03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/1127/25 Головуючий у суді першої інстанції - Маркєлова В.М.
Номер провадження № 22-ц/824/9768/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
16 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 05 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Маркєлової В.М., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у якому просив суд розірвати між ними шлюб, що був зареєстрований 23 вересня 2015 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис №2489.
Позов обґрунтовано тим, що з 23 вересня 2015 року сторони перебувають у шлюбі, від якого мають двох спільних дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, через різність характерів та поглядів зникло почуття кохання та поваги один до одного, вони перестали розуміти один одного, спільно вирішувати основні питання життєдіяльності сім'ї, в них відсутнє взаєморозуміння, взаємна допомога та підтримка, внаслідок чого вони не підтримують подружні шлюбні відносини. Сторони фактично припинили подружні відносини, не мають наміру примиритися. Вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить його інтересам, примирення неможливе.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києвавід 05 березня 2025 року позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,зареєстрований 23 вересня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про що 23 вересня 2015 року складено відповідний актовий запис № 2489. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн. Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету частину судового збору, що становить 605,60 грн, сплаченого згідно з квитанцією ID 7397-7674-6048-3280 від 16 січня 2025 року.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона разом з їхніми спільними дітьми з початку повномасштабного вторгнення виїхала за кордом, оскільки до цього схиляв сам ОСОБА_2 .. Позов про розірвання шлюбу був поданий ним на емоціях, оскільки в той період між сторонами виникали сварки та непорозуміння.
Вказує, що до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції вони примирилися. Позивач мав забрати, поданий ним позов, проте не встиг цього зробити, оскільки був негайно мобілізований до лав Збройних сил України.
13 березня 2025 року вона отримала сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти. Зазначає, продовжує пошуки ОСОБА_2 , подаючи запити до всіх можливих установ та організацій.
На підставі викладеного вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про розірвання шлюбу між ними.
Звертає увагу суду, про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином повідомлена не була, тому не мала можливості подати процесуальні документи до суду та зберегти сім'ю.
15 травня 2025 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що із долучених до апеляційної скарги доказів листування між сторонами в мережі Інтернет неможливо встановити, що ОСОБА_1 вела переписку саме з ОСОБА_2 .. Разом з тим, така переписка датується лютим 2024 року.
Твердження відповідача про те, що позивач мав забрати, поданий ним позов, проте не встиг цього зробити, оскільки був негайно мобілізований до лав Збройних сил України не відповідає дійсності, з огляду на те, що він не був позбавлений можливості забрати позов через свого представника, яка і звернулась до суду першої інстанції в його інтересах.
Наголошує, рішення позивача розірвати шлюб було виваженим та свідомим. В його житті була нова жінка - ОСОБА_6 , з якою позивач проживав як чоловік та дружина без укладення шлюбу з квітня 2023 року, що підтверджується Актом фактичного проживання від 09 травня 2025 року та фотографіями. У анкеті для заповнення при вступі до лав Збройних сил України ОСОБА_2 зазначив, що одружений, однак проживає разом із цивільною дружиною ОСОБА_6 ..
При апеляційному розгляді справи відповідач ОСОБА_1 підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , яка перебувала у судовому засіданні в режимі відеоконференц-зв'язку, заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просила залишити без змін, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 встановив, що сторони втратили взаєморозуміння, мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, подружні відносини між ними припинились, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, спроб для примирення не здійснили.
Апеляційний суд погоджується із висновку суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2015 року між громадянами ОСОБА_2 та ( ОСОБА_7 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб, актовий запис № 2489 (а.с.9).
Від даного шлюбу сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7,8).
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на те, що через різність характерів та поглядів зникло почуття кохання та поваги один до одного, вони перестали розуміти один одного, спільно вирішувати основні питання життєдіяльності сім'ї, в них відсутнє взаєморозуміння, взаємна допомога та підтримка, внаслідок чого вони не підтримують подружні шлюбні відносини
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.
Доводи апелянта з приводу того, що позивач мав забрати, поданий ним позов, проте не встиг цього зробити, оскільки був негайно мобілізований до лав Збройних сил України суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цього.
Разом з тим, встановлено, що в суді першої інстанції інтереси позивача представляла ОСОБА_10 на підставі ордеру серії АІ № 1795224 від 16 січня 2025 року (а.с. 6), яка представляє його інтереси і в суді апеляційної інстанції. Саме ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом про розірвання шлюбу між останнім та ОСОБА_1 .. Відтак, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості забрати позов через свого представника.
Крім того при розгляді справи із пояснень учасників справи а крім того із відомостей що містяться в ЄДРСР було встановлено, відповідачкою у справі ОСОБА_1 також було ініційовано спір про розірвання шлюбу, шляхом подачі до Голосіївського районного суду позову про розірвання - справа № 752/2893/25 , однак в подальшому за зверненням ОСОБА_1 позовну заяву було повернуто на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року.
У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21 грудня 2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно постановив рішення про розірвання шлюбу сторін, так як протягом тривалого часу сторони спільно не проживають, свої шлюбні стосунки не відновили і такого бажання позивач не висловив.
А відтак перебування позивача в шлюбі з ОСОБА_1 порушує його права та впливає на його інтереси.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідачка у апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість його висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 05 березня 2025 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв