Справа № 569/12344/25
1-кс/569/5435/25
12 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , начальника служби у справах дітей - ОСОБА_6 , психолога - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області капітана юстиції ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України,-
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22025180000000076 від 08.04.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про введений в Україні воєнний стан, не пізніше 10.07.2025, за грошову винагороду, погодився на пропозицію невстановленої особи у месенджері «Telegram», здійснити терористичний акт, а саме вчинити вибух, який міг створити небезпеку для життя і здоров'я людини з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, транспортного засобу - автомобіля «PEUGEOT» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , який знаходився в Рівненському районі Рівненської області, на частині земельної ділянки за географічними координатами 50.70473, 26.16299, відповідно до системи Google Maps.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою у месенджері «Telegram», у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 10.07.2025, отримав вказівки від вищевказаної особи як віднайти пакунок - рюкзак чорного кольору, в якому знаходився саморобний вибуховий пристрій та мобільний телефон, до якого під'єднано павербанк.
У подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, на виконання вказівки вищевказаної невстановленої на даний час особи та слідуючи її інструкціям, віднайшов зазначений рюкзак, який знаходився на частині земельної ділянки за географічними координатами 50.6279144, 26.2344322, відповідно до системи Google Maps, по вул. Біла в м. Рівне. Надалі, ОСОБА_4 , проглянувши вміст рюкзаку та переконавшись про наявність в ньому саморобного вибухового пристрою, на виконання вказівки вищевказаної невстановленої на даний час особи, підготував вказаний саморобний вибуховий пристрій для дистанційної активації шляхом з'єднання клеми від мобільного телефону, який приєднаний до саморобного вибухового пристрію, та електросірника, який використовувався в якості детонатору.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, 10.07.2025 ОСОБА_4 , доставив рюкзак із саморобним вибуховим пристроєм до автомобіля «PEUGEOT» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , який знаходився в Рівненському районі Рівненської області, на частині земельної ділянки за географічними координатами 50.70473, 26.16299, відповідно до системи Google Maps.
У подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вказаний вибуховий пристрій буде приведено в дію телефонним дзвінком на наявний в ньому термінал мобільного зв'язку, наразивши при цьому на небезпеку цивільне населення, заклав рюкзак чорного кольору, в якому знаходився саморобний вибуховий пристрій, у передній частині кузова зазначеного автомобіля, між місцями для сидіння водія та пасажира, після чого вирушив до орендованої ним квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення зазначеного кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
10.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 11.07.2025 останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколами обшуків від 10.07.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий у своєму клопотанні просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід тримання під вартою, покликаючись на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігання вищевказаним ризикам, а тому стосовно ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задоволити з викладених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання слідчого, однак просиоли визначити ОСОБА_4 заставу.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що СВ Управління Служби безпеки України в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22025180000000076 від 08.04.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113 КК України.
За вищевикладених обставин, 10.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 11.07.2025 останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу являється наявність ризиків, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний при обранні іншого запобіжного заходу може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке характеризується латентністю його організації та подальшої реалізації, із залученням до вказаної протиправної діяльності інших на даний час невстановлених органом досудового розслідування осіб, у зв'язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваної на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.
Зокрема, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування. Враховуючи, що значна частина державного кордону України, у зв'язку з агресією російської федерації, не контролюється Державною прикордонною службою України, підозрюваний, перебуваючи на свободі, може вжити заходів щодо переховування від правоохоронних органів, включаючи переміщення на територію російської федерації, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також слід зазначити, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено особу, яка надавала допомогу ОСОБА_4 у закінченому замаху на вчинення терористичного акту. Існує ймовірність, що ця особа може вжити заходів щодо надання допомоги підозрюваному у втечі та забезпеченні його переміщення на тимчасово окуповану територію України.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 добровільно погодився на співпрацю з невстановленими на даний час у ході досудового розслідування особами та виконувала їхні злочинні вказівки. У зв'язку з цим існують достатні підстави вважати, що за відсутності застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу, вона, маючи доступ до засобів електронного зв'язку, може продовжити здійснювати дії, спрямовані на шкоду громадській безпеці. Це, своєю чергою, може призвести до продовження нею вчинення цього та/або інших кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_4 частково знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків, останній може незаконно впливати на них.
З урахуванням того, що з метою запобігання викриттю його протиправної діяльності з боку правоохоронних органів України, ОСОБА_4 вдавався до заходів конспірації, звітування про виконану злочинну діяльність здійснювала з використанням месенджеру «Telegram», а також враховуючи, що на даний час не проведено всіх необхідних слідчих дій, останній може вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням військового стану в державі, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , відповідає тяжкості підозри і відповідає суспільному інтересу.
Таким чином, вище наведені докази у їх сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на докази, які вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, санкція якого передбачає покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, відсутність осіб, як перебувають на його утриманні, а отже стороною обвинувачення доведено існування заявлених ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки не є достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до статей 3, 27 Конституції України, людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. ст. 3, 7 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів проти життя та здоров'я особи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти заявленим ризикам, та гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Даних, які б вказували на неможливість застосування щодо підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Однак, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Терса Гуляйпільського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під ватою строком 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 07.09.2025.
Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -