Дата документу 02.07.2025 Справа № 322/1/25
Єдиний унікальний № 322/1/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гасанбеков С.С.
Провадження № 22-ц/807/1069/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
02 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Деревського Сергія Вікторовича на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі адвоката Деревського С.В. звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка в подальшому була уточнена.
В обґрунтування заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 60 років.
11.10.2024 заявниця звернулася до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.10.2024 року № 084250004150 їй було відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Лист з рішенням заявницею отримано 29.10.2024. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.04.1984, оскільки дата народження на титульному аркуші виправлена, відсутній запис про зміну дати народження.
29.11.2024 заявниця звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області та ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
20.12.2024 відповідачем було направлено відзив на позовну заяву з проханням відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову, що змусило її звернутися саме із цією заявою (тобто відсутність даних про належність трудової книжки заявниці).
Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичайного права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь яке листування, що стосується співробітництва з установами РФ». В зв'язку з вищенаведеними обставинами заявниця не може звернутися в вагонне депо Іркутськ-пасажирський Східно-Сибірської залізниці (м. Іркутськ РФ) із заявою про відновлення документу, так як трудова книжка видавалася на цьому підприємстві.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просила суд встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.04.1984 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Деревський С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права,просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки заповнення трудової книжки не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявниці за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахування стажу при призначенні пенсії.
Зауважує, що заявниця не може звернутися в вагонне депо Іркутськ-пасажирський Східно - Сибірської залізниці (м. Іркутськ РФ) з заявою про відновлення документу, так як трудова книжка видавалася саме на цьому підприємстві. У зв'язку з повномасштабною агресією РФ проти України та введенням в країні воєнного стану дипломатичні відносини з країною - агресором припинені.
Крім того, від представника ОСОБА_1 - адвоката Деревського С.В. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів: оригіналу нотаріально засвідченої заяви громадянина України ОСОБА_5 від 13.06.2025р., копій: довідки від 28.05.2025р. про перебування ОСОБА_5 на військовій службі з 04.09.2024р. по теперішній час, відпускного квитка солдата ОСОБА_5 від 02.06.2025р. № 146 про надання відпустки для лікування солдату ОСОБА_5 з 04.06.2025р. по 03.07.2025р., паспорту громадянина України ОСОБА_5 , які прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі як докази, передбачені ч. 3 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Від начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас З.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. Вказує, що підтвердження факту належності трудової книжки відбувається саме в судовому порядку на підставі дослідження оригіналу свідоцтва про народження, паспортних даних та запису на титульній сторінці трудової книжки.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Ю.С. на адресу апеляційного суду надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Деревського С.В., свідка ОСОБА_5 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця не надала суду жодного доказу на підтвердження факту належності їй трудової книжки серії НОМЕР_2 , а також не зазначила про існування таких доказів, які б могли бути витребувані судом, заява є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, особа заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Желізнодорожник Усольського району Іркутської області, посвідчується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 13.12.1997 Новомиколаївським РВ УМВС України в Запорізькій області, у якому ім'я заявниці російською мовою зазначено: « ОСОБА_1 ».
Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 27.03.1972р., ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Желізнодорожник Усольського району Іркутської області.
У трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненої 05.04.1984р., зазначено власника російською мовою: « ОСОБА_1 », а графа дата народження містить запис: « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084250004150 від 17.10.2024 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 відмовлено. За результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 05.04.1984, оскільки дата народження на титульному аркуші виправлена, відсутній запис про зміну дати народження відповідно до п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Крім того, до страхового стажу не враховано період здійснення догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_6 , до сповнення 3-річного віку, так як прізвище матері в свідоцтві про народження ( ОСОБА_6 ) не відповідає паспортним даним заявниці. В матеріалах справи відсутні документи про підтвердження зміни прізвища ОСОБА_7 .
З паспорту громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , виданого 20.03.1997 Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області, вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Желізнедоріжне Усольського району Іркутської області.
Згідно нотаріально засвідченої заяви громадянина України ОСОБА_5 від 13.06.2025 року, він цією заявою свідомо повідомив про обставини трудової діяльності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, він народився в с. Желізнедоріжне Усольського району Іркутської області, де також народилася ОСОБА_1 . Після досягнення 20-річного віку вона дійсно працевлаштувалася у січні 1984 року на підприємство «Вагонне депо Іркутськ-пасажирський». Після прийняття її до вказаного підприємства їй було оформлено трудову книжку, яку він особисто бачив та про ці обставини йому відомо безпосередньо. Йому також відомо, що після прийняття на роботу до вказаного підприємства її було направлено на навчання у технічну школу на курси провідників, після завершення навчання вона певний час працювала провідником вагонів у цьому ж підприємстві. Трудова книжка серії НОМЕР_5 дійсно була оформлена на ОСОБА_1 , та належить їй як документ, що має записи про її трудову діяльність.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У даній справі ОСОБА_1 просить встановити належність їй трудової книжки, в якій наявне виправлення дати народження заявниці, що перешкоджає їй у повному обсязі користуватися її правами, позбавляє права на пенсійне забезпечення.
Встановлення належності трудової книжки заявниці необхідно для врахування до страхового стажу, що надасть їй право на призначення пенсії за віком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року №643/6447/19 (провадження №61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження №61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження №61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження №61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження №61-18230св19).
Таким чином, законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження, передбаченого главою 6 розділу IV ЦПК України.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи зникнення безвісти в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Чинне законодавство не передбачає можливості підтвердження трудового стажу судовим рішенням. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У справі, що переглядається, заявниця фактично просить встановити факт належності їх трудової книжки для підтвердження страхового (трудового) стажу. Метою встановлення заявленого факту є реалізація заявницею права на пенсійне забезпечення.
З урахуванням наведеного, з'ясувавши обставини та надані докази, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трудової книжки серія НОМЕР_2 , що заповнена 05.04.1984р.; метою встановлення даного факту є можливість отримувати пенсію, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту належності правовстановлюючих документів; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Задовольняючи заяву, колегія суддів виходить із того, що наявне виправлення дати народження заявниці в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , що заповнена 05.04.1984р., перешкоджає їй у повному обсязі користуватися її правами, позбавляє права на пенсійне забезпечення. Також апеляційний суд враховує, що заявниця не може звернутися з відповідною заявою в вагонне депо Іркутськ-пасажирський Східно-Сибірської залізниці (м. Іркутськ РФ) (трудова книжка видавалася на цьому підприємстві) у зв'язку з повномасштабною агресією РФ проти України та введенням в країні воєнного стану, внаслідок чого дипломатичні відносини з країною - агресором припинені.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Деревського Сергія Вікторовича задовольнити.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 березня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт належності правовстановлюючого документу - трудової книжки серія НОМЕР_2 , яка заповнена 05.04.1984 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко