Єдиний унікальний номер судової справи 201/1705/25
Номер провадження 1-кп/201/721/2025
07 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене 02 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000001406 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
02 листопада 2024 року о 12 годині 09 хвилин водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Орендний бізнес», рухався у крайній лівій смузі для руху, по сухому асфальтованому покриттю по вул. Набережній Січеславській у м. Дніпрі, що має по дві смуги руху у кожному напрямку, з боку вул. Ливарної в напрямку вул. 6-ї Стрєлкової Дивізії.
Під час руху, в районі електроопори № 97 вул. Набережної Січеславської у м. Дніпрі, водій ОСОБА_4 грубо порушуючи Правила дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо за напрямком його руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху праворуч виїхав на сусідню смугу руху, випереджаючи легковий автомобіль, що рухався попереду нього, та в крайній правій смузі передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 10.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: садна у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на спинці носу, на тильній поверхні лівої кисті, на тильній поверхні правої кисті з переходом на задню поверхню правого передпліччя, на правому стегні у нижній третині по передній поверхні, на правому стегні у верхній третині по зовнішній поверхні, під лівою молочною залозою від умовної серединної лінії тіла до середньо-ключичної лінії, у паховій ділянці від лівої середньо-ключичній лінії до правої передньо-пахвової лінії; синці: у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на шиї праворуч, на грудній клітині ліворуч по середньо-пахвовій лінії від проекції 7-го до 11-го ребра, під лівою молочною залозою, на правій гомілці у середній третині по передній поверхні, на лівій гомілці у середній та нижній третинах по внутрішній поверхні; забиті рани: на правій гомілці у нижній третині по внутрішній поверхні, на лівій гомілці у верхній третині по задньо-внутрішній поверхні, на лівій гомілці у середній третині, на лівій стопі по верхній поверхні у проекції гомілково-ступневого суглобу, на першому пальці лівої стопи по зовнішній поверхні, з неповною травматичною ампутацією нігтьової фаланги; крововилив у м'які тканини голови у потиличній ділянці; крововиливи під м'яку мозкову оболонку: у правому лобному полюсі, у лівому лобному полюсі, у правій скроневій частці, у лівій скроневій частці, у лівому потиличному полюсі, на верхній поверхні мозочка; розриви печінки; перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця в місці прикріплення його до тіла з повним відривом та повним розривом спинного мозку; повний уламковий перелом правої плечової кістки у середній третині; багатоуламкові переломи нижньої та верхньої третин лівої великогомілкової кістки; багатоуламковий перелом лівого плеча у нижній третині; повний поперечний перелом правої малогомілкової кістки у нижній третині; повний поперечний перелом медіальної кісточки правої великогомілкової кістки; переломи з 3-го по 12-е ребро праворуч по лопатковій лінії, з 1-го по 12-е ребро ліворуч по навколо-хребтовій лінії, з 4-го по 10-е ребро праворуч по середньо-пахвовій лінії, з 1-го по 3-е, з 7-го по 9-е ребро ліворуч по середньо-ключичній лінії; повний поперечний перелом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку; повний повздовжній перелом правого крила клубової кістки на 1,5 см праворуч від задньо-верхньої ості клубової кістки; повний поперечний перелом лівого крила клубової кістки; крововиливи навколо всіх вищезазначених переломів.
Смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 годині 09 хвилині на місті події від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету, переломом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця з повним розривом спинного мозку, переломом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку, крововиливами під м'яку мозкову оболонку головного мозку та ушкодженням печінки.
Дії ОСОБА_4 , які виразилися в порушенні ним Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6 , кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково та заперечував порушення ним Правил дорожнього руху, а також стверджував, що потерпілу не бачив. Поданий потерпілою цивільний позов не визнав.
В подальшому, після дослідження письмових доказів сторони обвинувачення та допиту свідка ОСОБА_8 (колишня цивільна дружина), яка була безпосередньо очевидцем дорожньо-транспортної події, ОСОБА_4 змінив свою позицію та визнав свою провину, стверджуючи про те, що щиро розкаявся у вчиненому. Поданий потерпілою позов визнав частково.
По суті пред'явленого обвинувачення вказав, що потерпілу ОСОБА_6 до дорожньо-транспортної події не знав. Працював водієм таксі без офіційного оформлення, автомобіль «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «Орендний бізнес» і наданий йому у користування на підставі договору оренди.
02 листопада 2024 року він разом із ОСОБА_8 приблизно об 11 годині 40 хвилин виїхали з місця їх проживання на лівому березі в сторону правого берегу міста Дніпра на транспортному засобі «Hyundai Sonata», під його керуванням. Під час руху, ОСОБА_8 сиділа на передньому пасажирському сидінні. Рухаючись по вулиці Січеславській Набережній, він зупинився на червоне світло світлофору на перехресті із вулицею Ливарною в місці Дніпрі, та побачив, як з вулиці Ливарної на вулицю Січеславська Набережна виїхав автомобіль чорного кольору Subaru Forester в крайню ліву смугу для руху автомобілів. Далі після перехрестя чорний автомобіль рухався із швидкістю приблизно 30 - 40 км/год із увімкненим лівим показником повороту, хоча дорожня розмітка забороняла здійснювати поворот або розворот. Рухаючись за чорним автомобілем, він вирішив здійснити маневр випередження вказаного автомобіля по правій смузі руху для автомобілів. З цією метою, він подивився у праве дзеркало і прискоривши швидкість приблизно до 50 кілометрів на годину, виконав маневр випередження автомобілю Subaru Forester. В момент здійснення маневру по випередженню він відволікся у дзеркало заднього виду, і відбулося зіткнення, в результаті чого лобове скло тріснуло, при цьому, потерпілу, яка переходила дорогу, він не бачив. Він відразу повернув наліво і застосував гальмування, зупинивши автомобіль. В цей момент свідок ОСОБА_8 запропонувала йому помінятися місцями задля збереження його роботи та уникнення штрафу, на що він погодився і пересів на заднє пасажирське сидіння, не виходячи з автомобілю, а ОСОБА_8 сіла на переднє водійське сидіння за кермо та з автомобілю до приїзду працівників поліції не виходила.
Після чого він вийшов із автомобіля та підійшов до жінки, яка знаходилася на дорожньому покритті біля узбіччя у лежачому положенні, він перевірив пульс, перехожий військовий викликав швидку медичну допомогу. За порадою військового ніякої допомоги потерпілій не надавав, чекаючи на лікарів. На місце події через хвилину під'їхав патрульний автомобіль. По приїзду швидкої медичної допомоги, після проведення огляду потерпілої, лікарі констатували її смерть.
Зазначив, що потерпіла ОСОБА_6 переходила проїзну частину дороги в забороненому місці, при цьому, знак та дорожня розмітка, яка дозволяла пішоходам переходити дорогу, знаходилася до місця вчинення наїзду на неї.
Вказав, що під час його допиту у якості свідка 04 листопада 2024 року за порадами адвоката він зазначив, що ОСОБА_8 була за кермом транспортного засобу, а він був пасажиром, хоча це не відповідало дійсності. При цьому, підтвердив, що був попереджений слідчим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Вигадану ним версію підтвердила слідчому і ОСОБА_8 .
В подальшому 19 грудня 2024 року під час повторного допиту у слідчого надав правдиві свідчення про те, що за кермом в момент наїзду на пішохода ОСОБА_6 був він, а ОСОБА_8 сиділа поруч на передньому пасажирському сидінні. Після чого, він був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також під час слідчого експерименту підтвердив обставини щодо зміни місцями з ОСОБА_8 після здійснення наїзду на пішохода. Додав, що після цих обставин вони розійшлися з ОСОБА_8 і більше не спілкувалися.
Підтвердив, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, на нього накладалися адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Вказав, що під час досудового розслідування та судового провадження заподіяну шкоду потерпілій не відшкодовував, з родичами померлої не зв'язувався і не спілкувався.
Додав, що його батько нещодавно частково відшкодував потерпілій моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Після допиту свідка ОСОБА_8 наполягав на тому, що саме вона була ініціатором того, щоб вони після дорожньо-транспортної події помінялися місцями. Просив врахувати його щире каяття, стверджував, що відповідні висновки для себе зробив, та просив надати шанс змінити життя на краще та призначити покарання, не пов'язане із реальним позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що обвинуваченого ОСОБА_4 не знала. ОСОБА_6 її матір, яка загинула внаслідок дорожньо-транспортної події, очевидцем якої вона не була. На підставі ст. 63 Конституції України відмовилась давати покази, спираючись на те, що їй важко розповідати про ці події.
Подану нею заяву про уточнення позовних вимог за первісним позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень, підтримала у повному обсязі та просила стягнути з обвинуваченого на її користь 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Додала, що батьком обвинуваченого їй відшкодовано 50 000 гривень, які не включені в остаточну суму моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень, яку вона просить стягнути на її користь. Вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 залишила на розсуд суду.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що обвинуваченого ОСОБА_4 вона знала, це був її хлопець, з яким вона проживала у цивільному шлюбі до інкримінованих подій. Після дорожньо-транспортної події, що сталася 02 листопада 2024 року вони розійшлися і відносини не підтримують. Потерпілу ОСОБА_6 не знала. Водійське посвідчення отримала 05 грудня 2016 року.
По суті дорожньо-транспортної події надала наступні покази.
02 листопада 2024 року приблизно після 11 години вони разом із ОСОБА_4 , який керував орендованим ним автомобілем «Hyundai Sonata», рухалися по вул. Січеславська Набережна в місті Дніпро в напрямку ресторану ОСОБА_10 , який знаходиться на вул. Набережній Перемозі зі швидкістю по її відчуттям приблизно 60 - 70 кілометрів на годину. Погода була хмарна, без опадів, видимість не обмежена. Вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, за дорожньою обстановкою не слідкувала, оскільки знімала на свій мобільний телефон, як вони їхали. Під час здійснення маневру з правої смуги руху в ліву смугу, ОСОБА_4 здійснив наїзд на жінку із собакою, в результаті чого розбилося лобове скло.
Після наїзду на пішохода, ОСОБА_4 сказав їй пересісти на водійське місце за кермо, а сам пересів на заднє пасажирське сидіння. Вона зробила так, як їй сказав ОСОБА_4 , це тривало до 1 хвилини після моменту наїзду на пішохода. Після чого, вона знаходилася на водійському сидіння за кермом і з автомобілю до приїзду працівників поліції не виходила, оскільки знаходилася у шоковому стані, в бокове дзеркало бачила, як жінка лежить біля тротуару. ОСОБА_4 після того, як вони помінялися місцями вийшов з автомобілю і підійшов до потерпілої. Далі повернувся до неї і повідомив, що жінка мертва.
На місце дорожньо-транспортної пригоди приїхала патрульна поліція, швидка медична допомога, яка констатувала смерть жінки. На місці події її опитав слідчий, якому вона підтвердила, що саме вона знаходилася за кермом транспортного засобу в момент наїзду на пішохода. Вказала, що пішохід переходив дорогу в забороненому місці.
В подальшому, під час її допиту у якості свідка 04 листопада 2024 року, вона підтвердила слідчому, що за кермом в момент наїзду на пішохода була саме вона, такі покази були надані нею за порадою адвоката, який здійснював захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування та запевняв, що так буде краще.
Через деякий час їй зателефонував слідчий і викликав для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тоді вона розповіла правду та повідомила про те, що після наїзду на пішохода за вказівкою ОСОБА_4 вони помінялася місцями і вона пересіла на водійське сидіння, а обвинувачений пригнув на заднє пасажирське. До того ж, на підтвердження таких свідчень вказала, що в той день вона знімала відео як вони з ОСОБА_4 їхали в автомобілі на свій мобільний телефон, і надала це відео слідству.
Зазначила, що за її участі був проведений слідчий експеримент, під час якого вона продемонструвала, як після наїзду на пішохода за вказівкою ОСОБА_4 вони помінялися місцями, при цьому, вона пересіла з переднього пасажирського місця та водійське сидіння, а ОСОБА_4 пересів на заднє пасажирське.
Також за її участі слідчим проведено огляд наявного в її мобільному телефоні відео, на якому видно, як ОСОБА_11 керує автомобілем.
Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_8 вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.
З витягу з кримінального провадження № 12024040000001406 встановлено, що 02 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі усної заяви внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України.
Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.11.2024 року встановлено, що слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 о 13 годині 30 розпочав огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за участі двох понятих та спеціаліста.
Огляд проводився в похмуру погоду без опадів із температурою повітря в 12 °C в напрямку руху від вулиці Ливарної до вулиці 6ї Стрілецької Дивізії.
Місцем дорожньо-транспортної пригоди є горизонтальна проїжджа частина вулиці Набережної Січеславської, на якій відбувся наїзд на пішохода на сухому чистому асфальтному покритті без нерівностей та пошкоджень на дорожньому покритті.
Огляд проводився в світлу пору доби без обмежень для видимості з робочого місця водія, без виявлення слідів про переміщення транспортних засобів та уламків на місці пригоди після дорожньо-транспортної пригоди.
На транспортному засобі Hyndai Sonata з номерним знаком НОМЕР_2 виявлено деформований передній бампер, капот, передне праве крило, розбите лобове скло. Біля транспортного засобу відсутні сліди шин на асфальтному покритті.
Біля транспортного засобу виявлено осипи скла та пластику, сліди біологічного походження.
На місці дорожньо-транспортної пригоди виявлено труп, який знаходився в положенні лежачи майже на лівому боці, із явними тілесними ушкодженнями, смерть констатована о 13 годині 58 хвилин.
З протоколу пред'явлення трупу для впізнання від 04 листопада 2024 року встановлено, що старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 у приміщенні КЗ «Бюро СМЕ» при штучному освітленні за участі понятих та потерпілої ОСОБА_9 , пред'явив труп № 2240НЕ, який загинув внаслідок ДТП 02 листопада 2024 року на вулиці набережна Січеславська у місті Дніпрі.
ОСОБА_9 оглянувши труп заявила, що це її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , впізнала її за рисами обличчя та одягом.
Із висновку експерта № 2240не від 20 листопада 2024 року за результатами судово-медичної експертизи трупу встановлено, що при експертизі трупу виявлено сумісну тупу травму тіла з численними переломами кісток скелету, перелому зубоподібного відростку 2-го шийного хребця з повним розривом спинного мозку, переломом 10-го грубного хребця з повним розривом спинного мозку, крововиливами під м'яку мозкову оболонку головного мозку та ушкодженням печінки.
При експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: садна: у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на спинці носу, на тильній поверхні лівої кисті, на тильній поверхні правої кисті з переходом на задню поверхню правого передпліччя, на правому стегні у нижній третині по передній поверхні, на правому стегні у верхній третині по зовнішній поверхні, під лівою молочною залозою від умовної середньої лінії тіла до середньо-ключичної лінії, у паховій ділянці від лівої середньо-ключичній лінії до правої передньо-пахвової лінії; синці: у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на шиї праворуч, на грудній клітині ліворуч по середньо-пахвовій лінії від проекції 7-го до 11-го ребра, під лівою молочною залозою, на правій гомілці у середній третині по передній поверхні, на лівій гомілці у середній та нижній третинах по внутрішній поверхні; забиті рани: на правій гомілці у нижній третині по внутрішній поверхні, на лівій гомілці у верхній третині по задньо-внутрішній поверхні, на лівій гомілці у середній третині, на лівій стопі по верхній поверхні у проекції гомілково-ступневого суглобу, на першому пальці лівої стопи по зовнішній поверхні, з неповною травматичною ампутацією нігтьової фаланги; крововилив у м?які тканини голови у потиличній ділянці; крововиливи під м?яку мозкову оболонку: у правому лобному полюсі, у лівому лобному полюсі, у правій скроневій частці, у лівій скроневій частці, у лівому потиличному полюсі, на верхній поверхні мозочка; розриви печінки; перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця в місці прикріплення його до тіла з повним відривом та повним розривом спинного мозку; повний уламковий перелом правої плечової кістки у середній третині; багатоуламкові переломи нижньої та верхньої третин лівої великогомілкової кістки; багатоуламковий перелом лівого плеча у нижній третині; повний поперечний перелом правої малогомілкової кістки у нижній третині; повний поперечний перелом медіальної кісточки правої великогомілкової кістки; переломи з 3-го по 12-е ребро праворуч по лопатковій лінії, з 1-го по 12-е ребро ліворуч по навколо-хребтовій лінії, з 4-го по 10-е ребро праворуч по середньо-пахвовій лінії, з 1-го по 3-е, з 7-го по 9-е ребро ліворуч по середньо-ключичній лінії; повний поперечний перелом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку; повний повздовжній перелом правого крила клубової кістки на 1,5 см праворуч від задньо-верхньої ості клубової кістки; повний поперечний перелом лівого крила клубової кістки; крововиливи навколо всіх вищезазначених переломів. Виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, виникли безпосередньо перед настанням смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), не виключено при травмуванні потерпілої частинами транспортного засобу, що рухався, з наступним відкиданням та ударом потерпілої о тверду поверхню (дорожнє покриття), у своїй сукупності, перебувають у причинному зв?язку з настанням смерті та згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (наказ МОЗ України № 6, від 17.01.1995 р.), п. 2.1.2, вони є ТЯЖКИМИ за ознакою небезпеки для життя.
Смерть настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету, переломом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця з повним розривом спинного мозку, переломом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку, крововиливами під м?яку мозкову оболонку головного мозку та ушкодженням печінки, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу.
Морфологічних ознак будь яких хронічних захворювань не виявлено.
При судово-токсикологічному дослідженні м'язу з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень та причину смерті, можна вважати, що в момент первинного контакту з травмуючим засобом (автомобілем) потерпіла знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні та була звернута до нього правою зовнішньо-бічною поверхнею тіла.
З протоколу зняття показів з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 08 листопада 2024 року встановлено, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 на підставі постанови слідчого від 08.11.2024 року у період часу з 09 години 50 хвилин до 10 години 10 хвилин у приміщенні ТОВ «Перша корпоративна група» за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 53, в присутності охоронця ТОВ «ПКГ» ОСОБА_13 виявив два відео-файли з камер зовнішнього відеоспостереження, які були записані на карту-пам'яті Micro SD GoodRam 32GB.
Із протоколу огляду відео-запису від 08 листопада 2024 року встановлено, що старший слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 проведено огляд картки пам'яті «Goodram 32GB» з двома відео-файлами, вилученими з відеокамер зовнішнього спостереження, які розташовані на будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 53.
В ході огляду встановлено, що на карті пам'яті знаходиться два відео-файли з обставинами дорожньо-транспортної події, що мала місце 02.11.2024 року, приблизно о 12 годині 09 хвилині в м. Дніпро на вул. Січеславській Набережній.
При відтворенні першого відео-файлу встановлено, що відео починається коли у верхньому лівому куті зафіксовані дата та час: «02-11-2024 Sat 12:09:20». На відео проглядається у верхньому правому куті ділянка проїжджої частини вул. Січеславської Набережної. У час на відео «12:09:31» з?являється автомобіль «Hyundai Sonata» білого кольору, який рухається у крайній лівій смузі за легковим автомобілем темного кольору. Пішохід на даному відео з'являється о «12:09:32», який рухається по проїжджій частині зліва направо відносно автомобіля «Hyundai Sonata», який в свою чергу змінює напрямок свого руху праворуч перестроюється у сусідню праву смугу, по якій випереджає автомобіль темного кольору та у час на відео «12:09:34» по крайній правій смузі для руху скоює наїзд на пішохода.
При відтворенні другого відео-файлу встановлено, що відео починається коли у верхньому лівому куті зафіксовані дата та час: «02-11-2024 Sat 12:09:20». На відео проглядається у верхній частині ділянка проїжджої частини вул. Січеславської Набережної. У час на відео «12:09:27» з'являється пішохід, який рухається у напрямку проїжджої частини, перетинаючи її далі зліва направо за напрямком руху автомобіля «Hyundai Sonata», яка з?являється на відео «12:09:34» та у крайній правій смузі для руху скоює наїзд на пішохода.
З висновку експерта № СЕ-19/113-24/6671-ІТ від 26.11.2024 року за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» встановлено, що на момент огляду автомобілю Hyundai Sonata номерний знак НОМЕР_2 , робоча гальмівна система та система рульового керування знаходиться у працездатному стані.
Із висновку експерта № СЕ-19/113-24/6941-ІТ від 11.12.2024 року за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» встановлено, що з достатньою точністю встановити місце наїзду не виявляється можливим, при цьому треба зазначити на те, що, з технічної точки зору, місцем наїзду у повздовжньому напрямі могло бути розташоване перед слідом у вигляді осипу скла та пластмаси (на схемі № 4).
З висновку експерта № КСЕ-19/121-24/34137 від 20.11.2024 року встановлено, що виходячи з відеозапису «01_1.29_20241102120920_20241102120940_386418.mp4», швидкість руху автомобіля Хюндай складала близько 41 … 45 км/год. В зв'язку з обставинами, що вказані дослідницькій частині висновку, визначити швидкість руху автомобіля Хюндай, виходячи з відеозапису «Сamera 03_1.32_132_20241102120920_20241102120939_386419.mp4» не є можливим.
В зв'язку з обставинами, що вказані у дослідницькій частині висновку, виходячи з відеозаписів «Сamera 03_1.32_132_20241102120920_20241102120939_386419.mp4»та«01_1.29_20241102120920_20241102120940_386418.mp4» відповісти на запитання «Скільки час минає з моменту виходу пішохода ОСОБА_7 на проїзну частину до моменту наїзду на неї» на є можливим.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_8 повинна була діяти згідно з вимогами п.10.1. Правил дорожнього руху.
В діях водія автомобіля Хюндай ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_8 мала технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
В діях водія автомобіля Хюндай ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, оцінка дій пішохода не потребує застосування спеціальних технічних знань. В цьому випадку оцінити дії пішохода ОСОБА_7 слідчий (суд) може самостійно на основі юридичного аналізу усіх зібраних по справі доказів у відповідності з вимогами розділу 4 Правил дорожнього руху.
Оцінюючи вказаний висновок експерта, з точки зору його належності та допустимості, як доказу, суд виходить з того, що для дослідження експерту був наданий відеозапис з камер відеоспостереження на якому зафіксований механізм дорожньо-транспортної події за участі автомобілю Хюндай, що мала місце 02.11.2024 року, постанова слідчого про призначення експертизи з викладенням встановлених слідством вихідних даних щодо обставин ДТП та анкетні відомості водія транспортного засобу, зокрема, ОСОБА_8 , а також матеріали кримінального провадження, які на тому етапі слідства містили відомості про те, що за кермом в момент наїзду на пішохода ОСОБА_6 перебувала ОСОБА_8 .
З огляду на те, що дискреційних повноважень експерта не входить встановлення особи водія, який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, за результатами проведеної експертизи експертом надається відповідна оцінка діям водія транспортного засобу, анкетні відомості якого встановлюються органом досудового розслідування і відповідно зазначаються у висновку.
Тож, зважаючи на те, що у даному випадку експертом надана оцінка діям водія автомобілю Хюндай в момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.11.2024 року, анкетні відомості водія - ОСОБА_8 у висновку вказані експертом виходячи з наданих слідством відомостей, то судом враховується висновки згаданої експертизи, як такі що узгоджуються із сукупністю встановлених судом обставин та досліджених доказів.
Тим більше, даний висновок експерта є аналогічним наступному висновку № КСЕ-19/121-24/37436 від 20.12.2024 року, де експертом досліджувалися ті ж самі матеріали кримінального провадження та відеозапис з камер відеоспостереження, з єдиним уточненням слідчим анкетних відомостей водія автомобілю ОСОБА_14 .
Із протоколу огляду від 25.11.2024 року встановлено, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 на підставі заяви ОСОБА_8 , за її участі провів огляд добровільно наданого нею мобільного телефону «IPhone 12», серійний номер НОМЕР_3 , на якому мається три відео файли за 02 листопада 2024 року, на яких видно, що за кермом автомобіля «Хюндай Соната» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться ОСОБА_4 , час зйомки «12:04», «12:05», «12:06». Під час огляду три відео-файли з телефону записані на карту-пам'яті «Goodram» 32 Gb.
З протоколу зняття показів з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 25 листопада 2024 року встановлено, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 на підставі постанови слідчого від 25.11.2024 року у період часу з 10 години 30 хвилин до 18 години 40 хвилин у приміщенні СУ ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: пр. Слобожанський, буд. 40 за участі спеціаліста користувача системи «Безпечне місто» з правом доступу, встановив відео-файл за 02.11.2024 року з камери зовнішнього спостереження системи відеоспостереження м. Дніпро К58.3Н в період часу з 12:06:10 до 12:06:22, на якому зафіксовано автомобіль Hyundai Sonata з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який був записаний на карту «Goodram» 32 Gb.
Із протоколу огляду відео-запису від 25.11.2024 року встановлено, що старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 провів огляду картки пам'яті «Goodram 32 Gb» з відео-файлом, вилученим 02.11.2024 року з відеокамери зовнішнього спостереження системи ситуаційного відеоспостереження міста Дніпра, а саме відеокамери К-58.3Н, розташованої на з'їзді з Центрального мосту до ТРЦ «Мост-Сіті».
На карті знаходиться відео-файли під назвою: «К-58.3Н Velykogo-Most-City_20241102120606_to_20241102120706».
При відтворенні файлу встановлено, що відео починається, коли у верхньому лівому куті зафіксовані дата та час: «02/11/2024 12:06:06». На відео проглядається ділянка проїжджої частини з'їзду з Центрального мосту.
У час на відео «12:09:38» з'являється автомобіль «Hyundai Sonata» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермо якого тримається рука чоловіка одягнутого у світлу куртку.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 21 грудня 2024 року та додатків до нього у вигляді план-схеми і фототаблиці, встановлено, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 в присутності понятих, за участі свідка ОСОБА_8 , проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення показань свідка ОСОБА_8 .
Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_8 добровільно відтворила обставини 02 листопада 2024 року близько 12 години 09 хвилин, коли вони разом із ОСОБА_4 їхали по вулиці Січеславська Набережна з боку вулиці Ливарної у напрямку вулиці 6-ї Стрілецької Дивізії на автомобілі «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_4 , а вона знаходилася на передньому пасажирському сидінні.
Під час руху вона відчула, що автомобіль здійснив наїзд на пішохода жінку, яка перетинала дорогу. Після чого, за вказівкою ОСОБА_4 , який мотивував це тим, що його позбавлять права керувати транспортним засобом, вона пересіла за кермо на водійське місце, пристебнулася ременем безпеки і перебувала там до приїзду працівників поліції, а ОСОБА_4 пересів на заднє пасажирське сидіння.
Крім того, в ході слідчого експерименту встановлено, що під час руху двох автомобілів один за одним у крайній лівій смузі для руху, задньому (другому) автомобілі видимість пішохода на зустрічній смузі не була обмежена першим автомобілем.
Із висновку експерта № КСЕ-19/121-24/37436 від 20.12.2024 року встановлено, що виходячи з відеозапису «01_1.29_20241102120920_20241102120940_386418.mp4», швидкість руху автомобіля Хюндай складала близько 41 … 45 км/год. В зв'язку з обставинами, що вказані у дослідницькій частині висновку, визначити швидкість руху автомобіля Хюндай, виходячи з відеозапису «Сamera 03_1.32_132_20241102120920_20241102120939_386419.mp4» не є можливим.
В зв'язку з обставинами, що вказані у дослідницькій частині висновку, виходячи з відеозаписів «Сamera 03_1.32_132_20241102120920_20241102120939_386419.mp4»та«01_1.29_20241102120920_20241102120940_386418.mp4» відповісти на запитання «Скільки час минає з моменту виходу пішохода ОСОБА_7 на проїзну частину до моменту наїзду на неї» на є можливим.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з вимогами п.10.1. Правил дорожнього руху.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля Хюндай ОСОБА_8 мала технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
В діях водія автомобіля Хюндай ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.
В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, оцінка дій пішохода не потребує застосування спеціальних технічних знань. В цьому випадку оцінити дії пішохода ОСОБА_7 слідчий (суд) може самостійно на основі юридичного аналізу усіх зібраних по справі доказів у відповідності з вимогами розділу 4 Правил дорожнього руху.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 27 грудня 2024 року встановлено, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 в присутності понятих, за участі свідка ОСОБА_4 проведено слідчий експеримент, в ході якого свідок ОСОБА_4 розповів, що 02 листопада 2025 року близько 12 години 09 хвилин він керував технічно справним автомобілем Хюндай Соната, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у м. Дніпро по вул. Набережній Січеславській з боку вул. Ливарної в напрямку вул. Набережної Перемоги зі швидкістю руху 70 кілометрів за годину. Пасажиром в транспортному засобі була його цивільна дружина ОСОБА_15 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні. На шляху руху він випереджував легковий автомобіль, здійснивши у крайній правій смузі наїзд на пішохода - жінку, яку до моменту наїзду не бачив. Після зупинки автомобіля з водійського сидіння він пересів на заднє пасажирське, а ОСОБА_15 пересіла на місце водія.
Далі ОСОБА_4 відтворив, як він пересів з місця водія на заднє пасажирське сидіння.
Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_8 а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального проступку, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
Отже, з урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що діяння, яке вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , а тому підлягає покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.
Оцінюючи надані обвинуваченим ОСОБА_4 під час судового розгляду покази, зокрема, в частині того, що дорожньо-транспортна пригода трапилась через те, що автомобіль Subaru Forester, який рухався перед ним, увімкнув лівий поворот в місці, де такий заборонений, що змусило його здійснити маневр випередження вказаного автомобіля, внаслідок чого він не побачив пішохода ОСОБА_6 та здійснив наїзд на останню, при цьому. застосувавши гальмування, суд вважає їх неспроможними та такими, що повністю спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, в тому числі, висновком комплексної судової відео технічної та автотехнічної експертизи, відповідно до якої водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1 ПДД, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди в якому зафіксована відсутність слідів гальмування, відеозаписом з камер відеоспостереження моменту дорожньо-транспортної пригоди.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 , що безпосередньо після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_6 за проханням своєї дівчини ОСОБА_8 вони помінялися місцями і остання пересіла за кермо, були спростовані свідком ОСОБА_8 під час її допиту в суді.
За наведених обставин, суд критично ставиться до таких показів обвинуваченого ОСОБА_4 , як таких, що повністю спростовуються показами свідка та дослідженими доказами у їх сукупності, та наданих виключно з метою ввести суд в оману, переслідуючи мету уникнути суворого покарання, на яке останній заслуговує.
В іншій частині покази ОСОБА_4 узгоджуються із показами свідка ОСОБА_8 та іншими дослідженими доказами у їх сукупності, а тому суд приймає їх до уваги.
Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
З огляду на приписи ст. 65 КК України суд при призначенні покарання має врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Саме ж призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання, конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Отже, насамперед, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, з необережною формою вини.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 зі слів має середньо-спеціальну освіту, не одружений, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням Правил Дорожнього руху, раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Вирішуючи питання про наявність такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття та оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Зокрема, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 523/4890/19).
Відповідне суб'єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого та заподіяних наслідків, суд встановлює за таким зовнішнім виявленням винуватим свого співчуття і вибачення, які не тільки висловлені в формі, що є переконливим свідченням про наявність щирого каяття, а, і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 спочатку вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, а в подальшому після дослідження доказів сторони обвинувачення та допиту свідка ОСОБА_8 , змінив свою позицію та вказав про те, що визнає себе винним повністю, втім, стверджував, що потерпілу ОСОБА_6 він не бачив, оскільки автомобіль Subaru Forester, який рухався перед ним увімкнув поворот у місці, де такий був заборонений, і коли він здійснював маневр випередження вказаного автомобілю, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 . До того ж, підтвердив ті обставини, що після наїзду на пішохода ОСОБА_6 вони з його колишньою цивільною дружиною ОСОБА_8 помінялися місцями з метою уникнення накладення на нього штрафу. В той же час, наполягав на тому, що ініціатором цього була свідок ОСОБА_8 , яка будучи допитаною, в судовому засіданні таку версію не підтвердила, і навпаки стверджувала, що саме ОСОБА_4 сказав їй помінятися місцями після наїзду на пішохода.
