглядати питання щодо виплати страхового відшкодування, то позивач, не дочекавшись судового рішення про скоєння адміністративного правопорушення та виплати з боку страхової компанії, самостійно звернувся на станцію технічного обслуговування та оплатив ремонтні роботи пошкодженого транспортного засобу. В подальшому, після отримання попередньої оцінки щодо суми страхової виплати від відповідача 1, не погоджуючись з її результатами, позивачем на електронну адресу відповідача1 було направлено квитанції, на підтвердження суми збитків, які було завдані транспортному засобу. Однак, жодної відповіді від ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримано не було. 18.04.2023 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про надання інформації щодо стану розгляду страхової справи за № 27931 та надання копії такої справи з усіма наявними в ній документами та матеріалами. 02.05.2023 від ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» надійшла відповідь на вищевказаний адвокатський запит. У відповіді відповідач1 зазначив, що позивач не звернувся з відповідною заявою про відшкодування, а строк на подачу такої заяви вже пройшов. Таким чином, позивачу було завдано майнову шкоду, яка не була компенсована ні страховою компанією (відповідачем 1), ні завдавачем такої шкоди (відповідачем 2), ні власником транспортного засобу (відповідачем-3). Як було зазначено вище, після ДТП і неналежної оцінки страховою компанією шкоди, завданої автомобілю позивача, останній самостійно здійснив оплату ремонту власного автомобіля. Зокрема, Позивачем було оплачену вартість відповідних деталей та вартість послуг. Загальний розмір суми, яку позивач витратив на ремонт автомобілю, становить 42 656, 00 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 3 від 30.04.2021 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 на суму 21 000,00 грн; видатковою накладною № 58-168366 від 06.04.2021, актом про надання послуг № S8-168366 від 06.04.2021 на суму 5 283 грн та фіскальним чеком від 08.04.2021 на суму загальну суму 5 409,00 грн (5 283 грн + 126 грн комісія банку); товарним чеком № 2347748 від 06.04.2021 на суму 9 803,00 грн; видатковою накладною № C-8956 від 12.04.2021 на суму 4 181,00 грн; фіскальним чеком від 03.04.2022 на суму 2 263,00 грн. Враховуючи, що відповідачі свої зобов'язання не виконують, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
25.09.2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю з Печерського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 року позовна заява надійшла в провадження судді Романишеної І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачам строк п?ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідачі мають право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України.
06.11.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Страхова Група «Оберіг», а також клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, які сформовано в підсистемі "Електронний суд" 31.10.2024 року.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року відзив ТОВ «Страхова Група «Оберіг» на позовну заяву, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, - залишено без розгляду. Клопотання представника позивача про витребування доказів, - задоволено. Витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» копії матеріалів страхової справи № 27931, складеної за фактом настання 31 березня 2021 року дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Jett» (д.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу «Kia Cerato» (д.н.з. НОМЕР_2 ).
12.11.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
28.11.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Страхова група «Оберіг» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
28.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Страхова група «Оберіг» надійшли письмові пояснення у справі. Згідно вказаних пояснень представник відповідача1 зазначав про необґрунтованість позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на неналежність поданих представником позивача доказів. Дослідивши зміст вказаних пояснень суд вказує, що вони за своєю суттю і змістом є фактично відзивом на позов, який був поданий представником відповідача1 06.11.2024 року та ухвалою суду від 02.12.2024 року залишений без розгляду.
Також, 28.05.2025 року через систему через систему «Електронний суд» надійшла копія страхової справи № 27931, складеної за фактом настання 31 березня 2021 року дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Jett» (д.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу «Kia Cerato» (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Від інших відповідачів відзиви на позов не надходили. Будь-яких пояснень після надходження до суду копії страхової справи № 27931 від сторін не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи та встановлені судом.
31.03.2021 року о 20.00 год. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Jetta», д.н. НОМЕР_3 , в м.Києві на Набережному шосе, 1, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Kia Cerato», д.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Судом перевірено за номером справи посилання представника позивача на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення та встановлено, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/17981/21-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, особою, винною у настанні страхового випадку є відповідач ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що власником транспортного засобу «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серійний номер НОМЕР_6 , власником автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 , значиться ТОВ «СВ Лідер Груп».
Як встановлено судом, на момент дорожньо - транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 , були застраховані відповідно до Полісу №EP-202378070 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Товаристві з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн., франшиза 2500 грн.
Згідно матеріалів страхової справи, зокрема, у відповіді на адвокатський запит вих. № 0205-05 від 02.05.2023 року представник ТОВ«СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» повідомляв, що потерпіла особа та/або інші особи, які мають право на отримання відшкодування за шкоду заподіяну майну, не звернулися до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з заявою про страхове відшкодування протягом 1 (одного) року з моменту настання ДТП, як це встановлено Законом № 1961-IV.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ«СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» із заявою про настання страхового випадку, що стало підставою заведення страхової справи, здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, належного позивачу та відповідно здійснено оцінку розміру завданої шкоди.
В тексті позовної заяви представник позивача вказував, що позивач звертався до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому, останнім не надано доказів на підтвердження вказаної обставини. Вказана заява також відсутня в матеріалах страхової справи за даним страховим випадком, які надійшли на адресу суду.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до страхової компанії із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, при цьому з заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, а звернувся до суду із відповідним позовом в межах встановленого законом строку, враховуючи розгляд справи про адміністративне правопорушення № 757/17981/21.
Згідно матеріалів страхової справи, яка надійшла до суду на виконання вимог ухвали від 02.12.2024 року, зокрема звіту № 82118 від 23.10.2024 року про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові KIA Cerato 1.6 5MT д.н.з. НОМЕР_7 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає: 35 267, 16 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 16 коп.) в.т.ч ПДВ на запасні частини. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові KIA Cerato 1.6 5MT д.н.з. НОМЕР_7 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає: 32 589, 31 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 31 коп.) без ПДВ на запасні частини.
Загальний розмір суми, яку позивач витратив на ремонт автомобіля, становить 42 656, 00 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 3 від 30.04.2021 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 на суму 21 000,00 грн; видатковою накладною № 58-168366 від 06.04.2021, актом про надання послуг № S8-168366 від 06.04.2021 на суму 5 283 грн та фіскальним чеком від 08.04.2021 на суму загальну суму 5 409,00 грн (5 283 грн + 126 грн комісія банку); товарним чеком № 2347748 від 06.04.2021 на суму 9 803,00 грн; видатковою накладною № C-8956 від 12.04.2021 на суму 4 181,00 грн; фіскальним чеком від 03.04.2022 на суму 2 263,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом № 1961-IV.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.
Відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України, з урахуванням установлених у цій справі обставин, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26Закону України від 07 березня 1996 року№ 85/96-ВР «Про страхування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 6 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема за наявності інших підстав, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У справі, що розглядається, позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не звертався, водночас звернувся із заявою про настання події, в якій повідомив про факт ДТП.
Таким чином, позивач належно реалізував своє право на відшкодування шкоди, яка підлягає стягненню зі страховика у межах страхового ліміту у розмірі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к, провадження № 13-24кс19, зазначила, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року не призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини, обставини її настання та розмір заподіяної шкоди.
За встановлених обставин, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі або в даному випадку винуватця ДТП, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому суд вважає обгрунтованими вимоги позивача до відповідача 1 та приходить до висновку про стягнення із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», коштів на користь потерпілого в розмірі 30 089, 31 грн. (32 589, 31 грн., без ПДВ на запасні частини-2500 франшиза).
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.
Згідно з постановою Верховного суду від 25.03.2019 у цивільній справі №591/3152/16-ц факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.
Це також підкреслено і в п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: якщо особа після ДТП виконала роботи по ремонту, то відшкодування збитків відбувається на підставі тих документів, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів і саме ці витрати мають бути їй відшкодовані».
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Як встановлено судом, на час розгляду справи транспортний засіб Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_2 був відремонтований, в такому випадку розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Представником позивача надані докази на підтвердження вартості проведення робіт та придбання запасних частин для ремонту пошкодженого транспортного засобу, внаслідок ДТП на загальну суму 42 656, 00 грн.
Разом з тим, представником позивача необгрунтовано включення до загального розміру майнової шкоди суми комісії банку в розмірі 126, 00 грн., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи, що розмір страхового відшкодування є недостатнім для повного відшкодування шкоди, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка підлягає стягненню з відповідача1 в розмірі 12 440, 69 грн. (42 530 грн. (фактично витрачені кошти на ремонт автомобіля - 30 089, 31 грн. (страхове відшкодування).
Також, суд вважає необгрунтованими вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Лідер Груп», який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п.23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») .
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 30 089, 31 грн., а з відповідача 2 - 12 440, 69 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеного розміру позовних вимог, а саме з відповідача 1 - 864, 56 грн., з відповідача 2 - 281, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Лідер Груп» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 30 089, 31 грн., судовий збір у розмірі 854, 37 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в розмірі 12 440, 69 грн. та судовий збір 356, 83 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ", адреса:03040, місто Київ, вул. Васильківська, 14, ЄДРПОУ 39433769;
ОСОБА_2, адреса АДРЕСА_2 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ ЛІДЕР ГРУП», адреса вул. Княжий Затон, 9-А, оф. 369, м. Київ, 02095, ЄДРПОУ 41479760.
Повний текст рішення складено 17.07.2025р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА