вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"17" липня 2025 р. Справа №370/3162/24
Провадження № 2/370/1282/24
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія Інго», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника
У жовтні 2024 року через представника, адвоката Лабика Руслана Романовича до Макарівського районного суду Київської області звернулася позивач ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія Інго», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника у розмірі 120 600 грн.
В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначила, що 06 листопада 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , відносно якого кримінальне провадження № 12022110000000486 від 07 листопада 2022 року закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення за статтею 286 Кримінального кодексу України.
Водночас, цивільна-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_3 була застрахована та у відповідності до статті 1187 Цивільного кодексу України синові загиблого ОСОБА_5 здійснено відшкодування через втрату годувальника.
Так, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року
№ 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), позивач як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_5 , повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування. Серед заявлених вимог містились:
- 40 200 грн - в рахунок відшкодування 1/2 моральної шкоди;
- 241 200 грн - в рахунок відшкодування шкоди пов'язаної із втратою годувальника.
Однак, відповідач провів не повну виплату страхового відшкодування у частині страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, сплативши 50% заявленого позивачем відшкодування у розмірі 1206 00 грн. Тобто, незаконно поділив розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника на двох осіб.
Здійснюючи виплату страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, відповідач виходив із того, що на таке відшкодування претендує матір загиблого ОСОБА_2 .
Однак, як стверджує позивач, відповідач не надав доказів звернення матері загиблого ОСОБА_2 із заявою на виплату страхового відшкодування, а також те, що мати ОСОБА_2 перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_3 та мала право на таке утримання.
Посилання АТ «Страхової компанії «Інго» на те, що ОСОБА_2 входить до складу сім'ї загиблого ОСОБА_3 та має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 вимог про відшкодування шкоди заподіяної їй внаслідок втрати годувальника не заявляла. Крім того, рішення страхової компанії про наявність в ОСОБА_2 права на відшкодування заподіяної смертю потерпілого та можливість пред'явлення нею такої заяви, ґрунтується на припущеннях.
Тож позивач вважає, що такими діями відповідача, були порушені її права, а тому вимушена звернутись до суду щодо стягнення з відповідача решти суми страхового відшкодування у розмірі 120 600 грн.
Суд ухвалою від 18 листопада 2024 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідач 17 грудня 2024 року на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Як вбачається з довідки Гружчанського старостинського округу Бишівської сільської ради від 06 квітня 2023 року № 104 ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
На день його смерті за цією ж адресою були зареєстровані, проживали і проживають по теперішній час:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син.
Відповідно до частини першої статті 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
З огляду на приписи статті 27 Закону № 1961-IV та статті 1200 Цивільного кодексу України розмір страхового відшкодування 36 мінімальних заробітних плат розподіляється на кількість зазначених осіб, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому розмір страхового відшкодування 241 200 грн законно розподілив між матір'ю та сином загиблого по 120 600 грн, що не заперечує і сама позивач.
Позивач правом на подання до суду відповіді на відзив не скористалася. Від третьої особи пояснень до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини та правовідносини, що склалися між сторонами, суд дійшов такого висновку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 листопада 2022 року
о 19 год 20 хв, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 52 км 250 м автодороги Київ-Чоп в напрямку міста Києва, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзджу частину в невстановленому місці зліва на право відносно руху автомобіля. ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
На підставі постанови старшого слідчого від 27 грудня 2022 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито, у зв'язку із відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність, водія пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_1 була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210494985 в АТ «Страхова компанія «Інго».
Позивач ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 ,
14 квітня 2023 року звернулась до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі: 40 200 грн у рахунок страхового відшкодування моральної шкоди та 241 200 грн у рахунок відшкодування шкоди пов'язаної із втратою годувальника.
Відповідач, зі свого боку, 02 серпня 2023 року виплатив позивачу лише 50% страхового відшкодування у частині шкоди пов'язаної із втратою годувальника у розмірі 120 600 грн, оскільки на таке ж відшкодування має право мати загиблого ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що мати загиблого, третя сторона ОСОБА_2 , не перебувала на утриманні сина, що свідчить відсутність у відповідача відповідних доказів такої обставини, а тому на підставі частини першої статті 1200 Цивільного кодексу України на відшкодування шкоди через загибель батька має право лише його неповнолітній син.
Також позивач зазначила, що мати не зверталась до відповідача із відповідною заявою на виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим, рішення страховика щодо наявності в ОСОБА_2 права на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого є необґрунтованим.
За змістом приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із статтею 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом
№ 1961-IV (чинний на момент виникнення правовідносин), який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1961-IV, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У абзаці 1 пункту 22.1. статті 22 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону
№ 1961-IV).
Відповідно до пунктів 27.1 та 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно із частиною першою статті 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) та батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Так, обов'язок у повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України та регулюється статтею 202 Сімейного кодексу України, за змістом якої , повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Згідно із чинним законодавством непрацездатність пов'язується з пенсійним віком або з інвалідністю.
Як суд встановив, мати загиблого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 83 років є особою пенсійного віку довічно, а тому з аналізу частини першої статті 1200 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону № 1961-IV має право на відшкодування шкоди у зв'язку із смертю потерпілого.
Окрім цього, згідно із пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності)
Пунктом 36.1 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом з цим, строки для подання заяви про страхове відшкодування встановлені у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, зі змісту якого вбачається, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Тобто, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди 06 листопада 2022 року не пройшло трьох років, а тому суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності звернення матері до страховика із заявою про виплати відшкодування. Варто зауважити, що із такою заявою мати загиблого ОСОБА_2 звернулась до відповідача 17 січня 2025 року.
Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та такими, що не можуть бути задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 258, 263, 265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія Інго», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Інформація сторін:
- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ;
- Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго», місце розташування: вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, ЄДРПОУ 16285602.
Суддя О.С. Сініцина