Отже, виходячи саме з такої позиції обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча і посилався на визнання своєї провини в інкримінованому йому злочині, втім, на переконання суду, не висловив щирого жалю з приводу вчиненого та не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, у добровільному порядку не відшкодував заподіяні потерпілій збитки та не усунув завдану шкоду ані під час досудового слідства, ані під час проведення судового розгляду, після дорожньо-транспортної події з родичами померлої не зв'язувався, не спілкувався, не надав допомоги в організації похорон і не приніс вибачень, що свідчить про відсутність у ОСОБА_4 такого суб'єктивного ставлення до вчиненого та заподіяної потерпілій шкоди, яке притаманне щирому каяттю.
На підтвердження таких висновків суду свідчить і посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 , який відразу після скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_6 , замість того, щоб надати допомогу постраждалій людині, наказав своїй цивільній дружині ОСОБА_8 помінятися місцями, намагаючись у такий спосіб створити уяву в оточуючих про те, що саме ОСОБА_8 керувала транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому надав слідчому неправдиві свідчення та обмовив свою дівчину у вчиненні наїзду на потерпілу, що не відповідало дійсності, та якій, з урахуванням і його показів в тому числі, слідство мало повідомити про підозру після отримання відповідно висновку експертизи. І тільки після того, як ОСОБА_8 , яка була викликана слідчим для вручення повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого злочину, повідомила про те, що за кермом в момент наїзду на пішохода ОСОБА_6 був її хлопець ОСОБА_4 , який наказав їй помінятися місцями та дотримуватися цієї версії у подальшому, надавши на підтвердження своїх свідчень відео, яке вона знімала під час їх руху в автомобілі і на якому видно, що за кермом був саме обвинувачений.
Отже, така посткримінальна поведінка обвинуваченого не тільки відносно скоєного ним тяжкого злочину та незворотних наслідків, але і обмова фактично невинної особи у тяжкому злочину, очевидно свідчить про бажання ОСОБА_4 с самого початку уникнути відповідальності та покарання за вчинене, на яке він заслуговує.
Тож, твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про щире каяття у скоєному є непереконливими та такими, що пов'язані з намаганням наприкінці судового розгляду у такий спосіб пом'якшити покарання та отримати іспитовий строк.
З огляду на наведених у цьому вироку мотиви суд приходить до висновку про відсутність такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття.
Разом з тим, під час судового розгляду встановлено і це підтверджено потерпілою ОСОБА_9 , що батьком обвинуваченого ОСОБА_4 наприкінці судового розгляду частково відшкодована заподіяна потерпілій моральна шкода, у зв'язку із чим, остання зменшила розмір заявлених позовних вимог.
Втім, суд не може визнати цю обставину такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, оскільки згадані норми закону передбачають повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди у добровільному порядку.
Відтак, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, зважає на конкретні обставини дорожньо-транспортної події та її наслідки, зокрема, грубе порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та здійснення наїзду на потерпілу, що призвело до незворотних наслідків - смерті ОСОБА_6 , посткримінальну поведінку обвинуваченого, який із самого початку вчинення суспільно-небезпечного діяння намагався спотворити обставини дорожньо-транспортної події, висуваючи версію про те, що за кермом була ОСОБА_8 , і у такий спосіб уникнути відповідальності, не відшкодував заподіяні збитки, а також відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що останньому має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступних висновків.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Указане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків тощо.
Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд, насамперед, виходить з конкретних обставин справи, характеру допущених порушень вимог Правил дорожнього руху та їх наслідків, зокрема, грубе порушення ОСОБА_4 .. Правил дорожнього руху та здійснення наїзду на ОСОБА_6 , що призвело до незворотних наслідків - смерті останньої, відомості про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, та приходить до переконання, що, справедливим та доцільним у даному випадку, буде призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у межах строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню рівня безпеки інших осіб учасників дорожнього руху та буде відповідною протиправному діянню реакцією держави.
Підсумовуючи наведене, на переконання суду, призначене ОСОБА_4 покарання відповідає загальним засадам його призначення, встановленим КК України, і відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення як основного, так і додаткового покарання. Таке покарання ґрунтується на вимогах статей 50 і 65 КК України, згаданих вище принципах, є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Суд не може погодитися із позицією захисника ОСОБА_5 у судових дебатах, яка просила суд про призначення її підзахисному ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки така позиція є невмотивованою та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки запропоноване стороною захисту покарання є занадто м'яким і таким, що не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В ході досудового розслідування в межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід.
На підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Отже, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов'язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув'язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.
Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 30 грудня 2024 року при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 30 грудня 2024 року до 07 липня 2025 року включно.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.
В межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року накладено арешт на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28 жовтня 2024 року належить ТОВ «Орендний бізнес» шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
Отже, вирішуючи питання щодо скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже, з огляду на наведені вимоги кримінального процесуального закону, зважаючи на те, що майно, на яке накладено арешт, не підлягає спеціальній конфіскації, санкція ч. 2 ст. 286 КК України не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, до того ж, транспортний засіб належить на праві власності юридичній особі - ТОВ «Орендний бізнес», суд приходить до висновку про необхідність скасування накладеного ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року арешту на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ТОВ «Орендний бізнес».
Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 витрат по проведенню судової інженерно-транспортної експертизи, оформленої висновком експерта № СЕ-19/113-24/6671-ІТ від 26.11.2024 року у розмірі 2387 (двох тисяч триста вісімдесяти семи) гривень 70 копійок, судової інженерно-транспортної експертизи, оформленої висновком експерта № СЕ-19/113-24/6941-ІТ від 11.12.2024 року у розмірі 1591 (однієї тисячі п'ятисот дев'яносто одної) гривень 80 копійок, судової експертизи № КСЕ-19/121-24/34137 від 20.11.2024 року у розмірі 12734 (дванадцяти тисяч семисот тридцяти чотирьох) гривень 40 копійок, судової експертизи № КСЕ-19/121-24/37436 від 20.12.2024 року у розмірі 4775 (чотирьох тисяч семисот сімдесяти п'яти) гривень 40 копійок, на користь держави.
Вирішуючи поданий в межах даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_16 цивільний позов, суд приходить до наступних висновків.
Питання відшкодування моральної шкоди регламентується Цивільним кодексом України, зокрема - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, але якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, і КПК України не врегульовані, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, тобто на підставі положень Цивільного кодексу.
Відповідно до положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 1168 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Як роз'яснено судам в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В межах даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_9 поданий цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень.
В подальшому, під час судового розгляду цивільним позивачем ОСОБА_9 подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілій внаслідок інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зменшено до 150 000 гривень, яку остання просила стягнути на її користь. Разом з тим, у вказаній заяві цивільний позивач ОСОБА_9 посилалася на те, що розмір морального шкоди у сумі 150 000 гривень був узгоджений з відповідачем.
В обґрунтування заявлених позовних вимог потерпіла ОСОБА_16 посилалася на те, що смерть її матері, яка загинула внаслідок дорожньо-транспортної події за вини ОСОБА_4 , завдала їй глибоких, тяжких душевних, емоційних та моральних страждань. Смерть матері нанесла їй тяжку душевну травму, яка не може бути компенсована будь-чим через невідворотну втрату рідної людини, яка була для неї опорою, що призвело до погіршення стану її здоров'я та порушення звичного способу життя.
Стороною захисту розмір моральної шкоди у сумі 150 000 гривень, яку потерпіла просила стягнути на її користь, не оспорювався.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 17 КПК України, тобто поза розумним сумнівом, установлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - а саме порушення правил безпеки дорожнього руху (п. п. 1.3, 1.5, 10.1 ПДР України) особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .
Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння ОСОБА_4 смерті ОСОБА_6 .
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій ОСОБА_16 , зважаючи на характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань останньої у зв'язку із смертю її матері ОСОБА_6 , які не можуть бути компенсовані будь-чим через невідворотну втрату рідної людини, яка була для неї опорою, що призвело до погіршення стану її здоров'я та порушення звичного способу життя, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду спричинену потерпілій в сумі 150 000 гривень.
Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:
- автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання транспортних засіб ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Курсанська, буд. 22 - повернути ТОВ «Орендний бізнес», як власнику цього майна;
- картку пам'яті «Goodram 32GB» з двома відео-файлами вилученими з відеокамер зовнішнього спостереження, які розташовані на будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 53, картку пам'яті «Goodram 32GB» з трьома відео-файлами, вилученими при огляді телефону «iPhone 12», що надала свідок ОСОБА_8 , карту пам'яті «Goodram 32GB» з відео-файлом вилученим з відеокамери зовнішнього спостереження системи ситуаційного відеоспостереження міста Дніпра (відеокамери К-58.3Н) розташованої на з'їзді з Центрального мосту до Мост-Сіті, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться в провадженні суду - необхідно зберігати в цих матеріалах.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 100, 128, 349, 368, 370- 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 30 грудня 2024 року, при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 30 грудня 2024 року до 07 липня 2025 року включно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи, оформленої висновком експерта № СЕ-19/113-24/6671-ІТ від 26.11.2024 року у розмірі 2387 (двох тисяч триста вісімдесяти семи) гривень 70 копійок, судової інженерно-транспортної експертизи, оформленої висновком експерта № СЕ-19/113-24/6941-ІТ від 11.12.2024 року у розмірі 1591 (однієї тисячі п'ятисот дев'яносто одної) гривень 80 копійок, судової експертизи № КСЕ-19/121-24/34137 від 20.11.2024 року у розмірі 12734 (дванадцяти тисяч семисот тридцяти чотирьох) гривень 40 копійок, судової експертизи № КСЕ-19/121-24/37436 від 20.12.2024 року у розмірі 4775 (чотирьох тисяч семисот сімдесяти п'яти) гривень 40 копійок, на користь держави.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року арешт на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28 жовтня 2024 року належить ТОВ «Орендний бізнес».
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання транспортних засіб ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Курсанська, буд. 22 - повернути ТОВ «Орендний бізнес», як власнику цього майна;
- картку пам'яті «Goodram 32GB» з двома відео-файлами вилученими з відеокамер зовнішнього спостереження, які розташовані на будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 53, картку пам'яті «Goodram 32GB» з трьома відео-файлами, вилученими при огляді телефону «iPhone 12», що надала свідок ОСОБА_8 , карту пам'яті «Goodram 32GB» з відео-файлом вилученим з відеокамери зовнішнього спостереження системи ситуаційного відеоспостереження міста Дніпра (відеокамери К-58.3Н) розташованої на з'їзді з Центрального мосту до Мост-Сіті, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться в провадженні суду - необхідно зберігати в цих матеріалах.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.
Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1