щодо повернення обвинувального акта
24 червня 2025 рокуСправа № 755/16300/24
Номер провадження 1-кп/495/103/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта, заявлене в кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 за №12024100040002253 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 за №12024100040002253 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
13.02.2025 на адресу суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у положеннях ч.4 ст.291 КПК України міститься імперативна вимога про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Між тим, в порушення вимог ч.4 ст.291 КПК України разом із обвинувальним актом до суду додано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань N? 12024100040002253, який наявний в матеріалах судового провадження, що прямо заборонено до початку судового розгляду.
Поряд з цим, у п.п. 1-5 ч.4 ст.291 КПК України витяг з ЄРДР не передбачено як документ, що має додаватись до обвинувального акту.
За таких обставин, враховуючи пряму заборону про надання суду інших документів до початку судового розгляду, визначену у ч.4 ст.291 КПК України, крім тих, які передбачені у п.п. 1-5 ч.4 ст.291 КПК України, можливо констатувати невідповідність обвинувального акту, який надійшов до суду, вимогам КПК України, в тому числі ст.291 КПК У країни.
Поряд з цим, до суду із обвинувальним актом шляхом його направлення звернувся не уповноважений на те прокурор, що свідчить про його невідповідність вимогам кримінального процесуального законодавства України.
Згідно ст. 3 КПК України терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:
- керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень (пункт 9);
- прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (пункт 15);
- сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом (пункт 19).
Тобто керівник органу прокуратури, у тому числі перший заступник та заступники окружної прокуратури, не відноситься до сторони обвинувачення.
Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
Тобто якщо сторона обвинувачення не звернулася до суду з обвинувальним актом, суд такий процесуальний документ не розглядає.
Відповідно до пункту 14 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи віл кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження с захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procyes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень; прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (пункти), 15).
Статтею 131-1 Конституції У країни встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них. а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) лій. негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п?ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов?язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК України).
Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов?язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов?язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб?єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об?єктивності владних суб?єктів.
Конституцією України встановлені права, свободи та обов?язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах. одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції).
У кримінально-процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб?єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб?єкта, у тому числі, слід розглядати і прокурора.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).
У випадку здійснення прокурором, який не визначений керівником органу прокуратури як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених ст. 36 КПК України, то вони здійснюються неналежним суб?єктом.
Саме до такого висновку прийшла Об?єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі N? 754/7061/15 (постанова від 22 лютого 2021 року).
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі N? 759/833/18, від 5 лютого 2020 року у справі N? 676/5972/17, від 11.02.2020 р. у справі N? 761/33311/15-к, від 19 квітня 2018 року у справі N? 754/7062/15-к. від 17.12.2019 р. у справі N? 235/6337/18, від 19 квітня 2018 року у справі N? 754/7062/15-к, від 19 вересня 2018 року у справі N? 761/20108/15-к.
Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ст. 37 КПК України).
Тобто прокурор набуває повноважень у кримінальному провадженні, у тому числі прав щодо звернення до суду з обвинувальним актом, лише після призначення його відповідною постановою процесуальним керівником або членом групи прокурорів - процесуальних керівників у провадженні.
Згідно обвинувального акту процесуальними керівниками у даному кримінальному провадженні є:
• прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 (старший групи);
• прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 ;
• прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 ;
• прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 ;
• прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 .
Як вбачається із супровідного листа Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 19 вересня 2024 року N? 50-6824ВИХ-24 до суду із обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 звернувся (обвинувальний акт був направлений) заступник керівника Між тим, заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 .
Між тим, заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 не є процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні.
Незважаючи на вказаний факт, а також обставину не віднесення заступника керівника окружної прокуратури до сторони обвинувачення, з обвинувальним актом до суду звернувся не уповноважений прокурор з числа групи прокурорів у провадженні, а стороння особа - вищеназваний заступник керівник окружної прокуратури ОСОБА_10 , який в порядку ст.37 КПК України не призначався прокурором у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, станом на теперішній час жодний з уповноважених прокурорів з числа процесуальних керівників у кримінальному провадженні не скористалися своїм правом звернутися до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , від так суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати подальший розгляд обвинувального акту, з яким до суду звернувся не уповноважений на те прокурор (заступник керівника окружної прокуратури).
За таких обставин, вважаємо, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 підлягає поверненню прокурору у зв?язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України та вимогам кримінального процесуального законодавства в цілому у зв?язку з тим, що із цим обвинувальним актом до суду звернувся не уповноважений на те прокурор у кримінальному провадженні, для усунення недоліків.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КІК У країни у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняте таке рішення як повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Відтак просить обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України у кримінальному провадженні N? 12024100040002253, відомості про яке внесені до Єдиного рестру досудових розслідувань 21 червня 2024 року, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 вимоги клопотання підтримав, просив суд звернути увагу на те, що обвинувальний акт було складено особою, яка не входила до складу групи прокурорів.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення такого клопотання, покликаючись на те, що обвинувальний акт відповідає усім вимогам закону, які не були порушені. Щодо долучення до обвинувального акта витягу з ЄРДР вказав, що таким є негласне правило подання обвинувальних актічв до Дніпровського районного суду міста Києва, до якого першопочатково подавався обвинувальний акт.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт, доходить до таких висновків.
Так, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 291 Кримінального-процесуального кодексу України (надалі - КПК України), з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.283 КПК України, обвинувальний акт є формою закінчення досудового розслідування та формою звернення прокурора до суду.
Кримінальним процесуальним законом передбачено, що після закінчення досудового розслідування, до суду передається обвинувальний акт, до якого додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та інші, передбачені ст. 291 КПК України документи.
Закон не висуває інших вимог до обвинувального акту, крім тих, які зазначенні в ст. 291 КПК України.
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначенні ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання.
Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акту вимогам саме ст. 291 КПК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Як вбачається із обвинувального акта, що є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні, такий складено слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 та погоджений прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 . Супровідний лист про надсилання обвинувального акта до суду підписано заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Всеволодом Могілевським.
Відтак безпідставним є твердження сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта з підстав, що до суду звернувся неуповноважений прокурор, оскільки ст. 291 КПК України містить вимоги лише щодо підписанта обвинувального акта і в даному випадку щодо такого немає жодних зауважень. Підписання супровідного листа до обвинувального акта заступником керівника прокуратури не може бути підставою повернення обвинувального акта.
Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розсліду надаються також представнику такої юридичної особи.
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документів, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначенні ч. 4 ст. КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під підготовчого судового засідання.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які об'єктивно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Будь-які інші зауваження до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи та не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору.
Суд не може виходити за межі предмету розгляду у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдаватися до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акту були дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального закону, а сам обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.
Суд не вбачає у змісті чи формі обвинувального акту таких недоліків, які унеможливлювали б прийняття законного та обґрунтованого судового рішення за наслідками його розгляду.
Щодо долучення до обвинувального акта витягу з ЄРДР то таке не може бути підставою повернення самого обвинувального акта.
Таким чином, суд вважає, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про його повернення прокурору та для задоволення клопотання представника потерпілих про його повернення прокурору.
Стаття 315 КПК України встановлює які питання має вирішити суд з метою підготовки до судового розгляду, серед яких: п.4 ч.2 - розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей і документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; п.5 ч.2 - вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
Зважаючи на викладене, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його повернення суд не вбачає, а відтак приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314-316 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта, заявлене в кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 за №12024100040002253 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали: 30.06.2025 о 16:50.
Суддя ОСОБА_13