Справа № 750/6726/25 Головуючий у 1 інстанції Самусь Л. В.
Провадження № 33/4823/617/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
17 липня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 04 травня 2025 року, о 23 год 17 хв, у місті Чернігові, по вул. Земська, 25, ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 525D, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням газоаналізатору Drager ARCE-0238, результат позитивний - 2,28 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою визнати його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування скарги посилається на те, що в даний час він проходить військову службу на посаді солдат, водій-механік і для виконання бойових завдань у складі угрупувань Сил оборони держави є потреба у наявності посвідчення водія. Відсутність посвідчення водія унеможливить виконання ним свого військового обов'язку по захисту держави від збройної агресії російської федерації. Також просив урахувати відсутність шкідливих наслідків правопорушення, а саме те, що вчинені ним дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, та окрім того, будь-яких обставин, які обтяжують відповідальність правопорушника, теж не встановлено.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Факт учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, кваліфікація його дій та доведеність вини, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Апелянт не погоджується лише з накладеним місцевим судом на нього адміністративним стягненням та просить не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Проте, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту, з огляду на таке.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом. А тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права, про що просить ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2025 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний